Рішення № 76063041, 20.08.2018, Покровський міськрайонний суд Донецької області (до 25.04.2025 - Красноармійський міськрайонний суд Донецької області)

Провадження № 2/235/1178/18

Справа № 235/2400/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

20 серпня 2018 року м.Покровськ

Красноармійський міськрайонний суд Донецької області

в складі: головуючого судді Хмельової С.М.

за участю секретаря судового засідання Соловйової М.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду №7 м. Покровська цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

До Красноармійського міськрайонного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів.

Позивач в обґрунтування заявлених вимог зазначив, що в грудні 2017 року він побачив в мережі Інтернет оголошення ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» та вирішив придбати для власних потреб транспортний засіб CITROEN Berlingo L1 вартістю 160 000,00 грн., оскільки позивача привабила низька вартість. З представником відповідача в телефонному режимі визначився, що даний автомобіль знаходиться на складі в м. Одеса. 29 грудня 2017 року позивач прибув до регіонального офісу відповідача в м. Одеса, де представник відповідача дала йому на підпис лист папіру, в якому було зазначено автомобіль CITROEN Berlingo L1 вартістю 160 000,00 грн., колір срібло, 2014 року випуску, в разі відсутності якого він згоден на заміну - на автомобіль CITROEN Berlingo L1 вартістю 392 300,00 грн. Після чого, отримавши реквізити для сплати, як роз’яснила в усній формі представник, частини вартості транспортного засобу, позивач одразу ж пішов до банку та оплатив грошові кошти в сумі 39230,00 грн., а також комісію за переказ грошей в сумі 392,30 гривень, а лише потім в офісі з представником відповідача був укладений договір №01147 фінансового лізингу від 29.12.2017 р.

На наступний день позивач зрозумів, що відповідач ввів його в оману, оскільки йому дали підписати не договір купівлі продажу, а договір фінансового лізингу і не на автомобіль CITROEN Berlingo L1 вартістю 160 000,00 грн., колір срібло, 2014 року, а на дорожчий CITROEN Berlingo L1 вартістю 392 300,00 грн. При підписанні оспорюваного договору у позивача не було можливості прочитати договір, оскільки постійно представник відповідача розповідала про вигідність укладення такого договору. З її слів, на протязі семи днів відповідач передасть позивачу в користування транспортний засіб, який на той момент знаходився на складі в м. Одеса. Також він з’ясував, що відсутній додаток №1 до договору, в якому повинні бути зазначені специфікація, вартість транспортного засобу, порядок та розміри сплати обсягу фінансування, графік та розміри сплати авансового платежу, графік сплати лізингових періодичних платежів, комісія за супроводження договору у складі лізингового періодичного платежу. Даний Додаток позивачу наданий не був, в наслідок чого він навіть не був ознайомлений з ним та не підписував його. Як з’ясувалося після укладення договору позивач сплатив єдиноразовий платіж - комісію за організацію Договору, для його оформлення, та включає в себе організаційні послуги Лізингодавця, будь-які витрати, понесені ним, що пов‘язані з укладенням Договору, в тому числі витрати, що пов’язані з пошуком предмету лізингу Лізингоодержувачу. Але позивач вважав, що це часткова оплата вартості транспортного засобу. Та на протязі обіцяних семи днів вказаний транспортний засіб так і не був переданий. Позивач звертався до відповідача, але на телефонні дзвінки йому не відповідали. Крім того, надсилав письмову заяву відповідачу про розірвання договору та поверненню сплачених коштів, але від відповідача отримав відмову.

Позивач вважає, що укладення такого роду договору суперечить його інтересам, представники відповідача ввели його в оману стосовно істотних умов та укладений договір фінансового лізингу суперечить вимогам закону «Про захист прав споживачів» з наступних підстав.

29 грудня 2017 року між позивачем та відповідачем укладено договір №01147 фінансового лізингу, відповідно до умов якого товариство бере на себе зобов’язання придбати предмет лізингу - автомобіль CITROEN Berlingo LI у власність та передати його в користування позивачу у строк та на умовах, передбачених договором.

Відповідно до умов договору вартість предмета лізингу на момент укладення Договору становить 13 936,00 дол. США, з урахуванням ПДВ, що за обмінним курсом долара США до гривні на момент укладення цього договору складало 392 300,00 грн. (п. 8.2. договору); комісія за організацію Договору - 10% від вартості Предмету Лізингу (п.9.1. Договору); авансовий платіж - 23% від вартості предмету лізингу (п. 9.1., 9.2 договору); комісія за передачу предмета лізингу - 3% від вартості предмета лізингу (п. 9.7. договору); комісія за супроводження договору у складі лізингового періодичного платежу, розмір якої відображений у Додатку №1; лізинговий періодичний платіж - щомісячний платіж в розмірі 9 044,032 грн ( п. 10.1. договору). Після сплати цих платежів предмет договору передається Лізингоодержувачу протягом 90 робочих днів.

На виконання договору 29.12.2017 позивач сплатив ТОВ «Сігма Автолізинг» кошти в розмірі 39 230 ,00 грн., а також комісію за переказ готівки в розмірі 392,30 гривень, що підтверджується копіями квитанцій від 29.12.2017 року.

Разом з тим, у договорі в розділі «визначення термінів» та по тексту договору цей платіж значиться як комісія за організацію Договору - першочерговий одноразовий платіж, який входить до складу обов’язкових платежів, що має бути сплачений Лізингоодержувачем на користь Лізингодавця за організацію Договору, для його оформлення, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату, та включає в себе організаційні послуги Лізингодавця, будь-які витрати, понесені ним, що пов'язані з укладенням Договору, в тому числі витрати, що пов’язані з пошуком предмету лізингу Лізингоодержувачу, розмір якого встановлено в додатку №1 до договору, а саме 10 % від вартості предмету лізингу.

Також у договорі в розділі «визначення термінів» зазначено авансовий платіж - це обов’язковий платіж, що складає частину від вартості предмету лізингу.

Відповідно до п. 9.6. договору фінансового лізингу кошти, які сплачуються Лізингоодержувачем до моменту отримання предмету лізингу, незалежно від їх призначення яке вказується у квитанції, зараховуються у наступному порядку: комісія за організацію договору, авансовий платіж, комісія за передачу предмету лізингу.

Позивач не мав можливості ознайомитись перед сплатою платежу та укладанням договору з даними умовами, оскільки в призначенні платежу в квитанції на сплату було зазначено авансовий платіж, та він сплачував його перед тим, як підписував договір, звертаючи увагу на терміни, зазначені в квитанції на сплату першочергового внеску за транспортний засіб.

З наведеного позивач зробив висновок, що відповідач умисно вказав в квитанції на сплату інше призначення платежу, щоб привабити клієнта та схилити його до укладання договору.

Тобто відповідач умисно вказав в квитанції на сплату інше призначення платежу, завуалював призначення авансового платежу в розмірі 39230,00 грн. під вигляд «комісія за організацію договору», який за умовами договору не повертається в жодному випадку.

У відповідності до ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг», лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж, як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Як вбачається із змісту договору лізингу, укладеного між сторонами, комісія за організацію договору розуміє під собою одноразову плату лізингоодержувача лізингодавцю при укладанні договору.

Таким чином, вказані пункти договору фінансового лізингу порушують принцип добросовісності, оскільки відповідачем не обґрунтовано співмірність розміру платежу (10% вартості предмету лізингу) за перевірку, розгляд та підготовку документів для укладення договору і вартості виконаної послуги, яка фактично полягала у виготовлені (фактичній роздруківці) стандартної форми договору на 15 (п’ятнадцяти) аркушах, та сам платіж згідно ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг», не є лізинговим платежем.

Крім цього, умова договору фінансового лізингу (п.12.2. вказаного договору) про неповернення цього платежу у випадку розірвання договору призводить до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін, що спричинить позивачу шкоду у вигляді неповернення сплачених коштів у розмірі 39230,00 гривень.

За змістом договору за невиконання своїх зобов’язань за договором фінансового лізингу лізингодавець не несе відповідальності перед лізингоодержувачем, а, навпаки, отримує вигоду при достроковому розірванні вказаного договору, з ініціативи лізингоодержувача, який не отримав транспортний засіб, у розмірі 39230,00 гривень та є штраф у розмірі 20% від сплаченого авансового платежу (пункт 12.1 договору).

Такі умови договору є несправедливими.

При цьому сплачений платіж не є частиною вартості транспортного засобу чи відсотків за договором. Для виникнення права на отримання транспортного засобу за даним договором фінансового лізингу слід додатково оплатити авансовий платіж , комісію за передачу предмету лізингу.

Пунктами 1.7, 4.1. договору передбачено, що предмет лізингу передається в користування Лізингоодержувачеві протягом строку, який становить не більше 90 робочих днів з моменту сплати Лізингоодержувачем на рахунок Лізингодавця: комісію за організацію договору, авансового платежу, комісії за передачу предмету лізингу.

Таким чином, позивач вважає, що відповідач ввів його в оману щодо істотних умов договору, які викладені в зазначених вище пунктах договору, так як представник відповідача замовчував про них, своєчасно не надав можливості ознайомитися з умовами договору, не надав додаток до вказаного договору, з якими він не ознайомився та не підписував його , а лише в усній формі пояснив, що позивач повинен спочатку сплатити перший платіж, що є передоплатою за транспортний засіб в сумі 39230,00 гривень і після сплати цього платежу на протязі семи днів відповідач передасть йому в користування автомобіль.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що сторони не погодили постачальника (продавця) автомобіля, остаточно не визначили вартості предмета лізингу, не погодили графік сплати лізингових платежів згідно з додатком №1 до договору, на який робиться посилання у змісті договору фінансового лізингу, однак який до договору не додано.

За договором фінансового лізингу Лізингоодержувач, зобов'язаний вносити лізингові платежі щомісячно відповідно до графіків, прострочення виконання зобов'язання тягне настання передбачених п.12.5 Договору санкцій. В той же час, договір не передбачає відповідальності відповідача за ненадання предмету лізингу та права позивача у цьому випадку не здійснювати платежі. Таким чином, договором встановлений обов'язок споживача виконати всі зобов'язання, навіть якщо продавець (виконавець, виробник) не виконає своїх.

Усі планові платежі, які визначаються у Додатку №1 до даного Договору сплачуються Лізингоодержувачем на умовах, передбачених цим договором. Планові платежі зараховуються лізингодавцем згідно з обмінним курсом долара США до гривні на дату фактичного зарахування платежу на рахунок лізингодавця (пункт 8.5).

На момент укладення договору фінансового лізингу позивач був позбавлений можливості ознайомитися з обсягом своїх грошових зобов’язань та графіком лізингових платежів, що свідчить про невизначеність загального обсягу грошових зобов’язань лізингоодержувача. Вказане є істотним порушенням принципу справедливості та добросовісності, може поставити позивача у невигідні для нього фінансові умови, чого він не знав в момент підписання договору, оскільки не міг передбачити максимальну вартість предмета лізингу, який запропонує відповідач.

Також договором передбачено право Лізингодавця збільшувати ціну транспортного засобу до його фактичної передачі, про що виставляється рахунок на доплату різниці вартості транспортного засобу (п. 9.4., 10,4 договору). Відповідно до пункту 10.4 договору в разі зміни вартості предмета лізингу з моменту укладення договору сторони домовились та беруть на себе зобов’язання до купівлі транспортного засобу підписати новий додаток до цього договору із установленням щомісячних платежів, які розраховуються із ціни транспортного засобу на момент надсилання цих додатків Лізингоодержувачу.

Гривневий еквівалент вартості предмета лізингу, визначений на дату укладення договору, може змінюватися в разі зміни обмінного курсу долара США до гривні або в разі зміни відпускної ціни транспортного засобу в продавця (пункт 8.3).

Пунктами 1.7, 9.6 оспорюваного договору передбачено обов'язок сплати лізингоодержувачем до моменту передачі йому предмета лізінгу (протягом 90 робочих днів) різниці до вже сплаченого авансового платежу.

В такий спосіб лізингоодержувач передбачає імовірне подорожчання предмета лізингу. Однак, в договорі не передбачено дій лізингодавця, зокрема повернення частини сплаченого авансового платежу лізингоодержувачу, як надмірно сплаченої суми у випадку придбання транспортного засобу за нижчою ціною, що не виключено в умовах нестабільності цінової політики.

За змістом указаних пунктів договору розмір лізингової плати може змінюватися залежно від зміни ситуації на грошовому ринку, що впливає на вартість предмета лізингу, проте формули перерахунку не передбачає. При цьому, зі змісту договору випливає, що лізингоодержувач в жодному разі не може вплинути на вибір продавця та підбір товару за вигідною для нього ціною. Таке обмеження лізингоодержувача та невизначеність з обсягом майбутніх лізингових платежів ставить позивача в повну залежність від відповідача, інтерес якого полягає в отриманні більшого прибутку від якомога дорожчого предмета лізингу.

Крім того, за змістом договору лізингодавець має лише один обов'язок, передбачений в п.3.1.1., 3.1.2 Договору, - придбати предмет лізингу, який визначено Лізингоодержувачем, та передати придбаний для Лізингоодержувача предмет лізингу в порядку, передбаченому Договором. При цьому, як зазначено вище, договір не містить наслідків не виконання цього обов'язку. В свою чергу для Лізингоодержувача встановлені жорсткі обов'язки.

Також несправедливими є умови договору, зазначені в п. 10.12 договору, позивачу забороняється дострокове погашення лізингових платежів, яке може відбуватися не раніше ніж через 12 місяців після підписання Акту приймання-передачі Предмета лізингу. При цьому сторони зобов’язані укласти відповідну додаткову угоду до Договору, якою буде закріплено наступний порядок такого дострокового закриття.

Все викладене свідчить про те, що Договором встановлені жорсткі обов'язки споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Крім того, умови договору фінансового лізингу носять агресивний характер по відношенню до позивача, оскільки жодним чином не передбачають відповідальності ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» в разі порушення договірних відносин (п. 16 ч. З ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»), не містять гарантій придбання відповідачем бажаного транспортного засобу та гарантій його отримання позивачем, що також свідчить про нечесну підприємницьку діяльність. ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» займається нечесною підприємницькою діяльністю заснованою на залученні коштів клієнтів для придбання транспортного засобу та подальшої передачі у лізинг. Так, відповідно до п. 2.2. договору строк лізингу починається тільки з моменту передачі предмета лізингу та підписання акту приймання-передачі предмета лізингу, тобто лише після сплати всіх вказаних вище платежів.

Відповідно до 4.2 ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов'язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за користування за плату з правом викупу. При цьому ціна предмета лізингу є істотною умовою такого договору згідно вимог статей 638, 655, 691 ЦК України.

Також находить несправедливими, такими що ставлять в необгрунтовану залежність споживача і ряд інших умов договору. Зокрема в ст. 7 договору викладені умови страхування предмета лізингу, які не лише суперечать закону про страхування, а й ущемляють право лізингоодержувача на вибір страхової компанії, надають можливість страховій компанії, яку обирає лізингодавець, уникнути обов'язку виплатити страхове відшкодування у разі неможливості лізингоодержувача негайно зателефонувати до страхової компанії щоб повідомити про страховий випадок. В такому випадку цивільна майнова відповідальність повністю лягає на лізингоодержувача.

У разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Договір фінансового лізингу містить умови, які є несправедливими, внаслідок чого є наявність підстав для визнання його недійсним в цілому.

Позивач просить суд визнати недійсним договір № 01147 фінансового лізингу від 29 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ». Стягнути на його користь грошові кошти в розмірі 39622,30 гривень, сплачених за виконання недійсного договору № 01147 фінансового лізингу від 29 грудня 2017 року.

Позивач надав суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує та просить суд їх задовольнити.

Відповідач - ТОВ «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» до судового засідання не з’явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлявся належним чином, шляхом надіслання судової повістки рекомендованим листом, про що в матеріалах є підтвердження. Причини неявки суду не повідомив, не подав відзив.

Відповідно до статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з’явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Таким чином, відповідно до статей 280 та 281 ЦПК України судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, оскільки позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, з'ясувавши всі обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, що мають значення для вирішення справи по суті, встановивши фактичні дані та зміст спірних правовідносини,

ВСТАНОВИВ:

29 грудня 2017 року між ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Сігма Автолізинг» у письмовій формі укладено договір фінансового лізингу № 01147, за умовами якого відповідач повинен був передати позивачу в лізинг транспортний засіб CITROEN Berlingo LI, вартістю 13936,06 доларів США з урахуванням ПДВ, згідно обмінного курсу долара США до української гривні, на фактичну дату укладання даного договору.

За користування автомобілем позивач зобов’язався сплачувати щомісячні періодичні лізингові платежі, відповідно ст. 10 Договору № 01147 фінансового лізингу (а.с.16-30).

В день укладення договору фінансового лізингу № 01147, тобто 29.12.2017 року, позивач сплатив на рахунок відповідача 39622,30 гривень, призначення платежу: авансовий платіж за договором фінансового лізингу (а.с.31).

4 січня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до ТОВ «Сігма Автолізинг» із заявою про розірвання договору та повернення йому сплачених коштів (а.с.32).

ТОВ «Сігма Автолізинг» за вих. № 314 від 30.01.2018р. повідомило позивача, що для розірвання договору йому треба відправити відповідну заяву, в якій чітко вказати бажання розірвати договір (припинити дію договору), тоді договір буде розірваний. Сплачені кошти були зараховані згідно п. 9.6 як комісія за організацію договору (а.с.33).

Відносини, що виникають із договору фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж та положеннями Закону України «Про фінансовий лізинг».

Як вбачається з матеріалів справи, цей договір також, окрім сплати позивачем вказаного платежу, не виконувався і його сторонами не вчинялося жодних дій щодо його виконання, зокрема подальша оплата позивачем не проводилася, транспортний засіб, що був предметом договору, лізингоодержувачу не передавався.

В договорі у розділі «визначення термінів» зазначено, що комісія за організацію Договору – першочерговий єдиноразовий платіж, який входить до складу обов’язкових платежів, що має бути сплачений лізингоодержувачем на користь лізингодавця за організацію договору, для його оформлення, незалежно від назви призначення платежу у квитанції на сплату. Даний платіж включає в себе організаційні послуги лізингодавця, будь-які витрати, понесені ним, що пов’язані з укладанням договору, в тому числі витрати, що пов’язані з пошуком предмету лізингу лізингоодержувачу.

Вартість предмету лізингу – погоджена сторонами вартість (ціна) предмету лізингу, яка відображає його справедливу та звичайну вартість на момент укладання договору.

Відповідно до вимог частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відносини, що виникають у зв’язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Згідно із частиною другою статті 1 Закону України від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг», за договором фінансового лізингу лізингодавець зобов’язується набути у власність річ у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов і передати її у користування лізингоодержувачу на визначений строк не менше одного року за встановлену плату (лізингові платежі).

За частиною другою статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов’язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Стаття 18 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII "Про захист прав споживачів" , містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, за змістом частини п’ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнано недійсним або змінено, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов’язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму цієї статті, можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов’язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов’язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов’язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв’язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 24); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника) (пункт 7).

Перелік несправедливих умов у договорі зі споживачем не є вичерпним (частина четверта статті 18 цього Закону).

Статтею 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» передбачено, що лізингові платежі можуть включати:

а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу;

б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно;

в) компенсацію відсотків за кредитом;

г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

Проаналізувавши зміст договору, суд встановив, що за невиконання своїх зобов'язань за договором фінансового лізингу лізингодавець не несе відповідальності, а, навпаки, отримує вигоду – штраф, який повинен сплатити позивач.

Відповідно до частини другої статті 6 Закону України «Про фінансовий лізинг» істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу; строк, на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу); розмір лізингових платежів; інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що сторони не погодили постачальника (продавця) автомобіля.

Відповідно договору лізингодавець не відповідає перед лізингоодержувачем за невиконання будь-якого зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета лізингу, його заміни, введення в експлуатацію, усунення несправностей протягом гарантійного строку, своєчасного та повного задоволення гарантійних вимог, монтажу тощо. За такими зобов'язаннями відповідає продавець.

Якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію, тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодержувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу (статті 808 ЦК України).

Таким чином, оскільки вибір продавця предмета лізингу за договором здійснює відповідач, тому що в договорі лізингу відсутні будь-які відомості про продавця товару, його найменування та місцезнаходження, куди має звертатись споживач у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару, то умови договору щодо усунення лізингодавця від відповідальності в частині якості, комплектності, справності тощо, суперечить положенням статті 808 ЦК України.

Дослідивши умови договору фінансового лізингу, суд дійшов висновку про те, що оспорювані договори містять несправедливі умови, визначені частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», а саме: встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору; надання продавцю (виконавцю, виробнику) права не повертати кошти на оплату ненаданої продукції у разі розірвання договору з ініціативи продавця (виконавця, виробника).

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним договором та містить елементи договору оренди (найму) та договору купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Згідно статті 799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до частини першої статті 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Така правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15.

Суд при вирішенні справи враховує правову позицію, викладену Верховним Судом України у постановах від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15, від 08 червня 2016 року у справі 6-330цс16; від 11 травня 2016 року у справі № 6-3020цс15 і у справі № 6-65цс16; від 19 жовтня 2016 року у справі № 6-1551цс16 щодо застосування вищенаведених норм права.

Оскільки, договір фінансового лізингу містить несправедливі умови відповідно до ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів», при укладенні договору сторонами не дотримано положення законодавства щодо обов'язковості нотаріального посвідчення договору, то такий договір підлягає визнанню недійсним.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги законні, обґрунтовані та такі, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а також про застосування наслідків недійсності правочину та стягнення з відповідача на користь позивача сплачених ним коштів.

Крім того, оскільки позивач при зверненні до суду звільнений від сплати судового збору, з відповідача підлягає стягненню судовий збір за одну вимогу нематеріального характеру та за одну вимогу матеріального характеру в загальному розмірі 1409,60 гривень.

Враховуючи вищевикладене, керуючись ст.ст.203, 215, 216, 220 ЦК України, керуючись ст.ст.13, 19, 81, 141, 263-265, 282 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» про захист прав споживача, визнання договору фінансового лізингу недійсним та стягнення коштів, задовольнити.

Визнати недійсним договір №01147 фінансового лізингу від 29 грудня 2017 року, укладений між ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса: Донецька область, Покровський район, село Сергіївка, вулиця Партизанська, будинок 15) та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» (код ЄДРПОУ 41298109, юридична адреса: 02121, м. Київ, Харківське шосе, буд. 182).

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» (код ЄДРПОУ 41298109, юридична адреса: 02121, м. Київ, Харківське шосе, буд. 182) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошові кошти в розмірі 39622 (тридцять дев’ять тисяч шістсот двадцять дві) гривні 30 копійок.

Стягнути з ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «СІГМА АВТОЛІЗИНГ» судовий збір на користь держави в розмірі 1409 (одна тисяча чотириста дев’ять) гривень 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду може бути подано апеляційну скаргу до Апеляційного суду Донецької області через Красноармійський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення.

В судовому засіданні 20.08.2018р. проголошено вступну та резолютивну частини рішення, повний текст рішення виготовлено 25.08.2018р.

Суддя