Постанова № 76060962, 21.08.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/621/2018(м)

264/5853/17

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 серпня 2018 року місто Маріуполь

справа № 264/5853/17

провадження № 22-ц/775/621/2018(м)

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого Пономарьової О.М.,

суддів Гаврилової Г.Л., Кочегарової Л.М.,

секретар судового засідання Єфремова О.В.,

сторони:

позивач - Комунальне комерційне підприємство «Маріупольтепломережа»,

відповідач - ОСОБА_1,

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого на підставі довіреності діє адвокат Хмаріна Оксана Вікторівна, на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області у складі судді Іванченко А.М. від 19 червня 2018 року,

в с т а н о в и в:

17 листопада 2017 року Комунальне комерційне підприємство «Маріупольтепломережа» (далі ККП «Маріупольтепломережа») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за користування тепловою енергією.

Позовна заява мотивована тим, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1. Позивач надає відповідачу послуги з централізованого опалення. Проте відповідач не здійснював оплату за користування тепловою енергією за період з лютого 2013 року по 01 листопада 2017 року, у зв'язку з чим утворилась заборгованість у розмірі 6 481,71 грн. Позивач просив стягнути з відповідача заборгованість за користування тепловою енергією у розмірі 6 481,71 грн, 3% річних 537,99 грн, інфляційні витрати 3 246,65 грн та понесені витрати по сплаті судового збору 1 600 грн.

У судовому засіданні 18 січня 2018 року представником позивача подана заява про збільшення позовних вимог, збільшено період з 01 листопада 2017 року по 01 січня 2018 року з урахуванням 3% річних та інфляційних витрат в сумі 7 783,51 грн.

Рішенням Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 червня 2018 року позовні вимоги ККП «Маріупольтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задоволені частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ККП «Маріупольтепломережа» заборгованість за користування тепловою енергією за період з 01 квітня 2014 року по 01 січня 2018 року у сумі 6 208,56 грн, суму 3% річних у розмірі 368,80 грн, інфляційні витрати у сумі 2 039,87 грн та суму судового збору у розмірі 1 352,76 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

18 липня 2018 року відповідач ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого на підставі довіреності діє адвокат Хмаріна О.В., подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 червня 2018 року та відмовити у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що рішення ухвалене з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, суд зробив висновки, які не відповідають обставинам справи. Суд не врахував, що позивачем не було проведене корегування особового рахунку відповідача, не зважаючи на його неодноразові звернення як до позивача так і до міського голови, розрахунок заборгованості проведено невірно, не враховано суми, які було сплачено відповідачем на період призначення йому субсидії.

21 серпня 2018 року позивач ККП «Маріупольтепломережа» подав відзив на апеляційну скаргу, в якому просив апеляційну скаргу відхилити та залишити без змін рішення суду першої інстанції, яке є законним та обгрунтованим, оскільки судом першої інстанції по справі дана належна оцінка всім обставинам, що мають значення.

У судовому засіданні апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити і відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник позивача Єгельська О.В. заперечувала проти доводів апеляційної скарги та просила залишити рішення суду без змін.

Згідно з п.8 ч.1 Розділу XIIІ Перехідних положень ЦПК України в редакції Закону України №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

Відповідно до ч.6 ст.147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» у разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду.

Пунктом 3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 №1402-VIII передбачено, що апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду у порядку, встановленому ЦПК України у редакції Закону №2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення відповідача, представника позивача, дослідивши матеріали цивільної справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Відповідно до частини 3 статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 зареєстрований у АДРЕСА_1 та відповідно до особового рахунку є споживачем теплової енергії.

Згідно з розшифровкою особового рахунку НОМЕР_1, наданою ККП «Маріупольтепломережа», заборгованість за користування тепловою енергією за період з 01 лютого 2013 року по 01 січня 2018 року становить 7 783,51 грн, 3% річних - 575,39 грн, інфляційні витрати- 3 383,06 грн.

Відповідно до ст. 68, 162 ЖК України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» власники (наймачі) квартир зобов'язані вчасно оплачувати квартплату й комунальні послуги.

Статтею 67 ЖК України передбачено, що плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться, крім квартирної плати, за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно зі ст. 68 ЖК України наймач зобов'язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги. Квартирна плата та плата за комунальні послуги в будинках державного і громадського житлового фонду вносяться щомісяця в строки, встановлені Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. 5 ч. 3 ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом.

Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 630 від 21 липня 2005 року встановлено, що опалювана площа квартири - це загальна площа квартири без урахування площі лоджій, балконів, терас, тобто опалювальна площа квартири складається з площ всіх житлових та підсобних приміщень квартири (житлових кімнат, кухні, туалету, ванної кімнати, комірчин тощо) в межах внутрішньої поверхні стін і перегородок квартири.

Дані стосовно загальної площі квартири ККП «Маріупольтепломережа» передає житлове-експлуатаційне підприємство, яке обслуговує будинок, в якому знаходиться відповідна квартира. Після чого відповідно до вимог чинного законодавства визначається розмір опалюваної площі. У разі змін у розмірі квартири, особа, яка є власником, звертається до абонентського відділу ККП «Маріупольтепломережа» з технічним паспортом, після чого здійснюється відповідне корегування особового рахунку.

З матеріалів справи вбачається, що відповідач звертався до міського голови і 15 листопада 2017 року проведено обстеження будинку та квартири відповідача на предмет подачі теплової енергії, про що складено акт, відповідно до якого температура у будинку та у квартирі відповідача перевищує санітарні норми, опалювальна система знаходиться в робочому стані. В квартирі відповідача самовільно демонтовані прилади опалення на кухні та у ванній кімнаті.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, яка викладена у постанові у справі за № 6-1706цс15, відповідно до ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем.

Таким чином ККП «Маріупольтепломережа» виконало свої зобов'язання щодо надання послуг централізованого опалення, а відповідач незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобов'язаний оплатити надані послуги. У разі наміру споживача припинити надання послуг з централізованого теплопостачання, останній не позбавлений можливості у передбачений законом спосіб провести відключення квартири від мереж теплопостачання.

З урахуванням встановленого в судовому засіданні, вимог законодавства суд правильно зробив висновок, що відповідач перебуває у фактичних договірних відносинах з позивачем, користуються його послугами з теплопостачання, однак не виконує зобов'язання щодо оплати за надані послуги теплової енергії, у зв'язку із чим утворилась заборгованість, і дійшов обгрунтованого висновку, що ККП «Маріупольтепломережа» має право вимагати повернення заборгованості за користування тепловою енергією.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з положеннями ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач просив стягнути заборгованість за користування тепловою енергією за період з лютого 2013 року по 01 січня 2018 року, 3% річних, інфляційні витрати.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Тобто позовна давність застосовується лише за наявності порушеного права особи.

Відповідно до частини першої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, в силу частини третьої цієї статті після переривання перебіг позовної давності починається заново.

Правила переривання перебігу позовної давності суд застосовує незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, може з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу.

При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Суд встановив, що відповідно до рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполяу справі № 2-264/853/2013 від 14 травня 2013 року, листа ККП «Маріупольтепломережа» від 04 січня 2018 року відповідач увесь період виникнення заборгованості не погоджувався із порядком здійснення розрахунків та врахуванням опалювальної площі.

Ухвалою Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 05 травня 2017 року видано судовий наказ про стягнення з ОСОБА_1 на користь ККП «Маріупольтепломережа» заборгованості за використання теплової енергії у сумі 6 570,09 грн, 3% річних в сумі 409,04 грн, інфляційні витрати в сумі 2669, 30 грн, але ухвалою Іллічівського районного суду міста Маріуполя від 14 вересня 2017 року судовий наказ скасовано за заявою ОСОБА_1

Таким чином, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що строк позовної давності має відраховуватися за попередні три роки, які передували дню звернення до суду з заявою про видачу судового наказу, оскільки позивач звертався до суду із заявою на видачу судового наказу 31 березня 2017 року, тим самим був перерваний строк позовної давності, та правильно обрахував заборгованість за користування тепловою енергією ОСОБА_1 за період з 01 квітня 2014 року по 01 січня 2018 року, що становить 6 208, 56 грн, 3% річних 368,80 грн, інфляційні витрати 2 039,87 грн, які підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Доводи апеляційної скарги про те, що судом не правильно проведений розрахунок заборгованості, не враховано суми, які було сплачено відповідачем на період призначення йому субсидії, що позивачем не було проведене корегування особового рахунку відповідача, хоча у нього відсутні прилади опалення на кухні та у ванній кімнаті, апеляційний суд визнає необгрунтованими та такими, що не дають підстав для висновку, що оскаржене рішення постановлене без додержання норм процесуального закону.

Актом обстеження квартири відповідача від 15 листопада 2017 року встановлено, що прилад опалення на кухні демонтований, у ванній кімнаті відсутня сушка рушників і відповідачу неодноразово пропонувалось відновити ці прилади опалення, які демонтовані самовільно, що ним не виконано. Неспроможність власника відновити прилади опалення у своїй квартирі, не дає підстав для зменшення розміру площі квартири, відповідно до якої визначається опалювальна площа, та не звільняє його від обов'язку по сплаті комунальних послуг. Відповідно до наданого позивачем розрахунку в період отримання відповідачем субсидії в опалювальний період 2016-2017 років, враховані суми оплачені ним за трьома квитанціями, що спростовує доводи апеляційної скарги. Зазначені обставини були предметом дослідження у суді першої інстанції, і в рішенні суду їм дана належна правова оцінка з урахуванням наданих сторонами доказів.

З урахуванням викладеного, апеляційний суд вважає, що рішення суду в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за користування тепловою енергією за період з 01 квітня 2014 року по 01 січня 2018 року в сумі 6 208,56 грн, суми 3% річних у розмірі 368,80 грн, інфляційних витрат в сумі 2 039,87 грн ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права і підлягає залишенню без змін, оскільки доводи апеляційної скарги відповідача не спростовують висновків суду.

Судом першої інстанції стягнуто з ОСОБА_1 на користь ККП «Маріупольтепломережа» понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 352,76 грн.

Відповідно до ст. 5 ч. 1 п. 9 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються особи з інвалідністю I та II груп.

Статтею 141 ЦПК Украни, яка регулює розподіл судових витрат між сторонами, передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, у разі задоволення позову - на відповідача, у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В судове засідання апеляційної інстанції відповідач ОСОБА_1 надав довідку МСЕК, відповідно до якої йому з 01 грудня 2008 року безстроково встановлена II група інвалідності у зв'язку з загальним захворюванням. За таких обставин відповідно до ст. 5 ч. 1 п. 9 Закону України «Про судовий збір» він звільняється від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях.

Тому рішення суду першої інстанції в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ККП «Маріупольтепломережа» суми судового збору в розмірі 1 352,76 грн. підлягає скасуванню, а понесені позивачем витрати по сплаті судового збору повинні бути компенсовані ККП «Маріупольтепломережа» за рахунок держави в порядку, встановленому законом.

Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 2 серпня 2018 року про відкриття апеляційного провадження за клопотанням відповідача ОСОБА_1 йому відстрочена сплата судового збору за подання апеляційної скарги на рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 червня 2018 року у розмірі 2 400 грн. до ухвалення апеляційним судом судового рішення у справі.

Оскільки в суді апеляційної інстанції встановлено, що відповідач ОСОБА_1 є інвалідом II групи, апеляційний суд вважає неможливим стягувати з відповідача судовий збір в розмірі 1 352,76 грн за подання апеляційної скарги відповідно до положень ст. 5 ч. 1 п. 9 Закону України «Про судовий збір».

Керуючись статтями 367, 374, 376, 381, 382 ЦПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу відповідача ОСОБА_1, від імені та в інтересах якого на підставі довіреності діє адвокат Хмаріна Оксана Вікторівна, задовольнити частково.

Рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 червня 2018 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь Комунального комерційного підприємства «Маріупольтепломережа» суми судового збору в розмірі 1 352,76 грн. скасувати.

Компенсувати Комунальному комерційному підприємству «Маріупольтепломережа» суму судового збору в розмірі 1 352,76 грн. за рахунок держави в порядку, встановленому законом.

В решті рішення Іллічівського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 19 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складене 27 серпня 2018 року.

Головуючий О.М. Пономарьова

Судді Г.Л. Гаврилова

Л.М. Кочегарова