Рішення № 76056150, 27.08.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/1605/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Єфіменка К.С. при секретарі Кузьменко Е.Х., розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження (з викликом сторін) справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Першого Київського відділу ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2016 року за виконавчим провадженням №50199035, визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника від 06.03.2018 року за виконавчим провадженням №50199035, скасування у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження за №25160554 (спеціальний розділ), дата та час реєстрації 06.03.2018 року 16:24:49, визнання протиправною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 06.03.2018 року за виконавчим провадженням №50199035,-

ВСТАНОВИВ:

З позовом до суду звернулась ОСОБА_1 до Першого Київського відділу ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача ПАТ "Дельта Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ "Дельта Банк" Кадирова Владислава Володимировича про визнання протиправною та скасування постанови про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2016 року за виконавчим провадженням №50199035, визнання протиправною та скасування постанови про арешт майна боржника від 06.03.2018 року за виконавчим провадженням №50199035, скасування у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження за №25160554 (спеціальний розділ), дата та час реєстрації 06.03.2018 року 16:24:49, визнання протиправною та скасування постанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 06.03.2018 року за виконавчим провадженням №50199035.

В судовому засіданні 22.08.2018 року представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги з огляду на те, що раніше стягувачу повертався виконавчий документ до зняття мораторію, встановленого Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», в зв'язку із чим, обставина повернення не відпала, а тому державний виконавець на мав права відкривати виконавче провадження 16.02.2016 року та здійснювати інші виконавчі дії, в тому числі накладення арешту та повернення виконавчого документу. Представник відповідача заперечив проти задоволення позовних вимог, оскільки державному виконавцю не було відомо про попередні звернення банку та наявності постанови про повернення виконавчого документу, а тому відкриття виконавчого провадження, здійснення арешту майна та інші дії вчиненні державним виконавцем у відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження». Представники третьої особи на боці відповідача був сповіщений належним чином про день, час та місце слухання справи, але не з'явився до судового засідання без поважних причин, а тому суд на підставі положень ч.1 ст.205 КАС України ухвалив рішення про розгляд з справи в цьому судовому засідання за такої явки учасників справи.

Дослідивши наявні в справі письмові докази, суд встановив наступні факти та обставини:

Відповідач - Перший Київського відділ ДВС м.Одеси ГТУЮ в Одеській області м.Одеси ГТУЮ в Одеській області м.Одеси ГТУЮ в Одеській області, на підставі ст.2 Закону України «Про виконавче провадження» є місцевим підрозділом центрального органу державної виконавчої влади та згідно ст.5 цього ж Закону здійснює повноваження щодо виконання судових рішень, в порядку передбаченому цим Законом, а тому, згідно положень ст.55 Конституції України, п.1 ч.1 ст.19, ст.287 КАС України позивач може оскаржити до суду в порядку адміністративного судочинства рішення, дії чи бездіяльність органу виконання судових рішень, що також підтверджується п.2 Постанови Пленуму Вищого адміністративного суду України від 13.12.2010 року №3 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства у справах із приводу оскаржень рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби».

11.04.2008 року між Акціонерним комерційним інноваційним банком «УкрСиббанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 11332773000 (відповідно до додаткової угоди - 1 НОМЕР_1), згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредитні кошти у розмірі 100 000,00 дол. США з розрахунку 11,8 % річних на строк з 11.04.2008 року по 11.04.2038 року (надалі - Кредитний договір).

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Договором про надання споживчого кредиту № 11332773000 (відповідно до додаткової угоди - 11332773001) від 11.04.2008 року іпотекодавець ОСОБА_1 за договором іпотеки № б/н від 11.04.2008 року передала в іпотеку нерухоме майно: квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (надалі - Квартира) та є приватною власністю Іпоткодавця на підставі договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу 11.04.2008 року реєстровий номер 1696, зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 11.04.2008 року за № 2830282.

Враховуючі положення вищезазначеного іпотечного договору 03.09.2013 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. видано виконавчий напис.

Постановою державного виконавця від 26.12.2014 за ВП №43750351 вищезазначений виконавчий напис нотаріуса був повернутий стягувачеві АТ «Дельта Банк» на підставі постанови державного виконавця від 26.12.2014 на підставі п.4 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній на той час редакції), а саме - стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій. авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Заочним рішенням Київського районного суду м. Одеси у справі №520/107/15-ц від 14.07.2015 року, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ «Дельта Банк» за Кредитним договором в загальному розмірі 2599814,89 грн., звернуто стягнення на предмет іпотеки за договором іпотеки № б/н від 11.04.2008 року, а саме на Квартиру, яка належить ОСОБА_1 на праві приватної власності на підставі договору купівлі-продажу. посвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу, 11.04.2008 року за №1696, зареєстрованого в державному реєстрі правочинів №2830282 від 11.04.2008 року, шляхом визнання за ПАТ «Дельта Банк» права власності на предмет іпотеки - Квартиру.

22.02.2016 приватним нотаріусом Щадко О.І. Київського міського нотаріального округу на підставі зазначеного рішення суду у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності за АТ «Дельта Банк» на Квартиру.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 09.02.2017 зазначене заочне рішення Київського районного суду м. Одеси від 14.07.2015 скасовано і справа про звернення стягнення на майно призначена до розгляду в загальному порядку.

03.03.2017 на підставі ухвали Київського районного суду м. Одеси від 09.02.2017 та заяви відповідача ОСОБА_1 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно скасовано запис про право власності позивача - АТ «Дельта Банк» на Квартиру. Відповідний витяг з реєстру прав на нерухоме майно та їх обтяжень від 03.03.2017.

Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 05.02.2018 у справі №520/107/15-ц позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про звернення стягнення на предмет іпотеки залишено без розгляду, ухвала набрала законної сили 21.02.2018.

Рішенням Київського районного суду м. Одеси від 20.04.2017 року по цивільній справі № 520/8636/16-ц відмовлено у задоволені позову уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення ліквідації Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» Кадиров Владислав Володимирович до ОСОБА_1, 3-я особа: Другий Київський відділ державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції про звільнення майна - Квартири з під арешту.

Виконавчим документом за вказаним виконавчим провадженням є виконавчий напис виданий приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. 03.09.2013.

Постановою державного виконавця від 26.12.2014 за ВП № 43750351 вищезазначений виконавчий напис нотаріуса був повернутий стягувачеві АТ «Дельта Банк» на підставі постанови державного виконавця від 26.12.2014 на підставі п.4 ч.І ст.47 Закону України «Про виконавче провадження» (у чинній на той час редакції), а саме - стягувач перешкоджає провадженню виконавчих дій або не здійснив авансування витрат на організацію та проведення виконавчих дій, авансування яких передбачено цим Законом, незважаючи на попередження державного виконавця про повернення йому виконавчого документа.

Відповідна відмітка державного виконавця також міститься на зворотному боці виконавчого напису нотаріуса.

Повторна заява про відкриття виконавчого провадження подана стягувачом до канцелярії органу державної виконавчої служби 12.02.2016, що підтверджується відповідним вхідним номером 3352 на нижньому правому куті заяви стягувача, яка міститься в матеріалах виконавчого провадження та відомостями наведеними у постанові про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2016.

На виконанні у Відділі перебувало виконавче провадження ВП № 50199035 з виконання виконавчого напису №2251 від 13.09.2013 року виданого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Паракудою І.В. про звернення стягнення на п'ятикімнатну квартиру № 28, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Ільфа і Петрова, 9, яка належить на праві власності ОСОБА_1, та задоволення вимог стягувача, а саме - ПАТ Дельта Банк» у розмірі 1238177,10 грн. за рахунок коштів, отриманих від реалізації вказаного майна. 16.02.2016 року державним виконавцем Відділу було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 50199035.

06.03.2018 року державним виконавцем Відділу було винесено постанову про арешт майна боржника, про що внесено відповідний запис до Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта. Державним виконавцем було допущено технічну помилку при внесенні запису про державну реєстрацію обтяження, а саме - замість постанови про арешт майна боржника ВП № 20199035 було внесено: постанова про арешт майна боржника ВП № 20199035. На даний момент технічна помилка була виправлена, підставою виникнення обтяження є постанова про арешт майна боржника ВП № 50199035 від 06.03.2018 року.

Суд оцінюючи оскаржені акти суб`єкту владних повноважень, виходячи з положень ч.2 ст.2 КАС України, приходить до висновку, що вони частково винесені з порушенням закону з наступних підстав:

Пунктом 2 ч.1 ст.22 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент повторного пред'явлення виконавчого документа до виконання) встановлено, що виконавчі документи виключно виконавчі написи) можуть бути пред'явлені до виконання протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.23 Закону України «Про виконавче провадження», строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання. Відповідно до ч.2 цієї ж статті Закону після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється.

Відповідно стягувачем строки пред'явлення виконавчого напису №2251 від 03.09.2013 року пропущені не були.

Отже, суд погоджується з позицією представника відповідача про те, що державним виконавцем Відділу 16.02.2016 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №50199035 відповідно до Закону України «Про виконавче провадження» в частині дотримання строків пред'явлення виконавчого документу до примусового виконання.

Що ж до можливості відкриття виконавчого провадження, суд погоджується з позицією представника позивача про те, що у державного виконавця не було підстав для цього з огляду на наступне.

Згідно положень ч.3 ст.23 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, яка діяла станом на лютий 2016 року) встановлено, що у разі повернення виконавчого документу стягувачу у зв'язку із неможливістю в повному обсязі або частково виконати рішення строк пред'явлення виконавчого документа до виконання після переривання встановлюється з дня його повернення, а в разі повернення виконавчого документа у зв'язку із встановленою законом забороною щодо звернення стягнення на майно чи кошти боржника, а також проведення інших виконавчих дій стосовно боржника - з моменту закінчення відповідної заборони.

17.08.2015 року державним виконавцем Другого Київського відділу державної виконавчої служби при виконанні виконавчого напису №2251 від 03.09.2013 року було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві на підставі п.9 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження». При цьому, в постанові було зазначено, що підставою для неможливості виконання є наявність заборони, встановленої Законом України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Станом на час повторного звернення стягувача 12.02.2016 року мораторій на задоволення вимог стягувача , встановлений положеннями Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» не був скасований та існував.

За таких обставин, відповідно до положень п.8 ст.26 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець повинен був відмовити у відкритті виконавчого провадження за підставою: у разі наявності інших, передбачених законом обставин, що виключають здійснення виконавчого провадження.

Виходячи з наведеного, при винесені постанови про відкриття виконавчого провадження 16.02.2016 року державний виконавець діяв не порядком та у спосіб визначені Конституцією та законами України, а тому, згідно положень ч.2 ст.2 КАС України суд повинен визнати такий акт суб'єкта владних повноважень протиправним та скасувати його та задовольнити аналогічні позовні вимоги позивача згідно положень ч.1 ст.245 КАС України.

Інші акти державного виконавця, які були винесені під час здійснення незаконно відкритого виконавчого провадження №№50199035, а саме: постанову про арешт майна боржника від 06.03.2018 року за виконавчим провадженням №50199035 та запис у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про обтяження за №25160554 (спеціальний розділ), дата та час реєстрації 06.03.2018 року 16:24:49 є похідними від незаконних дій державного виконавця по відкриттю цього виконавчого провадження, в зв'язку із чим, відповідно до положень ч.2 ст.2 КАС України, суд також повинен встановити їх невідповідність закону та задовольнити відповідні позовні вимоги позивача на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України.

Разом з тим, суд вважає, що позовна вимога про визнання протиправною та скасування постанови державного виконавця про повернення виконавчого документа стягувачу від 06.03.2018 року за виконавчим провадженням №50199035 не підлягає задоволенню, оскільки вказана постанова безпосередньо не порушує суб'єктивних прав позивача з наступних підстав.

Відповідно до статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Конституційний Суд України у рішенні від 25.11.1997 року №6-зп вказав, що стаття 55 Конституції України не визначає, які саме рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади і місцевого самоврядування чи посадових і службових осіб можуть бути оскаржені, і встановлює принцип, відповідно до якого в суді можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії та бездіяльність.

Разом з тим, Конституційний Суд України у зазначеному вище рішенні вказав, що частину другу статті 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен, тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що рішення, дія чи бездіяльність порушують або обмежують права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

За вимогами пункту 1 частини другої статті 19 КАС України компетенція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Обставини дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

В розумінні КАС України, відповідно до приписів пункту 8 частини першої статті 4, позивачем є особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано адміністративний позов до адміністративного суду. Отже, адміністративний позов подається собою для відновлення її прав, свобод та інтересів.

Враховуючи наведене, обов'язковою умовою захисту в адміністративному суді прав, свобод, інтересів позивача є одночасна наявність двох факторів: існування публічно-правових відносин між позивачем та відповідачем - суб'єктом владних повноважень; а також наявність факту порушень прав, свобод, інтересів позивача, вчинених або допущених відповідачем у таких правовідносинах.

Таким чином, у розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів, з чого вбачається, що право на судовий захист не є абсолютним. Для того, щоб особі було надано судовий захист, суд має встановити, чи особа дійсно має порушене право, свободу чи інтерес, і це право, свобода чи інтерес порушені відповідачем.

Згідно з вищевказаними нормами права, задоволенню в адміністративному судочинстві підлягають лише ті вимоги, які відновлюють порушені права чи інтереси особи в сфері публічно-правових відносин.

Відтак, відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством є підставою для прийняття судового рішення про відмову в задоволенні цієї позовної вимоги на підставі положень ч.1 ст.245 КАС України.

Судові витрати розподілити за правилами ст.139 КАС України.

Керуючись ст.ст.139, 242-246 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову про відкриття виконавчого провадження від 16.02.2016 року за виконавчим провадженням №50199035.

3. Визнати протиправною та скасувати постанову про арешт майна боржника від 06.03.2018 року за виконавчим провадженням №50199035.

4. Скасувати у спеціальному розділі Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про обтяження за №25160554 (спеціальний розділ), дата та час реєстрації 06.03.2018 року 16:24:49.

5. В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Повний текст рішення виготовлений та підписаний суддею 27.08.2018 року.

Рішення суду може бути оскаржено до Одеського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в місячний строк з дня отримання повного тексту судового рішення, в порядку п.15.5 Перехідних положень КАС України.

Суддя Єфіменко К.С.

.