Рішення № 76054705, 17.08.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

17.08.2018Справа № 910/2720/18

За позовомПублічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит"доПриватного акціонерного товариства "Спільне українсько-американське підприємство з іноземною інвестицією "Фінанси та Кредит"третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачаОСОБА_1третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачаОСОБА_2прозвернення стягнення на предмет заставиСуддя Смирнова Ю.М.

Секретар судового засідання Багнюк І.І.

Представники учасників судового процесу:

від позивачаНелюбов О.Р., довіреність №228 від 01.08.2018;від відповідачаМартиновський О.В., довіреність №б/н від 25.04.2018;від третьої особи,

на стороні відповідача Рекун А.І., ордер серії КС №299956 від 25.04.2018;

від третьої особи,

на стороні позивача ОСОБА_2

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Спільне українсько-американське підприємство з іноземною інвестицією "Фінанси та Кредит", в якому просить суд в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" за договором про відкриття кредитної лінії №143vUAH-12-09 від 31.12.2009 в сумі 8242982,34 грн., звернути стягнення на предмет застави, а саме автомобілі:

- марки Mercedes-Benz, модель - S600, тип - легковий седан - В, 2011 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1, колір чорний, реєстраційний № - НОМЕР_2;

- марки Mercedes-Benz, модель - G500, тип - легковий універсал - В, 2010 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, колір чорний, реєстраційний № - НОМЕР_4, шляхом передачі їх у власність Публічному акціонерному товариству "Банк "Фінанси та Кредит" за визначеною вартістю 755685,86 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням позичальником умов укладеного з позивачем договору про відкриття кредитної лінії №143vUAH-12-09 від 31.12.2009, у зв'язку з чим позивач вказує на наявність підстав для звернення стягнення на предмет застави за договором застави транспортних засобів № 3623ТС/0814 від 13.09.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2018 відкрито провадження у справі №910/2720/18, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження, залучено до участі у справі ОСОБА_1 третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача; підготовче засідання у справі призначено на 25.04.2018.

23.04.2018 від позивача через відділ діловодства суду надійшли додаткові документи по справі та заява про зміну предмета позову, відповідно до якої позивач просить суд в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 перед Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" за договором про відкриття кредитної лінії №143vUAH-12-09 від 31.12.2009 в сумі 8242982,34 грн., звернути стягнення на предмет застави, а саме автомобілі:

- марки Mercedes-Benz, модель - S600, тип - легковий седан - В, 2011 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1, колір чорний, реєстраційний № - НОМЕР_2;

- марки Mercedes-Benz, модель - G500, тип - легковий універсал - В, 2010 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, колір чорний, реєстраційний № - НОМЕР_4, що належать на праві власності Приватному акціонерному товариству "Спільне українсько-американське підприємство з іноземною інвестицією "Фінанси та Кредит" шляхом їх реалізації на прилюдних торгах за початковою ціною, погодженою в договорі застави в розмірі 755685,86 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 25.04.2018 прийнято до розгляду заяву позивача про зміну предмету позову, залучено ОСОБА_2 до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача, відкладено підготовче засідання до 29.05.2018, встановлено строк для надання відповідачем відзиву на позовну заяву з урахуванням заяви про зміну предмета позову - до 16.05.2018, строк для подання позивачем відповіді на відзив - до 25.05.2016 та строк для подачі пояснень третіми особами - до 16.05.2018.

16.05.2018 від відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив на позов, в якому останній проти заявлених позовних вимог заперечив та зазначив, зокрема про те, що обсяг його відповідальності як заставодавця визначається первинними документами про видачу позичальнику кредитних коштів згідно умов договору про відкриття кредитної лінії №143vUAH-12-09 від 31.12.2009, однак належних документів, які б підтверджували видачу ОСОБА_1 будь-яких кредитних коштів за цим договором, позивачем суду не надано, внаслідок чого позовні вимоги, на думку відповідача, є необґрунтованими. Також, відповідач стверджував про пропуск позивачем строку позовної давності для звернення до суду з відповідним позовом. Крім цього, відповідач просив суд покласти на позивача витрати на оплату правової допомоги на суму 70000,00 грн.

21.05.2018 від позивача через відділ діловодства суду надійшло повідомлення по справі та заява про забезпечення позову.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 Публічному акціонерному товариству "Банк "Фінанси та Кредит" відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

У судовому засіданні 29.05.2018 було оголошено перерву до 11.06.2018 та встановлено учасникам справи строк до 11.06.2018 для подання заяв по суті справи.

01.06.2018 від позивача через відділ діловодства суду надійшла відповідь на відзив, в якій останній надав свої заперечення щодо заяви відповідача про пропуск строку позовної давності, а також зазначив, що обставини видачі третій особі, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача кредиту та наявності у ОСОБА_1 відповідної заборгованості встановлені рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07.09.2017 у справі №961/5795/17, яке набрало законної сили.

11.06.2018 від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача через відділ діловодства суду надійшло клопотання про закриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.06.2018 відкладено підготовче засідання на 21.06.2018, відкладено розгляд клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача про закриття провадження у справі до наступного судового засідання, зобов'язано позивача надати суду інформацію про стан розрахунків відповідача за договором про відкриття кредитної лінії № 143vUAH-12-09 від 31.12.2009.

21.06.2018 від позивача через відділ діловодства суду надійшла заява про уточнення позовних вимог, яка судом прийнята до розгляду. В редакції заяви про уточнення позовних вимог позивач просить в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за Договором про відкриття кредитної лінії №143vUAH-12-09 від 31.12.2009 в сумі 8819696,80 грн., звернути стягнення на предмет застави, а саме автомобілі:

- марки Mercedes-Benz, модель - S600, тип - легковий седан - В, 2011 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1, колір чорний, реєстраційний № - НОМЕР_2;

- марки Mercedes-Benz, модель - G500, тип - легковий універсал - В, 2010 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, колір чорний, реєстраційний № - НОМЕР_4, що належать на праві власності Приватному акціонерному товариству "Спільне українсько-американське підприємство з іноземною інвестицією "Фінанси та Кредит" шляхом їх реалізації на прилюдних торгах за початковою ціною, погодженою в договорі застави в розмірі 755685,86 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.06.2018 в підготовчому судовому засіданні було оголошено перерву до 02.07.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.07.2018 було оголошено перерву у підготовчому засіданні до 30.07.2018, встановлено наступні строки: відповідачу для подачі відзиву на заяву позивача про уточнення позовних вимог - до 16.07.2018, третім особам для подачі пояснень на заяву позивача про уточнення позовних вимог - до 16.07.2018 та позивачу для подання відповіді на відзив відповідача та на пояснення третіх осіб - до 27.07.2018.

16.07.2018 від відповідача через відділ діловодства суду надійшов відзив на заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній зазначив, що вказана заява позивача спрямована на безпідставне затягування та перешкоджання розгляду справи та додатково підтверджує безпідставний характер позову.

27.07.2018 від позивача через відділ діловодства суду надійшла відповідь на відзив на заяву про уточнення позовних вимог, в якій останній додатково зазначив, що факт видачі позивачем кредиту за договором про відкриття кредитної лінії №143vUAH-12-09 від 31.12.2009 та наявність у ОСОБА_1 заборгованості по кредиту на суму 8242982,34 грн встановлені рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07.09.2017 у справі №961/5795/17, яке набрало законної сили. Як стверджує позивач, на виконання цього рішення, третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача 06.06.2018 було сплачено 8242982,34 грн, а після зарахування цих коштів заборгованість ОСОБА_1 складає 8819696,80 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.07.2018 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 07.08.2018.

07.08.2018 до канцелярії суду надійшло клопотання позивача, в якому останній просив суд відмовити відповідачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу.

Представник позивача в судове засідання 07.08.2018 з'явився, заявлені позовні вимоги підтримав.

Представник відповідача в судовому засіданні 07.08.2018 проти заявлених позовних вимог заперечив з підстав, наведених у відзиві на позов та відзиві на заяву про уточнення позовних вимог.

В судовому засіданні 07.08.2018 оголошено перерву до 17.08.2018.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 17.08.2018 постановлено подане позивачем клопотання про долучення до матеріалів справи виписки по рахунку № 2625002881990001, відкритому на ім'я ОСОБА_1 за період з 31.12.2009 по 19.06.2018 у якості доказу до розгляду не приймати.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача в судовому засіданні 17.08.2018 проти заявлених позовних вимог заперечив.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача в судовому засіданні 17.08.2018 надала суду пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 17.08.2018 на підставі ст.240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Щодо поданого 11.06.2018 через канцелярію суду третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача клопотання про закриття провадження у справі, у зв'язку з відсутністю заборгованості позичальника - ОСОБА_1 перед позивачем, суд зазначає наступне.

Вичерпний перелік підстав для закриття провадження по справі передбачено ст.231 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, ч.1 ст.231 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що господарський суд закриває провадження у справі, якщо:1) спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно до пунктів 2, 4, 5 частини першої статті 175 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною другою статті 175 цього Кодексу; 4) позивач відмовився від позову і відмову прийнято судом; 5) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до міжнародного комерційного арбітражу або третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана; 6) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва; 7) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом.

З наведеного вище полягає, що однією з підстав для закриття провадження по справі є відсутність предмету спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акту державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

При цьому, під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, тобто, спосіб захисту цього права чи інтересу.

Предметом позову у розглядуваній справі є звернення стягнення на предмет застави в рахунок часткового погашення заборгованості ОСОБА_1 перед ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за договором про відкриття кредитної лінії №143vUAH-12-09 від 31.12.2009 в сумі 8819696,80 грн., тоді як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача стверджує про відсутність заборгованості позичальника перед банком, у зв'язку з чим у суду відсутні підстави вважати предмет спору по справі таким, що припинився, внаслідок чого клопотання третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача підлягає залишенню без задоволення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

31.12.2009 між Акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - банк, позивач), правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство "Банк "Фінанси та Кредит" та ОСОБА_1 (далі - позичальник, третя особа) був укладений договір про відкриття кредитної лінії №143vUAH-12-09 (кредитний договір), відповідно до умов якого банк відкрив під банківську платіжну картку Visa Platinum №4036930100000007 позичальника на умовах забезпеченості, поворотності, строковості і платності відновлювальну кредитну лінію з розміром кредитного ліміту в сумі 800000,00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитними ресурсами в розмірі відсоткової ставки 18% річних, а позичальник зобов'язується повністю повернути отримані в рахунок відновлювальної кредитної лінії кредитні ресурси в строк до 25.12.2010 і сплатити відсотки за користування кредитними ресурсами в розмірі та строки, встановлені даним договором (п.2.1), строк дії відновлювальної кредитної лінії вважається продовженим на кожні послідуючі 24 місяці, якщо не пізніше ніж за 30 днів до моменту закінчення строку дії відновлювальної кредитної лінії жодна зі сторін письмово не заявить про його припинення (п.2.2), видача кредитних коштів в межах відновлювальної кредитної лінії у розмірі, що не перевищує кредитний ліміт проводиться банком без окремої заяви позичальника у випадку перевищення сум операції, що проводяться по картковому рахунку позичальника (зняття готівкових коштів в банкоматі, розрахунки з торгівельними підприємствами з використанням банківської платіжної картки, інші операції у відповідності до договору про відкриття карткового рахунку, надання та використання платіжної картки) над розміром встановленого на картковому рахунку позичальника видаткового ліміту (п.3.1), позичальник зобов'язується повністю повернути кредитні ресурси, отримані по даному договору, і сплатити проценти за користування кредитними ресурсами до 25.12.2010 року. При відсутності залишку коштів на картковому рахунку позичальника в достатньому для сплати заборгованості розмірі до 25.12.2010 року позичальник зобов'язується внести суму заборгованості по кредитним ресурсам та відсоткам за їх користування готівковими грошовими коштами в касу банку в зазначений строк (п.3.2), позичальник уповноважує банк при настанні строків повернення кредиту чи відсотків, передбачених договором, проводити списання необхідних сум, при умові їх наявності, з карткового рахунку позичальника і зараховувати їх в рахунок погашення заборгованості та відсотків за користування кредитними ресурсами (п.3.3), позичальник сплачує банку відсотки за користування кредитними ресурсами в валюті кредиту, по відсотковій ставці 18 % річних (п.4.1), нарахування процентів проводиться щомісячно, один раз в місяць, на залишок заборгованості позичальника за період з 26 числа попереднього місяця по 25 число поточного місяця. Нарахування процентів проводиться по методу факт/360 (п.4.2), за прострочку повернення кредитних ресурсів та/або оплати відсотків, позичальник сплачує банку пеню із розрахунку 1% від простроченої суми за кожен день прострочки. Вказана пеня сплачується у випадку порушення позичальником строків платежів, передбачених п.п. 3.2, 3.2.1, 4.3, 4.4 цього договору, а також будь-яких інших строків платежів, передбачених цим договором. Сплата пені не звільняє позичальника від обов'язку оплатити відсотки за весь час фактичного користування кредитними ресурсами (п.6.1), цей договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами прийнятих на себе зобов'язань (п.7.3), у випадку дострокового припинення дії договору про відкриття карткового рахунку і надання, і використання платіжної картки №8524 від 08.11.2002 дія цього договору теж припиняється (п.7.4).

Вказаний договір підписаний обома сторонами, що свідчить про погодження між ними умов вказаного договору.

Відповідно до частини 1, 2 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі ст. 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з врахуванням вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Укладений між позивачем та третьою особою договір за своєю правовою природою є кредитним договором.

Відповідно до ст.1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів (ч.2 ст.1056-1 Цивільного кодексу України).

Згідно ч.1 ст.1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 Цивільного кодексу України).

Частиною 1 ст.546 Цивільного кодексу України визначено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Для забезпечення виконання зобов'язань громадянином України ОСОБА_1 за договором про відкриття кредитної лінії №143vUAH-12-09 від 31.12.2009, 30.09.2014 між Приватним акціонерним товариством "Спільне українсько-американське підприємство з іноземною інвестицією "Фінанси та Кредит" (заставодавець, відповідач) та Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит" (далі - заставодержатель) був укладений договір застави транспортних засобів № 3623ТС/0814 (договір застави), який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_6 та зареєстрований в реєстрі за №1480, відповідно до умов якого заставодавець передає в заставу заставодержателю наступні автомобілі: марки Mercedes-Benz, модель - S600, тип - легковий седан - В, 2011 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_1, колір чорний, реєстраційний № - НОМЕР_2; марки Mercedes-Benz, модель - G500, тип - легковий універсал - В, 2010 року випуску, шасі (кузов, рама) НОМЕР_3, колір чорний, реєстраційний № - НОМЕР_4 (предмет застави) (п.1), зазначене майно передається в заставу як забезпечення виконання зобов'язань громадянином України ОСОБА_1 за договором про відкриття кредитної лінії №143vUAH-12-09 від 31.12.2009 (основне зобов'язання) з розміром кредитного ліміту в сумі 800000,00 грн, сплати процентів за користування кредитними коштами відповідно до умов договору, комісійної винагороди, а також погашення несанкціонованого овердрафту та відшкодування збитків. За умовами основного зобов'язання, проценти за користування кредитом сплачуються позичальником виходячи з наступних процентних ставок:18% річних за період з дня видачі кредитних коштів до строку повернення кредиту, також за цим договором забезпечується сплата комісійної винагороди, неустойки за основним зобов'язанням, враховуючи відшкодування збитків, завданих простроченням платежів за основним зобов'язанням, погашення несанкціонованого овердрафту, відшкодування витрат по зверненню стягнення на предмет застави в повному обсязі, визначеному на момент фактичного задоволення вимог (в т.ч. витрати за виконавчим написом). Проценти за користування кредитом сплачуються позичальником заставодержателю згідно п.4.1 основного зобов'язання (п.2), узгоджена сторонами ринкова вартість предмету застави становить 755685,86 грн (п.3), в разі неналежного виконання позичальником умов основного зобов'язання (несвоєчасного повернення суми кредиту, коштів, несвоєчасна сплата комісійної винагороди, процентів та інших зобов'язань, в тому числі несвоєчасне повернення коштів, отриманих за рахунок несанкціонованого овердрафту) та/або порушення справи про банкрутство заставодавця, заставодержатель має право звернути стягнення на предмет застави або провести його відчуження, задовольнити свої вимоги в повному обсязі на момент фактичного задоволення, в тому числі відшкодувати збитки. Право звернення стягнення на предмет застави заставодержатель набуває також, якщо заставодержатель відповідно до умов основного зобов'язання заявить позичальнику вимогу повернути кредит, сплатити проценти, комісійну винагороду, повернути кошти отримані за рахунок несанкціонованого овердрафту - до настання строків, передбачених в зобов'язанні, а позичальник не виконає зазначену вимогу заставодержателя (п.8), при частковому виконанні позичальником зобов'язань за основним зобов'язанням, застава зберігається в первісному обсязі (п.12), в разі зміни будь-якого строку виконання зобов'язань за основним зобов'язанням, право застави не припиняється. При цьому, якщо збільшується розмір зобов'язань заставодавця, право застави розповсюджується також і на такі зобов'язання (п.13), цей договір набуває чинності з моменту його нотаріального посвідчення і діє до повного виконання позичальником своїх зобов'язань за основним зобов'язанням (п.14).

Відповідно до ст.572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов`язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Предметом застави може бути будь-яке майно (зокрема річ, цінні папери, майнові права), що може бути відчужене заставодавцем і на яке може бути звернене стягнення (ч. 1 ст.576 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст.590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено законом чи договором. Заставодержатель набуває право звернення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про заставу" застава - це спосіб забезпечення зобов'язань, якщо інше не встановлено законом.

Згідно зі ст.3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо. Застава може мати місце щодо вимог, які можуть виникнути у майбутньому, за умови, якщо є угода сторін про розмір забезпечення заставою таких вимог. Застава має похідний характер від забезпеченого нею зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Крім того, ст.589 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до ст.11 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяження рухомого майна реєструються в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Згідно ст.23 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", відповідно до забезпечувального обтяження обтяжувач має право в разі порушення боржником забезпеченого обтяженням зобов'язання або договору, на підставі якого виникло забезпечувальне обтяження, якщо інше не передбачено законом чи договором, одержати задоволення своєї вимоги за рахунок предмета обтяження в черговості згідно із встановленим пріоритетом.

Статтею 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

04.10.2017 позивачем було зареєстровано в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна (реєстрація змін) звернення стягнення за договором застави транспортних засобів № 3623ТС/0814 від 13.09.2014, укладеним з Приватним акціонерним товариством "Спільне українсько-американське підприємство з іноземною інвестицією "Фінанси та Кредит" як забезпечення виконання зобов'язань за договором про відкриття кредитної лінії №143vUAH-12-09 від 31.12.2009.

Як зазначає позивач, сума заборгованості третьої особи перед банком підтверджена рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07.09.2017 у справі №961/5795/17, яке набрало законної сили та яким позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №143vUAН від 31.12.2009 в розмірі 8242982,34 грн та 123649,64 грн судового збору. При цьому, судом у вказаному рішенні встановлено, що заборгованість по сплаті відсотків у позичальника відсутня, а наявна заборгованість по кредиту складає 8242982,34 грн.

04.10.2017 позивачем на адресу відповідача було направлено повідомлення про усунення порушень договору про відкриття кредитної лінії №143vUAН від 31.12.2009 за вих.№5785 від 03.10.2017, в якому позивач повідомив Приватне акціонерне товариство "Спільне українсько-американське підприємство з іноземною інвестицією "Фінанси та Кредит" про порушення позичальником умов вказаного договору щодо своєчасного повернення кредитних ресурсів, у зв'язку з чим сума простроченої заборгованості по кредитному договору склала 8242982,34 грн. Банк заявив, що термін погашення заборгованості і сплати за договором про відкриття кредитної лінії №143vUAН від 31.12.2009 за вих.№5785 від 03.10.2017 є таким, що настав, а кредит є обов'язковим до повернення шляхом сплати заборгованості за даним кредитним договором у повному обсязі.

Наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що 23.10.2017 старшим державним виконавцем Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження про примусове виконання виконавчого листа №761/5795/17 від 28.09.2017 Шевченківського районного суду міста Києва, про що видано відповідну постанову.

Відповідно до квитанції №32464003 від 30.05.2018 ОСОБА_1 було сплачено суму заборгованості за виконавчим листом №761/5795/17 від 28.09.2017, виданим Шевченківським районним судом міста Києва в повному обсязі, у зв'язку з чим постановою від 04.06.2018 старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві виконавче провадження з примусового виконання зазначеного виконавчого листа закінчено.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог) позивач стверджує про існування у ОСОБА_1 заборгованості перед ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за договором про відкриття кредитної лінії №143vUAH-12-09 від 31.12.2009 в сумі 8819696,80 грн., в рахунок часткової погашення якої просить суд звернути стягнення на предмет застави за договором застави транспортних засобів №3623ТС/0814 від 13.09.2014.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч.1 ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (ч.2 ст.4 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 129 Конституції України унормовано, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з ч.ч.1-4 ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Аналогічна норма міститься у ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України.

За приписами ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною 1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

Будь-які подані учасниками процесу докази підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи.

Обставини справи свідчать, що рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07.09.2017 у справі №961/5795/17, яке набрало законної сили, позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - були задоволені частково, у зв'язку з чим стягнуто з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії №143vUAН від 31.12.2009 в розмірі 8242982,34 грн та 123649,64 грн судового збору.

В ході розгляду вказаної цивільної справи суд встановив, що за період з 31.12.2009 по 31.08.2017 за здійсненим банком розрахунком заборгованості по кредитному договору №143vUAH-12-09 від 31.12.2009, боржником ОСОБА_1 після 31.07.2016 було сплачено 1994610,00 грн. в рахунок погашення цієї заборгованості; кошти банком було зараховано в рахунок погашення заборгованості по відсотках в сумі 399861,39 грн, а решта суми - в рахунок погашення простроченої заборгованості по кредиту, а відтак наявна сума заборгованості по кредиту становить 8242982,34 грн., а заборгованість по сплаті відсотків у позичальника відсутня.

В подальшому, на виконання вказаного рішення Шевченківським районним судом міста Києва видано виконавчий документ, за яким ОСОБА_1 було сплачено присуджену до стягнення суму в повному обсязі, що підтверджується квитанцією №32464003 від 30.05.2018.

Розмір суми заборгованості третьої особи за договором про відкриття кредитної лінії №143vUAН від 31.12.2009 додатково підтверджений самим позивачем у повідомленні про усунення порушень договору про відкриття кредитної лінії №143vUAН від 31.12.2009 за вих.№5785 від 03.10.2017, в якому позивач повідомив Приватне акціонерне товариство "Спільне українсько-американське підприємство з іноземною інвестицією "Фінанси та Кредит" про наявність простроченої заборгованості по кредитному договору на суму 8242982,34 грн, внаслідок чого банк заявив, що термін погашення заборгованості і сплати за договором про відкриття кредитної лінії №143vUAН від 31.12.2009 за вих.№5785 від 03.10.2017 є таким, що настав, а кредит є обов'язковим до повернення, шляхом сплати заборгованості за даним кредитним договором у повному обсязі.

З наведеного слідує, що заборгованість, стягнута з позичальника за рішенням Шевченківського районного суду міста Києва від 07.09.2017 у справі №961/5795/17, яке набрало законної сили, і яка за розрахунком позивача за період з 31.12.2009 по 31.08.2017 складала 8242982,34 грн., була погашена ОСОБА_1 в повному обсязі.

При цьому, вказуючи на наявність у ОСОБА_1 заборгованості перед ПАТ "Банк "Фінанси та Кредит" за договором про відкриття кредитної лінії №143vUAH-12-09 від 31.12.2009 в сумі 8819696,80 грн., в рахунок часткової погашення якої просить суд звернути стягнення на предмет застави за договором застави транспортних засобів №3623ТС/0814 від 13.09.2014, позивач не надав суду належних та допустимих доказів, які б підтверджували видачу позичальнику кредитних коштів у період, не врахований в рішенні Шевченківського районного суду міста Києва від 07.09.2017 у справі №961/5795/17.

Заслуговує на увагу і той факт, що відповідно до рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 18.12.2015 №230 було розпочато процедуру ліквідації Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит", яку в подальшому було продовжено до 17.12.2019 включно за рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 27.11.2017 №5175.

За правилами п. 2 ч. 2 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси.

Відтак, з огляду на запроваджену в банку процедуру ліквідації, банк в силу закону був обмежений у видачі кредитних коштів в процесі такої процедури.

Також, за висновками суду, необґрунтованим є нарахування позивачем пені та процентів за кредитним договором на суму заборгованості, яка не підтверджена належними та допустимими доказам у справі.

Оскільки позивачем не доведено суду існування у позичальника заборгованості у заявленому розмірі, у суду відсутні підстави для задоволення вимог позивача про звернення стягнення на предмет застави, внаслідок чого у позові слід відмовити.

Щодо заяви відповідача про пропуск позивачем строку позовної давності щодо позовних вимог та застосування наслідків такого спливу, суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст.256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст. 261 Цивільного кодексу України).

За приписами ст.257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п.2.1 Постанови №10 від 29.05.2013 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів" за змістом ч. 2 ст. 9 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.223 Господарського кодексу України позовна давність має застосовуватися до вимог, що випливають з майново - господарських зобов'язань, визначених ст. 175 Господарського кодексу України.

При цьому, позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.ч. 3 та 4 ст.267 Цивільного кодексу України).

За приписами п.2.2 зазначеної постанови Пленуму Вищого господарського суду України, за змістом ч.1 ст.261 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи. Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Таким чином, при застосуванні позовної давності та наслідків її спливу (ст.267 Цивільного кодексу України) необхідно досліджувати та встановлювати насамперед обставини про те, чи порушено право особи, про захист якого вона просить, і лише після цього - у випадку встановленого порушення, і наявності заяви сторони про застосування позовної давності - застосовувати позовну давність та наслідки її спливу.

Отже, враховуючи висновки суду щодо недоведеності позивачем порушення своїх прав, господарський суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості, не застосовуючи при цьому позовну давність та наслідки її спливу.

З огляду на наведене всі інші клопотання та заяви, доводи та міркування учасників судового процесу відповідно залишені судом без задоволення і не прийняті до уваги як необґрунтовані, безпідставні та такі, що не спростовують висновків суду стосовно відсутності підстав для задоволення позовних вимог.

При цьому, суд зазначає, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч.5 ст.236 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п.3 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994р. Європейського суду з прав людини у справі «Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006р. у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

З огляду на приписи ст.129 Господарського процесуального кодексу України, враховуючи висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позову, судовий збір у розмірі 11335,29 грн залишається за позивачем.

Судовий збір на суму 881 грн., сплачений позивачем за подання заяви про вжиття заходів до забезпечення позову, залишається за Публічним акціонерним товариством "Банк "Фінанси та Кредит", з огляду на відмову суду в її задоволенні.

Як вказувалось вище, відповідачем було заявлено про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 70000,00 грн.

За змістом ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до п.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Проте, станом на дату ухвалення рішення, в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази, які б підтверджували надання відповідачу професійної правничої допомоги адвоката та розмір понесених витрат, що виключає наявність підстав для розподілу таких витрат у порядку ст.126 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.ст.74, 76-80, 129, 236 - 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства "Банк "Фінанси та Кредит" до Приватного акціонерного товариства "Спільне українсько-американське підприємство з іноземною інвестицією "Фінанси та Кредит", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет застави відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення, відповідно до ст.ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України, може бути оскаржено до Київського апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

При цьому, згідно з п.п.17.5 п.17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Повне рішення складено 27.08.2018

Суддя Ю.М.Смирнова