Рішення № 76054543, 27.08.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

27.08.2018Справа № 910/7915/18Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Бондаренко Г. П.,

розглянувши у спрощеному позовному провадженні справу № 910/7915/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Коватехбуд" (89422, Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Холмок, вул. Свободи, 69 А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укршляхбуд" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, офіс 710)

про стягнення 36 504,64 грн

без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Коватехбуд" (далі - позивач) звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Укршляхбуд" (далі - відповідач) про стягнення 36504,64 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що між сторонами було досягнуто усної домовленості про надання транспортних послуг та поставку товару; на виконання такої домовленості позивачем було здійснено поставку піску на підставі видаткових накладних та відповідно до актів здачі-прийняття робіт надано транспортні послуги, проте як зазначає позивач, відповідачем належним чином не було виконано взяті на себе зобов'язання, а тому у останнього виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 36504, 64 грн, з яких 32 239, 24 грн - сума основного боргу, 772, 48 грн - 3 % річних, 3492, 92 грн інфляційних втрат. Разом з тим, позивач просить покласти на відповідача витрати по сплаті судового збору та витрати на правничу допомогу в розмірі 6 800, 00 грн.

Позовна заява відповідає вимогам, встановленим ст.ст. 162, 164, 172 Господарського процесуального кодексу України, відтак господарським судом було відкрито провадження у справі, ухвалено здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного провадження, про що було постановлено відповідну ухвалу від 21.06.2018.

20.07.2018 на виконання вимог ухвали суду від позивача надійшов лист від 18.07.2018, яким позивач надав суду належним чином засвідчені копії документів та повідомив суд, що відповідач відзив на адресу позивача не направляв.

20.07.2018 від позивача також надійшло клопотання по справі, в якому позивач повідомив суд, що після пред'явлення позову відповідач повністю сплатив суму основного боргу в розмірі 32 239, 24 грн, а саме: 14.06.2018 - 11200, 00 грн, 21.06.2018 - 10000, 00 грн, 09.07.2018 - 10039, 24 грн та 14.06.2018 - 1000, 00 грн, та що він не підтримує позовні вимоги в розмірі 32239, 24 грн. Позивач також зазначив, що наразі позивачем не сплачено 772, 48 грн 3 % річних, 3 492, 92 грн інфляційних втрат та понесені витрати, та просить суд стягнути з відповідача 3 % річних в розмірі 772, 48 грн, 3 492, 92 грн інфляційних втрат та сплачений судовий збір.

Позивач був належним чином повідомлений про відкриття провадження по справі № 910/7915/18, про що в матеріалах справи міститься рекомендоване повідомлення про вручення ухвали Господарського суду міста Києва від 21.06.2018.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.

Так, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи судом та про його право подати відзив на позовну заяву, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, ухвала суду про відкриття провадження у справі від 21.06.2018 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, офіс 710.

Як вбачається з наявного в матеріалах справи рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ухвала суду від 21.06.2018 була вручена представнику відповідача 25.06.2018.

Приписами ч.2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Подане позивачем клопотання 20.07.2018 розцінено судом, як заяву про зменшення позовних вимог та прийнято до розгляду, в подальшому розгляд справи здійснюється судом в врахуванням поданої заяви про зменшення позовних вимог.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України визначено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

У ч. 8 ст.252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані позивачем документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши наявні в матеріалах справи докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Як підтверджено матеріалами справи, між позивачем, як постачальником та відповідачем, як покупцем було досягнуто усної домовленості про надання транспортних послуг та поставку товару.

На виконання такої домовленості позивачем було здійснено поставку піску відповідачу на підставі видаткові накладної № PH - 0000047 від 13.09.2017 в кількості 70 мі на загальну суму 21 000,00 грн з ПДВ та щебеню на підставі видаткової накладної №РН - 0000055 від 23.10.2017 в кількості 70 мі на загальну суму 29 400,00 грн з ПДВ, та згідно Акту №ОУ - 0000084 здачі прийняття робіт (надання послуг) надано транспортні послуги на 510,9 ткм на загальну суму 1 839,24 грн, з ПДВ. За результатами поставки товару сторонами підписано товарно-транспортні накладні № 04/09-01 від 04.09.2017, № 07/09-02 від 07.09.2017, № 13/09-02 від 13.09.2017, №16/10-01 від 16.10.2017, № 23/10-01 від 23.10.2017, № 23/10-02 від 23.10.2017. Загальна суму наданих послуг та поставленого товару складає 52 239, 24 грн.

В рахунку-фактурі №СФ-0000104 від 13.09.2017 було встановлено строк оплати до 13.09.2017 та в рахунку фактурі № СФ - 0000127 від 23.10.2017 було встановлено строк оплати до 27.10.2017.

На виконання своїх зобов'язань за домовленістю з позивачем 05.04.2018 відповідач сплатив на користь позивача 20 000, 00 грн, на підставі рахунку №СФ-0000104 від 13.09.2017, 14.06.2018 - 1 000, 00 грн, на підставі рахунку №СФ-0000104 від 13.09.2017, 14.06.2018 - 11 200, 00 грн, на підставі рахунку №СФ-0000127 від 23.10.2017, 21.06.2018 - 10 000, 00 грн, на підставі рахунку №СФ-0000127 від 23.10.2017, 09.07.2018 - 10 039, 24 грн, на підставі рахунку №СФ-0000127 від 23.10.2017 та рахунку за транспортні послуги № СФ-0000129. Всього відповідач сплатив позивачу 52 239, 24 грн.

Предметом позову у справі є вимоги позивача до відповідача про стягнення з останнього 3 % річних в розмірі 772, 48 грн та 3 492, 92 грн інфляційних втрат за загальний період прострочення з 13.09.2017 по 07.06.2018, а також 1 762, 00 грн судового збору.

Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що між сторонами укладено у спрощений спосіб договір поставки, який містить елементи договору перевезення.

Згідно зі ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Відповідно до ст. 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальної вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до ст. 205 ЦК України правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків.

Згідно з ч. 1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поряд з цим, стаття 712 ЦК України регулює відносини, що виникають із договору поставки. Так, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. ч. 2, 3 ст. 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Відповідно до ч. 1 ст. 909 ЦК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України (далі за текстом - ЦК України), є обов'язковим для виконання сторонами.

Статтею 530 ЦК України внормовано, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивачем були надані послуги з перевезення відповідачу та поставлений товар на загальну суму 52 239, 24 грн, за перевезення та за товар відповідач був зобов'язаний сплатити у строки визначені в рахунках - фактурах, до 13.09.2017 - 21 000, 00 грн та до 27.10.2017 - 31 239, 24 грн. Проте, відповідачем його зобов'язання були виконані з простроченням визначених договором строків, тобто з боку відповідача було допущене порушення зобов'язань.

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 ЦК України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки вимоги позивача щодо стягнення з відповідача індексу інфляції нарахованого на суму боргу та 3 % річних нарахованих за період прострочення з 13.09.2017 по 07.06.2018 ґрунтуються на законі (п. 2 ст. 625 ЦК України), а відповідач є таким що прострочив виконання грошового зобов'язання, позовні вимоги позивача в частині стягнення 3 % річних та індексу інфляції нарахованого на суму боргу підлягають задоволенню відповідно до наведеного в позовній заяві розрахунку, оскільки при здійсненні перевірки розрахунку 3% річних та індексу інфляції, нарахованих позивачем, судом встановлено, що ним правильно здійснено вказаний розрахунок.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач не надав суду жодних доказів, які б спростовували заявлені позовні вимоги або свідчили про відсутність у відповідача обов'язку сплати заборгованості у заявленому позивачем розмірі.

Стаття 74 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

За таких обставин, оцінивши подані докази, які досліджені в судовому засіданні, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 236-242, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов Державного підприємства"Державне Київське конструкторське бюро "ЛУЧ" (заява про зменшення позовних вимог) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альянс Бізнес Груп" про стягнення заборгованості задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Укршляхбуд" (02094, м. Київ, вул. Магнітогорська, буд. 1, офіс 710; ідентифікаційний код 35381644) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Коватехбуд" (89422, Закарпатська обл., Ужгородський район, с. Холмок, вул. Свободи, 69 А; ідентифікаційний код 33925714) 772 (сімсот сімдесят дві) грн 48 коп. 3 % річних, 3 492 (три тисячі чотириста дев'яносто дві) грн 92 коп. інфляційних втрат та 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 27.08.2018.

Суддя Г.П. Бондаренко