Рішення № 76055564, 23.08.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2018 р. Справа№805/3467/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

судді Христофорова А.Б.,

розглянувши за правилами загального позовного провадження, в порядку письмового провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Донецький обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання здійснити виплату заборгованості по державній допомозі при народженні дитини за період з серпня 2014 року по листопад 2016 року,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду 15.05.2018 року з позовною заявою до Управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації Донецької області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Донецький обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання здійснити виплату заборгованості по державній допомозі при народженні дитини за період з серпня 2014 року по листопад 2016 року.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що 21.01.2014 року у неї народилося дві дитини: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що підтверджується відповідними свідоцтвами про народження. За своїм місцем проживання та реєстрації ОСОБА_1 звернулась до Управління праці та соціального захисту населення Червоногвардійської РА Макіївськой міськради та їй були призначені державна соціальна допомога при народженні дитини та державна соціальна допомога по догляду за дитиною до 3-х років непрацюючим жінкам.

Позивач вказує, що зазначені виплати здійснювалися належним чином до липня 2014 року включно. Починаючи з серпня 2014 року виплати повністю призупинено через те, що органи державної влади України припинили виконання своїх повноважень в м. Макіївка Донецької області. В липні 2016 року ОСОБА_1 разом із дітьми тимчасово перемістилася до м. Маріуполя і була взята на облік як тимчасово переміщена особа. В грудні 2016 року позивач разом із дітьми переїхала до смт. Мангуш, де отримали відповідні довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи та в грудні звернулася до відповідача із заявою про призначення соціальних допомог. Управлінням було продовжено виплати державної соціальної допомоги при народженні дитини з грудня 2016 року. В цей же час, зазначає позивач, заборгованість, що виникла за минулий час нарахована, але не виплачена.

Вважає дії відповідача щодо припинення їй виплат з серпня 2014 року незаконними та просить суд зобов'язати Управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації здійснити виплату заборгованості по державній допомозі при народженні дитини за період з серпня 2014 року по листопад 2016 року.

Відповідач не погодився із адміністративним позовом та надав письмові заперечення, де зазначив, що в грудні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до управління за державною допомогою при народженні дитини (ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1) за фактичним місцем проживання, як внутрішньо переміщена особа. Посилається на приписи Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою КМУ від 27.12.2001 № 1751 та зазначає, що позивачу була подовжена державна допомога при народженні дитини з 01.12.2016 року по 31.01.2018 року у розмірі 1075 грн. щомісяця. Щодо невиплати заборгованості за минулий період відповідач вказує, що виплата допомоги при народженні дитини поновлюється у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною, звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою. Письмова заява про відновлення допомоги надійшла до управління 16.02.2018року, через 3 роки 5 місяців після припинення виплати у серпні 2014 року. Таким чином, вважає відповідач, він діяв в межах своїх повноважень та у спосіб, передбачений чинним законодавством, тому просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Ухвалою суду від 18.05.2018 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

05.06.2018 року на адресу суду було надано заяву про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою суду від 07.06.2018 року відкрито провадження в даній справі в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та повідомлення (виклику) учасників справи.

Ухвалою суду від 25.06.2018 року дану справу ухвалено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 31.07.2018 року.

Ухвалою суду від 31.07.2018 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 20.08.2018 року.

Позивач та представник позивача до судового засідання не з'явилися, через відділ діловодства та документообігу суду від представника позивача надійшло клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Представники відповідача та третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Донецького обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат до судового засідання не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, із будь - яким заявами і клопотаннями до суду не зверталися.

Згідно п.10 ч.1 ст.4 КАС України письмове провадження - розгляд і вирішення адміністративної справи або окремого процесуального питання в суді першої, апеляційної чи касаційної інстанції без повідомлення та (або) виклику учасників справи та проведення судового засідання на підставі матеріалів справи у випадках, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

З урахуванням вказаних приписів процесуального законодавства, суд визнав за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Разом з тим, відповідно до вимог ч.4 ст.243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, встановивши яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, встановив наступне.

Позивач, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 (код РНОКПП НОМЕР_1) відповідно до статті 43 Кодексу адміністративного судочинства України здатна здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Відповідач, Управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації Донецької області (код ЄДРПОУ 03197606) є суб'єктом владних повноважень, згідно ст.ст. 46, 47 КАС України здатний особисто здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

Судом встановлено, що 21.01.2014 року у позивача ОСОБА_1 народилися діти: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що підтверджується відповідними копіями свідоцтв про народження (а.с. 18, 21)

Судом також встановлено, що відповідно до довідок від 05.12.2016 № 0000055708, № 0000055760, № 0000055778 ОСОБА_1 та її діти ОСОБА_2 та ОСОБА_3 взяті на облік як внутрішньо переміщені особи за фактичним місцем проживання: АДРЕСА_2 (а.с. 16, 19, 22), місце реєстрації (попереднє місце проживання): АДРЕСА_1.

Крім того, судом встановлено, та не оспорюється сторонами, що ОСОБА_1 станом на 01.12.2014 року Управлінням праці та соціального захисту населення Червоногвардійської РА Макіївської міськради були призначені наступні допомоги:

- державна соціальна допомога по вагітності та пологах непрацюючим жінкам, з 01.12.2013 по 31.12.2013 у розмірі 1275,95 грн., з 31.01.2014 по 30.04.2014 у розмірі 138,5 грн., особовий рахунок закрито по закінченню строку виплати;

- державна соціальна допомога при народженні дитини (ОСОБА_3 та ОСОБА_2, 21.04.2014 р.н.) Допомогу призначено з 01.01.2014 по 31.01.2014 у розмірі 20640 грн., з 01.02.2014 по 31.01.2016 у розмірі 1935 грн. щомісяця, з 01.02.2016 по 31.01.2018 у розмірі 1075 грн. щомісяця;

- державна соціальна допомога по догляду за дитиною до 3 років непрацюючим жінкам з 12.05.2014 по 30.06.2014 у розмірі 260 грн. щомісяця, з 01.02.2016 по 21.01.2017 у розмірі 260 грн. щомісяця, особовий рахунок закрито по закінченню строку виплати.

При цьому, відповідно до листа Міністерства соціальної політики України від 16.03.2015 № 310/5/75-15 станом на 01.09.2015 року фінансування виплат усіх видів державних соціальних допомог Червоногвардійського району м. Макіївки не здійснювалося з серпня 2014 року, що підтверджується також листом Донецького обласного центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (а.с. 30-31)

05.12.2016 року позивач звернулася до Управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації за державною допомогою при народженні дітей, за фактичним місцем проживання, як внутрішньо переміщена особа (а.с. 73-74)

Рішенням до протоколу № 1 від 06.01.2017 року позивачу поновлено виплату допомоги при народженні дитини з 01.12.2016 по 31.01.2018 (а.с. 101-102)

При цьому, відповідно до листа Управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації від 26.02.2018 № 0443/02 ОСОБА_1 не було виплачено допомогу при народженні дитини за період з серпня 2014 року по листопад 2016 в зв'язку року з тих підстав, що позивач звернулася після спливу дванадцяти місяців після припинення виплати. Відповідно до Порядку про призначення і виплату державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1751 (із змінами) виплата допомоги при народженні дитини поновлюється у разі, коли особа, що фактично здійснює догляд за дитиною (один з батьків дитини, опікун), звернулася протягом дванадцяти місяців після припинення виплати допомоги до органу, що призначив допомогу, з письмовою заявою. (а.с. 26)

Спірним питанням в даній справі є правомірність не виплати допомоги при народженні дитини позивачу за період з серпня 2014 року по листопад 2016 року.

Статтею 3 Конституції України визначено, що права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Відповідно до частини сьомої статті 7 Сімейного Кодексу України дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно статті 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

За приписами частини першої статті 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» передбачено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Частинами 7, 9статті 11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначено, що допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.

При цьому суд зазначає, що обставини (умови) припинення виплати допомоги, визначені ч. 9 ст. 11 Закону є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають, адже, саме на усунення можливих порушень прав дитини, на думку суду, положення абзацу сьомого ч.9 ст. 11 Закону - «у разі виникнення інших обставин», - визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним), згідно з Рішенням Конституційного Суду N 3-рп/2016 (v003p710-16) від 08.06.2016.

Таким чином, суд вважає, що з урахуванням інтересів дитини та обставин, встановлених судом, позивач має беззаперечне право на звернення до органу соціального захисту населення за призначенням допомоги при народженні дитини та отримання цієї допомоги.

Так, відповідно п.13 «Порядку призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 № 1751, допомога при народженні дитини, яка народилась після 8 квітня 2011 року, надається в сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму,- на другу дитину і т.д. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами.

Суд не погоджується з доводами відповідача зазначеним у запереченнях щодо пропуску позивачем строку звернення до Управління за призначенням допомоги із посиланням на п. 13 Порядку призначення і виплату державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2001 р. № 1751, оскільки з аналізу вказаного пункту вбачаються підстави припинення виплати допомоги при народженні дитини з підстав невиконання батьківських обов'язків, відмови від дитини, передання її на виховання до інтернату чи інших закладів, тощо.

При цьому виплата допомоги припиняється з місяця, що настає за місяцем, в якому виникли зазначені обставини, за рішенням органу, який призначив допомогу. Разом з тим, відповідачем не надано до суду відповідного рішення органу соціального захисту про припинення ОСОБА_1 виплати державної допомоги при народженні дитини з серпня 2014 року.

Натомість, як встановлено судом, виплата державної допомоги була припинена фактично у зв'язку із відсутністю фінансування виплат усіх державних соціальних допомог Червоногвардійського району м. Макіївки.

Абзацом першим пункту 55 передбачено, що допомога, яка не отримана вчасно внаслідок невиконання її отримувачами умов, визначених цим Порядком, виплачується за минулий час з моменту призначення, але не більш як за шість місяців з місяця звернення за її одержанням, крім випадків, визначених у абзаці десятому пункту 35 цього Порядку.

Абзацом 2 вказаного пункту передбачено, що призначені, але своєчасно не одержані суми державної допомоги сім'ям з дітьми з вини органу, що призначає або виплачує зазначену допомогу, виплачуються протягом будь-якого часу без обмежень.

Також, за приписами пункту 8 Тимчасового порядку фінансування бюджетних установ, здійснення соціальних виплат населенню та надання фінансової підтримки окремим підприємствам і організаціям Донецької і Луганської областей, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 7 листопада 2014 року № 595(з наступними змінами), особам, які переміщені на контрольовану територію та взяті на облік відповідно до Порядку оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2014 року № 509, пенсії та інші соціальні виплати з бюджетів усіх рівнів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування виплачуються за заявами таких осіб до органів (установ), які здійснюють такі виплати протягом усього строку дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи.

Судом встановлено та підтверджено наявними матеріалами справи, що позивач виховує дітей та виконує батьківські обов'язки.

З системного аналізу наведених норм Закону вбачається, що чинним законодавством не передбачені обмеження в часі щодо поновлення виплати допомоги при народженні дитини, припиненої не з вини одержувача.

Отже, враховуючи зазначене, обмежень в часі для звернення за поновленням виплати допомоги при народженні дитини немає. Позивач та її діти як громадяни України мають право на соціальний захист від держави, який передбачає комплекс організаційно-правових та економічних заходів, спрямованих на захист добробуту кожного члена суспільства.

Забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави, держава зобов'язується забезпечити дитині захист і піклування, які необхідні для її благополуччя. Позивач , в сім'ї якої виховуються та проживає неповнолітня дитина, має право на державну допомогу, яка надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною.

Крім того, суд звертає увагу, що позивачем заявлений позов фактично в інтересах дітей для їх належного матеріального забезпечення.

Згідно з ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Суд не погоджується з запереченнями відповідача і вважає, що відповідач не довів правомірності своєї бездіяльності та законності підстав у відмові в виплаті державної допомоги при народженні дитини за спірний період.

Оцінюючи докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги про визнання бездіяльності відповідача неправомірною та зобов'язання відповідача здійснити виплату суми недоотриманої допомоги при народженні дитини підлягають задоволенню з серпня 2014 року (з чого часу не здійснювалося фінансування виплат усіх видів державних соціальних допоміг) по листопад 2016 року (з 01.12.2016 року по 31.01.2018 року виплату допомоги при народженні поновлено та фактично виплачено, що позивачем не заперечується).

Згідно вимог п.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 31-32, 72-80, 160-161, 168, 171, 173-183, 192-198, 210, 223-225, 227-229, 241-246, 250-251, 255, 293, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_2) до Управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації Донецької області (ЄДРПОУ 03197606, вул. Поштова, 65, смт. Мангуш, Першотравневого району, Донецька область, 87400), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Донецький обласний центр по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат (ЄДРПОУ 02770038, вул. Тверська, 6, м. Дружківка, Донецька область, 84200) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання здійснити виплату заборгованості по державній допомозі при народженні дитини за період з серпня 2014 по листопад 2016 задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації Донецької області яка полягає у невиплаті ОСОБА_1 суми державної допомоги при народженні дитини з серпня 2014 по листопад 2016 включно.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації Донецької області виплатити ОСОБА_1 суми державної допомоги при народженні дитини за період з серпня 2014 по листопад 2016 включно.

Стягнути з Управління соціального захисту населення Мангушської районної державної адміністрації Донецької області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1, АДРЕСА_2) судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Повне судове рішення складено 23 серпня 2018 року.

Суддя Христофоров А.Б.