Ухвала суду № 76055972, 27.08.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 1540/4216/18

УХВАЛА

27 серпня 2018 року м.Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Катаєва Е.В., розглянувши адміністративний позов Державної фіскальної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бессарабія-Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Емакс» про визнання недійним правочину,-

В С Т А Н О В И Л А:

До суду надійшов адміністративний позов Державної фіскальної служби України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бессарабія-Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Емакс», в якому позивач просить визнати недійним правочин між ТОВ «Бессарабія-Агро» та ТОВ «Емакс», за наслідками якого було складено та зареєстровано податкові накладні від 01.04.2016 року №1, від 29.03.2016 року №507, №508, від 30.03.2016 року №478, №479, №480, №481, №483, №484,№488, №489, №492, №493, №494, №499, №505, №510, №512, №516, №519, №520, №522, №535, №537, від 31.03.2016року №482, №490, №501, №502, №503, №504, №517, від 02.04.2016року №2, №3, №495, №506, №511, №513, №521 №536,№538,№7,№9, від 04.04.2016р. №485, №5, №514,№518, від 07.04.2016року №33.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що рішенням господарського суду Одеської області від 05.10.2016 року по справі №916/2282/16 за позовом ТОВ «Бессарабія-Агро» до ОСОБА_1 по стягнення 100тис грн позов задоволений.

Рішенням суду від 05.10.2016 року, копія якого надана до позову, встановлено, що ОСОБА_1 підписала 47 податкових накладних на користь ТОВ «Емакс», з яким ТОВ «Бессарабія-Агро» в договірних правовідносинах не перебувало, з перевищенням своїх повноважень, без отримання згоди загальних зборів, чим завдала шкоди позивачу.

Позивач обґрунтовує свої вимоги з посиланням на ст. ст. 202, 203, 215, 228 ЦК України, 174 ГК України, а також вважає не пропущеним строк звернення до суду, оскільки ознайомився з матеріалами господарської справи 09.08.2018 року.

Позивачем не сплачений судовий збір. Позов підписаний представником надана копія довіреності ДФСУ, яка завірена самим представником та печаткою ГУ ДФС в Одеський області.

Пунктом 1 ч.1 ст.170 КАС України визначено, що суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Дослідивши позовну заяву позивача та надані ним документи, суд вважає, що у відкритті провадження у порядку адміністративного судочинства необхідно відмовити на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України, виходячи з наступного.

Правосуддя в Україні здійснюється шляхом розгляду і вирішення справ відповідно до процесуального законодавства України.

Відповідно до ч. ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно з п. 1, п.2 ч. 1 ст.4 КАС України адміністративна справа-переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір. Публічно-правовий спір - спір, у якому, зокрема, хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (п. 7 ч. 1 ст.4 КАС України)

Статтею 19 КАС України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних осіб із суб'єктом владних повноважень оскарження його рішень, дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п.1 ч.1 ст.19 КАС України).

Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Позивач обґрунтовуючи своє право на звернення до адміністративного суду з даним позовом посилається на ч.4 ст.5 КАС України, відповідно до якої суб'єкти владних повноважень мають право звернутися до адміністративного суду виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України, а також на пп.20.1.30 п.20.1 ст.20 ПКУ, яким встановлено право контролюючих органів звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Проте суд вважає, що позивач штучно об'єднав вказані норми пп.20.1.30 п.20.1 ст.20 ПКУ та ч.4 ст.5 КАС України.

Дійсно згідно з пп.20.1.30 п.20.1 ст.20 ПКУ право контролюючі органи мають право звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами.

Проте це не обозначає його право на звернення з позовом саме до адміністративного суду. Верховний Суд у постанові від 27.03.2018 року по справі №820/2063/16 дійшов правового висновку, що словосполучення «у тому числі» у граматичній конструкції норми підпункту 20.1.30 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України законодавцем вжито для виділення права на звернення до суду контролюючих органів у зазначеній категорії спорів саме шляхом подання позовів до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, і має розумітися та застосовуватися судами в такому значенні, а не як підстава для розширеного тлумачення права суб'єкта владних повноважень на подання адміністративного позову.

Визначальною ознакою справи адміністративної юрисдикції є характер спору. Публічно-правовим спором, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спір між учасниками публічно-правових відносин, що стосується саме цих відносин.

Приватноправові відносини вирізняються наявністю майнового чи немайнового, особистого інтересу учасника. Спір має приватноправовий характер, якщо він обумовлений порушенням або загрозою порушення, як правило, майнового приватного права чи інтересу, що підлягає захисту в спосіб, передбачений законодавством для сфери приватноправових відносин, або такий, що йому не суперечить. Спір є приватноправовим навіть якщо до порушення приватного права чи інтересу призвели управлінські дії суб'єктів владних повноважень.

Помилковим є застосування ст.19 КАС України та поширення юрисдикції адміністративних судів на усі спори, стороною яких є суб'єкт владних повноважень, оскільки при вирішенні питання про розмежування компетенції судів щодо розгляду адміністративних і господарських справ недостатньо застосування виключно формального критерію - визначення суб'єктного складу спірних правовідносин (участь у них суб'єкта владних повноважень), оскільки визначальною ознакою для правильного вирішення спору є характер правовідносин, з яких виник спір.

Відповідно до ст.2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господпрської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осуб, держави.

Статтею 4 ГПК України встановлено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом.

Згідно з ч.2 ст.4 ГПК України встановлений перелік осіб, які мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, якими є, зокрема, державні органи.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі Zand v. Austria від 12 жовтня 1978 року вказав, що словосполучення «встановлений законом» поширюється не лише на правову основу самого існування «суду», але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття «суд, встановлений законом» у частині першій статті 6 Конвенції передбачає усю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів. З огляду на це не вважається судом, встановленим законом орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

З урахуванням викладеного суд вважає, що у відкритті провадження у порядку адміністративного судочинства необхідно відмовити на підставі п.1 ч.1 ст.170 КАС України.

Керуючись ст.170, 248 КАС України,-

У Х В А Л И В:

Відмовити Державній фіскальній службі України у відкритті провадження в адміністративній справі за її позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бессарабія-Агро», Товариства з обмеженою відповідальністю «Емакс» про визнання недійним правочину.

Адміністративний позов з додатками повернути позивачу.

Роз'яснити позивачу, що його позов повинен розглядатися у порядку господарського судочинства.

Ухвала набирає законної сили у порядку ст.256 КАС України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. ст. 293-295 КАС України.

Суддя Е.В. Катаєва