Рішення № 76055024, 17.08.2018, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26 А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"17" серпня 2018 р. Справа № 918/203/18

Господарський суд Рівненської області у складі судді Церковної Н.Ф., при секретарі судового засідання Оліфер С.М., розглянувши за правилами загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи за позовом Кузнецовського міського комунального підприємства до відповідача 1 Вараського міського відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області, відповідача 2 Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області, відповідача 3 Головного управління Державної казначейської служби у Рівненській області про відшкодування шкоди в сумі 2 121 682 грн. 39 коп.,

за участі представників сторін:

від позивача - Заріцька О.В., довіреність № 422 від 15.05.2018 р.,

Гутнік М.А., довіреність № 577 від 02.07.2018 р.;

від відповідача-1 - не з'явився.

від відповідача-2 - Гресько О.Р., наказ № 178/04/к від 21.04.2017 р.;

від відповідача-3 - Немкович І.І., довіреність № 12-24/2 від 02.01.2018 р.

Відповідно до частини 14 статті 8, статті 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

Для архівного зберігання оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер B19621.

У судовому засіданні 17 серпня 2018 року, відповідно до частини 1 статті 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

2 квітня 2018 року Кузнецовське міське комунальне підприємство (далі - Підприємство) звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовною заявою до Вараського міського відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області, Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області та Головного управління Державної казначейської служби у Рівненській області про стягнення з Головного управління Державної казначейської служби у Рівненській області 2 121 682 грн. 39 коп. збитків, завданих неправомірними діями державних виконавців під час проведення виконавчого провадження.

В обґрунтування своїх вимог Підприємство посилалося на те, що під час здійснення державними виконавцями примусового виконання рішень суду про стягнення з позивача заборгованості, останніми неправомірно було накладено арешт на кошти боржника, які містяться, зокрема, на рахунку № 26002054713090 у ПАТ "КБ "Приватбанк", в частині заробітної плати, соціальних виплат, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб, що було встановлено та підтверджено відповідними ухвалами Господарського суду Рівненської області, винесеними за наслідками розгляду судом скарг Підприємства на відповідні неправомірні дії державних виконавців. У той же час вищенаведені неодноразові неправомірні накладення арештів на зазначені кошти Підприємства унеможливили виплату позивачем заробітної плати його працівникам та інших обов'язкових платежів у період з 29 квітня 2016 року по 13 березня 2017 року, у зв'язку з чим Головним управлінням Державної фіскальної служби у Рівненській області на підставі акту перевірки від 1 червня 2017 року № 281/17-00-14-01-09/30536302 на Підприємство було накладено податкові зобов'язання у розмірі 1 360 393 грн. 14 коп. на штрафні санкції за несвоєчасну сплату єдиного внеску в сумі 761 289 грн. 25 коп. Враховуючи те, що наведені нараховані контролюючим органом грошові кошти, які були сплачені позивачем до бюджету в повному обсязі, за своєю правовою природою є збитками, а також беручи до уваги, що зазначених збитків Підприємство зазнало у зв'язку з вчиненням державними виконавцями неправомірних дій, позивач, посилаючись на статті 16, 22, 174, 1166, 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), просив суд стягнути з Головного управління Державної казначейської служби у Рівненській області 2 121 682 грн. 39 коп. збитків, завданих неправомірними діями державних виконавців під час проведення виконавчого провадження.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 5 квітня 2018 року позовну заяву Підприємства від 2 квітня 2018 року № 277 залишено без руху на підставі статті 174 ГПК України та надано позивачу строк для усунення виявлених недоліків позовної заяви шляхом подання до Господарському суду Рівненської області доказів відправлення копії позовної заяви і доданих до неї документів відповідачам, а саме оригіналів квитанцій, що підтверджують факт надання послуг відділенням зв'язку, а також відомостей щодо ідентифікаційних кодів сторін.

На виконання вимог вищезазначеної ухвали суду Підприємством усунуто недоліки, які стали підставою для залишення позовної заяви без руху.

У зв'язку з наведеними обставинами ухвалою суду від 20 квітня 2018 року позовну заяву Підприємства від 2 квітня 2018 року № 277 прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 918/203/18, вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено її до розгляду в підготовчому засіданні на 16 травня 2018 року.

10 травня 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Головного управління Державної казначейської служби у Рівненській області (далі - Управління) на позовну заяву від 10 травня 2018 року № 13-12/371 (а.с. 52-53), в якому останнє заперечило проти задоволення вимог Підприємства з огляду на те, Управління не вступало у будь-які правовідносини з позивачем та своїми діями чи бездіяльністю не порушувало його законних прав та інтересів, у той час як Управління є органом державної влади, юридичною особою, і тому відповідає за виконання лише своїх зобов'язань та в силу статті 96 ЦК України не відповідає за зобов'язаннями інших юридичних та фізичних осіб.

Крім того, 14 травня 2018 року до суду надійшов відзив Вараського міського відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області на позовну заяву від 11 травня 2018 року № 6172/15.3/34-18 (а.с. 58-59), в якому останній також заперечив проти задоволення вимог позивача у зв'язку з їх необґрунтованістю.

До початку судового засідання, призначеного на 16 травня 2018 року, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області на позовну заяву від 15 травня 2018 року № 7556 (а.с. 75-76), в якому даний відповідач також заперечив проти задоволення вимог Підприємства з огляду на те, що виникнення заборгованості позивача по фінансовим санкціям зі сплати податкової заборгованості, на думку цього відповідача, відбулося не з вини державних виконавців, а у зв'язку з несплатою самим позивачем податкових платежів, неналежним здійсненням ним господарської діяльності і недотриманням взятих на себе зобов'язань перед стягувачами.

Ухвалою суду від 16 травня 2018 року розгляд справи відкладено на 5 червня 2018 року.

До початку судового засідання, призначеного на 5 червня 2018 року, через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява Підприємства про зменшення розміру позовних вимог від 4 червня 2018 року № 497 (а.с. 117-118), згідно якої останнє зменшило свої позовні вимоги на суму 61 560 грн. 89 коп. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Також до початку цього судового засідання через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшов відзив Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області на позовну заяву від 4 червня 2018 року № 7856 (а.с. 122-123), в якому останній повторно зазначив, що спірна сума податкового боргу виникла не з вини державних виконавців, а у зв'язку з допущенням боржником виникнення та збільшення заборгованості по зведеному виконавчому провадженню внаслідок недотримання ним зобов'язань перед стягувачами, у тому числі Державною фіскальною службою.

Ухвалою суду від 5 червня 2018 року розгляд справи відкладено на 20 червня 2018 року.

15 червня 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшла заява Підприємства про уточнення позовних вимог від 12 червня 2018 року № 520 (а.с. 153-154), згідно якої останнє просило суд стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області на користь Підприємства збитки, завдані державним виконавцем під час проведення виконавчого провадження, в сумі 2 060 151 грн. 50 коп. Вказана заява також прийнята судом до розгляду.

Ухвалою суду від 20 червня 2018 року підготовче провадження у справі № 918/203/18 було закрито та призначено до розгляду по суті на 18 липня 2018 року.

Ухвалою суду від 18 липня 2018 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 9 серпня 2018 року.

7 серпня 2018 року через відділ канцелярії та документального забезпечення суду надійшли додаткові пояснення Підприємства до позовної заяви від 7 серпня 2018 року № 690 (а.с. 194), в яких останнє повторно наголосило, що 5 червня 2018 року позивачем було подано заяву про зменшення позовних вимог від 4 червня 2018 року № 497, в якій позивач зменшив позовні вимоги на суму 61 530 грн. 89 коп. та просив суд стягнути на його користь 2 060 151 грн. 50 коп. Водночас зазначена сума в розмірі 61 530 грн. 89 коп. відображена у розрахунку до податкового повідомлення-рішення від 15 червня 2017 року № 0001071310 та нарахована у період з 12 березня 2015 року по 5 червня 2015 року, а відтак не підлягає стягненню. Також до зазначених письмових пояснень позивачем було долучено відповідний зведений розрахунок понесених Підприємством збитків.

Ухвалою суду від 9 серпня 2018 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 17 серпня 2018 року.

У судовому засіданні 17 серпня 2018 року представники позивача підтримали вимоги, викладені у позовній заяві, з урахуванням заяв Підприємства про зменшення розміру позовних вимог від 4 червня 2018 року № 497 та про уточнення позовних вимог від 12 червня 2018 року № 520, та наполягали на їх задоволенні.

Представники Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області та Управління у цьому судовому засіданні проти задоволення вимог Підприємства заперечили з підстав, викладених у відзивах відповідно від 4 червня 2018 року № 7856 та від 10 травня 2018 року № 13-12/371.

Вараський міський відділ ДВС ГТУЮ у Рівненській області про дату, час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання не забезпечив.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників Підприємства, Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області та Управління, перевіривши відповідність наявних у матеріалах справи копій поданих учасниками справи документів їх оригіналам, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

З матеріалів справи вбачається, що в процесі здійснення виконавчих дій з примусового виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 14 вересня 2015 року № 918/915/15 про стягнення з Підприємства на користь Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом", від імені якого діє відокремлений підрозділ "Рівненська атомна електрична станція", 2 774 729 грн. 06 коп. державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції (правонаступником якого є Вараський міський відділ ДВС ГТУЮ у Рівненській області) було винесено постанови від 29 квітня 2016 року та від 11 травня 2016 року про арешт коштів боржника - Підприємства.

Зокрема, постановою від 29 квітня 2016 року накладено арешт на кошти, що містяться на рахунку № 26002054713090 в ПАТ КБ "Приватбанк", постановою від 11 травня 2016 року накладено арешт на кошти, що містяться на рахунках № 26048054702861, № 26008054712459 в ПАТ КБ "Приватбанк" та № 26032300901567, № 26031301901567 в УАТ "Ощадбанк" в м. Рівне.

Не погоджуючись з наведеними діями державного виконавця, Підприємство 18 травня 2016 року звернулося до Господарського суду Рівненської області зі скаргою на дії та бездіяльність відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції, в якій, з урахуванням поданої 15 червня 2016 року заяви про уточнення скарги від 13 березня 2016 року № 1062, скаржник просив суд визнати дії відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції щодо накладення арешту постановою від 29 квітня 2016 року на кошти боржника в частині виконання наказу Господарського суду Рівненської області по справі № 918/915/15, по зведеному виконавчому провадженню № 44201994, на рахунку, відкритому в ПАТ КБ "Приватбанк" № 26002054713090, в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб, незаконними, а також визнати недійсною та скасувати вказану постанову в частині накладення арешту на грошові кошти на рахунку № 26002054713090 в ПАТ КБ "Приватбанк" в частині судового наказу № 918/915/15 від 14 вересня 2015 року (ВП № 48876623) на суму 2 048 235.45 грн. в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб.

Крім того, 24 травня 2016 року Підприємство також звернулося до Господарського суду Рівненської області зі скаргою на дії Відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції від 19 травня 2016 року № 1122, в якій скаржник просив визнати дії цього відділу ДВС по винесенню постанови про арешт коштів боржника від 11 травня 2016 року протиправними, скасувати постанову про арешт коштів боржника від 11 травня 2016 року, який накладений на грошові кошти на рахунках № 26048054702861, № 26008054712459 в ПАТ КБ "Приватбанк" в частині суми 2774729,06 грн. (залишок боргу 1963235,49 грн.) по судовому наказу № 918/915/15 від 14 вересня 2015 року (ВП № 48876623).

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21 червня 2016 року у справі № 918/915/15, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 7 грудня 2016 року, вищенаведені скарги Підприємства на дії відділу ДВС Кузнецовського МУЮ задоволено. Визнано дії відділу ДВС Кузнецовського МУЮ щодо накладення арешту на кошти боржника - Підприємства, які знаходяться на рахунках № 26002054713090 - в частині заробітної плати, соціальних виплат, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб, № 26048054702861, №26008054712459, відкритих в ПАТ КБ "Приватбанк", № 26032300901567, № 26031301901567, відкритих в у філії Рівненського обласного УАТ "Ощадбанк" м. Рівне, вчинені під час виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 14 вересня 2014 року № 918/915/15 (зведене виконавче провадження ВП № 44201994) незаконними; визнано недійсними постанови державного виконавця відділу ДВС Кузнецовського МУЮ від 29 квітня 2016 року, від 11 травня 2016 року, від 11 травня 2016 року у зведеному ВП № 44201994 про накладення арешту на кошти боржника - Підприємства, які знаходяться на рахунках № 26002054713090 - в частині заробітної плати, соціальних виплат, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб, № 26048054702861, № 26008054712459, відкритих в ПАТ КБ "Приватбанк", № 26032300901567, № 26031301901567, відкритих в у філії Рівненського обласного УАТ "Ощадбанк" м. Рівне.

Наведена ухвала на час розгляду даного спору була залишена без змін постановою Вищого господарського суду України від 7 грудня 2016 року, а відтак набрала законної сили та у встановленому законом порядку скасована не була.

Судом встановлено, що на виконання цієї ухвали 24 червня 2016 року в.о. начальника державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції було винесено постанову про звільнення майна з-під арешту, якою звільнено з-під арешту кошти Підприємства, які знаходяться на рахунках Підприємства № 26002054713090 - в частині заробітної плати, соціальних виплат, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб, № 26048054702861, № 26008054712459, відкритих в ПАТ КБ "Приватбанк", № 26032300901567, № 26031301901567, відкритих в у філії Рівненського обласного УАТ "Ощадбанк" м. Рівне.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що в межах зведеного виконавчого провадження в.о. начальника відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції винесено постанову про арешт коштів боржника від 9 червня 2016 року, якою накладено арешт на кошти позивача в межах суми 16 038 543 грн. 82 коп., що містяться на рахунках № 26005054721250, № 26002054713090 в ПАТ КБ "Приватбанк".

Не погоджуючись з наведеними діями державного виконавця, Підприємство 21 червня 2016 року звернулося до Господарського суду Рівненської області зі скаргою на дії цього органу ДВС, в якій просило суд визнати дії відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції щодо накладення арешту постановою від 9 червня 2016 року на кошти боржника в частині виконання наказу Господарського суду Рівненської області по справі № 918/915/15 по зведеному виконавчому провадженню № 44201994, на рахунку відкритому в ПАТ КБ "Приватбанк" №2 6002054713090 в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб незаконними, визнати недійсною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції від 9 червня 2016 року по зведеному виконавчому провадженню № 44201994, в частині виконання постанови, якою накладено арешт на рахунок № 26002054713090 в ПАТ КБ "Приватбанк" в частині судового наказу № 918/915/15 від 14 вересня 2015 року (ВП № 48876623) на суму 1 963 235 грн. 49 коп. в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 2 листопада 2016 року у справі № 918/915/15 вищенаведену скаргу позивача на дії відділу ДВС Кузнецовського МУЮ задоволено. Визнано дії відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції в частині винесення постанови про арешт коштів боржника від 9 червня 2016 року в межах коштів, необхідних для виплати заробітної плати незаконними, а також визнано недійсною постанову відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції про арешт коштів боржника від 9 червня 2016 року, що містяться на рахунку № 26002054713090, який зареєстрований в ПАТ КБ "Приватбанк", в частині виконання наказу Господарського суду Рівненської області у справі № 918/915/15 по зведеному виконавчому провадженню № 44201994 на суму 1 963 235, 49 грн. в межах коштів, необхідних для виплати заробітної плати.

Наведена ухвала на час розгляду даного спору набрала законної сили та у встановленому законом порядку скасована не була.

З матеріалів справи також вбачається, що спірне зведене виконавче провадження згідно постанови заступника начальника Головного територіального управління юстиції з питань державної виконавчої служби - начальника управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області про передачу матеріалів виконавчого провадження від 2 липня 216 року було передано від Кузнецовського міського відділу ДВС до Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області (а.с. 66-67).

Судом встановлено, що на виконання зазначеної ухвали суду від 2 листопада 2016 року у справі № 918/915/15, 23 листопада 2016 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області було винесено постанову про зняття арешту з коштів, якою знято арешт з коштів боржника, що містяться на рахунку № 26002054713090, який зареєстрований в ПАТ КБ "Приватбанк", в частині виконання наказу Господарського суду Рівненської області у справі № 918/915/15 по зведеному виконавчому провадженню № 44201994 на суму 1 963 235, 49 грн. в межах коштів, необхідних для виплати заробітної плати, що накладений постановою про арешт коштів боржника від 9 червня 2016 року.

Слід також зазначити, що в рамках виконання зведеного виконавчого провадження № 44201994 щодо виконання судових рішень про стягнення з боржника грошових коштів, зокрема, згідно наказу Господарського суду Рівненської області від 9 серпня 2016 року № 918/610/16 (постанова про відкриття виконавчого провадження ВП № 52076562 від 2 вересня 2016 року), головним державним виконавцем Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області винесено постанову про арешт коштів боржника від 21 грудня 2016 року, за якою накладено арешт на кошти боржника на загальну суму 77 682 173,51 грн., що містяться на рахунках № 26032300901567, № 26031301901567 в Ф. Рівненське обласне УП АТОЩАД м. Рівне, № 26005054721250, № 26002054713090, № 26048054702861, № 26008054712459 в ПАТ КБ "Приватбанк" та № 26007212004639 в АБ "УКРГАЗБАНК".

Не погоджуючись з наведеними діями державного виконавця, Підприємство 4 січня 2017 року звернулося до Господарського суду Рівненської області з відповідною скаргою на дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області, відповідно до якої просило суд визнати дії відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області щодо накладення арешту на кошти боржника постановою від 21 грудня 2016 року в частині виконання ухвали Господарського суду Рівненської області по справі № 918/610/16, по зведеному виконавчому провадженню № 44201994, щодо відкритого рахунку в ПАТ КБ "Приватбанк" № 26002054713090, в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб незаконними, визнати недійсною та скасувати постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 21 грудня 2016 року по зведеному виконавчому провадженню № 44201994 у вищенаведеній частині, а також визнати незаконною (протиправною) бездіяльність відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області щодо не зняття арешту з рахунку № 26002054713090 в ПАТ КБ "Приватбанк" в частині ухвали № 918/610/16 від 2 вересня 2016 року про стягнення 5 902 012,91 грн. (ВП № 52076562), накладеного відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 21 грудня 2016 року.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11 січня 2017 року у справі № 918/610/16, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2017 року, зазначену скаргу Підприємства на дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області було задоволено; визнано дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області щодо накладення арешту на кошти боржника постановою від 21 грудня 2016 року в частині виконання наказу Господарського суду Рівненської області по справі № 918/610/16, по зведеному виконавчому провадженню № 44201994, щодо відкритого рахунку в ПАТ КБ "Приватбанк" № 26002054713090, в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб незаконними, визнано недійсною та скасовано постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 21 грудня 2016 року по зведеному виконавчому провадженню № 44201994, в частині виконання постанови, якою накладено арешт на рахунок № 26002054713090 в ПАТ КБ "Приватбанк" в частині наказу № 918/610/16 від 9 серпня 2016 року про стягнення 5 902 012,91 грн. (ВП № 52076562) в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб, а також визнано незаконною (протиправною) бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області щодо не зняття арешту з рахунку № 26002054713090 в ПАТ КБ "Приватбанк" в частині наказу № 918/610/16 від 9 серпня 2016 року про стягнення 5 902 012,91 грн. (ВП № 52076562) накладено відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 21 грудня 2016 року.

Наведена ухвала на час розгляду цього спору також набрала законної сили та не була скасована у встановленому законом порядку.

Судом встановлено, що на виконання зазначеної ухвали 13 березня 2017 року головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області було винесено постанову про зняття арешту з коштів, якою знято арешт з коштів боржника, що містяться на рахунку № 26002054713090, який зареєстрований в ПАТ КБ "Приватбанк", в частині виконання наказу Господарського суду Рівненської області у справі № 918/610/16 по зведеному виконавчому провадженню № 44201994 в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб, що накладений постановою про арешт коштів боржника від 21 грудня 2016 року.

У той же час з матеріалів справи вбачається, що за результатами проведеної Головним управлінням Державної фіскальної служби у Рівненській області документальної планової виїзної перевірки Підприємства з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2015 року по 31 грудня 2016 року було складено відповідний акт перевірки від 1 червня 2017 року № 281/17-00-14-01-09/30536302 (а.с. 202-244).

На підставі вищенаведеного акта перевірки Головним управлінням Державної фіскальної служби у Рівненській області були винесені податкове повідомлення-рішення від 15 червня 2017 року № 0001071310 про нарахування позивачу суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з військового збору, пені, на суму 140 740 грн. 08 коп. (а.с. 27-28); податкове повідомлення-рішення від 15 червня 2017 року № 0001081310 про нарахування суми грошового зобов'язання з податків та зборів, у тому числі з податку на доходи фізичних осіб, пені, на суму 1 219 653 грн. 06 коп. (а.с. 29); рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 15 червня 2017 року № 0001391310 на суму 314 864 грн. 15 коп. (а.с. 30), а також від 18 серпня 2017 року № 0029921304 на суму 446 425 грн. 10 коп. (а.с. 31).

Судом встановлено, що Підприємство власними коштами у повному обсязі погасило наявну в нього заборгованість з податкового боргу, встановлену вищенаведеним актом перевірки від 1 червня 2017 року № 281/17-00-14-01-09/30536302 та відповідними податковими повідомленнями-рішеннями і рішеннями про застосування штрафних санкцій та нарахування пені, що підтверджується наявною у матеріалах справи копією листа Головного управління ДФС у Рівненській області від 25 травня 2018 року № 3619/9/17-00 (а.с. 136).

Предметом даного судового розгляду є вимога Підприємства (з урахуванням заяв позивача про зменшення розміру позовних вимог від 4 червня 2018 року № 497 та про уточнення позовних вимог від 12 червня 2018 року № 520), заявлена до Вараського міського відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області, Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області та Головного управління Державної казначейської служби у Рівненській області про стягнення з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Рівненській області на користь позивача грошових коштів в розмірі 2 060 151 грн. 50 коп. в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями Вараського (Кузнецовського) міського відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області та Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області на підставі статей 1166, 1174 ЦК України.

За змістом імперативних приписів чинного законодавства рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Аналогічна правова позиція викладена у пункті 2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23 березня 2012 року № 6 "Про судове рішення".

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно зі статтями 76-77 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд відзначає наступне.

Як вже було вказано вище, ухвалою Господарського суду Рівненської області від 21 червня 2016 року у справі № 918/915/15, залишеною без змін постановою Вищого господарського суду України від 7 грудня 2016 року, було визнано дії відділу ДВС Кузнецовського МУЮ щодо накладення арешту на кошти боржника - Підприємства, які знаходяться на рахунках № 26002054713090 - в частині заробітної плати, соціальних виплат, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб, № 26048054702861, №26008054712459, відкритих в ПАТ КБ "Приватбанк", № 26032300901567, № 26031301901567, відкритих в у філії Рівненського обласного УАТ "Ощадбанк" м. Рівне, вчинені під час виконання наказу Господарського суду Рівненської області від 14 вересня 2014 року № 918/915/15 (зведене виконавче провадження ВП № 44201994) незаконними; визнано недійсними постанови державного виконавця відділу ДВС Кузнецовського МУЮ від 29 квітня 2016 року, від 11 травня 2016 року, від 11 травня 2016 року у зведеному ВП № 44201994 про накладення арешту на кошти боржника - Підприємства, які знаходяться на рахунках № 26002054713090 - в частині заробітної плати, соціальних виплат, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб, № 26048054702861, № 26008054712459, відкритих в ПАТ КБ "Приватбанк", № 26032300901567, № 26031301901567, відкритих в у філії Рівненського обласного УАТ "Ощадбанк" м. Рівне.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 2 листопада 2016 року у справі № 918/915/15 визнано дії відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції в частині винесення постанови про арешт коштів боржника від 9 червня 2016 року в межах коштів, необхідних для виплати заробітної плати незаконними, а також визнано недійсною постанову відділу державної виконавчої служби Кузнецовського міського управління юстиції про арешт коштів боржника від 9 червня 2016 року, що містяться на рахунку № 26002054713090, який зареєстрований в ПАТ КБ "Приватбанк", в частині виконання наказу Господарського суду Рівненської області у справі № 918/915/15 по зведеному виконавчому провадженню № 44201994 на суму 1 963 235, 49 грн. в межах коштів, необхідних для виплати заробітної плати.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11 січня 2017 року у справі № 918/610/16, залишеною без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28 лютого 2017 року, визнано дії Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області щодо накладення арешту на кошти боржника постановою від 21 грудня 2016 року в частині виконання наказу Господарського суду Рівненської області по справі № 918/610/16, по зведеному виконавчому провадженню № 44201994, щодо відкритого рахунку в ПАТ КБ "Приватбанк" № 26002054713090, в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб незаконними, визнано недійсною та скасовано постанову відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області від 21 грудня 2016 року по зведеному виконавчому провадженню № 44201994, в частині виконання постанови, якою накладено арешт на рахунок № 26002054713090 в ПАТ КБ "Приватбанк" в частині наказу № 918/610/16 від 9 серпня 2016 року про стягнення 5 902 012,91 грн. (ВП № 52076562) в межах грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб, а також визнано незаконною (протиправною) бездіяльність Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Рівненській області щодо не зняття арешту з рахунку № 26002054713090 в ПАТ КБ "Приватбанк" в частині наказу № 918/610/16 від 9 серпня 2016 року про стягнення 5 902 012,91 грн. (ВП № 52076562) накладено відповідно до постанови про арешт коштів боржника від 21 грудня 2016 року.

Наведені судові рішення на час розгляду цієї справи набрали законної сили.

Означеними ухвалами, зокрема, було встановлено незаконність дій державних виконавців Кузнецовського (Вараського) міського відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області та Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області щодо неодноразового накладення арештів на кошти позивача, що знаходяться на рахунку № 26002054713090 в ПАТ КБ "Приватбанк", в частині грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб.

Обставини, встановлені вищенаведеними ухвалами Господарського суду Рівненської області, суд під час провадження у даній справі вважає такими, що відповідно до приписів статті 75 ГПК України не підлягають повторному доказуванню.

Так, одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що рішення суду з будь-якої справи, яке набрало законної сили, не може бути поставлено під сумнів (пункт 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 18 листопада 2003 року № 01-8/1427 "Про Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та юрисдикцію Європейського суду з прав людини").

Даний принцип тісно пов'язаний з приписами частини 4 статті 75 ГПК України, відповідно до якої, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

За змістом наведеної норми, неодмінною умовою її застосування є один і той самий склад сторін як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі (або справах) зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні факти, що мають значення для розглядуваної справи.

Преюдиційні факти є обов'язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв'язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

Оскільки, на момент розгляду даної справи вищенаведені ухвали Господарського суду Рівненської області набрали законної сили та діють у передбаченому законом порядку, то встановлені ними факти мають обов'язкову силу для вирішення даної справи.

Відповідно до частини 1 статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже, загальною підставою деліктної відповідальності є протиправне, шкідливе, винне діяння завдавача шкоди (цивільне правопорушення).

Для настання відповідальності необхідна наявність складу правопорушення, а саме: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювача шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, г) вина.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною у цивільному праві вважається поведінка, яка порушує імперативні норми права або санкціоновані законом умови договору, внаслідок чого порушуються права іншої особи.

Під шкодою розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але й міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, що коментується, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі. Мова йде про реальну шкоду та упущену вигоду (стаття 22 ЦК України).

Причинний зв'язок між протиправною поведінкою особи та завданою шкодою є обов'язковою умовою відповідальності, яка передбачає, що шкода стала об'єктивним наслідком поведінки завдавала шкоди.

Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за вини заподіювача шкоди. Відсутність у діях особи умислу або необережності звільняє її від відповідальності, крім випадків, коли за нормами ЦК відповідальність настає незалежно від вини.

Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.

Відповідно до частини 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини. Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди.

Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними свої повноважень.

Статтею 1173 ЦК України встановлено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи (стаття 1174 ЦК України).

Статті 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Так, зокрема, цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність вини не є обов'язковою. Втім, цими нормами не заперечується обов'язковість наявності інших елементів складу цивільного правопорушення, які є обов'язковими для доказування у спорах про стягнення збитків.

Суд вважає, що збитки, заподіяні державним виконавцем громадянам чи юридичним особам при здійсненні виконавчого провадження, підлягають відшкодуванню в порядку, передбаченому законом, а тому предметом доказування у даній справі є факти неправомірних дій (бездіяльності) державного виконавця при виконанні вимог виконавчого документа, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями (бездіяльністю) державного виконавця і заподіяння ним шкоди. Неправомірність дій (бездіяльності) державного виконавця має підтверджуватись належними доказами, зокрема, відповідним рішенням суду, яке може мати преюдиційне значення для справи про відшкодування збитків. (аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду України від 25 жовтня 2005 року у справі № 32/421).

У розгляді позовів про відшкодування шкоди, завданої внаслідок неправомірних дій державних виконавців при виконанні судового рішення, слід враховувати, що згідно зі статтею 85 Закону України "Про виконавче провадження" на дії (бездіяльність) державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби або відмову від вчинення ними дій може бути подано скаргу до начальника відповідного органу державної виконавчої служби або до відповідного суду. Отже, факт неправомірності дій державного виконавця або інших посадових осіб державної виконавчої служби на момент розгляду господарським судом спору про відшкодування шкоди повинен вже бути встановлений відповідними засобами доказування. (пункт 9 Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/215 від 1 квітня 1994 року "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з відшкодуванням шкоди").

Як вже зазначалось вище, ухвалами Господарського суду Рівненської області від 21 червня 2016 року у справі № 918/915/15, від 2 листопада 2016 року у справі № 918/915/15 та від 11 січня 2017 року у справі № 918/610/16 встановлено незаконність дій державних виконавців Вараського міського відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області та Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області щодо неодноразового накладення арештів на кошти позивача, що знаходяться на рахунку № 26002054713090 в ПАТ КБ "Приватбанк", в частині грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб.

Враховуючи встановлені вказаними ухвалами Господарського суду Рівненської області обставини, суд при розгляді даної справи вважає, що позивачу має бути відшкодована у повному обсязі шкода, завдана неправомірними діями органів ДВС, з вини яких у Підприємства виникла спірна сума податкового боргу.

В даному випадку неправомірні дії державних виконавців при виконанні наказів у справах № 918/915/15 та № 918/610/16 полягали в тому, що державними виконавцями було неправомірно та неодноразово накладено арешт на грошові кошти Підприємства, що знаходяться, зокрема, на рахунку № 26002054713090 в ПАТ КБ "Приватбанк", в частині грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб.

Шкода полягає в безпідставному стягненні з позивача 2 060 151 грн. 50 коп. податкового боргу та штрафних санкцій, нарахованих у зв'язку з фактичною неможливістю Підприємства сплатити вищезазначені податкові платежі у встановлений законом строк. Слід також зазначити, що наданий позивачем розрахунок понесених останнім збитків є обґрунтованим, арифметично вірним та таким, що відповідає імперативним приписам чинного законодавства.

Причинно-наслідковий зв'язок характеризується тим, що з огляду на наявність арештів грошових коштів боржника на рахунку № 26002054713090 в ПАТ КБ "Приватбанк", в частині грошових коштів, необхідних для виплати заробітної плати, сплати єдиного соціального внеску та податку з доходів фізичних осіб, останній був позбавлений можливості здійснити вказані податкові платежі у встановлений законом строк

Наявність вини Вараського міського відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області і Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області у вказаних діях не спростовано під час розгляду справи № 918/203/18, та відповідно вона за змістом частини 2 статті 1166 ЦК України презюмується.

Встановлена судом наявність складу правопорушення: шкоди, протиправної поведінки заподіювача шкоди, причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача, та вини, спростовує доводи відповідачів щодо відсутності підстав для стягнення матеріальної шкоди.

Також, судом враховано, що як зазначив Конституційний суд України в своєму рішенні № 12-рп/2001 від 3 жовтня 2001 року у справі № 1-36/2001, не допускається відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади за рахунок коштів, що виділяються на утримання органів державної влади.

Таким чином, з врахуванням наведених норм права, а також враховуючи заяви Підприємства про зменшення розміру позовних вимог від 4 червня 2018 року № 497 та про уточнення позовних вимог від 12 червня 2018 року № 520, відшкодування шкоди в даній справі може здійснюватись лише за рахунок державного бюджету (аналогічна правова позиція викладена в постанові Вищого господарського суду України від 25 травня 2011 року у справі № 67/157-10).

Відповідно до частини 2 статті 25 Бюджетного кодексу України відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) у порядку, визначеному законом.

Приписами пункту 2 частини 9 прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України встановлено, що до законодавчого врегулювання безспірного списання коштів бюджету та відшкодування збитків, завданих бюджету відшкодування відповідно до закону шкоди, завданої фізичній чи юридичній особі внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади (органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування), а також їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень, здійснюється державою (Автономною Республікою Крим, органами місцевого самоврядування) за рахунок коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) в межах бюджетних призначень за рішенням суду у розмірі, що не перевищує суми реальних збитків, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 1 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 3 серпня 2011 року (далі - Порядок), Порядок визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.

Казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування (компенсації) шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, їх посадових чи службових осіб під час здійснення ними своїх повноважень (підпункт 2 пункту 35 Порядку).

У відповідності до Положення про Державну казначейську службу України, яке затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року № 215, (пункт 1) Державна казначейська служба України (Казначейство) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.

Таким чином управління наявними коштами Державного бюджету України, у тому числі в іноземній валюті, коштами державних позабюджетних фондів і позабюджетними коштами установ та організацій, що утримуються за рахунок коштів Державного бюджету України, фінансування його видатків входить до компетенції Державної казначейської служби України.

Враховуючи положення вищенаведених норм чинного законодавства України, позивачу надане право звернутися до суду з вимогою про відшкодування з Державного бюджету України державою в особі органів, які виконують функції управління коштами Державного бюджету, а не за рахунок коштів, виділених державою на утримання органів, що завдали шкоду.

Слід також зазначити, що за змістом пункту 21 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження" від 26 грудня 2003 року № 14 при розгляді позовів фізичних і юридичних осіб про відшкодування шкоди (збитків), заподіяної діями (бездіяльністю) державного виконавця, суди повинні виходити з положень ст. 11 Закону N 202/98-ВР, ст. 86 Закону N 606-XIV і враховувати, що в таких справах відповідачами можуть бути відповідні відділи державної виконавчої служби, в яких працюють державні виконавці, та відповідні територіальні органи Державного казначейства України.

З огляду на те, що позивачем належним чином доведено обґрунтованість позовних вимог, вони підлягають задоволенню.

Згідно частини 1 статті 129 ГПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 129, 237-241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити.

2. Стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України в Рівненській області (33028, місто Рівне, вулиця С. Петлюри, будинок 13, ідентифікаційний код 38012494) на користь Кузнецовського міського комунального підприємства (34400, Рівненська область, місто Вараш, Майдан Незалежності, будинок 2, ідентифікаційний код 30536302) грошові кошти в розмірі 2 060 151 (два мільйони шістдесят тисяч сто п'ятдесят одну) грн. 50 коп. в рахунок відшкодування шкоди, завданої незаконними діями Вараського міського відділу ДВС ГТУЮ у Рівненській області та Відділу примусового виконання рішень Управління ДВС ГТУЮ у Рівненській області.

Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення Господарського суду Рівненської області може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного господарського суду в порядку, встановленому ст.ст. 254, 256 - 259 ГПК України.

Повне рішення складено "27" серпня 2018 року

Суддя Церковна Н.Ф.