Вирок № 76062754, 15.08.2018, Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області

Дата документу 15.08.2018

Справа № 320/7383/16-к

Провадження № 1-кп/320/49/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 серпня 2018 року м. Мелітополь

Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області в складі:

головуючого суді: Бахаєва І.М.,

секретаря судового засідання: Фурсової Л.І.,

за участю прокурора: Лелеченко Р.Ю.,

обвинуваченого: ОСОБА_2,

захисника обвинуваченого - адвоката: Єрьоменко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Мелітополі кримінальне провадження № 12016080140005121 відносно обвинуваченого:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Мелітополя, Запорізької області, громадянина України, українця, який має неповну середню освіту, не працюючого, холостого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

- 05.11.2012 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.2 ст.185, ст.185, ст.70 КК України, призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі;

- 25.12.2012 Мелітопольським міськрайонним судом Запорізької області за ч.2 ст.185, ч.3 ст.185 КК України, призначено покарання у вигляді З років 1 місяць позбавлення волі. На підставі ст. 70 КК України приєднано покарання за вироком Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 05.11.2012 та остаточно призначено покарання у виді 3 років 2 місяців позбавлення волі. Звільнений 07.07.2015 з Бердянської виправної колонії Запорізької області № 77 у зв'язку з відбуттям строку покарання,

у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 185, ч.2 ст. 186 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2, діючи повторно, 21 квітня 2017 року, з 08 години до 15 години 28 хвилин, знаходячись біля буд. АДРЕСА_2, з метою вчинення таємного викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, шляхом пошкодження метало-пластикового вікна, проник до буд. АДРЕСА_2. Після чого, ОСОБА_2 реалізуючи свій раніше виниклий злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна, вчинене повторно з проникненням у житло, та обернення його на свою користь, скориставшись відсутністю можливих свідків та очевидців, впевнившись в тому, що його ніхто не бачить, проник у середину будинку, звідки таємно викрав: мобільний телефон марки «Нокіа С6-01» в корпусі жовтого кольору, імей: НОМЕР_4, вартістю 2000 гривень; срібний ланцюг, вартістю 200 гривень; срібну каблучку, 875 проби, вагою 1,38 грамів, вартістю 200 гривень; срібну каблучку, 925 проби, вартістю 200 гривень; дві срібні сережки з камінням «Янтар», 925 проби, вагою приблизно З грами, вартістю 500 гривень; срібний підвіс, з камінням «Янтар», вагою до 2 грамів, 925 проби, вартістю 300 гривень; кришку від золотого годинника, 500 проби, вагою 1 грам, вартістю 500 гривень, що належить ОСОБА_4

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив всі дії для доведення злочину до кінця, у зв'язку з чим реалізував злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, поєднане з проникненням у житло, обернув викрадене майно на свою користь, розпорядившись в подальшому ним па власний розсуд з викраденим, з місця скоєння ним кримінального правопорушення зник, у зв'язку з чим своїми діями завдав потерпілому ОСОБА_4 матеріальний збиток на суму 3900 грн. 00 коп.

Крім того, ОСОБА_2, діючи повторно, 13 липня 2017 року, приблизно о 23 годині, з метою вчинення таємного викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, проходячи повз магазин «ІНФОРМАЦІЯ_5», що розташований по АДРЕСА_3, де побачив велосипед «Діскавері АТТАСК», помаранчевого кольору, котрий належить ОСОБА_5 Після чого, ОСОБА_2, реалізуючи свій раніше виниклий злочинний намір, спрямований на таємне викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, скориставшись відсутністю контролю з боку потерпілого, можливих свідків та очевидців, впевнившись в тому, що його ніхто не бачить, підійшов та викрав вищевказаний велосипед, залишений без нагляду, вартість якого становить 2600 грн., що належить ОСОБА_5

Таким чином, ОСОБА_2 вчинив всі дії для доведення злочину до кінця, у зв'язку з чим реалізував злочинний намір, направлений на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, обернув викрадене майно на свою користь, розпорядившись в подальшому ним па власний розсуд з викраденим, з місця скоєння ним кримінального правопорушення зник, у зв'язку з чим своїми діями завдав потерпілій ОСОБА_5 матеріальний збиток на суму 2600 грн.

Крім того, ОСОБА_2, діючи повторно, 31 липня 2017 року о 23 годині, маючи умисел на відкрите викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, знаходився біля продуктового магазину «ІНФОРМАЦІЯ_6», який розташований по АДРЕСА_4, де звернув свою увагу на раніше незнайомого йому неповнолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_4 В цей час, ОСОБА_2 реалізуючи свій злочинний намір, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, умисно, з корисливих мотивів підійшов до неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 та із застосуванням фізичного насильства, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, діючи умисно, підбіг до неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6 та потягнув останнього за одежу, у результаті чого неповнолітній ОСОБА_6 впав на землю, після чого ОСОБА_2 наніс декілька ударів ногами по різних частинах тіла неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6, тим самим застосував відносно останнього насильство, що не є небезпечне для життя чи здоров'я неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6. У цей момент з кишені брюк, одягнених на потерпілому ОСОБА_6, на землю, випав належний йому мобільний телефон марки «Samsung» Galaxy S7, ІМЕІ: НОМЕР_5, у корпусі чорного кольору, вартістю 17000 гривень, в якому знаходилась сім-карта мобільного оператору «Київстар», з абонентським номером НОМЕР_1», на рахунку якої грошових коштів не було та карта пам'яті об'ємом, вартістю 50 гривень, який ОСОБА_2, усвідомлюючи, протиправність своїх дій, а також те що потерпілий спостерігає за його діями, підняв з землі вищевказаний мобільний телефон марки «Samsung» та зняв з плеча неповнолітнього потерпілого ОСОБА_6, належну останньому, чоловічу сумку з матеріалу шкірозамінника, чорного кольору, вартістю 450 гривень, в якій знаходилось наступне майно: біометричний паспорт України на ім'я ОСОБА_6; ідентифікаційний код на ім'я ОСОБА_6; картка Приват банку, на ім'я ОСОБА_6, на якій грошові кошти були відсутні; зарядний пристрій до мобільного телефону марки «Samsung» Galaxy S7; чоловічий шкіряний гаманець, чорного кольору, вартістю 400 гривень.

Таким чином, ОСОБА_2, вчинив всі дії для доведення злочину до кінця, у зв'язку з чим реалізував свій злочинний намір, направлений на відкрите викрадення чужого майна (грабіж), поєднаний з насильством, яке не є небезпечним для життя чи здоров'я потерпілого, вчинене повторно, обернув викрадене майно на свою користь, розпорядившись в подальшому ним на власний розсуд з викраденим, з місця скоєння ним кримінального правопорушення зник, у зв'язку з чим своїми діями завдав потерпілому ОСОБА_6 матеріальний збиток на суму 17900,00 грн.

Крім того, згідно обвинувального акту ОСОБА_2, діючи повторно, 26.09.2016 року о 02.00 годині, керуючись корисливими мотивами, в ході раптово виниклого умислу на відкрите викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, знаходився на площадці, навпроти крамниці «АТБ-маркет», яка розташована за адресою: Запорізька область, м.Мелітополь, пр-т. Б.Хмельницького, б.21, де звернув свою увагу на належний ОСОБА_8 мобільний телефон, який знаходився на даху автомобілю «КІА» в кузові чорного кольору, державний номер НОМЕР_2. В цей час, ОСОБА_2 реалізуючи свій злочинний намір, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, умисно, з корисливих мотивів підійшов до автомобіля та з поверхні даху автомобіля відкрито викрав належний ОСОБА_8 мобільний телефон «Prestigio PAP 3501» в корпусі чорного кольору, ІМЕІ-1: НОМЕР_7, ІМЕІ-2: НОМЕР_6, вартістю 1422 грн., у якому знаходилась флеш карта об'ємом на 2 ГБ, сім-карта мобільного оператору «Київстар», номер якої потерпілий не пам'ятає, яка матеріальної цінності для потерпілого не становить та сім-карта мобільного оператору «Лайф», номер якої потерпілий також не пам'ятає, вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходились кошти у розмірі 25 грн. Такі дії обвинуваченого під час досудового розслідування кваліфіковано за ч. 2 ст. 186 КК України.

Вказаних висновків суд дійшов провівши судовий розгляд в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, виходячи з наступного.

Обвинувачений ОСОБА_2 під час судового слідства вину не визнавав, однак, у судовому засіданні 15.08.2018 обвинувачений змінив свою процесуальну позицію, частково визнав провину у вчинені кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2, 3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України та пояснив, що 26.09.2016 приблизно о 02 год. він знаходився разом з товаришами біля магазину «АТБ» по пр. Б.Хмельницького у м. Мелітополь. Побачив хлопця, вони розмовились, підійшли до автомобіля, хлопець - потерпілий ОСОБА_8 поклав на автомобіль таксі свій телефон «Prestigio PAP 3501» в корпусі чорного, через деякий час таксист сказав, щоб усі відійшли від автомобіля і ОСОБА_8 сів у машину, а ОСОБА_2, будучи впевненим, що за ним ніхто не спостерігає, взяв телефон, який той забув на даху автомобіля. Крім того, 21.04.2017 біля 08 год. ранку він знаходився біля буд.АДРЕСА_2, побачивши, що навколо та у будинку нікого не має, він пошкодив вікно та проник у будинок, звідки викрав речі згідно обвинувального акту. Крім того, 13.07.2017 біля 17.00 год. він проходив повз магазин «ІНФОРМАЦІЯ_5» по АДРЕСА_3 та побачив, що біля магазину стоїть велосипед, людей навколо не було і він підійшов та взяв цей велосипед після чого покинув місце події. Крім того, 31.07.2017 приблизно о 23 год. він знаходився зі своїми знайомими та побачив ОСОБА_6 з товаришем, вони йшли по вул.. М.Грушевського у м.Мелітополь. Він з хлопцями пішов за ними, хлопець, який йшов разом з ОСОБА_6 відстав, а коли вони порівнялись з ним, то побіг у напрямку ОСОБА_6 Тоді ОСОБА_2 побіг слідом та наздогнавши ОСОБА_6, рванув його за одежу, поваливши на землю та почав бити того ногами. У ОСОБА_6 з кишені випав телефон, ОСОБА_2 його підняв, а потім став вимагати у ОСОБА_6 сумку, яка у нього була. ОСОБА_6 віддав її і ОСОБА_2 пішов з місця події. Речі, отримані внаслідок злочинних дій він продавав раніше незнайомим йому людям. Грошові кошти витрачав на власні потреби. Деякі речі повернули потерпілим співробітники поліції. У скоєному щиро розкаюється, просить суворо не карати.

Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, отримані відповідно до вимог законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.

Крім того, вина ОСОБА_2 у вчиненні злочинів, передбачених ч. 2,3 ст. 185 КК України та ч. 2 ст. 186 КК України стосовно епізоду 31.07.2017 відносно потерпілого ОСОБА_6 підтверджується дослідженими в судовому засіданні наявними у справі доказами, а також показаннями потерпілих та свідка, які попереджались про кримінальну відповідальність, наданими під час судового розгляду. Однак, ні на досудовому розслідування, ні у ході судового слідства не знайшов свого підтвердження факт вчинення обвинуваченим ОСОБА_2 відкритого викрадення чужого майна в епізоді 26.09.2016 відносно потерпілого ОСОБА_8, виходячи з наступних досліджених та перевірених у судовому засіданні доказів, а саме:

-потерпілий ОСОБА_8 у судовому засіданні показав, що 26.09.2016 біля 02 год. він робив покупки разом з приятелем у магазині АТБ по пр. Б.Хмельницького у м.Мелітополь. На передодні вони святкували день міста і він перебував у стані алкогольного сп'яніння. З покупками він сів у заздалегідь викликану машину таксі, дещо від'їхавши він згадав, що обіцяв другу підвезти його до дому. Повернувся до магазину, вийшов, знайшов друга, той відмовився їхати, і ОСОБА_8 пішов назад до автомобіля. Біля магазину на лавці сиділи хлопці, серед яких був ОСОБА_2 ОСОБА_8 підійшов до машини, поклав телефон на дах авто, хлопці також підійшли, вони про щось розмовляли. Таксист вийшов з автомобілю, сказав, щось усі відійшли, ОСОБА_8, сів у автомобіль. Хто взяв телефон він не пам'ятає, оскільки був достатньо випивши. Вважає, що й таксист не міг бачити особу, яка взяла телефон. В подальшому від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, цивільного позову ним не заявлено, просив призначити покарання обвинуваченому не пов'язане з позбавленням волі;

-потерпілий ОСОБА_6 у судовому засіданні показав, що 31.07.2017 біля 23.30 год. він з товаришем йшов по вул.. М.Грушевського у м.Мелітополь. На заправці сиділо троє хлопців та грали на гітарі, серед них був ОСОБА_2,. ОСОБА_6 з товаришем послухали їх з пів хвилини та пішли далі. Ті хлопці перестали грати та пішли за ними. Через деякий час у його товариша задзвонив телефон, він відстав, щоб поговорити. Черговий раз озирнувшись, ОСОБА_6 побачив, як його товариша б'ють ті хлопці, що грали на гітарі, а потім йшли слідом. Він пішов на допомогу, товариш побіг і ОСОБА_6 побіг слідом, його наздогнав ОСОБА_2 та почав бити ногами, ОСОБА_6 впав, у нього з карману випав мобільний телефон, який підібрав ОСОБА_2, крім того, обвинувачений забрав у нього барсетку. В подальшому від його законного представника - ОСОБА_9 надійшла заява про розгляд справи за їхньої відсутності, просила призначити покарання обвинуваченому не пов'язане з позбавленням волі;

-свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні показав, що він працює таксистом і 26.09.2016 він був на виклику. На прохання клієнта, як потім з'ясувалось - ОСОБА_8 він під'їхав до магазину АТБ по пр.Б.Хмельницького у м. Мелітополь, той вийшов з автомобіля. Через деякий час ОСОБА_10 звернув увагу, що ОСОБА_8 швидко крокує у напрямку автомобіля. Позаду нього він побачив групу осіб, які прямували за ОСОБА_8 Після того, як ОСОБА_8 сів у салон автомобіля, до машини підійшли особи, ОСОБА_10 заблокував двері автомобіля, а вони намагалися відчинити двері. У цей час він побачив, як інший чоловік - обвинувачений забрав телефон з даху автомобіля, на той момент він вирішив, що це телефон тієї особи, яка забрала телефон, оскільки біля автомобіля було стовпотворіння. Після того, як група осіб відійшла від автомобіля вони покинув місце події та поїхали за вказаною ОСОБА_8 адресою. У цей час ОСОБА_8 запитав де його телефон і ОСОБА_10 зрозумів, що це його телефон лежав на даху автомобіля. Крім того, ОСОБА_10 зазначив, що його пояснення, які він надав у протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками за його участі в частині того, що ОСОБА_2 викрав телефон з даху його автомобіля сформульовано відповідно до запитання слідчого;

-відомостями, що містить протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.10.2016, згідно якого ОСОБА_8 впізнав на фото №2 особу, яка підходила до нього, коли він сідав до автомобілю біля крамниці АТБ по пр-ту Б.Хмельницького, 21;

-довідкою до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, від 24.10.2016, згідно якої особа на фотознімку №3 - ОСОБА_2;

-відомостями, що містить протокол пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.10.2016, згідно якого ОСОБА_10 впізнав на фото №3 особу, яка 26.09.2016 біля 02 год. викрала телефон, який лежав на даху його автомобіля;

-довідкою до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками, від 24.10.2016, згідно якої особа на фотознімку №3 - ОСОБА_2

Потерпілі ОСОБА_4, ОСОБА_5 у судове засідання не з'явились, від них надійшли заяви про розгляд справи за їхньої відсутності, цивільні позови не заявлено, просять покарати обвинувачено на розсуд суду у відповідності до вимог закону.

За таких обставин, враховуючи вищезазначене, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ, що наявний у провадженні, з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до наступного.

Положення ст. 337 КПК України передбачено, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта.

Але, з метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

ОСОБА_2 висунуто звинувачення у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України, за наступних обставин: 26.09.2016 року, діючи повторно, він о 02.00 годині, керуючись корисливими мотивами, в ході раптово виниклого умислу на відкрите викрадення чужого майна та обернення його на свою користь, знаходився на площадці, навпроти крамниці «АТБ-маркет», яка розташована за адресою: Запорізька область, м.Мелітополь, пр-т. Б.Хмельницького, б.21, де звернув свою увагу на належний ОСОБА_8 мобільний телефон, який знаходився на даху автомобілю «КІА» в кузові чорного кольору, державний номер НОМЕР_2. В цей час, ОСОБА_2 реалізуючи свій злочинний намір, направлений на відкрите заволодіння чужим майном, умисно, з корисливих мотивів підійшов до автомобіля та з поверхні даху автомобіля відкрито викрав належний ОСОБА_8 мобільний телефон «Prestigio PAP 3501» в корпусі чорного кольору, ІМЕІ-1: НОМЕР_7, ІМЕІ-2: НОМЕР_6, вартістю 1422 грн., у якому знаходилась флеш карта об'ємом на 2 ГБ, сім-карта мобільного оператору «Київстар», номер якої потерпілий не пам'ятає, яка матеріальної цінності для потерпілого не становить та сім-карта мобільного оператору «Лайф», номер якої потерпілий також не пам'ятає, вартістю 25 грн., на рахунку якої знаходились кошти у розмірі 25 грн, його дії кваліфіковані органом досудового розслідування, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно.

Однак, вказаний епізод не доведений належними та допустимими доказами у кримінальному провадженні.

Так обставини, викладені стороною обвинувачення за цим епізодом обвинувачення, не знайшли підтвердження у ході судового слідства.

Так, потерпілий ОСОБА_8 вказав, що він сам не бачив, як ОСОБА_2 взяв його телефон та зазначив, що й таксист не міг бачити особу, що взяла телефон з даху автомобіля, що підтверджується показами самого свідка ОСОБА_10

Суд вважає, що твердження свідка ОСОБА_10, що мається у протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 24.10.2016, стосовно того, що ОСОБА_10 впізнав на фото №3 особу, яка 26.09.2016 біля 02 год. викрала телефон, який лежав на даху його автомобіля викликано тим, що слідчим було поставлено запитання щодо того, чи впізнає ОСОБА_10 особу, яка викрала телефон і не дає достатніх підстав вважати доведеним факт скоєння ОСОБА_2 злочину, передбаченого ч. 2 ст. 186 КК України.

Інших доказів, які б безпосередньо доводили обставини вчинення інкримінованого епізоду ОСОБА_2 і кваліфікацію його дій саме за ч. 2 ст. 186 КК України суду не надано.

Згідно з ст. 22 КПК України кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Відповідно до частини 3 ст. 23 КПК України сторона обвинувачення зобов'язана забезпечити присутність під час судового розгляду свідків обвинувачення з метою реалізації права сторони захисту на допит перед незалежним та неупередженим судом. Згідно з частиною 1 статті 26 КПК України сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та у спосіб, передбачених цим Кодексом.

Таким чином, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_2 за епізодом від 26.09.2016 необхідно кваліфікувати, як вчинення таємного викрадення чужого майна (крадіжка), вчиненого повторно, тобто за ч. 2 ст. 185 КК України.

Суд, вислухавши показання обвинуваченого, потерпілих та свідка, дослідивши матеріали кримінального провадження та матеріали, які характеризують його особу, вважає правильною кваліфікацію дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за ч. 3 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднана з проникнення у житло, вчинене повторно та за ч. 2 ст. 186 КК України, як відкрите викрадення чужого майна (грабіж), вчинене повторно. Суд вважає, що первинна позиція обвинуваченого ОСОБА_2 обумовлена його бажанням уникнути кримінальної відповідальності за більш тяжкий злочин.

При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_2 суд вважає за необхідне відповідно до положень ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.

Так, у рішеннях «Коробов проти України» від 21.10.2011 року, «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.

За таких обставин, оцінюючи безпосередньо досліджені у судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред'явлене ОСОБА_2 обвинувачення за ч.2,3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України.

При визначенні виду та міри покарання обвинуваченому, виходячи з вимог закону про достатність покарання для його виправлення, запобігання скоєнню ним нових злочинів, суд враховує ступень тяжкості скоєного злочину, особу обвинуваченого, наявність пом'якшуючих та обтяжуючих покарання обставин.

Відповідно до вимог ст.ст.50, 65 КК України та п. 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 "Про практику призначення судами кримінального покарання", суд, призначаючи покарання, повинен урахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.

Як вказує законодавець у ст. 50 КК України, - покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаної винною у вчиненні злочину, і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Вирішуючи питання про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК України суд також повинен урахувати тяжкість вчиненого злочину, особу винного, дотримуючись загальних принципів, встановлених законом, щодо призначення покарання.

Згідно ч.1 ст.75 КК України, якщо при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років, суд, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбуття покарання, він дійсно може прийняти рішення про звільнення від відбування основного покарання з випробуванням. Таке рішення суду, відповідно до вимог ст.374 КПК України, повинно бути належним чином вмотивоване, про що також зазначено і в п.9 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» №7 від 24.10.2003р.

Обвинувачений вчинив умисне кримінальне правопорушення проти власності. При цьому він не має постійного законного джерела доходу.

З урахуванням наведеного, суд вважає, що призначення обвинуваченому покарання із застосуванням ст.75 КК України буде відповідати загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. Крім того, таке покарання буде достатнім і необхідним для виправлення засудженого та попередження вчинення ним нових злочинів, буде відповідати ступеню тяжкості вчиненого злочину і особі засудженого внаслідок його м'якості.

Суд, при призначенні покарання оцінив надані стороною обвинувачення докази у їх сукупності, враховуючи положення ст.ст. 50, 65 КК України, а також всі обставини справи, ступінь тяжкості скоєних злочинів, які відповідно до вимог ст.12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості та тяжких злочинів, характеристику особи винного, який за місцем проживання характеризується задовільно, на обліку у лікарів психіатра та нарколога не перебуває, офіційно не працевлаштований, має тимчасові заробітки, вчинив злочини при незнятій та непогашеній у встановленому законом порядку судимості, вину визнав повністю та щиро розкаявся в скоєному, думку потерпілих, які в своїх заявах до суду вказали, що матеріальних та моральних претензій до обвинуваченого не мають, просять призначити покарання не пов'язане з позбавленням волі.

В якості обставин, які пом'якшують покарання згідно зі ст.66 КК України, суд визнає: щиросердне розкаяння в скоєному та визнання вини, активне сприяння розкриттю злочину.

Обставини, які обтяжують покарання, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.

Згідно вимог ч. 6 ст. 368 КПК України, обираючи і застосовуючи норму закону України про кримінальну відповідальність до суспільно небезпечних діянь при ухваленні вироку, суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, Верховний Суд у постанові №440/853/17 від 13.03.2018, зробив висновок, що у випадку, коли станом на 20 червня 2017 року особа мала право на застосування до неї положень, передбачених ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року, відповідно до ч.2 ст.5 КК України відсутні підстави для застосування відносно неї положень Закону України № 2046-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18 травня 2017 року, яким погіршуватиметься становище цієї особи.

Таким чином, враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_2 був затриманий 10 листопада 2016 р. і мав право на застосування до нього положень, передбачених ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону України № 838-VIII «Про внесення змін до Кримінального кодексу України щодо вдосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув'язнення у строк покарання» від 26 листопада 2015 року, відповідно до ч.2 ст.5 КК України відсутні підстави для застосування відносно нього положень Закону України № 2046-VIII «Про внесення зміни до Кримінального кодексу України щодо правила складання покарань та зарахування строку попереднього ув'язнення» від 18 травня 2017 року, яким погіршуватиметься становище обвинуваченого ОСОБА_2, тому необхідно зарахувати обвинуваченому ОСОБА_2 на підставі ч. 5 ст. 72 КК України, строк попереднього ув'язнення з 10 листопада 2016 р. до 27 грудня 2016 р., з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі

Обрана міра покарання за глибоким переконанням суду відповідає не тільки тяжкості вчиненого злочину, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованою та буде відповідати цілям покарання.

Долю речових доказів суд вирішує на підставі вимог ст. 100 КПК України.

Цивільних позовів заявлено не було.

Керуючись ст.ст. 371, 373-374 Кримінального процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.ч. 2,3 ст. 185, ч. 2 ст. 186 КК України, та призначити йому покарання:

- за ч. 2 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки;

- за ч. 3 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на строк 3 (три) роки;

- за ч. 2 ст. 186 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 (чотири) роки.

Відповідно до ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання призначених покарань остаточне призначити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, покарання у виді позбавлення волі на строк 5 (п'ять) років.

Відповідно ст. 75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_2 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, встановивши 3 (три) роки іспитового строку.

Відповідно до п.1, 2 ч. 1 ст. 76 КПК України, впродовж іспитового строку на обвинуваченого ОСОБА_2 покласти обов'язки:

1) періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

2) повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Запобіжний захід до обвинуваченого ОСОБА_2 до набрання вироком законної сили - залишити без змін у вигляді застави.

Заставу у розмірі 32000 грн., внесену ОСОБА_11 на рахунок ТУ ДСА України в Запорізької області, квитанція NJAC33153 від 05.07.2018 на рахунок 37319085001205, код отримувача 26316700, МФО 820172, номер справи 320/7383/16-к, визначену ухвалою слідчого судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 07.09.2017 року, повернути заставодавцю ОСОБА_11, РНОКПП - НОМЕР_3, після набрання вироком законної сили.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону України від 26.11.2015 року) зарахувати засудженому ОСОБА_2 строк попереднього ув'язнення з 10 листопада 2016 р. до 27 грудня 2016 р., з розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Зарахувати засудженому ОСОБА_2 строк попереднього ув'язнення з 07 вересня 2017р. по 05 липня 2018р. як день за день позбавлення волі.

Речові докази:

-мобільний телефон «Prestigio PAP 3501» в корпусі чорного кольору, ІМЕІ-1: НОМЕР_7, ІМЕІ-2: НОМЕР_6, який належить ОСОБА_8 та згідно розписки від 05.10.2016 знаходиться у нього на відповідальному зберіганні - повернути за належністю;

-Чоловічу сумку, чоловічий гаманець, який належить ОСОБА_6 та згідно розписки від 03.08.2017 знаходиться у нього на відповідальному зберіганні - повернути за належністю;

-Велосипед «Діскавері», який належить ОСОБА_5 та згідно розписки знаходиться у неї на відповідальному зберіганні - повернути за належністю;

- CD-R диск помаранчевого кольору, який знаходиться в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження;

-CD-R диск, який надано оператором КП «Мелітопольжитлосервіс» та який знаходиться в матеріалах кримінального провадження - залишити в матеріалах кримінального провадження.

Вирок суду першої інстанції, якщо інше не передбачено КПК України, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Запорізької області шляхом подачі апеляційної скарги через Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Для особи яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

СУДДЯ: І.М. БАХАЄВ