Ухвала суду № 76054496, 16.08.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaУХВАЛА

м. Київ

16.08.2018Справа № 910/7107/16

Суддя Господарського суду міста Києва Привалов А.І., розглянувши при секретарі судового засідання Мазур В.М.у відкритому судовому засіданні

скаргу державного підприємства "Вугілля України"

на рішення та дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту Державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича

у справі № 910/7107/16

за позовом публічного акціонерного товариства "Центренерго";

до державного підприємства "Вугілля України";

про стягнення 96 330 054,51 грн.

За участю представників сторін:

від стягувача: Савєльєв С.І., довіреність № 143/22 від 03.07.2018р.;

від боржника (скаржника): Андрусенко Ю.С., довіреність № 22-05/1-Д від 22.05.2018р.;

від органу ДВС: Кузьменко О.С., довіреність№ 3918/20.3-03 від 29.12.2017р.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Центренерго" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до державного підприємства "Вугілля України" про стягнення збитків у сумі 96 330 054,51 грн., які становлять суму неотриманого позивачем податкового кредиту з податку на додану вартість, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх обов'язків щодо своєчасного складання та реєстрації податкових накладних по оплаті позивачем поставленого, на підставі договорів поставки вугілля №111/29 від 28.05.2015р. та № 111/31 від 31.07.2015р., відповідачу вугілля.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2016р. у справі №910/7107/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з державного підприємства "Вугілля України" на користь публічного акціонерного товариства "Центренерго" 96 330 054 грн. 51 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 206 700 грн. 00 коп.

24.10.2016р. на виконання вказаного рішення суду видано відповідний наказ.

06.08.2018р. на адресу Господарського суду міста Києва суду надійшла скарга боржника на дії відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відповідно до якої скаржник просив суд:

- поновити строки оскарження постанови від 06.07.2018, винесеної головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменком Олексієм Степановичем в межах виконавчого провадження № 56631669 про арешт коштів боржника, як такі, що пропущені з поважних причин;

- визнати дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича щодо винесення постанови від 06.07.2018 в межах виконавчого провадження ВП № 56631669 про арешт коштів боржника незаконними;

- скасувати постанову головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича від 06.07.2018 в межах виконавчого провадження № 566 31 669.

15.12.2017р. набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" № 2147-VIII від 03.10.2017, яким Господарський процесуальний кодекс України викладено у новій редакції.

Відповідно до п. 9 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання цинності цією редакцією Кодексу.

Статтею 339 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до статті 341 Господарського процесуального кодексу України скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Розглянувши вказані скаржником причини пропуску строку на звернення до суду з даною скаргою, суд визнав їх поважними та поновив державного підприємства "Вугілля України" строк на подання скарги на дії державного виконавця.

Згідно з частиною 1 статті 342 Господарського процесуального кодексу України скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2018р. скаргу державного підприємства "Вугілля України" на дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича призначено до розгляду в судовому засіданні на 16.08.2018р.

14.08.2018р. через загальний відділ господарського суду від державного виконавця Кузьменка О.С. надійшли пояснення на скаргу, в яких останній просить відмовити в задоволенні скарги ДП «Вугілля України» та копії матеріалів виконавчого провадження №56631669.

16.08.2018р. через загальний відділ господарського суду від ПАТ «Центренерго» надійшли пояснення на скаргу, в яких стягувач також просить відмовити в задоволенні скарги.

Присутній у судовому засіданні 16.08.2018р. представник скаржника повністю підтримав вимоги, викладені у скарзі.

Представники стягувача та державний виконавець Кузьменко О.С. заперечили проти задоволення скарги, посилаючись на те, що дії державного виконавця по винесенню постанови від 06.07.2018 у ВП № 56631669 відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», водночас скаржником належними доказами не доведено, що рахунок, з якого боржник просить зняти арешт, є рахунком зі спеціальним режимом і використовувались виключно для виплати заробітної плати свої працівникам.

Дослідивши матеріали справи, скаргу та подані сторонами докази, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд відзначає наступне.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.10.2016р. у справі №910/7107/16 позов задоволено повністю. Стягнуто з державного підприємства "Вугілля України" на користь публічного акціонерного товариства "Центренерго" 96 330 054 грн. 51 коп. та витрати по сплаті судового збору в розмірі 206 700 грн. 00 коп.

24.10.2016р. на виконання вказаного рішення суду видано відповідний наказ.

15.05.2018р. позивач звернувся до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України з заявою за № 08/1736 від 14.05.2018р., в якій просив відкрити виконавче провадження по примусовому виконанню наказу Господарського суду міста Києва від 24.10.2016р. та накласти арешт на грошові кошти боржника для забезпечення виконання наказу Господарського суду міста Києва від 24.10.2016р. по справі № 910/7107/16.

19.06.2018р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Сидоренко Романом Григоровичем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 56631669.

05.07.2018р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко Олексієм Степановичем винесена постанова про приєднання виконавчого провадження ВП №56631669 до зведеного виконавчого провадження.

06.07.2018р. головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко Олексієм Степановичем винесена постанова про арешт коштів боржника, якою накладено арешт на грошові кошти, що містяться на всіх рахунках в наступних банківських установах, а саме:в ПАТ «Комерційний банк «Глобус», код банку 380526; Філії - Головне управління по м. Києву та Київській області ПАТ «Державний ощадний банк України», код банку 322669; ПАТ «Акціонерний банк «Укргазбанк», код банку 320478; ПАТ «Перший український міжнародний банк», код банку 334851; АТ «Сбербанк», код банку 320627; ПАТ «Державний ощадний банк України», код банку 300465; ПАТ «Альфа-Банк», код банку 300346; ПАТ «Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк», код банку 300012, та всіх інших відкритих рахунках, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом, та належать боржнику: Державне підприємство «Вугілля України» у межах звернення стягнення 59 471 174,28 грн. або сумі, еквівалентній зазначеній сумі в іноземній валюті .

При винесенні постанови про арешт коштів боржника, державний виконавець діяв на підставі ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження".

Зазначена постанова була скерована за належністю до банківських установ для виконання.

Під час розгляду скарги судом встановлено, що рішення Господарського суду міста Києва від 06.10.2016р. у справі №910/7107/16 на суму 59 471 174,28 грн. до теперішнього часу залишається не виконаним.

Відповідно до ч. 1 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України, судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 129-1 Конституції України регламентовано, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Частиною першою статті 3 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: 1) виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України; 2) ухвал, постанов судів у цивільних, господарських, адміністративних справах, справах про адміністративні правопорушення, кримінальних провадженнях у випадках, передбачених законом; 3) виконавчих написів нотаріусів; 4) посвідчень комісій по трудових спорах, що видаються на підставі відповідних рішень таких комісій; 5) постанов державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанов державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанов приватних виконавців про стягнення основної винагороди; 6) постанов органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення у випадках, передбачених законом; 7) рішень інших державних органів та рішень Національного банку України, які законом визнані виконавчими документами; 8) рішень Європейського суду з прав людини з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», а також рішень інших міжнародних юрисдикційних органів у випадках, передбачених міжнародним договором України; 9) рішень (постанов) суб'єктів державного фінансового моніторингу (їх уповноважених посадових осіб), якщо їх виконання за законом покладено на органи та осіб, які здійснюють примусове виконання рішень.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно частини першої статті 10 цього Закону, заходами примусового виконання рішень є: 1) звернення стягнення на кошти, цінні папери, інше майно (майнові права), корпоративні права, майнові права інтелектуальної власності, об'єкти інтелектуальної, творчої діяльності, інше майно (майнові права) боржника, у тому числі якщо вони перебувають в інших осіб або належать боржникові від інших осіб, або боржник володіє ними спільно з іншими особами; 2) звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інший дохід боржника; 3) вилучення в боржника і передача стягувачу предметів, зазначених у рішенні; 4) заборона боржнику розпоряджатися та/або користуватися майном, яке належить йому на праві власності, у тому числі коштами, або встановлення боржнику обов'язку користуватися таким майном на умовах, визначених виконавцем; 5) інші заходи примусового характеру, передбачені цим Законом.

Згідно з ч. 1 ст. 13 Закону України "Про виконавче провадження", під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до статті 26 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа, зазначеного у статті 3 цього Закону: 1) за заявою стягувача про примусове виконання рішення; 2) за заявою прокурора у разі представництва інтересів громадянина або держави в суді; 3) якщо виконавчий документ надійшов від суду у випадках, передбачених законом; 4) якщо виконавчий документ надійшов від суду на підставі ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду (суду іноземної держави, інших компетентних органів іноземної держави, до повноважень яких належить розгляд цивільних чи господарських справ, іноземних чи міжнародних арбітражів) у порядку, встановленому законом; 5) у разі якщо виконавчий документ надійшов від Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів.

Виконавець не пізніше наступного робочого дня з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження, в якій зазначає про обов'язок боржника подати декларацію про доходи та майно боржника, попереджає боржника про відповідальність за неподання такої декларації або внесення до неї завідомо неправдивих відомостей.

Враховуючи положення статей 3, 4, 24, 25, 26, 27 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 19.06.2018р. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, якою зобов'язано боржника подати декларацію про доходи та майно боржника. Копію постанови направлено сторонам виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Згідно з п. 7 ч. 3 ст. 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають у касах, на рахунках у банках, інших фінансових установах та органах, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (крім коштів на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, коштів на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом), на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей.

Відповідно до ч. 4 ст. 24 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Відповідно до ст. 48 Закону України "Про виконавче провадження", звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Стягнення за виконавчими документами звертається в першу чергу на кошти боржника у національній та іноземній валютах, інші цінності, у тому числі на кошти на рахунках боржника у банках та інших фінансових установах. Забороняється звернення стягнення та накладення арешту на кошти на рахунках платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, на кошти, що перебувають на поточних рахунках із спеціальним режимом використання, відкритих відповідно до статей 19 1 та 26 1 Закону України "Про теплопостачання", статті 15 1 Закону України "Про електроенергетику", та на спеціальному рахунку експлуатуючої організації (оператора) відповідно до Закону України "Про впорядкування питань, пов'язаних із забезпеченням ядерної безпеки", на кошти на інших рахунках боржника, накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. На кошти та інші цінності боржника, що перебувають на рахунках та на зберіганні у банках чи інших фінансових установах, на рахунках у цінних паперах у депозитарних установах, накладається арешт не пізніше наступного робочого дня після їх виявлення. Арешт поширюється також на кошти на рахунках, відкритих після винесення постанови про накладення арешту. Стягнення на майно боржника звертається в розмірі та обсязі, необхідних для виконання за виконавчим документом, з урахуванням стягнення виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів, накладених на боржника під час виконавчого провадження, основної винагороди приватного виконавця. У разі якщо боржник володіє майном разом з іншими особами, стягнення звертається на його частку, що визначається судом за поданням виконавця.

Згідно інформації Державної фіскальної служби України від 05.07.2018 боржником відкрито рахунки в наступних діючих банківських установах, а саме: в ПАТ "КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ГЛОБУС", ПАТ АКЦІОНЕРНИЙ БАНК "УКРГАЗБАНК", Філії - Головне управління по м. Києву та Київській області публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", ПАТ "Перший український міжнародний банк", АТ "Сбербанк", ПАТ "Державний ощадний банк України", ПАТ «Альфа-Банк», ПАТ "Акціонерний комерційний промислово-інвестиційний банк".

Керуючись статтею 59 Закону України «Про банки та банківську діяльність» та статтею 56 Закону України «Про виконавче провадження» державним виконавцем 06.07.2018р. винесено постанову про арешт коштів боржника, що містяться на всіх відкритих рахунках, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом. Копію цієї постанови направлено до банків та боржнику.

Згідно зі ст. 52 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що перебувають у касах або інших сховищах боржника - юридичної особи, у банках або інших фінансових установах, у порядку, встановленому цим Законом. Інформацію про наявні у боржника рахунки виконавець отримує в органах доходів і зборів, інших державних органах, на підприємствах, в установах та організаціях, які зобов'язані надати йому інформацію невідкладно, але не пізніше ніж у триденний строк, а також за повідомленнями стягувача. Виконавець може звернути стягнення на кошти боржника - юридичної особи, розміщені на його рахунках і на рахунках, відкритих боржником - юридичною особою через свої філії, представництва та інші відокремлені підрозділи. Не підлягають арешту в порядку, встановленому цим Законом, кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом. Банк, інша фінансова установа, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у разі надходження постанови виконавця про арешт коштів, що знаходяться на таких рахунках, зобов'язані повідомити виконавця про цільове призначення рахунку та повернути постанову виконавця без виконання в частині арешту коштів, що знаходяться на таких рахунках.

Відповідно до ст. 56 Закону України "Про виконавче провадження", арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Арешт накладається у розмірі суми стягнення з урахуванням виконавчого збору, витрат виконавчого провадження, штрафів та основної винагороди приватного виконавця на все майно боржника або на окремі речі. Копії постанов, якими накладено арешт на майно (кошти) боржника, виконавець надсилає банкам чи іншим фінансовим установам, органам, що здійснюють реєстрацію майна, реєстрацію обтяжень рухомого майна, в день їх винесення.

Слід зазначити, що згідно частини 2 статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний зняти арешт з коштів на рахунку боржника не пізніше наступного робочого дня з дня надходження від банк документів, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку, заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом, а також у випадку, передбаченому пунктом 10 частини першої статті 34 цього Закону.

В матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, в розумінні ст.ст. 76, 77, 78 ГПК України, які підтверджують, що на кошти, які знаходяться на рахунку в банку ПАТ «Комерційний банк «Глобус» , заборонено звертати стягнення згідно із цим Законом.

Крім того, в постанові про арешт коштів від 06.07.2018 чітко прописано, що арешт не накладається на кошти, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом.

Суд також звертає увагу на те, що боржник сам у своїй скарзі зазначає, що рахунок №2600400366471 у ПАТ «КБ «Глобус» використовується не тільки для виплати заробітної плати, а й для оплати судового збору і податків та ведення господарської діяльності підприємства в цілому, що вказує на повну законність накладення арешту на такий рахунок.

На підтвердження обставин і доводів викладених у скарзі ДП «Вугілля України» залучена до матеріалів скарги виписка по особовим рахункам за період з 22.06.2018 по 11.07.2018.

З аналіз зазначеної виписки вбачається, що рахунок № 2600400366471 відкрито у ПАТ «КБ «Глобус» на підставі договору між ДП «Вугілля України» і ПАТ «КБ «Глобус» № 66471/3 від 22.06.2018р., а вже 27.06.2018 на цей рахунок було здійснено ряд оплат від ПАТ «ДТЕК Західенерго» на загальну суму 1 650 167,06 грн.

Аналіз банківської виписки також показує, що з рахунку № 2600400366471 у ПАТ «КБ «Глобус» Боржником після надходження коштів від ПАТ «ДТЕК Західенерго» здійснювалась виплата не лише заробітної плати, а й інші оплати, зокрема за нотаріальні послуги, канцелярські товари, технічне обслуговування автомобілів.

Отже, можна дійти висновку, що даний банківський рахунок використовується боржником у загальногосподарських цілях.

Таким чином, рахунок № 2600400366471 у ПАТ «КБ «Глобус» не є рахунком із спеціальним режимом використання, спеціальним або іншим рахунком, звернення стягнення на кошти на якому заборонено законом. Навпаки даний рахунок використовується боржником для здійснення будь-яких розрахунків, необхідних для ведення своєї господарської діяльності, тобто є звичайним поточним банківським рахунком юридичної особи.

З огляду на встановлені вище обставини, головним державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменко Олексієм Степановичем у повній відповідності до вимог чинного законодавства України винесено постанову про арешт коштів боржника від 06.07.2018р. у межах виконавчого провадження № 56631669.

За таких обставин, скарга Державного підприємства "Вугілля України" на дії та рішення головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича по виконанню наказу Господарського суду м. Києва від 24.10.2016р. у справі № 910/7107/16 є необгрунтованою та безпідставною, а відтак суд відмовляє в її задоволенні.

Керуючись ст.ст. 234, 235, 240, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити в задоволенні скарги державного підприємства "Вугілля України" на рішення та неправомірні дії головного державного виконавця відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Кузьменка Олексія Степановича по виконанню наказу Господарського суду м. Києва від 24.10.2016р. у справі № 910/7107/16 повністю.

2. Згідно ч. 1 ст.235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її проголошення та може бути оскаржена у порядку, встановленому статтею 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст ухвали складено та підписано: 27.08.2018р.

Суддя А.І. Привалов