Ухвала суду № 76059391, 17.07.2018, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/9375/18

Провадження № 2/263/2158/2018

УХВАЛА

17 липня 2018 року місто Маріуполь

Суддя Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області ОСОБА_1, перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_2 до Комунальної установи Маріупольська міська лікарня швидкої медичної допомоги (далі за текстом МЛШМ) про зміну формулювання причин звільнення з роботи, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і відшкодування моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

До Жовтневого районного суду міста Маріуполя Донецької області 12 липня 2018 року надійшла позовна заява ОСОБА_2 до МЛШМ, за змістом якої просила визнати недійсним запис, внесений до трудової книжки №45 від 15.06.2018 про звільнення за власним бажанням; зобов’язати відповідача змінити формулювання причин розірвання трудового договору зі ст.38 КЗпП України на ч.3 ст. 38 КЗпП України, тобто з причин порушення працедавцем законодавства про працю та трудового договору; стягнути вихідну допомогу та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, передбачену ст.117 КЗпП України; компенсувати моральну шкоду у розмір мінімальної заробітної плати, відповідно до ст.237-1 КЗпП України. В обґрунтування наведених вимог зазначила, що з 05.05.2015 працювала в МЛШМ на посаді молодшої медичної сестри (санітарки) клініко-діагностичної лабораторії. 01.12.2017 з метою оптимізації ліжкового фонду, без згоди працівника, перемістили до інфекційного відділення МЛШМ. 20.04.2018 дізналась, що запис у трудовий книжці відрізняється від змісту наказу, а саме зазначена посада: молодша медична сестра прибиральниця інфекційного відділення МЛШМ. Не погоджуючись з таким визначенням своєї посади, ОСОБА_2 стверджує про порушення трудових прав, оскільки переміщення повинно відбуватись на ту ж саму посаду, а її зміна може відбуватись лише за згодою працівника, яку вона не надавала. З огляду на викладене, з 01.06.2018 почала вимагати розірвання трудового договору через порушення роботодавцем законодавства про працю, але відповідач звільнив її 15.06.2018 з підстав, передбачених ст.38 КЗпП України. Звільнення за власним бажанням, вважає неприпустимим порушенням права на труд, оскільки підстави звільнення не відповідають її волевиявленню, з огляду на викладене просила, визнати недійсним та змінити запис у трудовий книжці. З огляду на фактичні причини звільнення, просила стягнути вихідну допомогу та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні. Крім того, ОСОБА_2 стверджує, що через негативне ставлення керівництва, в колективі мала напруженні відносини, що завдавало дискомфорту. Порушенням трудових прав завдано моральної шкоди, оскільки була вимушена вживати додаткових зусиль для захисту своїх законних прав та інтересів.

У позовній заяві позивачем зазначено, що вона звільнена від сплати судового збору з підстав, передбачених ст.5 Закону України «Про судовий збір».

Ознайомившись із матеріалами позову, суддя дійшов наступного висновку.

Відповідно до ч.4 ст.177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Згідно з п.1 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить суд стягнути із відповідача вихідну допомогу, розмір якої не наводить. Крім того, не наводячи розрахунку певної суми позивач просить стягнути середній заробіток за час затримки розрахунку.

До структури заробітної плати, визначеної у статті 2 Закону України «Про заробітну плату», входять: основна заробітна плата, додаткова заробітна плата та інші заохочувальні та компенсаційні виплати.

Відповідно до ст. 117 КЗпП України, у разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки фактичного розрахунку.

Середній заробіток, який стягується у відповідності до вимог ст. 117 КЗпП України, є санкцією за затримку розрахунку при звільненні і не є складовою заробітної плати.

Згідно з п. п. 3.9 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, суми, нараховані працівникам за час затримки розрахунку при звільненні відносяться до інших виплат, що не належать до фонду оплати праці. Теж саме стосується вихідної допомоги, пов’язаної зі звільненням з підстав передбачених ч.3 ст.38 КЗпП України.

З огляду на викладене, за позовними вимогами, які випливають із трудових відносин, крім подання позовів про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, судовий збір справляється за ставками, визначеними пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір».

Відповідно до пп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» судовий збір за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою, справляється у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Стаття 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» встановлює прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2018 року у розмірі 1762 грн.

Тобто ставка судового збору за подання до суду позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою з 1 січня 2018 року справляється у розмірі 1 відсотка ціни позову, але не менше 704,8 грн. та не більше 8810 гривень.

Таким чином, позивач мала бути звільнена від сплати судового збору в частині стягнення заборгованості по заробітній платі, але враховуючи, що заборгованість зі сплати заробітної плати фактично полягає у вихідній допомозі, нарахування якої можливо лише за умови зміни підстав звільнення працівника, то судовий збір підлягає сплаті. Так саме, за позовну вимогу щодо стягнення середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку необхідно сплатити судовий збір у розмірі, відповідно до пп.2 п.1 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», тобто 704,8грн.

Відповідно до вимог ч.3 ст.6 Закону України "Про судовий збір" №3674-VІ від 08.07.2011 року, передбачено, що за подання позовної заяви, яка має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Пунктом 15 постанови №10 від 17.10.2014року Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» передбачено, що до позовних заяв немайнового характеру відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. За подання до суду таких заяв сплачується судовий збір згідно з підпунктом 2 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI.

З огляду на вкладенні вимоги Законів України «Про судовий збір» та «Про Державний бюджет України на 2018 рік» позивачу при зверненні до суду з вимогами майнового характеру необхідно визначитись із сумою вихідної допомоги та з урахуванням вимог середнього заробітку за час затримки розрахунку, сплатити 1 відсоток від ціни позову.

Крім того, за подачу вимог немайнового характеру, пов’язаних з компенсацією моральної шкоди, визнання недійсним запису у трудовий книжці та зобов’язання відповідача змінити формулювання причин звільнення, необхідно сплати судовий збір у розмірі 2114,4грн, який складається з трьох вимог немайнового характеру, тобто тричі по 704,8грн.

Судовий збір за подання позовної заяви до Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області необхідно перерахувати або внести за такими реквізитами: одержувач: Маріуп. УК/Жовтнев. р-н/22030001 (Жовтневий районний суд м. Маріуполя); Код ЄДРПОУ (банку): 37989721; Код ЄДРПОУ (суду): 02895610; Банк одержувача: ГУ ДКСУ у Донецькій області; р/р: 31211206700052; МФО: 834016.

На підтвердження оплати судового збору до Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області необхідно надати оригінал квитанції про оплату судового збору.

Відповідно до вимог ч.3 ст. 175 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема: повні відомості щодо сторін, відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися; підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку з розглядом справи.

Позивачем при звернені до суду вказані вимоги Закону не дотримані.

Згідно з ч. ч. 2, 4, 5 ст. 95 ЦПК України письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього. Копії документів вважаються засвідченими належним чином, якщо їх засвідчено в порядку, встановленому чинним законодавством. Учасник справи, який подає письмові докази в копіях (електронних копіях), повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу письмового доказу.

На порушення указаних вимог позивачем до позовної заяви додані копії документів, які належним чином не посвідчені.

Відповідно до ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

На підставі викладеного, необхідно дійти висновку про залишення позовної заяви без руху та надання позивачу строку для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали суду.

Керуючись ст.ст. 175, 177, 185, 260, 353 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_2 до Комунальної установи Маріупольська міська лікарня швидкої медичної допомоги про зміну формулювання причин звільнення з роботи, стягнення вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні і відшкодування моральної шкоди, залишити без руху.

Надати позивачу строк для усунення недоліків, який не може перевищувати десяти днів з дня отримання позивачем ухвали суду, а саме:

- навести розрахунок вихідної допомоги та середнього заробітку за час затримки розрахунку, визначивши за позовом відповідний період;

- з розрахунку загальних вимог майнового характеру та окремо за кожну вимогу немайнового характеру, сплатити судовий збір, про що надати оригінал квитанції;

- вказати повні відомості щодо сторін;

- відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися

- підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього ж відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав

- надати попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку з розглядом справи.

У випадку невиконання ухвали позовна заява буде вважатися не поданою та повернута позивачеві.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: https://court.gov.ua/sud0519.

Ухвала набуває законної сили негайно.

Ухвала не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

Суддя О. Соловйов