Рішення № 76056151, 21.08.2018, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/791/18

21 серпня 2018 рокум. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, у складі головуючої судді Мірінович У.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся у Тернопільський окружний адміністративний суд з позовом до Головного управління ДФС у Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 157150-13 від 19.06.2017.

Ухвалою Тернопільського окружного адміністративного суду від 08.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено у справі судове засідання на 04.06.2018.

Ухвалами Тернопільського окружного адміністративного суду від 04.06.2018, від 13.06.2018 та від 10.08.2018 розгляд справи відкладався на підставі статті 205 КАС України та продовжувалися процесуальні строки розгляду справи.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що у власності позивача перебуває садовий будинок, який розташований за адресою: Тернопільська область, Збаразький район, с. Ліски, вул. Лісова, 5, загальною площею 725,6 кв.м. Враховуючи те, що позивач є власником зазначеного будинку, відповідач 19.06.2017 прийняв податкове повідомлення - рішення форми "Ф" № 157150-13, яким визначено суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в розмірі 25999,88 грн. за податковий період 2016 р. Також позивач звернув увагу на те, що в його власності перебуває квартира, яка розташована за адресою: м. Тернопіль, вул. Лепкого, 5/912, загальною площею 11,5 кв.м.

Прийняте відповідачем оскаржене податкове повідомлення - рішення позивач вважає протиправним та такими, що підлягає скасуванню, оскільки при нарахуванні останньому податку на нерухоме майно мала би застосовуватись норма підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України щодо зменшення бази оподаткування як для різних типів об'єктів житлової нерухомості, в тому числі їх часток (у разі одночасного перебування у власності платника податку квартири/квартир та житлового будинку/будинків, у тому числі їх часток), - на 180 кв. метрів, тобто 737-180 = 557,1, а тому базою оподаткування податком на нерухоме майно у 2016 році мали бути 557,1 кв. м. Водночас позивач зазначив, що в його власності у 2016 році перебував житловий будинок загальною площею понад 500 кв.м., а тому нарахований податок на нерухоме майно мав би бути збільшений на 25000 грн.

Додатково зазначив, що оскаржене податкове повідомлення - рішення позивач не отримував, чим відповідач порушив статтю 58 ПК України.

У судове засідання представник позивача не з'явилася, подала до суду клопотання від 21.08.2018, в якому просить розглядати справу без її участі та позивача в порядку письмового провадження. Позовні вимоги підтримує в повному обсязі, просить позов задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання також не з'явилася, подала до суду клопотання від 21.08.2018, в якому просила розгляд справи відкласти на іншу дату, у зв'язку з неможливістю забезпечити участь належного представника у справі. Водночас представник відповідача подала до суду відзив на позовну заяву, в якому просить у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що оскаржені дії відповідача щодо прийняття на підставі підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України оскарженого податкового повідомлення - рішення здійснені на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та ПК України (арк. справи 33-37).

Частиною першою статті 205 КАС України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що неявка представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті на підставі наявних у ній доказів.

У зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, суд, керуючись частиною четвертою статті 229 КАС України не здійснював фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу та розглянув дану справу в порядку письмового провадження відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України.

Дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

Згідно з підпунктом 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 ПК України об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.

Підпунктом 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 ПК України визначено, що базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об'єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності (підпункт 266.3.2 пункту 266.3 статті 266 ПК України).

Як слідує з матеріалів справи та не заперечується позивачем у справі, що згідно з ІС "Податковий блок" у власності останнього перебуває садовий будинок, який розташований за адресою: Тернопільська область, Збаразький район, с. Ліски, вул. Лісова, 5, загальною площею 725,6 кв.м. (арк. справи 39-40).

19.06.2017 відповідач згідно підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 ПК України та відповідно до підпункту 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 ПК України прийняв податкове повідомлення - рішення форми "Ф" № 157150-13, яким визначено позивачу суму податкового зобов'язання за платежем податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплачений фізичними особами, які є власниками об'єктів житлової нерухомості в розмірі 25999,88 грн. за податковий період 2016 р.

Визначаючись щодо позовних вимог, суд виходить з того, що відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до статті 10 ПК України податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки є місцевим податком.

Згідно з пунктом 12.3 статті 12 ПК України сільські, селищні, міські ради та ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів. Рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлюваних місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим періодом.

Водночас, пунктом 4 розділу ІІ "Прикінцеві положення" Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році" № 909-VIII від 24.12.2015 визначено, що в 2016 році до прийнятих рішень органів місцевого самоврядування про встановлення місцевих податків і зборів на 2016 рік не застосовуються вимоги, встановлені підпунктом 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 ПК України та Законом України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

Ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (підпункт 266.5.1 пункт 266.5 статті 266 ПК України).

Як слідує з матеріалів справи, що Залужанська сільська рада Збаразького району Тернопільської області своїм рішенням від 01.02.2016 № 52 "Про внесення змін до рішення № 508 від 29.01.2015 "Про встановлення ставок місцевих податків і зборів на території Залужанської сільської ради" із змінами і доповненнями, внесеними рішеннями Залужанської сільської ради від 13.07.2015 № 563 встановила з 2016 року ставки податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб - 0,1 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування (арк. справи 44-45).

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік" від 25.12.2015 № 928-VIII установлено з 01.01.2016 мінімальну заробітну плату у місячному розмірі 1378 гривень.

Таким чином, ставка податку у 2016 році на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб становить згідно зазначеного рішення Залужанської сільської ради в розмірі 1,378 грн. за 1 кв.м. (0,001% х 1378 грн.).

Відповідно до підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 ПК України обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів житлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості у такому порядку, зокрема, за наявності у власності платника податку об'єкта (об'єктів) житлової нерухомості, у тому числі його частки, що перебуває у власності фізичної чи юридичної особи - платника податку, загальна площа якого перевищує 300 квадратних метрів (для квартири) та/або 500 квадратних метрів (для будинку), сума податку, розрахована відповідно до підпунктів "а" - "г" цього підпункту, збільшується на 25000 гривень на рік за кожен такий об'єкт житлової нерухомості (його частку).

Суд встановив, що контролюючим органом нараховано позивачу за 2016 рік податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки для об'єктів житлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних осіб згідно оскарженого податкового повідомлення - рішення в розмірі 25999,88 грн. (725,6 кв.м. х 1,378 грн. = 999,88 грн. + 25000 грн.).

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що при нарахуванні останньому податку на нерухоме майно мала би застосовуватись норма підпункту 266.4.1 пункту 266.4 статті 266 ПК України щодо зменшення бази оподаткування, оскільки, відповідно до підпункту 266.4.3 пункту 266.4 статті 266 ПК України пільги з податку, передбачені підпунктами 266.4.1 та 266.4.2 цього пункту, для фізичних осіб не застосовуються до об'єкта/об'єктів оподаткування, якщо площа такого/таких об'єкта/об'єктів перевищує п'ятикратний розмір неоподатковуваної площі, встановленої підпунктом 266.4.1 цього пункту.

Водночас, відповідно до статті 42 ПК України податкові повідомлення - рішення, податкові вимоги або інші документи, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу.

Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.

Як слідує з інформації з офіційного сайту Укрпошти щодо здійснення операції та не заперечується сторонами у справі, що відповідач оскаржене податкове повідомлення - рішення надіслав позивачу за податковою адресою, однак поштовий конверт вернувся до контролюючого органу, у зв'язку із закінченням встановленого терміну зберігання (арк. справи 12-13).

За таких обставин, суд критично ставиться до твердження позивача на те, що оскаржене податкове повідомлення - рішення позивач не отримував, чим відповідач порушив статтю 58 ПК України, оскільки податкове повідомлення - рішення надіслано позивачу за податковою адресою, а тому відповідно до статті 42 ПК України таке податкове повідомлення - рішення вважається належним чином врученим позивачу.

Відповідно до статей 9, 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно статті 90 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку, що відповідач прийняв оскаржене податкове повідомлення рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та ПК України, а тому позовні вимоги позивача є безпідставними, та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв'язку з тим, що у задоволенні позовних вимог позивачу відмовлено в повному обсязі, керуючись приписами статті 139 КАС України, судовий збір не повертається позивачу, та за відсутності понесених судових витрат, пов'язаних із залученням свідків та проведенням експертизи, такі судові витрати не належать стягненню з позивача на користь суб'єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Тернопільській області (46003, м. Тернопіль, вул. Білецька, 1, код ЄДРПОУ 39403535) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № 157150-13 від 19.06.2017, - відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Тернопільський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 27 серпня 2018 року. .

Головуючий суддя Мірінович У.А.

копія вірна

Суддя Мірінович У.А.