Постанова № 76064873, 21.08.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний №333/367/18 Головуючий у 1 інстанції: Холод Р.С.

Провадження № 22-ц/778/2550/18 Суддя-доповідач: Дашковська А.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«21» серпня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Дашковської А.В.,

суддів: Кримської О.М.,

Подліянової Г.С.,

секретар: Бабенко Т.І..,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу з апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 на рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02 травня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Надра», треті особи: Комунарський відділ державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гармашов Георгій Миколайович, про визнання договору іпотеки припиненим,

ВСТАНОВИВ:

В січні 2018 року ОСОБА_3 звернувся до суду з позовом до ПАТ «КБ «Надра», треті особи: Комунарський ВДВС м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гармашов Г.М., про визнання договору іпотеки припиненим.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що 07 березня 2007 року між ним та ПАТ «КБ «Надра» було укладено кредитний договір № 16/2007/840/0050/ЮМК, за умовами якого він отримав кредит у розмірі 195 000 доларів США.

На забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором він та ПАТ «КБ «Надра» уклали договір іпотеки № 16/2007/840/0050/ЮМК-1 від 07 березня 2007 року, який був посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гармашовим Г.М. Відповідно до умов договору він передав у іпотеку кафе літ. А, розташоване за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 119,1 кв. м., яке належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гармашовим Г.М.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 20 грудня 2012 року стягнуто з нього на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість у розмірі 1 837 525 грн. 90 коп.

07 грудня 2015 року державний виконавець Лаврова К.А. відкрила виконавче провадження № 49547353. За звітом про оцінку майна від 24 червня 2016 року ринкова вартість кафе, яке належить ОСОБА_3, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, станом на 01 червня 2016 року складала 1 789 243,00 грн.

19 січня 2017 року, 23 лютого 2017 року і 04 липня 2017 року призначалися прилюдні торги з реалізації предмета іпотеки, але вони не відбулися у зв'язку з відсутністю покупців.

Оскільки предмет іпотеки не був реалізований на прилюдних торгах, відповідачу було надіслано лист від 10 серпня 2017 року з пропозицією протягом 10 днів з моменту отримання листа вирішити питання про придбання предмета іпотеки за початковою ціною, шляхом заліку своїх забезпечених вимог у рахунок цього майна. Вказаний лист ПАТ «КБ «Надра» отримало 17 серпня 2017 року, проте, правом придбати предмет іпотеки на таких умовах відповідач не скористався.

14 листопада 2017 року державним виконавцем було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у зв'язку із тим, що ПАТ «КБ «Надра» відмовився залишити за собою майно боржника, нереалізоване під час виконання рішення.

Оскільки відповідач не скористався своїм правом на придбання предмету іпотеки шляхом заліку свої вимог, вважає, що на підставі ст. 49 Закону України «Про іпотеку» договір іпотеки має бути визнаний припиненим.

На підставі зазначеного просив визнати договір іпотеки №16/2007/840/0050/ЮМК-1 від 07 березня 2007 року, укладений між ПАТ «КБ «Надра» та ОСОБА_3, припиненим; скасувати в Єдиному державному реєстрі іпотек запис №4853998 від 23 квітня 2007 року про обтяження іпотекою кафе літ. А, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 119,1 кв. м, яке належить йому на праві власності на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Гармашовим Г. М.; скасувати в Єдиному державному реєстрі обтяжень нерухомого майна запис № 4608384 від 07 березня 2007 року про заборону відчуження зазначеного кафе, судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02 травня 2018 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірне застосування норм ст. 49 Закону України «Про іпотеку», просить скасувати рішення суду та ухвалити нове про задоволення позову, судові витрати покласти на відповідача.

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «КБ «Надра» Стрюкава І.О. подала відзив на апеляційну скаргу, в якому посилалась на відсутність обов'язку прийняти нереалізоване майно, невиконання позивачем зобов'язань за кредитним договором, відсутність підстав для припинення іпотеки.

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.

За змістом п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Відповідно до ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Суд першої інстанції встановив, що 07 березня 2007 року ВАТ КБ "Надра", правонаступником якого є ПАТ КБ "Надра", та ОСОБА_3 уклали кредитний договір, відповідно до умов якого позивач отримав кредит у розмірі 195 000 доларів США з терміном повернення до 03 березня 2017 року та сплатою 14,4 % річних за користування ним.

На забезпечення виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 07 березня 2007 року ОСОБА_3 та банк уклали договір іпотеки, за яким ОСОБА_3 передав банку в іпотеку належне йому нерухоме майно - кафе літ. А, загальною площею 119,1 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Рішенням Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 17 грудня 2012 року з ОСОБА_3 на користь ВАТ КБ "Надра" стягнуто заборгованість за кредитним договором від 7 березня 2007 року в сумі 1 837 525 грн. 90 коп.

На підставі вказаного рішення суду 31 травня 2013 року був виданий виконавчий лист, за яким державний виконавець Комунарського ВДВС Запорізького МУЮ відкрив виконавче провадження, приєднавши його до зведеного виконавчого провадження.

Для виконання зазначеного виконавчого провадження 30 січня 2014 року державним виконавцем було складено акт опису та арешту майна боржника, а саме кафе, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1.

Електронні торги з реалізації вказаного майна, які призначалися на 05 січня 2015 року, 12 лютого 2015 року та 19 березня 2015 року, не відбулися через відсутність допущених учасників торгів.

12 травня 2015 року заступник начальника Комунарського ВДВС Запорізького МУЮ виніс постанову, в якій, пославшись на пункт 8 частини першої статті 47 Закону України "Про виконавче провадження", виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_3 1 837 525 грн. 90 коп. повернув ПАТ КБ "Надра" з причин недостатності коштів від реалізації рухомого майна на погашення заборгованості та зняття з реалізації нерухомого майна у зв'язку з відсутністю купівельного попиту.

У ході розгляду справи відповідач наголошував, що його порушене право не було відновлено, оскільки заборгованість за кредитним договором від 07 березня 2007 року не погашена, що підтверджується відповідною довідкою про стан заборгованості станом на 28 жовтня 2015 року, дані якої позивачем не спростовані.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про іпотеку" іпотека - це вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

За положеннями частин першої і третьої статті 33 цього Закону в редакції, що була чинною на час існування спірних правовідносин, в разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

За змістом статті 41 Закону України "Про іпотеку" в редакції, що була чинною на час існування спірних правовідносин, реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду, проводиться шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України "Про виконавче провадження", з дотриманням вимог цього Закону.

Виконавче провадження є процесуальною формою, що гарантує примусову реалізацію рішення суду, яким підтверджені права та обов'язки суб'єктів матеріальних правовідносин цивільної справи.

Закон України "Про виконавче провадження" в редакції, що була чинною на час існування спірних правовідносин, визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.

Главою 4 цього Закону в редакції, що була чинною на час існування спірних правовідносин, визначається загальний порядок звернення стягнення на майно боржника. Серед іншого, відповідно до частини першої статті 52 цього Закону звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації.

Стаття 44 цього Закону в редакції, що була чинною на час існування спірних правовідносин, передбачає черговість задоволення вимог стягувачів, згідно з якою в першу чергу задовольняються забезпечені заставою вимоги щодо стягнення з вартості заставленого майна.

Положеннями статті 54 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, що була чинною на час існування спірних правовідносин, визначено особливості звернення стягнення на заставлене майно. Зокрема, згідно з частиною восьмою цієї статті примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється державним виконавцем з урахуванням положень Закону України "про Іпотеку".

Отже, за змістом указаної норми підставою для застосування до спірних правовідносин положень Закону України "Про іпотеку" є звернення стягнення на предмет іпотеки, тобто його арешт, вилучення та примусова реалізація в розумінні частини першої статті 52 Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, що була чинною на час існування спірних правовідносин.

Таким чином, норми Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, що була чинною на час існування спірних правовідносин, допускають звернення стягнення на предмет іпотеки в ході процедури виконавчого провадження без відповідного рішення, в межах процедури стягнення коштів з іпотекодавця на користь іпотекодержателя.

Якщо за судовим рішенням з відповідача стягнуто кредитну заборгованість, то суд не може змінити спосіб виконання такого рішення суду на звернення стягнення на предмет іпотеки, оскільки рішення суду про стягнення заборгованості має виконуватися за рахунок усього майна, що належить боржнику.

Відповідно до порядку примусового звернення стягнення коштів з боржника, врегульованого Законом України "Про виконавче провадження" в редакції, що була чинною на час існування спірних правовідносин, першочергово звертається стягнення на відповідні кошти боржника, рухоме майно, а за його відсутності на об'єкти нерухомості.

Статтею 54 цього Закону в редакції, що була чинною на час існування спірних правовідносин, передбачено, що звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Оскільки статтею 575 ЦК України іпотеку визначено як окремий вид застави, норми Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, що була чинною на час існування спірних правовідносин, дозволяють звернути стягнення на іпотечне майно для задоволення вимог іпотекодержателя.

Отже, норми Закону України "Про виконавче провадження" в редакції, що була чинною на час існування спірних правовідносин, дозволяють державному виконавцю передавати на реалізацію предмет іпотеки в ході примусового виконання рішень судів про стягнення на користь іпотекодержателя заборгованості, яка випливає із забезпечених іпотекою зобов'язань, за таких умов: відсутність у боржника будь-якого іншого майна, на яке можна першочергово звернути стягнення; наявність заборгованості виключно перед іпотекодержателем; дотримання порядку реалізації майна, визначеного Законом України "Про іпотеку".

Підстави припинення іпотеки передбачено статтею 17 Закону України "Про іпотеку", до яких зокрема належать: припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору; реалізації предмета іпотеки; набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки; визнання іпотечного договору недійсним; знищення (втрати переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її.

Також згідно зі статтею 49 Закону України "Про іпотеку" якщо іпотекодержатель не скористався правом, передбаченим частиною першою цієї статті, за результатами третіх прилюдних торгів, іпотека може бути припиненою за рішенням суду.

Закон України "Про іпотеку" є спеціальним законом щодо врегулювання правовідносин з приводу іпотечного майна, а положення статті 17 цього Закону містить виключний перелік підстав припинення іпотеки, аналогічний із закріпленим у статті 593 ЦК України.

Частиною другою статті 12 ЦК України передбачено, що нездійснення особою своїх цивільних прав не є підставою для їх припинення, крім випадків, установлених законом.

Таким чином, якщо кредитор не скористався своїм правом на проведення стягнення за виконавчим листом та задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки в строки, передбачені Законом України "Про виконавче провадження", це не є підставою для припинення іпотеки.

Такий же висновок застосування норм матеріального права викладено в постанові Верховного Суду від 28 лютого 2018 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «КБ «Надра», треті особи: реєстраційна служба Запорізького міського управління юстиції Запорізької області, приватний нотаріус Запорізького міського нотаріального округу Гармашов Г.М. про визнання договору іпотеки припиненим (а.с.84-93).

Крім того, як пояснив в судовому засіданні апеляційного суду представник позивача, та не заперечував представник відповідача на час розгляду справи виконавче провадження за виконавчим листом про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованості у розмірі 1 837 525 грн. 90 коп. поновлено, державним виконавцем винесено постанову про призначення експерта, суб'єкта оціночної діяльності - суб'єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні з метою оцінки спірного іпотечного майна та подальшої його реалізації на прилюдних торгах.

Зважаючи на викладене, суд першої інстанції, дослідивши належним чином фактичні обставини справи, дійшов правильного висновку, про відсутність підстав для припинення іпотеки.

Доводи апеляційної скарги, в яких позивач повторює обставини, якими обґрунтовував позов, є неспроможними, були предметом дослідження суду першої інстанції, з висновками якого погодилась і колегія суддів, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи та не спростовують висновків суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Комунарського районного суду м. Запоріжжя від 02 травня 2018 року у цій справі залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 27 серпня 2018 року.

Головуючий

Судді: