Рішення № 76062304, 08.08.2018, Олександрівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Запоріжжя)

Провадження № 2/331/405/2018

Справа № 331/8711/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

8 серпня 2018 року місто Запоріжжя

Жовтневий районний суд м.Запоріжжя в складі :

головуючого - судді Скользнєвої Н.Г.,

за участю : секретаря Постарнак М.М.,

представника позивача ОСОБА_1,

відповідачів ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Запоріжжя справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, виселення,

ВСТАНОВИВ :

У грудні 2017 року ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_5, ОСОБА_6 про усунення перешкод у користуванні власністю - будинком № 57 по вул. Симфонічна в м. Запоріжжі, шляхом виселення ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_5, ОСОБА_6, без надання іншого жилого приміщення та визнання їх такими, що втратили право користування жилим будинком за адресою : м. Запоріжжя, вул.. Симфонічна, буд. № 57.

У березні 2018 року позивач надав суду уточнений позов, в якому остаточно просив суд : усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом визнання ОСОБА_2, ОСОБА_3,ОСОБА_5, ОСОБА_6 такими, що втратили право користування жилим будинком за адресою : м. Запоріжжя, вул. Симфонічна, буд. № 57 ; виселити ОСОБА_5, ОСОБА_2 з житлового будинку за адресою : м. Запоріжжя, вул. Симфонічна, буд. № 57, без надання іншого житлового приміщення.

Позов мотивовано тим, що 01.12.2017 року за договором купівлі- продажу він придбав у ОСОБА_3 житловий будинок за адресою : м. Запоріжжя, вул. Симфонічна, буд. № 57.

Згідно пунктів 2.1.5,4.14 договору купівлі продажу ОСОБА_3, як продавець житлового будинку, зобов»язалась зняти з реєстраційного обліку всіх зареєстрованих осіб в відчужуваному будинку, звільнити відчужуваний будинок від предметів домашньої обстановки та вжитку, а також передати житловий будинок до 08.12.2017 року для безперешкодного користування житловим будинком покупцем.

Згідно пункту 4.15 договору купівлі-продажу, у вказаний в пункті 4.14 строк Покупець вселяється в набуте ним за цим договором житло і з цього моменту житло вважається переданим покупцю.

Однак, у передбачений договором строк, відповідачі з реєстраційного обліку не знялися, житловий будинок не звільнили, відповідно до чого позивач не зміг вселитися до житлового будинку.

Станом на день звернення до суду з цим позовом у житловому будинку зареєстровані всі відповідачі та продовжують проживати лише ОСОБА_5 та ОСОБА_2, чим чинять перешкоди позивачу у користуванні власністю.

Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з цим позовом.

Як на правові підстави заявлених вимог позивач посилається на ст. 41 Конституції України, ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1997 р., ч.1 ст.316,ч.1 ст.317, ст. 391,ч.1 ст. 321, ст. 383, ст. 391, ст. 405, ст.655, ч.1 ст.662,ст.663 ЦК України, ст.7 Закону України « Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», ст. ст.109, 156 ЖК УРСР.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 грудня 2017 року провадження у справі відкрито, справу призначено до розгляду у підготовче судове засідання ( а.с.9-10).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22 березня 2018 року строк підготовчого провадження у цій справі продовжено ( а.с.91-92).

11 квітня 2018 року від відповідача ОСОБА_5 в особі представника ОСОБА_7 до суду надійшов відзив ( а.с.103-104), який мотивовано таким.

Зобов»язання про звільнення будинку та зняття всіх проживаючих в ньому з реєстраційного обліку було взяте на себе продавцем – ОСОБА_3 В будинку наразі проживає він та його батько ОСОБА_2 Оскільки вони не мають іншого власного житла, то і не мають бажання в добровільному порядку звільняти будинок та зніматися з реєстрації. Про факт продажу будинку вони дізналися лише тоді, коли отримали із суду позов по цій справі.

Обставини, викладені в позові, не відповідають дійсності і не можуть бути врегульовані правовими нормами, на які позивач посилається в позові.

Так, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 перебували у шлюбі з 7.07.1989 р., який було розірвано 10.11.2005 р.

ОСОБА_5 є рідним сином ОСОБА_2, а стосовно ОСОБА_3 він є пасинком.

ОСОБА_2 та ОСОБА_5 були вселені у спірний будинок на законних підставах – як члени сім»ї власника будинку : ОСОБА_2 як чоловік, а ОСОБА_5 як син чоловіка. Але після розірвання шлюбу вони перестали бути членами сім»ї власника, але продовжували користуватися житлом з її згоди.

Право власності на будинок було визнано за ОСОБА_3 в судовому порядку 22.08.2017 року, а до того часу подружжя вважало його спільною сумісною власністю.

Вважає, що за ним та його батьком право користування жилим приміщенням зберігається на підставі положень ст. 405 ЦК України і може бути припинено лише у випадках, передбачених ст.406 ЦК України.

Крім того, зазначив, що позивачу як покупцю будинку було достеменно відомо про те, що у будинку, який він купував зареєстровані та проживають особи, які не мають іншого житла.

12 квітня 2018 року від відповідача ОСОБА_2 до суду надійшов відзив на позов ( а.с.116-117), який за своїм змістом є аналогічним відзиву ОСОБА_5

20 квітня 2018 року від відповідачів ОСОБА_3 та ОСОБА_6 до суду надійшов відзив на уточнений позов, в якому просять позов задовольнити ( а.с.119-120).

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 20 квітня 2018 року підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду по суті ( а.с.123-124).

8 серпня 2018 року судом задоволено клопотання відповідача ОСОБА_3 про долучення до матеріалів справи листів, надісланих ОСОБА_3 та ОСОБА_6,на адресу ОСОБА_8 та ОСОБА_2 від 19.07.2018 р., в яких їм пропонувалося на вибір декілька варіантів для купівлі за рахунок авторів листів для їхнього проживання конкретних об»єктів нерухомості, та скриншоти із сайтів з продажу об»єктів нерухомого майна, які пропонувалися для купівлі ( а.с.162-172).

В суді представник позивача позов підтримав та просив його задовольнити з підстав, викладених по тексту позову.

Відповідач ОСОБА_8 в суді проти позову заперечує з підстав, викладених у відзиві на позов, та пояснив, що не згоден, щоб його колишня дружина ОСОБА_3 із дочкою придбали йому інше житло. Він бажає проживати у будинку, з якого його намагаються виселити.

Відповідачка ОСОБА_3 в суді проти позову не заперечувала та додатково пояснила, що відповідач ОСОБА_2 є її колишнім чоловіком, відповідач ОСОБА_5 був її пасинком. З метою врегулювання спору, нею та її дочкою – відповідачем ОСОБА_6 на початку липня 2018 року ОСОБА_2 та ОСОБА_5 були запропоновані на вибір декілька конкретних варіантів для купівлі за рахунок осіб, які зробили пропозицію, для їх проживання. Крім того, ОСОБА_2 та ОСОБА_9 надавався час та можливість надати свої варіанти для купівлі об»єкту нерухомості, але з їх боку ніяких пропозицій не надходило. Без уваги залишилися і надані ними пропозиції. Без погодження із колишнім чоловіком та його сином вони позбавлені самостійно придбати для них житло.

Відповідач ОСОБА_5 та його представник в судове засідання не з»явилися, проте 23 липня 2018 року звернулися до суду із заявою про розгляд справи без участі відповідача та його представника ( а.с.160)

Інші учасники процесу в судове засідання не з»явилися, хоча про час та місце розгляду справи повідомлялись судом належним чином. Причина неявки суду не відома.

Суд, з урахуванням думок представника позивача, відповідачів, які присутні в судовому засіданні, вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_5

Суд, заслухавши вступні слова представника позивача, відповідачів, з»ясувавши обставини справи, дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 1 грудня 2017 року між позивачем ОСОБА_4 та відповідачем ОСОБА_10 був укладений договір купівлі-продажу ( далі – Договір, договір купівлі-продажу) житлового будинку за адресою : м. Запоріжжя, вул. Симфонічна, буд. № 57, посвідчений приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу ОСОБА_11 та зареєстрований в реєстрі за № 1715 ( а.с.6).

Згідно умов Предмету цього договору ОСОБА_3 ( Продавець) продала, а ОСОБА_4 ( Покупець) прийняв житловий будинок, що знаходиться за адресою : м. Запоріжжя, вул. Симфонічна, буд. 57, розташований на земельній ділянці площею 0,0600 га.

Проданий будинок належав ОСОБА_3 на праві приватної власності та був отриманий нею згідно договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського нотаріального округу Малишевою, 02.11.1998 р., р.№ 4068, зареєстрованого в ОП ЗМБТІ 03.11.1998 року, у книзі :93, номер запису : 14134 та згідно рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 22.08.2017 року, № 331/3111/17, зареєстрованого в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради 07.09.2017 року, номер запису про право власності : 22317139, реєстраційний номер об»єкта нерухомого майна : 1350951023101, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданий Департаментом реєстраційних послуг Запорізької міської ради 13.09.2017 року, № 97218528.

Згідно пунктів 2.1.5,4.14 договору купівлі- продажу ОСОБА_3, як продавець житлового будинку, зобов»язалась зняти з реєстраційного обліку всіх зареєстрованих осіб в відчужуваному будинку, звільнити відчужуваний будинок від предметів домашньої обстановки та вжитку, а також передати житловий будинок до 8 грудня 2017 року для безперешкодного користування житловим будинком покупцем.

Згідно пункту 4.15 Договору купівлі- продажу, у вказаний в п. 4.14. строк Покупець вселяється в набуте ним за цим Договором житло. З цього моменту житло вважається переданим Покупцю.

За відомостями відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання УДМС України в Запорізькій області за адресою : м. Запоріжжя, вул.. Симфонічна, буд. № 57 на день розгляду справи в суді по вказаній адресі зареєстровані : ОСОБА_5 – з 2008 року ( а.с.70), ОСОБА_2 – з 1998 року ( а.с.71), ОСОБА_6 – з 2006 року ( а.с.72), ОСОБА_3 з 1998 року ( а.с.73).

В суді встановлено, що в буд. № 57 по вул. Симфонічній в м. Запоріжжі проживають ОСОБА_2 та ОСОБА_5

ОСОБА_2 є колишнім чоловіком продавця будинку – ОСОБА_3, шлюб з якою було розірвано на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 11 жовтня 2005 року ( справа № 2-3847/05) Розірвання шлюбу було зареєстровано 19 квітня 2007 року Жовтневим відділом реєстрації актів цивільного стану Запорізького міського управління юстиції, про що було видано свідоцтво про розірвання шлюбу серії І-ЖС № 029178.

Отже, починаючи з 12 жовтня 2005 року ОСОБА_2 та його син від першого шлюбу – ОСОБА_5, втратили статус членів сім»ї власника будинку – ОСОБА_3

Оригінали вказаних документів було оглянуто в суді під час розгляду справи по суті.

Однак, у передбачений Договором строк, відповідачі з реєстраційного обліку не знялися, житловий будинок не звільнили, відповідно позивач – законний власник вищевказаного об»єкта нерухомого майна не зміг вселитися до житлового будинку, у зв»язку з чим вимушений звернутися до суду з цим позовом.

Відповідно до частини першої статті 316 ЦК України, правом власності є право особи на річ ( майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Частиною першою статті 317 ЦК України встановлено, що власникам належить право володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Відповідно до статті 319 ЦК України власник на свій розсуд володіє, користується та розпоряджається своїм майном.

Згідно зі статтею 321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права або обмежений у його здійсненні.

За положеннями статей 379,382 ЦК України об»єктом власності особи може бути, зокрема, житло- житловий будинок, садиба, квартира.

Права власника житлового будинку ( квартири) визначені у статті 383 ЦК України та статті 150 ЖК України, які передбачають право власника використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім»ї, інших осіб і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Обмеження чи втручання у право власника можливе лише за підстав, передбачених законом.

Згідно статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно вимог статті 391 ЦК України власник майна має права вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно пункту 1 частини першої статті 346 ЦК України право власності припиняється у разі відчуження власником свого майна.

Таким чином, право власності ОСОБА_3 на будинок № 57 по вул. Симфонічній в м. Запоріжжі припинилося внаслідок відчуження нею свого майна. Після продажу будинку ОСОБА_4, вона втратила право власності на нього, а отже і право користування ним.

Членом сім»ї власника будинку була її дочка – ОСОБА_6

Згідно правової позиції Верховного Суду України, що викладена, зокрема, в ухвалах у справах : № 6-19723св08, №6-2778св08,№6-55662св10 в постанові від 5.11.2014 р. у справі № 6-158цс14, право члена сім»ї власника будинку ( квартири) користуватися цим житлом існує лише за наявності у власника права приватної власності на це майно. Виникнення права членів сім»ї власника будинку на користування будинку та обсяг цих прав залежить від виникнення у власника будинку права власності на цей будинок , а, отже, припинення права власності на будинок припиняє право членів його сім»ї на користування цим будинком. Чинним законодавством України не передбачено перехід прав та обов»язків попереднього власника до нового власника в частині збереження права користування житлом членів сім»ї колишнього власника у випадку заміни власника.

Отже, відповідачка ОСОБА_6 втратила право користування квартирою, оскільки втратила таке право, як і право власності взагалі, її матір , членом сім»ї якої вона є.

Відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_5 втратили сервітут на право користування житлом з моменту, коли вони втратили статус членів сім»ї власника будинку.

Відповідно до положень статей 391, 396 ЦК України позов про усунення порушень права, не пов»язаних із позбавленням володіння, підлягає задоволенню у разі, якщо позивач доведе, що він є власником або особою, яка володіє майном ( має речове право) з підстав, передбачених законом або договором, і що діями відповідача, не пов»язаними з позбавленням володіння, порушується його право власності чи законного володіння. Отже, підставою для задоволення позову власника є встановлення факту порушення його прав об»активно існуючих перешкод у здійсненні ним цих прав.

Відповідно до статей 401,402 ЦК України право користування чужим майном ( сервітут) може бути встановлено щодо нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом. Сервітут може бути встановлений договором, законом, заповітом або рішенням суду.

Підстави припинення сервітуту визначені також у статті 406 ЦК України. Ними, зокрема, являються : поєднання в одній особі особи, в інтересах якої встановлений сервітут, і власника майна, обтяженого сервітутом ; відмова від нього особи, в інтересах якої встановлений сервітут ; сплив строку, на який було встановлено сервітут; припинення обставини, яка була підставою для встановлення сервітуту ; невикористання сервітуту протягом трьох років підряд ; смерті особи, на користь якої було встановлено особистий сервітут. Частиною другою статті 406 ЦК України передбачено припинення сервітуту на вимогу власника майна за наявності обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до роз»яснень, викладених у пунктах 34, 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02. 2014 року « Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», під час розгляду позовів про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, судам необхідно чітко розмежовувати правовідносини, які виникають між власником та попереднім власником житла, і правовідносини, які виникають між власником житла та членами його сім»ї, попередніми членами його сім»ї, а також членами сім»ї попереднього власника житла. Так, власник житла має права вимагати визнання попереднього власника таким, що втратив право користування житлом, що є наслідком припинення права власності на житлове приміщення ( пункт 3 частини першої статті 346 ЦК) із зняттям останнього з реєстрації.

Усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства ( наприклад, статті 71,72,116,156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог : про позбавлення права власності на жиле приміщення ; про позбавлення права користування жилим приміщенням ; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Члени сім»ї власника житла, які проживають разом із ним, мають право користування цим житлом відповідно до закону ( особистий сервітут, частина перша статті 405).

Суди повинні мати на увазі, що таким законом не може бути ЖК УРСР, а застосуванню підлягають норми, передбачені главою 32 ЦК.

З урахуванням зазначеного суди повинні виходити з того, що стосовно права членів сім»ї власника житлового приміщення на користування ним підлягають застосуванню положення статті 405 ЦК.

Зважаючи на те, що відповідачі ніколи не були членами сім»ї власника житла, оскільки їх реєстрація в спірній квартирі порушує право власності позивача, а тому вимоги останнього про усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном підлягають задоволенню на підставі статей 319,391, пункту 5 частини першої статті 406 ЦК України шляхом визнання відповідачів такими, що втратили право користування жилим приміщенням.

Згідно статті 109 ЖК України , виселення із займаного жилого приміщення допускається з підстав, установлених законом. Виселення проводиться добровільно або в судовому порядку.

Оскільки відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 виселитися із належного на праві власності позивачу будинку добровільно не бажають, на запропоновані їм пропозиції щодо надання іншого жилого приміщення не реагують, суд вважає за необхідне, задля усунення перешкод ОСОБА_4 у користуванні власністю – будинком № 57 по вул. Симфонічній в м. Запоріжжі, виселити вказаних відповідачів із зазначеного будинку, без надання іншого житлового приміщення.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 263-265 ЦПК України, ст. 41 Конституції України, положеннями Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Україною 17.07.1996 р., ст. ст. 316,317, 3921, 321 ЦК України, суд

ВИРІШИВ :

Позов ОСОБА_4 задовольнити .

Усунути перешкоди ОСОБА_4 ( зареєстроване місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН3218703710) у користуванні власністю – будинком № 57 по вул. Симфонічній в м. Запоріжжі, шляхом визнання ОСОБА_3 ( зареєстроване місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_2; фактичне місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_3; ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_5 ( зареєстроване місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2) , ОСОБА_2 ( зареєстроване місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_3), ОСОБА_6 ( зареєстроване місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_2 ; фактичне місце проживання : м. Київ, площа ОболонськаАДРЕСА_1) такими, що втратили право користування житловим будинком за адресою : м. Запоріжжя, вул. Симфонічна, буд. № 57.

Виселити ОСОБА_2 ( зареєстроване місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_3), ОСОБА_5 ( зареєстроване місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_2 ІПН НОМЕР_3) з житлового будинку за адресою : м. Запоріжжя, вул. Симфонічна, буд. № 57, без надання іншого житлового приміщення.

Стягнути солідарно з ОСОБА_3 ( зареєстроване місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_2; фактичне місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_3; ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_5 ( зареєстроване місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_2) , ОСОБА_2 ( зареєстроване місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_3), ОСОБА_6 ( зареєстроване місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_2 ; фактичне місце проживання : м. Київ, площа ОболонськаАДРЕСА_1) на користь ОСОБА_4 ( зареєстроване місце проживання : ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_4) судовий збір в розмірі 640, 00 грн. ( шістсот сорок гривень 00 копійок).

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Запорізької області в 30-денний строк з дня складання повного рішення суду.

Повне рішення суду буде складено 17 серпня 2018 року.

У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя : Н.Г.Скользнєва

08.08.2018