Рішення № 76055601, 02.07.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 липня 2018 року Справа № 808/1673/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Стрельнікової Н.В., за участю секретаря судового засідання Фесик А.В. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу

за позовом Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій,-

ВСТАНОВИВ:

Запорізьке обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (далі - позивач) звернулося до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (далі - відповідач), в якому позивач просить суд стягнути з відповідача суму адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2017 році у розмірі 39 924 грн. 12 коп.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, середньооблікова кількість штатних працівників, що працювали у відповідача у 2016 році склала 19 осіб. Таким чином, середньооблікова кількість інвалідів, відповідно до нормативу, встановленого ч.1 ст.19 Закону України №875-ХІІ на підприємстві відповідача повинна складати 1 особу. Згідно відомостей, наданих відповідачем у звіті за 2016 рік, середньооблікова кількість інвалідів на підприємстві склала 0 осіб, що є меншим ніж установлено нормативом. У зв'язку з цим, відповідачу було нараховано суму адміністративно-господарський санкцій у розмірі 21684,21 грн. та пені в сумі 10,84 грн. Оскільки відповідач обов'язок щодо сплати санкцій в добровільному порядку не виконав, чим порушив майнові інтереси держави, позивач просить позов задовольнити та стягнути суму заборгованості в судовому порядку.

Відповідачем подано до суду відзив на позовну заяву (вх. №20446 від 02.07.2018), відповідно до якого, заперечує проти позову у повному обсязі та зазначає, що ФОП ОСОБА_2 протягом 2017 року подавалась звітність за формою №3-ПН до відповідних центрів зайнятості на виконання вимоги ст.18 Закону України №875-ХІІ щодо надання державній службі зайнятості інформації, необхідної для організації працевлаштування інвалідів. Протягом 2017 року державною службою зайнятості направлено до відповідача 3 особи, 2 з яких від роботи відмовилися, а третю особу працевлаштовано 27.09.2017. Посилаючись на норми ст. 18 Закону України №875-ХІІ, зазначає про відсутність обов'язку у відповідача здійснювати пошук інвалідів для працевлаштування. Враховуючи відсутність вини з її боку щодо невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, застосування суб'єктом владних повноважень адміністративно господарських санкцій та пені вважає незаконним. З огляду на таке, просить у позові відмовити.

Ухвалою судді від 04.06.2018 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначене судове засідання на 02.07.2018 без виклику сторін.

На підставі приписів частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Спеціальним нормативно-правовим актом, що регулює та визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантії їх рівності з усіма іншими громадянами для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами, є Закон України № 875-ХІІ (зі змінами та доповненнями, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Судом встановлено, що ФОП ОСОБА_2 відноситься до суб'єктів, яким, відповідно до ст. 19 Закону України № 875-ХІІ, встановлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Відповідно до приписів ст. 19 Закону України № 875-ХІІ, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Правила подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування затверджений Порядком № 70.

Згідно з п. 2 Порядку № 70, звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом, а інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Відповідачем до Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів 23.02.2017 було подано Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за Формою № 10-ПІ за 2017 рік (а.с.6).

Із поданого позивачем звіту форми № 10-ПІ вбачається наступне:

- середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 19 осіб;

- середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить - 0;

- кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" - 1;

- фонд оплати праці штатних працівників становить 750,9 грн.;

- середньорічна заробітна плата штатного працівника 39521,05 грн.

Позивач зазначає, що за невиконання нормативу працевлаштування інвалідів, встановленого Законом України №875-ХІІ (відповідач повинен був працевлаштувати 1 інваліда, однак не працевлаштував жодного), ФОП ОСОБА_3 має сплатити адміністративно-господарські санкції в сумі 39521,05 грн. Також, за порушення термінів сплати адміністративно-господарської санкції Запорізьким обласним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів нарахована відповідачу пеня в сумі 403,07 грн.

Статтею 18 Закону України № 875-ХІІ встановлено, що забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Відповідно до ч. 3 ст. 18 Закону України № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно положень ч. 3 ст. 18-1 Закону України № 875-ХІІ, Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у інваліда кваліфікації та знань, з урахуванням його побажань.

З аналізу положень вказаного Закону вбачається, що на суб'єктів господарювання покладено обов'язок виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів і надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів.

У зв'язку із набуттям чинності Закону України "Про зайнятість населення" від 05.07.2012 № 5067-VI, Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 № 316, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 17.06.2013 за № 988/23520 (який набрав чинності з 12.07.2013) затверджено Форму звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)".

Зазначена Форма подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії (й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Тобто, на підприємство покладається обов'язок створювати та належним чином атестувати робочі місця для працевлаштування інвалідів та інформувати про таку кількість створених робочих місць (вакансій) органи працевлаштування інваліда. Обов'язок підприємства зі створення робочих місць для інвалідів не супроводжується його обов'язком займатися пошуком інвалідів для працевлаштування.

Наказом ФОП ОСОБА_1 від 25.09.2017 № 1-25-09-17 про створення робочого місця для працевлаштування інваліда, створено робоче місце для інваліда, згідно вакансії офіс-адміністратор.

Матеріалами справи встановлено, що 27.09.2017 ФОП ОСОБА_1 прийнято ОСОБА_4 (інвалід ІІІ групи) на посаду офіс - менеджера згідно наказу №5 від 26.09.2017 .

Також матеріали справи свідчать про надання відповідачем протягом 2017 року до обласного центру зайнятості та до Запорізького міського центру зайнятості інформацію про попит на робочу силу (вакансії) за формою 3-ПН з позначкою «вакансія для інвалідів», а також звіти.

Судом встановлено, що після виникнення вільної вакансії для працевлаштування інваліда, відповідачем вживалися всі можливі і залежні від неї заходи для їх працевлаштування.

Окрім щомісячного інформування про попит на робочу силу (вакансію для інваліда), матеріали справи містять докази відвідування відповідачем заходів для працевлаштування інвалідів, які організовувались Правобережним районним центром зайнятості м. Запоріжжя.

Протягом 2017 року державною службою зайнятості до відповідача направлено 3 особи для працевлаштування, однак дві з них від запропонованої роботи відмовилась.

Слід також зазначити, що позивачем не надано до суду доказів на підтвердження того, що відповідачем умисно було відмовлено у працевлаштуванні працівника відповідної категорії.

Відповідно до ч. 1 ст. 20 Закону України № 875-ХІІ, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

Порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк (ч. 2 ст. 20 Закону України № 875-ХІІ).

Однак, адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та іншими законами України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин відповідає, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Склад господарського правопорушення включає:1) протиправну поведінку суб'єкта господарювання;2) наявність шкідливих наслідків (збитків);3) причинний зв'язок між протиправною поведінкою правопорушника і шкодою;4) вину правопорушника.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 02.04.2013 по справі за позовом Луганського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до дочірнього підприємства комунального підприємства Теплогорець Теплогірськ-Жилсервіс про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Також, аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 20.06.2011 у справі № 21-60а11, від 26.06.2012 у справі № 21-105а12 та від 16.04.2013 у справі № 21-81а13.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Оскільки, підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій не знайшли своє підтвердження, суд вважає вимоги не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Підстави для розподілу судових витрат відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 139, 143, 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

У задоволенні адміністративного позову Запорізького обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (69095, м.Запоріжжя, вул. Гоголя, 147, ідентифікаційний номер 20508338) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (69096, АДРЕСА_1 ідентифікаційний номер НОМЕР_1) про стягнення суми адміністративно-господарських санкцій,- відмовити у повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили у строк та порядок визначений ст.255 КАС України.

Рішення суду першої інстанції оскаржується у строк та порядок встановлений ст.ст.292, 295 КАС України.

Рішення у повному обсязі виготовлено 02.07.2018 року.

Суддя Н.В.Стрельнікова