Постанова № 76057293, 23.08.2018, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

23 серпня 2018 року

справа № 804/1884/18

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючий суддя: Семененко Я.В.

судді: Бишевська Н.А., Добродняк І.Ю.,

за участю секретаря судового засідання: Кязимової Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод прокатних валків»

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року (суддя Рябчук О.С.) у справі №804/1884/18 за позовом першого заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод прокатних валків» про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Перший заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області звернувся до суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод прокатних валків» суми витрат на виплату і доставку пенсій призначених на пільгових умовах за списком № 1, 2 за період жовтень 2017 року – січень 2018 року в загальному розмірі 447601,37 грн. Позов обґрунтований тим, що ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» в порушення Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» не перераховувало витрати на виплату і доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, у зв’язку з чим має заборгованість зі сплати фактичних витрат на виплату та доставку пенсій призначених на пільгових умовах (список №1, №2).

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року позов задоволено. Рішення суду мотивовано обов’язком підприємства відшкодовувати Фонду фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, а також встановленими обставинами справи, які свідчать про невиконання відповідачем вказаного обов’язку внаслідок чого утворилася заборгованість за період 01.10.2017р.-31.01.2018р. у розмірі 447601,37грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ПАТ «Дніпропетровський завод прокатних валків» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову. В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилався на те, що можливість відшкодування підприємством фактичних витрат на виплату та доставку пільговий пенсій безпосередньо пов’язана із фактом отримання підприємством розрахунків таких витрат. Відповідач зазначає, що в порушення вимог п.6.4 Інструкції №21-1 органом ПФУ не було направлено підприємству розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у визначені строки. Заявник апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції вказані

обставини не враховано, у зв’язку з чим необґрунтовано задоволено позов. При цьому, за позицією відповідача, суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги докази направлення підприємству таких розрахунків, оскільки такі докази не були надані суду разом з адміністративним позовом. Крім цього, відповідач вказує на те, що і надані суду докази (поштове відправлення) не свідчать про дотримання органом ПФУ вимог п.6.4 Інструкції №21-1, оскільки такі розрахунки направлені підприємству після спливу строків, які визначені п.6.4 Інструкції №21-1. Також заявник апеляційної скарги вказує на те, що судом першої інстанції, в порушення норм процесуального права, безпідставно прийнято до уваги заперечення позивача на відзив та додаткові докази, оскільки суду не було надано доказів направлення заперечень та додаткових документів на адресу відповідача.

У відзиві на апеляційну скаргу Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області просить залишити рішення суду першої інстанції без змін з огляду на його законність і обґрунтованість.

Перевіривши матеріали справи, оцінивши доводи апеляційної скарги та правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи із наступного.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що Публічне акціонерне товариство «Дніпропетровський завод прокатних валків» зареєстроване як юридична особа, та як платник страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області.

Згідно довідок-розрахунків заборгованості щодо відшкодування фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених відповідних до ч.2 розділу ХV “Прикінцеві положення” Закону України “Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування” в частині пенсій, призначених відповідно до п.п. “а” - “-з” ст. 13 Закону України “Про пенсійне забезпечення” за період 01.10.2017 р. – 31.01.2018 р. по Публічному акціонерному товариству “Дніпропетровський завод прокатних волків” (код ЄДРПОУ 00187375) зведена заборгованість по пенсіонерах на підставі даних управлінь Пенсійних фондів за списком №1 у розмірі 306580,31 грн. та за списком №2 у розмірі 141021,06 грн.

Вирішуючи спірні правовідносини між сторонами та задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з обов’язку підприємства відшкодовувати Фонду фактичні витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, а також з встановлених обставин справи, які свідчать про невиконання відповідачем вказаного обов’язку внаслідок чого утворилася заборгованість за період 01.10.2017р.-31.01.2018р. у розмірі 447601,37грн.

Не заперечуючи обов’язку щодо відшкодування Фонду фактичних витрати на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах, а також не спростовуючи розмір заборгованості, стягнення якої є предметом спору у цій справі, відповідач вказує на те, що можливість відшкодування підприємством фактичних витрат на виплату та доставку пільговий пенсій безпосередньо пов’язана із фактом отримання підприємством розрахунків таких витрат. При цьому, відповідач зазначає, що в порушення вимог п.6.4 Інструкції №21-1 органом ПФУ не було направлено підприємству розрахунки фактичних витрат на виплату та доставку пенсій у визначені строки.

Відповідно до п.6.4 Інструкції «Про порядок обчислення і сплати страхувальниками та застрахованими особами внесків на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування до Пенсійного фонду України», затвердженої постановою Правління Пенсійного фонду України від 19.12.2003р. №21-1, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 січня 2004 року за №64/8663, розмір сум до відшкодування на поточний рік визначається відділами надходження доходів органів Пенсійного фонду України щорічно у розрахунках фактичних витрат на виплату та доставку пільгових пенсій, призначених відповідно до частини 2 Прикінцевих положень Закону (згідно з додатками 6 та 7), які надсилаються підприємствам до 20-го січня поточного року та протягом 10 днів з новопризначених (перерахованих) пенсій.

Згідно із п. 6.5 Інструкції №21-1, розрахунки складаються на підставі відомостей відділів з призначення пенсій органів Пенсійного фонду України, які подаються згідно з додатком 8 та додатком 8а до 1 січня поточного року та протягом 10 днів з дня прийняття рішення про призначення нової пенсії.

Відповідно до п.6.8 Інструкції №21-1, підприємства щомісячно до 25-го числа вносять до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

Таким чином, вказаною Інструкцією визначено як обов’язок органів Пенсійного Фонду України направити у встановлені строки платникам розрахунки сум до відшкодування на поточний рік так і обов’язок платників вносити до Пенсійного фонду зазначену в повідомленні місячну суму фактичних витрат на виплату та доставку пенсій, призначених на пільгових умовах.

В той же час, предметом спору у цій справі не є правомірність дій органу Пенсійного Фонду України в частині дотримання вимог Інструкції щодо строків направлення підприємству розрахунків. Предметом спору є стягнення заборгованості по фактичним витратам, яка існує у підприємства за період 01.10.2017р.-31.01.2018р. у розмірі 447601,37грн., яка підтверджена відповідними розрахунками та яка, з огляду на доводи апеляційної скарги, фактично не заперечується відповідачем.

При цьому, суд апеляційної інстанції враховує, що розрахунки заборгованості, за вказаний період, були направлені позивачем відповідачу, що підтверджується належними доказами, але у добровільному порядку відповідачем вказана заборгованість не погашена.

Посилання заявника апеляційної скарги на те, що суд першої інстанції безпідставно прийняв до уваги додаткові докази, зокрема, докази щодо направлення розрахунків підприємству, оскільки такі докази не були подані з позовом та не надавалися підприємству, суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки враховуючи суть відзиву відповідача на позов, яка фактично викладена і в апеляційній скарзі, зобов’язували суд, враховуючи принцип офіційного з’ясування обставин справи, встановити те, чи направлялися підприємству розрахунки заборгованості, стягнення якої є предметом спору у цій справі.

Таким чином, дослідивши встановлені обставини справи, аргументи, які наведені відповідачем в апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв’язку з чим підстав для його скасування не існує.

На підставі викладеного, керуючись статтями п.1 ч.1 ст.315, ст.ст. 316, 321, 322, 325, 327 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Дніпропетровський завод прокатних валків» залишити без задоволення, а рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14 травня 2018 року у справі №804/1884/18 – без змін.

Постанова набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строки, визначені ст. 329 КАС України.

Вступна та резолютивна частина постанови проголошена 23.08.2018р.

Повний текст постанови складено 27.08.2018р.

Головуючий суддя: Я.В. Семененко

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: І.Ю. Добродняк