Рішення № 76055187, 21.08.2018, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року Справа № 926/1097/18

Господарський суд Чернівецької області у складі судді Байталюка В. Д., при помічнику судді (за доручення судді) Віщук О. П., розглянувши матеріали справи

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут»

до Мамалигівської сільської ради

про стягнення заборгованості у сумі 167869,10 грн.

представники сторін:

від позивача - Миронов С. І., довіреність № 007.1Др-12-0118 від 02.01.2018;

від відповідача - Ботич М. П., довіреність № 287 від 14.06.2017;

В С Т А Н О В И В :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» звернулось з позовом до Мамалигівської сільської ради в якому просить суд стягнути з відповідача у зв'язку із порушенням ним умов укладеного сторонами договору на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими № 41HBChrZ185-18 від 20.03.2018 заборгованість за поставлений природний газ у квітні 2018 року в сумі 162101,22 грн., пеню в сумі 3925,96 грн., 3 % річних у сумі 346,41 грн. та інфляційні в сумі 1495,51 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем свого обов'язку щодо своєчасної оплати поставленого йому природного газу за договором на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими № 41HBChrZ185-18 від 20.03.2018, внаслідок чого у відповідача на момент звернення позивача з позовом до суду виникла заборгованість, що становить предмет позову.

Ухвалою суду від 22.05.2018 відкрито провадження у справі, розгляд її призначено на 12.06.2018.

Ухвалою суду від 12.06.2018 відкладено підготовче засідання на 26.06.2018.

Ухвалою суду від 26.06.2018 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 21.08.2018.

21.08.2018 від представника відповідача надійшла письмова заява в якій позовні вимоги визнає в повному обсязі.

Частинами третьою та четвертою статті 185 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення суду у випадку визнання позову відповідачем. Ухвалення в підготовчому засіданні судового рішення у разі відмови від позову, визнання позову, укладення мирової угоди проводиться в порядку, встановленому статтями 191, 192 цього Кодексу.

Так, частинами першою та другою статті 191 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв'язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз'яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення.

Водночас частинами четвертою та п'ятою вказаної статті встановлено, що у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Таким чином, суд вважає за можливе ухвалити судове рішення у підготовчому засіданні.

Розглянувши матеріали справи, встановивши фактичні обставини у справі, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, дослідивши та оцінивши в сукупності надані докази, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини між сторонами, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі з наступних підстав.

20.03.2018 між товариством з обмежено відповідальністю «Чернівцігаз Збут» (постачальник) та Мамалигівською сільською радою було укладено договір № 41HBChrZ185-18 на постачання природного газу для потреб споживачів, що не є побутовими (далі - договір).

У відповідності до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Сторонами не надано, а у матеріалах справи відсутні докази розірвання або визнання зазначеного договору недійсним.

За умовами пункту 1.1 договору позивач зобов'язується передати у власність відповідача природний газ (далі - газ) у необхідних для відповідача обсягах, а відповідач зобов'язаний своєчасно оплачувати позивачу вартість газу у розмірі, строки та порядку, що визначні цим договором.

У відповідності до пункту 11.1 договору він набуває чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01.01.2018 до 31.12.2018, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

При цьому, пунктом 1.8 договору сторони передбачили, що у випадку споживання відповідачем газу, обсяг якого не передбачений в цьому договорі (як в бік збільшення, так і в бік зменшення споживання), такий обсяг вважається спожитим відповідачем по цьому договору, але неузгодженим з позивачем та оплачується по фактичному обсягу спожитого газу в порядку, передбаченому цим договором з покладанням на відповідача відповідальності, передбаченої цим договором або Правилами постачання природного газу та/або Кодексом ГРМ тощо.

Разом з тим, відповідно до пункту 3.1 договору розрахунки за поставлений відповідачеві газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між позивачем та відповідачем.

Згідно із пунктом 3.2 договору ціна газу становить 8926,00 грн. з ПДВ за 1000 куб. м., у тому числі 10711,20 грн. ПДВ. Ціна, зазначена в пункті 3.2 договору, може змінюватись протягом дії договору. Зміна ціни узгоджується шляхом повідомлення відповідача позивачем про зміну ціни не пізніше ніж за 5 календарних днів до початку наступного місяця поставки газу. Кожне останнє повідомлення позивача з моменту, вказаному в останньому повідомленні позивача. У разі непогодження з новою ціною, відповідач у строк не пізніше ніж за 2 календарні дні до початку наступного місяця поставки газу зобов'язаний письмово повідомити про це позивача, вжити необхідних заходів з підтвердження в установленому порядку через оператора ГТС обсягу постачання газу на наступний місяць, виділеного для відповідача іншим постачальником, та укласти з цим новим постачальником відповідний договір, або припинити споживання газу в останній день місяця поставки газу позивачем по цьому договору.

Сторони домовились, що ціна газу, розрахована відповідно до пунктів 3.2 та 3.3 цього договору, застосовується сторонами при складанні актів приймання-передачі газу та розрахунках за цим договором (пункт 3.7 договору).

Статтею 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до частини першої статті 638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на вищевикладене та дослідивши зміст договору, суд встановив, що даний договір є укладеним, оскільки між сторонами існувала домовленість, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, досягнуто згоди з усіх істотних умов договору.

Пунктом 2.9 договору передбачено, що визначення (звіряння) фактичного обсягу поставленого (спожитого) газу між сторонами здійснюється в наступному порядку:

2.9.1 - за підсумками розрахункового періоду відповідач до 02 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов'язаний надати позивачу копію відповідного акта про фактичний обсяг розподіленого (транспортованого) газу відповідачу за розрахунковий період , що складний між оператором ГРМ та відповідачем.

2.9.2 - на підставі отриманих від відповідача даних та/або даних оператора ГРМ позивач протягом трьох робочих днів готує два примірника акта приймання-передачі газу за розрахунковий період, підписаних уповноваженим представником позивача.

При цьому, розрахунковий період становить один календарний місяць - з 07.00 години першого дня місяця до 07.00 години першого дня наступного місяця включно (пункт 4.1. договору).

У матеріалах справи міститься акт від 30.04.2018 приймання-передачі природного газу до договору, згідно якого сторони погодили, що позивач у квітні 2018 року передав, а відповідач прийняв газ обсягом 59,384 тис. куб. м. на загальну суму 636073,90 грн. з ПДВ.

Таким чином, суд констатує, що позивач належно виконав свої зобов'язання за договором та поставив відповідачу у квітні 2018 року 59,384 тис. куб. м. газу на загальну суму 636073,90 грн. з ПДВ.

Проте, відповідач вартість поставленого газу сплатив частково, на суму 473972,68 грн., відтак заборгованість відповідача перед позивачем становить 162101,22 грн.

Відповідно до пункту 4.2 договору оплата газу здійснюється відповідачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок позивача в наступному порядку:

4.2.1 - 100 % місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Відповідач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про зміну ціни газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати, відповідач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу (п. 3.4 договору) здійснюється до 5 числа місяця, наступним за місяцем постачання газу.

4.2.2 - у разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду відповідач здійснює оплату вартості додаткового заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу.

Відтак, суд констатує, що з 06 числа місяця, наступного за розрахунковим, у позивача виникає право вимоги сплати відповідачем вартості спожитого ним газу у розрахунковому місяці.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору.

Аналогічно статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із пунктом 4.3 договору датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський розрахунок позивача.

У відповідності до положень статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Отже, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 162101,22 грн. є правомірними та підлягають задоволенню.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За неналежне виконання своїх обов'язків по сплаті вартості поставленого (спожитого) газу позивач за період з 06.05.2018 по 31.05.2018 нарахував відповідачеві 3925,96 грн. пені.

У підпункті 6.2.1 пункту 6.2 договору сторонами узгоджено, що у разі порушень відповідачем строків оплати, передбачених розділом 4 договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача належить стягнути 3925,96 грн. пені.

Крім того, позивач нарахував відповідачу за період з 06.05.2018 по 31.05.2018 3 % річних в сумі 346,41 грн. та 1495,51 грн. інфляційних втрат.

Частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив здійснені позивачем розрахунки 3 % річних та інфляційні втрати і вважає їх законними та обґрунтованими.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 162101,22 грн. заборгованості, 3925,96 грн. пені, 1495,51 грн. інфляційних втрат та 346,41 грн. 3 % річних.

Положеннями частини першої статті 130 Господарського процесуального кодексу України, які кореспондуються з положеннями частини третьої статті 7 Закону України «Про судовий збір», унормовано, що у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті, суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Як вбачається з матеріалів справи, при поданні позову позивачем було сплачено судовий збір у сумі 2518,04 грн., що підтверджується платіжним дорученням від 11.05.2018 № 519.

За таких обставин та враховуючи, що відповідач визнав позов повністю до початку розгляду справи по суті, позивачу належить повернути з Державного бюджету України 1259,02 грн. (50 % сплаченого позивачем судового збору за подання позову).

Решту 50 % (1259,02 грн.) судового збору слід у порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покласти на відповідача та стягнути із нього на користь позивача.

Керуючись статтями 129, 237, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» до Мамалигівської сільської ради про стягнення заборгованості в сумі 167869,10 грн. задовольнити.

2. Стягнути з Мамалигівської сільської ради (60364, Чернівецька область, Новоселицький район, м. Мамалига, ідентифікаційний код 04417659) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» (58009, м. Чернівці, вул. Винниченка, 9-а, ідентифікаційний код 39584988) 162101,22 грн. заборгованості за договором, 3925,96 грн. пені, 1495,51 грн. інфляційних втрат, 346,41 грн. 3 % річних та 1259,02 грн. судового збору.

3. Повернути товариству з обмеженою відповідальністю «Чернівцігаз Збут» (58009, м. Чернівці, вул. Винниченка, 9-а, ідентифікаційний код 39584988) судовий збір у розмірі 1259,02 грн., що сплачений згідно платіжного доручення № 519 від 11.05.2018.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (частина перша статті 241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повне рішення складено 27.08.2018.

Суддя В. Байталюк