Рішення № 76054741, 30.07.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"30" липня 2018 р. м. Київ Справа № 911/345/18

Розглянувши матеріали справи за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова группа», 03038, м. Київ, вул. Федорова, 32А

до Приватного підприємства «Восход-України», 08724, Київська обл., Обухівський район, с. Дерев'яна, переїзд, буд. 2

за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА»

про стягнення 89763,27 грн.

За участю секретаря судового засідання Беркут Я.О.

Суддя Т.П.Карпечкін

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача: Корзаченко В.М. (договір б/н від 10.02.2018 року);

від третьої особи: не з'явився.

Обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова группа» до Приватного підприємства «Восход-України» про стягнення 89763,27 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 12.03.2018 року відкрито провадження у справі № 911/345/18, справу № 911/345/18 призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.04.2018 року.

28.03.2018 року до суду від представника відповідача надійшов відзив на позов та клопотання про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» у зв'язку з тим, що позовна вимога щодо відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортних пригоди, а саме стягнення 89763,27 грн. пред'явлена відповідачу, цивільно-правова відповідальність якого була застрахована Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» відповідно до Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/5034179 від 04.12.2015 року, відтак судове рішення може вплинути на права та обов'язки вищевказаної юридичної особи - Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА».

Ухвалою від 04.04.2018 року залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічне акціонерне товариство «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА», підготовче засідання відкладено на 07.05.2018 року.

07.05.2018 року у зв'язку зі спливом встановленого строку проведення підготовчого провадження, представником позивача було подано письмове клопотання про продовження строку проведення підготовчого провадження.

Згідно з ч. 3 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України ухвалою від 07.05.2018 року продовжено строк підготовчого провадження у справі № 911/345/18 на тридцять днів. В судовому засіданні 07.05.2018 року оголошувалась перерва до 30.05.2018 року.

21.05.2018 року відповідачем подано клопотання про приєднання документів до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 30.05.2018 року оголошувалась перерва в підготовчому засіданні у справі № 911/345/18 на 18.06.2018 року.

У зв'язку з перебуванням судді Карпечкіна Т.П. на лікарняному судове засідання 18.06.2018 року не відбулося, тому підготовче засідання у справі № 911/345/18 було перенесено на 09.07.2018 року.

03.07.2018 року від представника відповідача надійшло клопотання про приєднання документів до матеріалів справи.

В судовому засіданні 09.07.2018 року представник позивача позовні вимоги, з підстав викладених у позовній заяві, підтримав в повному обсязі, уточнень позовних вимог не має. Також зазначив і про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Представник відповідача в судовому засіданні 09.07.2018 року проти позову заперечував з підстав викладених у відзиві, поданому 28.04.2018 року. Зазначив, що докази на які він посилається у відзиві додані до нього. Також зазначив і про те, що відповідачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі.

Третя особа, належним чином повідомлена про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 09.07.2018 року не з'явилася, про причини неможливості прибуття до суду не повідомила.

Ухвалою від 09.07.2018 року закрито підготовче провадження у справі № 911/345/18 та призначено справу № 911/345/18 до судового розгляду по суті на 30.07.2018 року.

В судове засідання 30.07.2018 року представник позивача не з'явився, однак 26.07.2018 року від позивача надійшло клопотання про підтримання позовних вимог та розгляд справи за відсутності його представника.

В судовому засіданні 30.07.2018 року представник відповідача проти позову заперечував. Третя особа, належним чином повідомлена про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 30.07.2018 року не з'явилася, про причини неможливості прибуття до суду не повідомила.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 30.07.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін та дослідивши надані докази, суд

встановив:

Як вбачається з викладених у позові обставин, 16.10.2015 року між ПАТ «Страхова компанія «Українська страхова група» (позивач) та ОСОБА_2 був укладений Договір добровільного страхування наземних транспортних засобів № 28-2701-15-00086, предметом якого є страхування транспортного засобу «Кіа», державний № НОМЕР_3.

03.07.2016 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу «Кіа», державний № НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «МАЗ», державний № НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 (винний водій).

Згідно з постановою Обухівського міськрайонного суду вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_4 ПДР України. Також даною постановою встановлено, що ОСОБА_4 працює водієм у ПП «Восход-України» (відповідач).

Позивач зазначає, що до нього звернувся страхувальник із заявою про настання страхового випадку та виплату страхового відшкодування. Позивачем на підставі калькуляції № КА-0002002 від 18.08.2016 року було складено страховий акт № ЦРКА-2470 та розрахунок суми страхового відшкодування. На підставі вищевказаних документів позивач здійснив виплату страхового відшкодування в розмірі: 89 763,27 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 15196 від 19.08.2016 року.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно з ч. 1 ст. 1172 Цивільного кодексу України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Відповідно до ст. 1166 та 1188 Цивільного кодексу України винна особа зобов'язана відшкодувати шкоду, заподіяну з її вини в повному розмірі.

Згідно зі ст. 1191 Цивільного кодексу України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування.

Відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи відповідальної за заподіяні збитки.

У зв'язку з чим, Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «Українська страхова группа», як особою, яка виплатила страхове відшкодування потерпілому в ДТП, подано позов до Приватного підприємства «Восход-України», з яким винна особа в момент ДТП перебувала в трудових відносинах, в порядку регресу про стягнення з особи, відповідальної за завдання шкоди, суми фактично виплаченого страхового відшкодування.

Відповідач в ході розгляду спору проти позову заперечував, в поданому письмовому відзиві зазначив, що відповідно до ст. 3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» обов'язкове страхування цивільно- правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю та/або майну потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до ч. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку, страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 979 Цивільного кодексу України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідач зазначив, що цивільно-правова відповідальність ПП «Восход-України» була застрахована, про що свідчать поліси (договори) страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів серії № АЕ/5034179 від 11.11.2015 року та № АЕ/5034180 від 11.11.2015 року зі строком дії з 04.12.2015 року по 03.12.2016 року включно, видані Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА».

У зв'язку з чим, відповідач зазначив, що він є неналежним відповідачем у справі, оскільки відшкодування май відбуватись у відповідності до Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховою, в якй застраховано цивільно-правову відповідальність ПП «Восход-України», а саме Публічним акціонерним товариством «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта».

Оскільки, позивачем не подано клопотання про залучення Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «Оранта» в якості співвідповідача у справі чи про заміну належного відповідача, відповідну особу за клопотанням відповідача залучено до участі у справі в якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Відповідач у відзиві стверджує, що цивільно-правова відповідальність водія автомобіля марки «МАЗ-5432», номерний знак НОМЕР_1, з причепом марки «АСП-25» номерний знак НОМЕР_2 (відповідача у справі ПП «Восход-України») застрахована відповідно до договорів обов'язкового страхування наземного транспорту ПАТ «HACK «Оранта». У кожному з полісів серії № АЕ/5034179 від 11.11.2015 року та № АЕ/5034180 від 11.11.2015 року зі строком дії з 04.12.2015 року по 03.12.2016 року включно, виданих ПАТ «HACK «Оранта», значиться страхова сума за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн. без франшизи, що за обома Полісами покриває суму завданої матеріальної шкоди 89 763,27 грн.

Також, в обґрунтування заперечень проти позову відповідач посилається на правову позицію Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладену в постанові Пленуму № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» згідно якої: «Відповідно до ст. 21 Закону № 1961-IV на території України забороняється експлуатація транспортного засобу без поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, тобто володільці транспортних засобів, за винятком осіб, звільнених від обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності згідно з пунктом 13.1 етапі 13 цього Закону, зобов'язані застрахувати ризик своєї цивільної відповідальності, яка може настати внаслідок завдання шкоди життю, здоров'ю або майну інших осіб при використанні транспортних засобів. У зв'язку із цим при пред'явленні позовних вимог про відшкодування такої шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК України, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавана шкоди у відповідному розмірі.

Оскільки відповідно до ст. 3 Закону № 1961-IV обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної жипю, здоров'ю та/або майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників, враховуючи положення статті 1194 ЦК, питання про відшкодування шкоди самою особою, відповідальність якої застрахована, вирішується залежно від висловленої нею згоди на таке відшкодування. У разі відсутності такої згоди завдана потерпілому шкода підлягає відшкодуванню страховиком у межах передбаченого договором страхування страхового відшкодування».

В ході розгляду спору судом досліджено та встановлено, що 03.07.2016 року відбулась дорожньо-транспортна пригода (ДТП) за участю транспортного засобу «Кіа», державний № НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 та транспортного засобу «МАЗ», державний № НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 (винний водій).

Як вбачається з обставин події ДТП, потерпілий надав пояснення, що транспортний засіб «МАЗ», державний № НОМЕР_1 під керуванням водія ОСОБА_3 зачепив автомобіль потерпілого передніми, потім задніми, потім причепом. У зв'язку з чим, в Довідці № 95484064 про ДТП учасниками ДТП зазначено вантажний автомобіль «МАЗ», державний № НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_4 під керуванням водія ОСОБА_3, легковий автомобіль «Кіа», державний № НОМЕР_3 під керуванням водія ОСОБА_2 та причеп НОМЕР_2.

Згідно з постановою Обухівського міськрайонного суду вищевказана дорожньо-транспортна пригода відбулась внаслідок порушення ОСОБА_4 ПДР України, який керуючи автомобілем «МАЗ», державний № НОМЕР_1 з причепом НОМЕР_2 вчинив бокове зіткнення з автомобілем «Кіа», державний № НОМЕР_3. Також даною постановою встановлено, що ОСОБА_4 працює водієм у ПП «Восход-України» (відповідач).

Також, як вбачається з Довідки № 95484064 про ДТП, про що зазначає і відповідач, цивільно-правова відповідальність водія автомобіля «МАЗ», державний № НОМЕР_1 застрахована за полісом № АЕ/5034179 від 11.11.2015 року (зі строком дії з 04.12.2015 року по 03.12.2016 року), щодо причепа НОМЕР_2 - за полісом № АЕ/5034180 від 11.11.2015 року (зі строком дії з 04.12.2015 року по 03.12.2016 року).

В ході розгляду спору позивачем надано докази звернення до страхової компанії ПАТ «HACK «Оранта» з вимогами про відшкодування страхової виплати потерпілому в ДТП.

Як вбачається з доданої до матеріалів справи відповіді ПАТ «HACK «Оранта» від 16.11.2016 року, яка отримана позивачем 21.11.2016 року, Публічне акціонерне товариство Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» зазначило, що згідно із Довідкою про дорожньо-транспортну пригоду № 95484064 03.07.2016 року відбулось зіткнення транспортного засобу МАЗ 54323 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_4 з причепом борошновозом АСП25 державний реєстраційний номер НОМЕР_2 та транспортного засобу Кіа Rio державний реєстраційний номер НОМЕР_3. Згідно з постановою Обухівського районного суду винним у настанні вищезгаданої дорожньо-транспортної пригоди визнано ОСОБА_4 водія ТЗ МАЗ 54323 державний реєстраційний номер НОМЕР_1 з причепом борошновозом АСП25 державний реєстраційний номер НОМЕР_2.

Згідно із договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/5034179 забезпеченим транспортним засобом є МАЗ 54323 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_6.

У зв'язку з чим, ПАТ «HACK «Оранта» було відмовлено в задоволенні вимоги ПАТ «СК «Українська страхова група» викладеній у заяві № 11/15060 від 16.09.2016 та листі № 11/15195 від 25.10.2016, оскільки цивільно-правова відповідальність водія транспортного засобу МАЗ 54323 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_4, яка підлягає відшкодуванню, в HACK «ОРАНТА» не застраховано.

У зв'язку з чим, зважаючи на позицію ПАТ «HACK «Оранта» та пояснення позивача, суд дослідив надані відповідачем докази та встановив, що за полісом № АЕ/5034179, на який посилається відповідач, застраховано відповідальність водія транспортного засобу МАЗ 54323 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_6, в ой час, як ДТП сталась з вини автомобіля МАЗ 54323 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_4.

Відповідно, Поліс № АЕ/5034179 не засвідчує факту страхування цивільно-правової відповідальності водія автомобіля МАЗ 54323 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_4, винного в ДТП.

Відповідно до п. 36.3 ст. 36 Закону України Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» якщо дорожньо-транспортна пригода сталася за участю декількох транспортних засобів, що перебували у з'єднанні між собою (у складі одного транспортного составу або під час буксирування із застосуванням жорсткого зчеплення чи з частковим навантаженням буксируваного транспортного засобу на платформу або на спеціальний опорний пристрій), виплата страхового відшкодування здійснюється страховиком, який уклав договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності щодо тягача, а в разі якщо цей тягач незабезпечений, регламентна виплата здійснюється МТСБУ.

Таким чином, враховуючи, що ДТП сталась за участю та з вини водія автомобіля МАЗ 54323 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_4, який у зчепленні з причепом НОМЕР_2 був тягачем, відсутні підстави для страхового відшкодування ПАТ «HACK «Оранта» за Полісом № АЕ/5034180 щодо тягача.

Щодо посилань відповідача на помилку у відповідному Полісі № АЕ/5034179, судом досліджено та встановлено, що відповідачем надано Поліси страхування цивільно-правової відповідальності: за 2010 рік щодо автомобіля МАЗ 54323 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_4, за 2011 рік - МАЗ 54323 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_6, за 2012 рік - МАЗ 54323 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_6, за 2013 рік - МАЗ 54323 номер кузова НОМЕР_6 (однак в державному реєстраційному номері внесено виправлення і зазначено НОМЕР_1, при номері кузова НОМЕР_6), за 2014 рік - МАЗ 54323 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_6. В 2015 році (згідно спірного Поліса № АЕ/5034179) страхувався автомобіль МАЗ 54323 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_6, як і в попередніх роках. В 2016 році страхувався автомобіль МАЗ 54323 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_4.

Також, серед наданих відповідачем документів Свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, винного в ДТП, надано в неповній копії, з якої не видно за яким реєстраційним номером зареєстровано автомобіль з номером кузова НОМЕР_4, за НОМЕР_1 чи НОМЕР_1.

Відповідачем надано відповідь Регіонального сервісного центру МВС в Київській області на адвокатський запит, що станом на 11.06.2018 року за державним реєстраційним номером НОМЕР_1 зареєстровано автомобіль ВАЗ 21043 з номером кузова НОМЕР_5, який належить гр. ОСОБА_5

Однак, відповідний доказ не засвідчує обставини що мають значення для вирішення спору. Зокрема, не надано відомостей щодо автомобіля за державним реєстраційним номером НОМЕР_1 станом на день вчинення ДТП в липні 2016 року, не надано відомостей та причин внесення відповідачем в Поліси автомобіля з номером кузова НОМЕР_6.

Враховуючи різні номери кузовів, які у всіх Полісах відповідають реєстраційним номерам НОМЕР_1 - НОМЕР_4, НОМЕР_1 - НОМЕР_6, відсутні підстави стверджувати про помилку у вигляді описки.

В будь-якому випадку, враховуючи, що договірні зобов'язання щодо страхування цивільно-правової відповідальності мали місце між відповідачем та страховою ПАТ «HACK «Оранта», при цьому ні у потерпілої особи, ні у позивача не існує договірних зобов'язань з відповідачем чи його страховою, виправлення описки в Полісах є інтересом відповідача і може відбутись лише в межах договірних відносин з ПАТ «HACK «Оранта». При цьому, в деліктних правовідносинах з позивачем відповідні обставини не підлягають встановленню.

Таким чином, враховуючи відсутність Полісу щодо страхування в ПАТ «HACK «Оранта» цивільно-правової відповідальності водія автомобіля, за участю та з вини якого вчинено ДТП, зокрема, МАЗ 54323 державний реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузова НОМЕР_4, відповідачем не доведено наявності підстав для виконання пред'явлених до нього вимог страховою ПАТ «HACK «Оранта» в межах відшкодування цивільно-правової відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 1187 Цивільного кодексу України визначено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно з ч. 2 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Таким чином, з огляду на обставини справи та наявні у справі докази, особою, яка завдала шкоду є водій ОСОБА_3 який своїми діями, пов'язаними з експлуатацією джерела підвищеної небезпеки - транспортного засобу «МАЗ», державний № НОМЕР_1, завдав шкоди майну (автомобілю) потерпілого.

Водій ОСОБА_3 в момент скоєння ДТП володів транспортним засобом на відповідній правовій підставі та в момент вчинення ДТП перебував у трудових відносинах з відповідачем - ПП «Восход-України».

Відповідно до ст. 1172 Цивільного кодексу України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Замовник відшкодовує шкоду, завдану іншій особі підрядником, якщо він діяв за завданням замовника.

Підприємницькі товариства, кооперативи відшкодовують шкоду, завдану їхнім учасником (членом) під час здійснення ним підприємницької або іншої діяльності від імені товариства чи кооперативу.

Таким чином, оскільки внаслідок ДТП завдана шкода водієм ОСОБА_3, який був працівником відповідача і виконував трудові обов'язки, підлягає застосуванню ст. 1172 Цивільного кодексу України.

Статтею 1191 Цивільного кодексу України визначено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Суд зазначає, що з огляду на норму ст. 1191 Цивільного кодексу України в сукупності з нормою ст. 1166 Цивільного кодексу України, відповідальною особою за завдану внаслідок ДТП шкоду є саме особа, яка безпосередньо завдала шкоду - водій. Відповідно, право вимоги у потерпілого (чи в порядку регресу у особи, яка відшкодувала шкоду потерпілому) виникає в першу чергу щодо водія ОСОБА_3, а з врахуванням ст. 1172 Цивільного кодексу України - до відповідача. Право ж вимоги до страхової, в якій застраховано цивільно-правову відповідальність, пов'язану з експлуатацією винного транспортного засобу, виникає опосередковано в разі наявності права вимоги до винної особи, чию відповідальність застраховано.

Таким чином, відповідна норма ст.1191 Цивільного кодексу України надає позивачу, як особі яка відшкодувала шкоду потерпілому, право звернення в порядку регресу до винної особи.

Згідно зі ст. 1194 Цивільного кодексу України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відповідальність страхової має гарантійний характер і не ототожнюється з відповідальністю, яка настає в разі заподіяння шкоди, страхування цивільно-правової відповідальності в першу чергу спрямована на покриття ризиків та захист інтересів потерпілого (в тому числі особи, яка має право вимоги до винної особи), які в будь-якому випадку мають право вимоги безпосередньо до винної особи.

Також, з огляду на зміст ст. 1194 Цивільного кодексу України, питання виплати страхового відшкодування стосується прав та інтересів особи, чия цивільна відповідальність застрахована, оскільки в разі невиплати страхового відшкодування, відповідальність покладається на відповідну винну особу.

Пов'язаність вимог позивача з відповідним обов'язком відповідача ґрунтується на деліктному (позадоговірному) зобов'язанні, яке виникає з відповідного факту заподіяння шкоди та її відшкодування, які підтверджені матеріалами справи і сторонами не заперечуються.

В той же час, пов'язаність вимог позивача з відповідним обов'язком особи, в якій застрахована цивільно-правова відповідальність винної особи ґрунтується виключно на факті укладення Полісу страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів, наявність якого не підтверджена в ході розгляду спору.

Таким чином, за наслідками розгляду спору суд дійшов висновку про наявність у позивача правових підстав для звернення до відповідача в порядку регресу з вимогою про виплату страхового відшкодування за шкоду, завдану його водієм.

Також, відповідно до правової позиції Постанови Верховного Суду України у справі № 6-2808цс15 право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Згідно зі ст. 1194 Цивільного кодесу України та позицією Верховного Суду України у постанові № 6-2878цс15 від 10.02.2016 року, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Таким чином, з огляду на встановлені судом обставини, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова группа», як особи, яка виплатила потерпілому в ДТП страхове відшкодування покриття завданої працівником відповідача (Приватного підприємства «Восход-України») шкоди, підлягають задоволенню на підставі ст.ст. ст. 1166, 1172, 1191 Цивільного кодексу України в повному обсязі.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивачем доведені та обґрунтовані, відповідачем не спростовані, тому підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі. У зв'язку з прийняттям рішення на користь позивача, понесені відповідачем судові витрати відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233,236-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» до Приватного підприємства «Восход-України» за участю третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна страхова компанія «ОРАНТА» про стягнення 89763,27 грн. задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Восход-України» (08724, Київська область, Обухівський район, с. Дерев'яна, переїзд, будинок 2, код ЄДРПОУ 14279843) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. Федорова, 32А, код 30859524) 89763 (вісімдесят дев'ять тисяч сімсот шістдесят три) грн. 27 коп. страхового відшкодування та 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят два) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу XI Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення склдаено: 15.08.2018 р.

Суддя Т.П. Карпечкін