Рішення № 76055516, 23.08.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 серпня 2018 р. Справа№263/3093/18

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Толстолуцької М.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (юридична адреса: 85102, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Європейська, буд. 13), третя особа Урзуфська сільська рада Мангушського району Донецької області (87455, Донецька область, с. Урзуф, вул. Центральна, буд. 64) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, в якій просить суд:

- визнати дії відповідача в частині відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 0,1200 га із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають на території Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів для ведення садівництва - незаконними;

- зобов'язати відповідача надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 0,1200 га із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають на території Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів для ведення садівництва.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2018 року адміністративну справу 263/3093/18 прийнято до провадження судді Толстолуцької М.М., № відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 16 травня 2018 року. Одночасно, суд ухвалою відмовив у забезпеченні позову.

27 червня 2018 року суд за клопотанням відповідача продовжив строк підготовчого провадження.

У підготовчому засіданні, призначеному на 26 липня 2018 року суд оголосив про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті на 07 серпня 2018 року, про що повідомлено учасників справи.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 07 серпня 2018 року розгляд адміністративної справи № 263/3093/18 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області, третя особа Урзуфська сільська рада Мангушського району Донецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії вирішено проводити в письмовому провадженні у строки, визначені нормами КАС України.

Нормами частин другої статті 193 КАС України встановлено, що суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Згідно правил частини четвертої статті 243 КАС України судове рішення, постановлене у письмовому провадженні, повинно бути складено у повному обсязі не пізніше закінчення встановлених цим Кодексом строків розгляду відповідної справи, заяви або клопотання.

Щодо позиції позивача та заперечень відповідача.

У позовній заяві позивач зазначив, що 12 лютого 2017 року він звернувся до керівництва Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області стосовно надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 0,1200 на із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів для ведення садівництва.

У відповідь 12 березня 2018 року відповідач повідомив, що на виконання доручення Віце-прем'єр міністра Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсмана В.Б. від 08.10.2014 року № 37732/0/1-14 відповідач зробив відповідний запит до Урзуфської нільської ради Мангушського району Донецької області (третя особа) з проханням висловити позицію щодо можливості надання дозволу на розроблення документації із землеустрою, на підставі якої вищевказана земельна ділянка може бути надана йому безоплатно у власність.

У свою чергу третя особа, як зазначив відповідач в своєму листі, третя особа не знайшла можливості надати йому дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 0,1200 га для ведення садівництва, посилаючись на те, що витребувана земельна ділянка є частиною земельного масиву, який згідно зі Схемою планування території (концепцією розвитку) Урзуфської рекреаційної зони запланована для розширення меж с. Урзуф під житлову та громадську забудову.

Не погоджуючись з такими діями відповідача позивач звернувся до суду з даним позовом.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що межі району, села, встановлюються і змінюються за проектами землеустрою щодо встановлення (зміни) меж адміністративно-територіальних одиниць і розробляються з урахуванням генеральних планів населених пунктів.

Оскільки генеральний план для розширення населеного пункту Урзуф не розроблявся та взагалі відсутній, на думку позивача, немає юридичного підтвердження що цей земельний масив планується під розширення населеного пункту.

У той же час, позивач зауважив, що землями сільськогосподарського призначення держаної власності відповідно до частини 4 статі 122 Земельного кодексу України розпоряджається Держземагенство України та його територіальні підрозділи, а сільські селищні ради розпоряджаються землями лише в своїх межах. Тобто, саме центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, а місцеві ради, в свою чергу, не мають жодного відношення до розпорядження такими землями.

Відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог позивача та просив суд відмовити у їх задоволенні в повному обсязі.

Так у наданому відзиві на позовну заяву позивача відповідач зазначив, що позивач 12.02.2017 року звернувся до Головного управління Держгеокадастру в Донецькій області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безплатно у власність площею 0,1200 га із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області, за межами населених пунктів для ведення садівництва. У свою чергу, Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області розглянуло заяву та надало вмотивовану відповідь якою зазначило порядок державної реєстрації земельних ділянок та отримання кадастрового номеру.

Окрім того, в обґрунтування поданих заперечень відповідач зазначив, що на виконання доручення Віце-прем'єр-міністра - Міністра регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України Гройсмана В. Б. від 08.10.2014 року № 37732/0/1-14, Головним управлінням Держгеокадастру у Донецькій області направлено лист до Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області для отримання пропозиції щодо можливості надання дозволів на розроблення документації із землеустрою, на підставі яких зазначена земельна ділянка може бути передана у власність ОСОБА_1 У відповідь Урзуфська сільська рада Мангушського району Донецької області в свою чергу повідомила, що ПП «Центр підтримки містобудівельних ініціатив» по завданню управління містобудування та архітектури Донецької облдержадміністрації згідно з договором № 25/2003 від 21.04.2003 року та додатковою угодою від 10.11.2003 року розробило «Схему планування території (концепції розвитку) Урзуфської рекреаційної зони», на макеті Центральної частини рекреаційної зони добре видно, що територія: (близько 24,4674 га), яка розбита на земельні ділянки, для ведення садівництва планувалася під житлову та громадську забудову.

Зазначене, на думку відповідача, є підставою для відмови позивачу у задоволенні відповідного клопотання про надання дозволу на розробку проекту землеустрою.

Окрім того, відповідач зауважив суду, що Наказом Головного управління Держгеокадаетру у Донецькій області № 66-СГ від 11.01.2018 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою ОСОБА_1 щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Мангушської селищної ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів, Орієнтований розмір земельної ділянки 2,0000 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства.

Третя особа не скористалась правом надання пояснень щодо позову.

12 червня 2018 року на адресу суду надійшли письмові заперечення позивача на відзив відповідача, у яких він висловив незгоду з наведеною у відзиві позицією відповідача.

Суд, розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив.

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянин України, є учасником антитерористичної операції (АТО) та має пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни-учасників бойових дій, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2.

Відповідач - Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області є суб'єктом владних повноважень, територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру.

Нормами статті 14 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлені пільги для учасників війни, зокрема, першочергове забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов, та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом (пункт 13 частини першої статті 14).

Згідно положень статті 121 Земельного Кодексу України (надалі - ЗК України) громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району;

б) для ведення особистого селянського господарства - не більше 2,0 гектара;

в) для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара;

г) для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара;

ґ) для індивідуального дачного будівництва - не більше 0,10 гектара;

д) для будівництва індивідуальних гаражів - не більше 0,01 гектара.

Як встановлено судом та не заперечується сторонами по справі 12 лютого 2017 року позивач звернувся до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області щодо надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 0,1200 на із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у запасі на території Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів для ведення садівництва.

У відповідь, листом від 12.03.2018 року вих. № 546/0-629/0/37-18 відповідач повідомив позивач про отримання від Урзуфської сільської ради позиції щодо неможливості надання йому дозволу на розробку проекту землеустрою, у зв'язку з тим, що витребувана земельна ділянка є частиною земельного масиву, який згідно Схемою планування території запланована для розширення меж с.Урзуф під житлову та громадську забудову.

На підставі зазначеного позивачеві запропоновано обрати іншу вільну земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, після чого звернутися з клопотанням про надання дозволу, що суд розцінює як фактичну відмову позивачеві у наданні відповідного дозволу.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходив з наступного.

За змістом статті 13 Конституції України, земля є об'єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За частиною 1 статті 35 Земельного кодексу України, громадяни України із земель державної і комунальної власності мають право набувати безоплатно у власність або на умовах оренди земельні ділянки для ведення індивідуального або колективного садівництва.

Відповідно до частини 1 та 2 статті 116 Земельного кодексу України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Згідно статті 14 Закону України «Про статус ветеранів, гарантії їх соціального захисту», учасникам бойових дій (учасникам антитерористичної операції) надано першочергове право на забезпечення жилою площею осіб, які потребують поліпшення житлових умов та першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, першочерговий ремонт жилих будинків і квартир цих осіб та забезпечення їх паливом.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 року за № 898, зобов`язано Державну службу з питань геодезії, картографії та кадастру та обласні державні адміністрації за участю органів місцевого самоврядування визначити (зарезервувати) земельні ділянки для відведення учасникам АТО та членам сімей загиблих учасників АТО і забезпечити першочерговий розгляд звернень учасників АТО і членів сімей загиблих учасників АТО щодо відведення їм земельних ділянок; органам місцевого самоврядування уряд також рекомендував розглядати в першочерговому порядку звернення учасників АТО і членів сімей загиблих учасників АТО щодо відведення їм земельних ділянок.

Згідно пункту «в» та «г» частини першої статті 121 ЗК України, громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах: для ведення садівництва - не більше 0,12 гектара; для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах - не більше 0,25 гектара, в селищах - не більше 0,15 гектара, в містах - не більше 0,10 гектара.

Частиною першою статті 122 ЗК України передбачено, що сільські, селищні, міські ради передають земельні ділянки у власність або у користування із земель комунальної власності відповідних територіальних громад для всіх потреб.

Відповідно до положень частини шостої статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Суд зазначає, що зі змісту відзиву відповідача вбачається, що відповідач не заперечує щодо дотримання позивачем вимог зазначеної статті.

Нормами абзацу 1 частини сьомої статті 118 ЗК України закріплено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Системний аналіз наведених норм права дає підстави вважати, що для передачі земельної ділянки у власність особа звертається до відповідних органів із заявами для отримання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та для надання її у власність, за результатами розгляду яких визначені в статті 122 органи приймають одне з відповідних рішень. При цьому, зобов'язує орган державної влади або орган місцевого самоврядування у випадках ухвалення рішення про відмову в надані такого дозволу належним чином мотивувати причини такої відмови.

Таким чином, Земельний кодекс України визначає чіткий алгоритм розгляду заяв громадян про відведення у власність земельних ділянок та вичерпний перелік підстав для відмови особі в наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам.

Зі змісту відзиву відповідача вбачається, що фактично відповідач не заперечує, що нормами статті 118 ЗК України передбачений вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу. Водночас, надаючи відповідь позивачу на його заяву відповідачем запропоновано обрати іншу вільну земельну ділянку сільськогосподарського призначення державної власності, після чого звернутися з клопотанням про надання дозволу, посилаючись на те що обрана позивачем земельна ділянка, яка розбита на земельні ділянки для ведення садівництва, планувалася під житлову та громадську забудову згідно Плану - схеми території концепції розвитку від 10.11.2003 року.

Керуючись статтею 118 ЗК України суд розцінює таку відповідь як фактичну відмову позивачеві у наданні відповідного дозволу. Та зауважує, що план концепції розвитку, який не виконується з 2003 року та, взагалі, наявність такого плану, не є підставою для відмови у наданні дозволу згідно діючого законодавства про відведення у власність земельних ділянок, а відповідно й наданні відповідного дозволу.

Суд також зазначає, що доказів щодо передачі зазначених земельних ділянок до земель іншого призначення суду не надано. Зі змісту листа третьої особи вбачається, що передання земель Урзуфської сільської ради для ведення садівництва лише «планувалися» під громадську забудову.

Доказами в адміністративному судочинстві, відповідно до положень статті 72 КАС України, є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Нормами статті 73 КАС України встановлено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до положень частини першої, третьої статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Окрім того, повідомлення відповідача, що Наказом Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області № 66-СГ від 11.01.2018 року ОСОБА_1 надано дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення безоплатно у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, що перебуває у запасі на території Мангушської селищної ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів, орієнтовним розміром 2,0000 га для ведення особистого селянського господарства, суд не приймає як належний та допустимий доказ за відсутності підтвердження такого факту у відповідності Кодексу адміністративного судочинства України та враховуючи, що предметом розгляду даної справи є надання дозволу на розробку проекту землеустрою для ведення саме садівництва, орієнтовним розміром 0,1200 га.

Отже, аналізуючи вищевикладене суд доходить висновку, що позивачем виконані всі передумови для отримання відповідного дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 0,1200 га із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають на території Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів для ведення садівництва, підстав для відмови у наданні такого дозволу судом не встановлено.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до вимог пункту 4 частини першої статті 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист шляхом визнання бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправною та зобов'язання вчинити певні дії;

Відповідно до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до вимог частин першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Нормами частини другої зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень частини п'ятої статті 77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.

За таких обставин, беручи до увагу всі надані сторонами докази в їх сукупності та враховуючи, що правомірність своїх дій відповідачем не доведена, суд доходить висновку про обґрунтованість пред'явленого позову та про задоволення позовних вимог позивача.

При цьому, суд відповідно до положень статті 6 КАС України при розгляді даної справи застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.

Так, у пункті 145 рішення від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» (Chahal v. The United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни.

Засіб захисту, що вимагається зазначеною статтею повинен бути ефективним як у законі, так і на практиці, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (п. 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Афанасьєв проти України» від 5 квітня 2005 року (заява N 38722/02).

Таким чином, ефективний засіб правого захисту у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату.

Відповідно до Рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980, під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

З аналізу норм статей 5, 245 КАС України також вбачається, що захист прав у сфері публічно-правових відносин можливий у спосіб зобов'язання відповідача прийняти певне рішення чи зобов'язання вчинити певні дії.

Верховним Судом під час розгляду справи № 823/795/17 за адміністративним провадженням К/9901/2159/17 було зроблено правовий висновок, згідно якого якщо відмова відповідного органу визнана судом протиправною, а іншого варіанту поведінки у суб'єкта владних повноважень за законом не існує, то суд має право зобов'язати такий орган влади вчинити конкретні дії, які б гарантували захист прав і свобод позивача.

За таких обставин, суд доходить висновку, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання відповідача надати відповідний дозвіл на розробку проекту землеустрою.

Позивач на підставі положень пункту 13 частини першої статті 5 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору як учасник бойових дій, тому, відповідно до положень статті 139 КАС України питання про розподіл судових витрат не розглядається.

На підставі вищевикладеного та керуючись статями 2-15, 19-21, 72-79, 90, 94, 122, 123, 132, 159-161, 164, 192-194, 224-228, 241-247, 255, 287, 293-295 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області (юридична адреса: 85102, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Європейська, буд. 13), третя особа Урзуфська сільська рада Мангушського району Донецької області (87455, Донецька область, с. Урзуф, вул. Центральна, буд. 64) про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.

Визнати дії Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області в частині відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 0,1200 га із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають на території Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів для ведення садівництва - протиправними.

Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Донецькій області (юридична адреса: 85102, Донецька область, м. Костянтинівка, вул. Європейська, буд. 13) надати ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки безоплатно у власність площею 0,1200 га із земель сільськогосподарського призначення, що перебувають на території Урзуфської сільської ради Мангушського району Донецької області за межами населених пунктів для ведення садівництва.

Рішення прийнято у нарадчій кімнаті в письмовому провадженні та підписано 23 серпня 2018 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Донецького апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: 1) на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.

Апеляційна скарга згідно положень статті 297 КАС України подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Донецький окружний адміністративний суд.

Суддя Толстолуцька М.М.