Рішення № 76055731, 27.08.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 серпня 2018 року м. Житомир справа № 0640/3855/18

категорія 10.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Панкеєвої В.А., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправними дії, зобов'язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо відмови у призначенні та виплаті йому одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського передбаченої ст.97 Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 №4 "Про затвердження порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі чи втрати працездатності поліцейського";

- зобов'язати відповідача прийняти рішення щодо призначення та виплати йому одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського передбаченої ст.97 Закону України "Про Національну поліцію" та Порядку затвердженого наказом МВС України від 11.01.2016 №4 "Про затвердження порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі чи втрати працездатності поліцейського".

В обґрунтування позову зазначено, що позивач проходив службу з 01.04.1996 по 06.11.2015 в органах внутрішніх справ та з 07.11.2015 по 25.09.2017 в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області. За результатами огляду МСЕК 21.03.2018 йому встановлено 3 групу інвалідності, внаслідок захворювання, що пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ. Стверджує, що звертався до відповідача з пакетом документів для отримання одноразової грошової допомоги у разі загибелі, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності. Листом від 11.05.2018 відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги. Позивач вважає, відмову відповідача у призначенні і виплаті грошової допомоги необґрунтованою та такою, що суперечить нормам законодавства, що регулюють спірні правовідносини.

Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 27 липня 2018 року відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Зважаючи на незначну складність справи, суд вважає за необхідне розглянути її в порядку п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Як встановлено з матеріалів, ОСОБА_1 наказом від 29.09.2017 №189 о/с звільнено зі служби в поліції через хворобу (а.с.23).

Свідоцтвом про хворобу НОМЕР_2 від 25.09.2017 за результатами огляду позивачу встановлено захворювання пов'язані з проходженням служби в поліції. Непридатний до служби в поліції (а.с.12).

Згідно довідки до акту огляду МСЕК від 21.03.2018 №100553 ОСОБА_1 встановлено третю групу інвалідності з 15.03.2018 у зв'язку з захворюванням, пов'язаним з виконанням службових обов'язків (а.с.15).

Листом від 11.05.2018 №417/29/105/05-2018 ГУНП в Житомирській області розглянуло заяву позивача про отримання одноразової грошової допомоги. ОСОБА_1 відмовлено у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги в зв'язку з тим, що кримінальне провадження внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань по факту отримання ним травми за №12017060260000178 від 30.03.2017 закрито за відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч.2ст.342 КК України (а.с.11).

Не погоджуючись з таким висновком, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 97 Закону України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015 №580-VIII (далі - Закон 580-VIII) одноразова грошова допомога в разі загибелі (смерті), визначення втрати працездатності поліцейського (далі - одноразова грошова допомога) є соціальною виплатою, гарантованою допомогою з боку держави, яка призначається і виплачується особам, які за цим Законом мають право на її отримання, зокрема, у разі визначення поліцейському інвалідності внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції, протягом шести місяців після звільнення його з поліції внаслідок причин, зазначених у цьому пункті.

Згідно з ч.2 ст.97 Закону №580-VIII, порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського встановлюється Міністерством внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 11 січня 2016 року №4 затверджено Порядок та умови виплати одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського (далі - Порядок №4), яким встановлено механізм оформлення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейських центрального органу управління поліції, територіальних органів поліції, міжрегіональних територіальних органів Національної поліції, установ та організацій, що належать до сфери управління Національної поліції України (далі - органи поліції), поліцейських в т.ч. слухачів та курсантів вищих навчальних закладів із специфічними умовами навчання, які здійснюють підготовку поліцейських, поліцейських, відряджених до інших органів державної влади, установ, організацій визначено.

Згідно з п.3 розділу IV Порядку №4 визначено, що рішення про призначення виплати ОГД приймається керівником органу поліції або навчального закладу, у якому проходив (проходить) службу поліцейський, у п'ятнадцятиденний строк з дня затвердження висновку, шляхом видання наказу про виплату такої допомоги, а в разі відмови - письмовим повідомленням заявника із зазначенням підстав такої відмови.

Підпунктом 2 пункту 1 розділу ІІ Порядку №4 визначено, що днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення поліцейському інвалідності є дата, з якої встановлено інвалідність, що зазначена в довідці до акта огляду медико-соціальної експертної комісії, у разі відсутності дати з якої встановлено інвалідність - дата видачі довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії.

Відповідно до п. 3 розд І Порядку №4 поліцейський вважається таким, що виконує службові обов'язки, якщо він забезпечує виконання основних завдань та повноважень поліції, визначених Законом України "Про Національну поліцію", у тому числі під час участі в антитерористичній операції, захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України або виконував основні завдання та повноваження міліції, що були визначені Законом України "Про міліцію".

Згідно з п.4 розділу І Порядку №4 встановлено випадки, за яких призначається ОГД у разі загибелі (смерті), інвалідності чи втрати працездатності поліцейського, зокрема, пов'язаного з проходженням служби в поліції, органах внутрішніх справ (пункт 4 частини першої статті 97 Закону) - обставина, яка виникла внаслідок захворювання, поранення (контузії, травми або каліцтва), пов'язаних з проходженням ним служби в органах внутрішніх справ або поліції крім випадків, зазначених у підпунктах 1, 2 цього пункту.

Так пунктом 1 розд. ІІІ Порядку №4 визначено формування пакета документів для призначення та виплати ОГД у органах поліції, навчальних закладах здійснюється підрозділами фінансового забезпечення та бухгалтерського обліку у взаємодії з підрозділами кадрового забезпечення, службами державного нагляду за охороною праці (далі - СДНОП) органів поліції та навчальних закладів, а також фахівцями військово-лікарської комісії (далі - ВЛК). СДНОП визначають обставини настання події та відповідають за правильність кваліфікації нещасних випадків, які призвели до втрати працездатності, згідно із законодавством України. ВЛК відповідають за перевірку матеріалів на відповідність діагнозу, за яким установлено втрату працездатності, переліку хвороб, отриманих під час проходження служби, згідно із законодавством України. Підрозділи кадрового забезпечення відповідають за достовірність інформації про періоди служби даним з особової справи та правильність визначення випадків для виплати грошової допомоги, згідно із законодавством України. Фінансові підрозділи відповідають за правильність обчислення та перерахування до установ банку ОГД згідно з реквізитами, зазначеними в заяві (рапорті) особою, яка має право на цю виплату, згідно із законодавством України. Керівники органів поліції, навчальних закладів відповідають за правильність призначення сум ОГД, згідно із законодавством України.

Відповідно до ст.101 Закону №580-VIII визначено вичерпний перелік випадків, за яких призначення і виплата одноразової грошової допомоги не здійснюються, а саме, якщо загибель (смерть), поранення (контузія, травма або каліцтво), інвалідність, часткова втрата працездатності без визначення інвалідності поліцейського є наслідком: а) учинення ним діяння, яке є кримінальним або адміністративним правопорушенням; б) учинення ним дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння; в) навмисного спричинення собі тілесного ушкодження, іншої шкоди своєму здоров'ю або самогубства (крім випадку доведення особи до самогубства, який доведений судом); г) подання особою свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Зі змісту акту Н-1 про нещасний випадок №9/1 встановлено, що 30.03.2017 позивач заступив на охорону публічного порядку в Олевському районі. Невідомі особи у кількості приблизно 400 осіб вчинили опір працівникам поліції. З пояснень позивача, тілесні ушкодження йому спричинені невідомими особами під час того як він перебував за командою керівництва в положенні "Цеп". Механізм отримання тілесних ушкоджень пояснити не зміг, оскільки під час їх нанесення захищав обличчя від ударів невідомих осіб з натовпу. У висновку комісії зазначено, що причиною нещасного випадку є травма одержана, внаслідок протиправних дій інших осіб. Внаслідок вказаної події у старшого сержанта ОСОБА_1 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ, струс головного мозку, забій грудної клітини, забій лівого ліктьового суглобу. Нещасний випадок стався в період проходження служби при виконанні службових обов'язків (а.с.16-17).

Згідно акту Н-5 від 31.05.2017 спеціального розслідування групового нещасного випадку, що стався 30.03.2017 встановлено обставини, за яких стався нещасний випадок. Причиною нещасного випадку вказано травми одержані внаслідок протиправних дій інших осіб (а.с.18-20).

З матеріалів справи видно, що позивачу вставлено ІІІ групу інвалідності з 15.03.2018, травма пов'язана з виконанням службових обов'язків.

Наказом Головного управління Національної поліції в Житомирській області ОСОБА_1 звільнено зі служби в поліції через хворобу.

Таким чином, останнім місцем служби позивача як поліцейського є Головне управління Національної поліції в Житомирській області, а травми отримані під час виконання обов'язків служби в поліції.

Підставою відмови у виплаті позивачу одноразової грошової допомоги вказано закриття кримінального провадження за відсутністю складу кримінального правопорушення передбаченого ч.2ст.342 КК України.

У відзиві міститься посилання на п.г) ч.1 ст.101 Закону №580-VIII, а саме: подання позивачем свідомо неправдивої інформації про призначення і виплату одноразової грошової допомоги.

Відповідач вказує, що позивачем до заяви на отримання допомоги свідомо не надано копії постанови про закриття кримінального провадження №12017060260000178 від 27.09.2017.

Суд не погоджується з твердженнями відповідача, що вказана постанова спростовує надану позивачем інформацію про спричинення йому тілесних ушкоджень під час виконання ним службових обов'язків.

Так змістом актів нещасних випадків, свідоцтва про хворобу, довідки до огляду МСЕК, та постанови про закриття кримінального провадження підтверджується факт отримання ОСОБА_1 травм, саме під час виконання службових обов'язків.

Факт закриття кримінального провадження не спростовує досліджених судом обставин отримання позивачем травм, що призвели до встановлення йому третьої групи інвалідності.

Аналіз фактичних обставин справи та норм чинного законодавства дозволяє зробити висновок, що відповідачем безпідставно відмовлено в призначенні одноразової грошової допомоги позивачу у зв'язку з призначенням ІІІ групи інвалідності внаслідок травми, пов'язаної з виконанням службових обов'язків.

З огляду на наведене, позовну вимогу про визнання протиправними дій Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо відмови у призначенні та виплаті вказаної одноразової грошової допомоги слід задовольнити.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського суд зазначає наступне.

Як випливає зі змісту Рекомендації № R (80) 2 Щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 відповідно до умов статті 15.Ь під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке надає певний адміністративному органу ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибрати з кількох юридично допустимих рішень те, яке буде найбільш прийнятним.

Адміністративний суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб'єкта владних повноважень, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями. Завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а в гарантуванні дотримання вимог права, інакше було б порушено принцип розподілу влади.

Принцип розподілу влади заперечує надання адміністративному суду адміністративно-дискреційних повноважень - єдиним критерієм здійснення правосуддя є право. Тому завданням адміністративного судочинства завжди є контроль легальності. Перевірка доцільності переступає компетенцію адміністративного суду і виходить за межі завдання адміністративного судочинства.

Отже, під дискреційним повноваженням суд розуміє таке повноваження, яке надає певний ступінь свободи адміністративному органу при прийнятті рішення, тобто, коли у межах, які визначені законом, адміністративний орган має можливість самостійно (на власний розсуд) вибрати один з кількох варіантів рішення.

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про неможливість втручання в дискреційні повноваження відповідача, а отже, не вбачає правових підстав для задоволення позовної вимоги щодо зобов'язання відповідача прийняти рішення щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги.

Водночас, з метою захисту та недопущення порушення прав, свобод та законних інтересів, суд зазначає наступне.

Згідно з ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом. Так, при розгляді справи було б неприйнятно враховувати право на ефективний засіб захисту, а саме, запобігання порушенню або припиненню порушення з боку суб'єкта владних повноважень, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права без його практичного застосування. Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту.

Здійснивши системний аналіз позовних вимог, оцінивши наявні у матеріалах справи докази та обставини справи в сукупності, суд дійшов висновку, про необхідність вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області повторно розглянути питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності та прийняти відповідне рішення.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог, так як позивачем належним чином доведено, наявними у матеріалах справи доказами підтверджено, а відповідачем не спростовано наявність підстав для визнання протиправною відмови Головного управління Національної поліції в Житомирській області у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги, а тому відповідачу слід повторно розглянути питання щодо призначення грошової допомоги.

Керуючись статтями 77, 90, 242-246, 263 Кодексу адміністративного судочинства України,

вирішив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий Бульвар,5/37, м.Житомир, 10008, ЄДРПОУ 40108625) щодо відмови у призначенні та виплаті ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 10003, інд. код НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) чи втрати працездатності поліцейського.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області повторно розглянути питання про призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 у зв'язку із встановленням ІІІ групи інвалідності та прийняти відповідне рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

Суддя В.А. Панкеєва