Рішення № 76054219, 21.08.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2018м. ДніпроСправа № 904/2012/18

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,

за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,

розглянувши матеріали справи

за позовом Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь", м. Краматорськ Донецької області

до відповідачів:

1. Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича, м. Дніпро

2. Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Рідна", м. Київ

про стягнення 712575,20 грн

у присутності представників:

від позивача: Карабут М.В., довіреність №17/12 від 16.02.2018, представник;

від 1-го відповідача: Сивокозов О.М., посвідчення №0003 від 30.05.2017, приватний виконавець; Козирєв А.В., довіреність №589 від 14.04.2018, адвокат;

від 2-го відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

10.05.2018 Публічне акціонерне товариство "Енергомашспецсталь" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича (далі - 1-й відповідач) та Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Рідна" (далі - 2-й відповідач), у якій виклало вимоги про солідарне стягнення з обох відповідачів моральної шкоди у сумі 120000,00 грн та матеріальної шкоди у сумі 592575,20 грн в результаті неправомірних дій приватного виконавця.

Ухвалою від 15.05.2018 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами загального позовного провадження, встановленими Господарським процесуальним кодексом України (далі - ГПК України), з призначенням підготовчого засідання на 07.06.2018.

2-й відповідач 24.05.2018 подав відзив на позовну заяву, в якому проти позовних вимог заперечив, посилаючись на те, що згідно з умовами договору страхування заявлені вимоги ПАТ "Енергомашснецсталь" не є страховими випадками, належать до виключень із страхових випадків, а розмір франшизи за договором страхування (частини збитків, що не відшкодовується страховиком згідно із договором страхування) перевищує заявлений розмір завданих збитків. Тож, ПАТ "Страхова компанія "Рідна" не має правових підстав для здійснення ПАТ"Енергомашснецсталь" страхової виплати за заявленою подією, а тому позовні вимоги ПАТ "Енергомашспецсталь" до ПАТ "Страхова компанія "Рідна" про стягнення відшкодування матеріальної, моральної шкоди є безпідставними та необґрунтованими.

Разом з тим, 2-й відповідач подав заяву про розгляд справи без участі його представника.

1-й відповідач 07.05.2018 подав до суду заяву про зупинення провадження у цій справі до прийняття Верховним Судом рішення за касаційною скаргою 1-го відповідача у цій справі на постанову апеляційного суду Донецької області від 18.01.2018.

2-й відповідач 21.06.2018 знов подав заяву про розгляд справи без участі його представника, а також не заперечив проти задоволення заяви 2-го відповідача про зупинення провадження у справі.

27.06.2018 1-й відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, у якому проти позову заперечив, вважає його необґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню.

Разом з тим, 1-й відповідач подав клопотання про витребування доказів, а саме просить:

- витребувати у приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича, посвідчення №0003 від 30.05.2017, матеріали та/або їх копії виконавчого провадження №55070312 від 03.11.2017 з примусового виконання виконавчого листа №234/4757/16-ц, виданого 19.01.2017 Краматорським міським судом Донецької області;

- витребувати з Публічного акціонерного товариства "Альфа-Банк", МФО 300346 (адреса: м. Київ, вул. Десятинна, буд. 4/6) виписку про рух коштів по рахунку №№26006011377801 за валютами (980 гривня; 978 Євро; 840 Долар СІЛА; 643 Російський рубль) ПАТ "Енергомашспецсталь" (код 00210602) починаючи з 24 травня 2016 року по 27 листопада 2017 року (з моменту набрання ухвали № 234/4757/16-ц Краматорського міського суду Донецької області про надання дозволу на виконання рішення та по час закінчення виконавчого провадження у зв'язку з повним фактичним виконанням).

Ухвалою від 02.07.2018 клопотання 1-го відповідача про зупинення провадження у справі судом відхилено за недоцільності, а клопотання про витребування доказів задоволено лише в частині витребування матеріалів виконавчого провадження.

На підставі ч. 5 ст. 183 ГПК України у підготовчому засіданні 02.07.2018 оголошено перерву до 23.07.2018 та продовжено строк підготовчого провадження на тридцять днів до 13.08.2018.

23.07.2018 1-й відповідач на виконання вищевказаної ухвали надав до суду копії матеріалів виконавчого провадження.

2-й відповідач у засіданні суду не забезпечив участі свого представника, надіславши 13.07.2018 заяву про розгляд справи без участі останнього, яке судом задоволено.

23.07.2018 позивач подав пояснення, у яких просить суд розглядати справу за наявними в ній матеріалами, оскільки відповідачем пропущено строк на подачу відзиву.

В ході судового засідання суд, розглянувши клопотання 1-го відповідача в частині витребування матеріалів з ПАТ "Альфа-Банк", не знайшов підстав для його задоволення, оскільки інформація по рахунку не має суттєвого значення для вирішення спору по суті. Тож, клопотання 1-го відповідача судом відхилено.

Стосовно пояснень позивача щодо пропуску відповідачем строку подачі відзиву, суд дійшов висновку про можливість продовження 1-му відповідачу цього строку та прийняття відзиву на позовну заяву до уваги, оскільки позбавлення відповідача можливості скористатися своїм процесуальним правом на подання відзиву порушить принцип верховенства права та рівність фізичних та юридичних осіб перед законом і судом не залежно від будь-яких ознак чи обставин. Крім того, неподання відповідачем витребуваних судом документів позбавляє суд можливості прийняти законне та обґрунтоване рішення у справі. У зв'язку з чим клопотання позивача, викладене у поясненні задоволенню не підлягає.

На підставі ч. 1 ст. 185 ГПК України суд ухвалою від 23.07.2018 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.08.2018.

21.08.2018 від 1-го відповідача надійшла заява про подання доказів, якою останній просить долучити до справи в якості доказів звітну інформацію за 2017 рік ПАТ "Енергомашспецсталь", яка міститься на офіційному порталі Агентства Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку smida.gov.ua, що є публічно доступною.

Позивач та 1-й відповідач у судовому засіданні підтримали свої вимоги та заперечення стосовно предмета спору.

2-й відповідач участі свого представника у засіданні суду під час розгляду справи по суті не забезпечив.

Положеннями ч. 1 ст. 202 ГПК України встановлено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

З огляду на наведену норму статті 202 ГПК України, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті за відсутності представника 2-го відповідача за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та 2-го відповідача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, 03.11.2017 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим Олександром Миколайовичем (1-й відповідач) було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП №55070312 із примусового виконання виконавчого листа Краматорського міського суду Донецької області від 19.01.2017 року у справі №234/4757/16-ц про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (позивач) на користь Intertrading Group (I.I.G.) S.A. (1205, Switzerland, Geneva, Rue Saint Leger 4) 235911,22 доларів США вартості поставленого товару, 8712,55 доларів США відшкодування арбітражного збору, а всього 244623,77 доларів США (залишок суми боргу складає 223560,35 доларів СШУ, що є еквівалентом 5997364,15 грн).

08.11.2017 приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозовим Олександром Миколайовичем у межах виконавчого провадження ВП №55070312 було винесено постанову про арешт коштів боржника.

В подальшому, постановою Апеляційного суду Донецької області від 18.01.2018 у справі №234/16985/17 дії приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. по відкриттю виконавчого провадження та арешту коштів боржника визнано протиправними; скасовано постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. від 03.11.2017 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа №234/4757/16-ц, виданого 19.01.2017 Краматорським міським судом Донецької області, про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" (позивач) на користь Intertrading Group (I.I.G.) S.A. 235911,22 доларів США вартості поставленого товару, 8712,55 доларів США відшкодування арбітражного збору, а всього 244623,77 доларів США та постанову приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова О.М. від 08.11.2017 про накладення арешту на грошові кошти та інші цінності боржника, що обслуговуються на всіх рахунках і вкладах чи перебувають на зберіганні в банках чи фінансових установах України, а також на кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення постанови про арешт коштів боржника, крім коштів, що містяться на рахунках накладення арешту та/або звернення стягнення на які заборонено законом та належать боржнику Публічному акціонерному товариству "Енергомашспецсталь".

Позивач зазначає, що Верховним Судом 05.04.2018 відмовлено у відкритті касаційного провадження у справі №234/16985/17 за касаційною скаргою приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича на постанову Апеляційного суду Донецької області від 18.01.2018.

Але, 15.11.2017 приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов О.М. стягнув з Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" за виконавчим провадженням №55070312 з виконання виконавчого листа №234/4757/16-ц, виданого 19.01.2017 Краматорським міським судом Донецької області, на свій рахунок повну суму боргу, включаючи основну винагороду та витрати виконавчого провадження, про що свідчить платіжна вимога №ВП55070312/1 від 15.11.2017. Загальна сума стягнених у примусовому порядку коштів складає 6516031,89 грн, з яких сума основної винагороди складає 22356,03 доларів США та витрати виконавчого провадження - 140,40 грн.

При цьому, як стверджує позивач, приватним виконавцем були порушені норми Закону України "Про виконавче провадження" як щодо підстав відкриття виконавчого провадження, так і при примусовому виконанні виконавчого документа, що призвело до суттєвого порушення прав боржника, а саме: списання необґрунтованої суми заборгованості у гривневому еквіваленті неналежному стягувачу, враховуючи, що борг за цим виконавчим документом обчислюється в іноземній валюті, а стягувач є нерезидентом України; також такі дії спричинили спотворення бухгалтерського обліку та позбавили позивача можливості виконати свої зобов'язання перед контрагентами, що призвело до нанесення моральної шкоди у розмірі 120000,00 грн та матеріальної шкоди у розмірі 592575,20 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що неправомірність поведінки 1-го відповідача доведена постановою Апеляційного суду Донецької області у справі №234/16985/17, яка набрала законної сили; наявність у позивача матеріальної та моральної шкоди підтверджується платіжною вимогою №ВП55070312/1 від 15.11.2017 та іншими доданими до позовних матеріалів документами, а причинний зв'язок між протиправною поведінкою 1-го відповідача та моральною і матеріальною шкодою виражається в тому, що заподіяна ПАТ "ЕМСС" шкода є об'єктивним наслідком протиправних дій 1-го відповідача.

Крім того, позивач зазначає, що відповідно до інформаційної довідки №20331520180305 приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов Олександр Миколайович уклав з Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "Рідна" (2-й відповідач) договір страхування цивільно-правової відповідальності №ВТО/074/17 строком дії з 11.08.2017 по 10.08.2018, згідно з яким цивільно-правова відповідальність 1-го відповідача перед третіми особами застрахована 2-м відповідачем.

З метою відшкодування заподіяної 1-м відповідачем, як страхувальником, шкоди, 27.04.2018 позивач надіслав на адресу 2-го відповідача претензію за №17/404 від 23.04.2018 з вимогою відшкодувати йому шкоду у розмірі 712575,20 грн, яка 2-м відповідачем залишена без відповіді та задоволення.

Наявні обставини і стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Відповідачі позовні вимоги не визнають та просять у задоволенні позову відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування своїх заперечень проти позову 1-й відповідач посилається на те, що рішенням Апеляційного суду Донецької області не визнавалися протиправними дії відповідача щодо стягнення суми основної винагороди та витрат виконавчого провадження, а отже, посилання на судове рішення у справі №234/4757/16-ц є безпідставним. Відповідно такі дії є законними, а стягнення правомірним. Також 1-й відповідач зауважує на тому, що зазначеним рішенням суду визнано протиправними дії відповідача в частині відкриття виконавчого провадження і накладення арешту на грошові кошти позивача, і захищено право позивача шляхом скасування постанов, якими оформлені вказані процесуальні дії. Крім того, на думку 1-го відповідача, вимога про стягнення збитків є абсолютно самостійною позовною вимогою і не пов'язана з виконанням судового рішення про стягнення заборгованості та інших обов'язкових до стягнення платежів під час примусового виконання.

У свою чергу, 2-й відповідач, заперечуючи проти позову, вказує на те, що згідно з умовами договору страхування заявлені позивачем вимоги не є страховими випадками, належать до виключень із страхових випадків, а розмір франшизи за договором страхування (частини збитків, що не відшкодовується страховиком згідно із договором страхування) перевищує заявлений розмір завданих збитків.

Враховуючи вищевикладене, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, в їх сукупності, суд приходить до наступних висновків.

Спір у справі виник у зв'язку із завданням позивачу шкоди у розмірі 712575,20 грн в результаті протиправних дій приватного виконавця внаслідок винесення ним 03.11.2017 постанови про відкриття виконавчого провадження ВП №55070312 із примусового виконання виконавчого листа Краматорського міського суду Донецької області від 19.01.2017 року у справі №234/4757/16-ц та 08.11.2017 - постанови про арешт коштів боржника у межах цього виконавчого провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Статтею 16 цього Кодексу передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, у тому числі, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Приписами частин 1, 2 статті 4 ГПК України визначено, що право на звернення до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не можу бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням; це право кореспондується з повноваженнями суду щодо захисту цих прав та охоронюваних інтересів.

Згідно зі статтею 20 ГПК України до юрисдикції господарських судів відносяться справи у спорах, що виникають у зв'язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті) та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:

1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

2) справи у спорах щодо приватизації майна, крім спорів про приватизацію державного житлового фонду;

3) справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов'язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів;

4) справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах;

5) справи у спорах щодо цінних паперів, в тому числі пов'язані з правами на цінні папери та правами, що виникають з них, емісією, розміщенням, обігом та погашенням цінних паперів, обліком прав на цінні папери, зобов'язаннями за цінними паперами, крім боргових цінних паперів, власником яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та векселів, що використовуються у податкових та митних правовідносинах;

6) справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов'язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці;

7) справи у спорах, що виникають з відносин, пов'язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції, в тому числі у спорах, пов'язаних з оскарженням рішень Антимонопольного комітету України, а також справи за заявами органів Антимонопольного комітету України з питань, віднесених законом до їх компетенції, крім спорів, які віднесені до юрисдикції Вищого суду з питань інтелектуальної власності;

8) справи про банкрутство та справи у спорах з майновими вимогами до боржника, стосовно якого відкрито провадження у справі про банкрутство, у тому числі справи у спорах про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів про визначення та сплату (стягнення) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також спорів про визнання недійсними правочинів за позовом контролюючого органу на виконання його повноважень, визначених Податковим кодексом України;

9) справи за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство;

10) справи у спорах щодо оскарження актів (рішень) суб'єктів господарювання та їх органів, посадових та службових осіб у сфері організації та здійснення господарської діяльності, крім актів (рішень) суб'єктів владних повноважень, прийнятих на виконання їхніх владних управлінських функцій, та спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем;

11) справи про оскарження рішень третейських судів та про видачу наказу на примусове виконання рішень третейських судів, утворених відповідно до Закону України "Про третейські суди", якщо такі рішення ухвалені у спорах, зазначених у цій статті;

12) справи у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних юридичній особі діями (бездіяльністю) такої посадової особи, за позовом власника (учасника, акціонера) такої юридичної особи, поданим в її інтересах;

13) вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами;

14) справи у спорах про захист ділової репутації, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем або самозайнятою особою;

15) інші справи у спорах між суб'єктами господарювання;

16) справи за заявами про видачу судового наказу, якщо заявником та боржником є юридична особа або фізична особа - підприємець.

Виходячи зі змісту позовних вимог, дана справа не відноситься до категорій спорів, визначених пунктами 1-14 та 16 частини першої статті 20 ГПК України. Справи про відшкодування шкоди (збитків) підпадають під передбачену пунктом 15 вказаної статті категорію інших справ, однак обов'язковою ознакою юрисдикційної належності таких справ є склад її учасників, тобто спір повинен бути виключно між суб'єктами господарювання.

Визначення поняття суб'єкта господарювання міститься у ст. 55 Господарського кодексу України (далі - ГК України), у відповідності до якої суб'єктами господарювання визнаються учасники господарських відносин, які здійснюють господарську діяльність, реалізуючи господарську компетенцію (сукупність господарських прав та обов'язків), мають відокремлене майно і несуть відповідальність за своїми зобов'язаннями в межах цього майна, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 55 ГК України суб'єктами господарювання є:

1) господарські організації - юридичні особи, створені відповідно до Цивільного кодексу України, державні, комунальні та інші підприємства, створені відповідно до цього Кодексу, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку;

2) громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані відповідно до закону як підприємці.

Під господарською діяльністю у цьому Кодексу розуміється діяльність суб'єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (ч. 1 ст. 3 ГК України).

Позивачем заявлено позовні вимоги про солідарне стягнення шкоди з 1-го відповідача - приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича та 2-го відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Рідна", яке є суб'єктом господарювання.

Що стосується 1-го відповідача, то юридичний статус приватних виконавців та правові засади їхньої діяльності врегульовані Законами України "Про виконавче провадження" та "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Згідно із ч. 1 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження" примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".

Приватний виконавець здійснює примусове виконання рішень, передбачених статтею 3 цього Закону, крім:

1) рішень про відібрання і передання дитини, встановлення побачення з нею або усунення перешкод у побаченні з дитиною;

2) рішень, за якими боржником є держава, державні органи, Національний банк України, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, державні та комунальні підприємства, установи, організації, юридичні особи, частка держави у статутному капіталі яких перевищує 25 відсотків, та/або які фінансуються виключно за кошти державного або місцевого бюджету;

3) рішень, за якими боржником є юридична особа, примусова реалізація майна якої заборонена відповідно до закону;

4) рішень, за якими стягувачами є держава, державні органи;

5) рішень адміністративних судів та рішень Європейського суду з прав людини;

6) рішень, які передбачають вчинення дій щодо майна державної чи комунальної власності;

7) рішень про виселення та вселення фізичних осіб;

8) рішень, за якими боржниками є діти або фізичні особи, які визнані недієздатними чи цивільна дієздатність яких обмежена;

9) рішень про конфіскацію майна;

10) рішень, виконання яких віднесено цим Законом безпосередньо до повноважень інших органів, які не є органами примусового виконання;

11) інших випадків, передбачених цим Законом та Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" (ч. 2 ст. 5 Закону України "Про виконавче провадження").

Статтею 16 Закону України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів" визначено, що приватним виконавцем може бути громадянин України, уповноважений державою здійснювати діяльність з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом. Приватний виконавець є суб'єктом незалежної професійної діяльності.

Аналіз вищенаведених норм чинного законодавства дає суду підстави для висновку, що делеговані приватним виконавцям державою повноваження по здійсненню діяльності з примусового виконання рішень у порядку, встановленому законом, не є господарською діяльністю в розумінні ст. 3 ГК України. Тому приватний виконавець, як громадянин, який є суб'єктом незалежної професійної діяльності, не може вважатися суб'єктом господарювання в розумінні частин 1, 2 ст. 55 цього Кодексу.

Відповідно до пп. 14.1.226 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність, вважається самозайнятою особою за умови, що вона не є працівником в межах підприємницької діяльності чи незалежної професійної діяльності.

Взяття на облік фізичних осіб, які не є підприємцями та здійснюють незалежну професійну діяльність, умовою ведення якої згідно із законом є державна реєстрація такої діяльності у відповідному уповноваженому органі та отримання свідоцтва про реєстрацію чи іншого документа (дозволу, сертифіката тощо), що підтверджує право фізичної особи на ведення незалежної професійної діяльності (далі - фізична особа, яка провадить незалежну професійну діяльність), здійснюється за місцем постійного проживання у порядку для фізичних осіб-підприємців, встановленому Порядком обліку платників податків і зборів, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2011 №1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22.04.2014 №462), зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.12.2011за №1562/20300.

Якщо фізична особа зареєстрована як підприємець та при цьому така особа провадить незалежну професійну діяльність, така фізична особа обліковується у контролюючих органах як фізична особа-підприємець з ознакою провадження незалежної професійної діяльності (п. 6.7 цього Порядку обліку платників податків і зборів).

Сторонами у справі не надано доказів того, що приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов О. М. зареєстрований як підприємець. Даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань така інформація теж не підтверджується.

А, отже, приватний виконавець виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозов О. М. не може бути відповідачем у господарському процесі, що виключає можливість розгляду господарським судом спору в частині заявлених до нього позовних вимог.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства. Якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи (ч. 2 ст. 231 ГПК України).

Враховуючи вищенаведене, провадження у даній справі в частині вимог до 1-го відповідача - приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України.

На виконання вимог частини другої цієї статті ГПК України, суд роз'яснює позивачу, що спір у справі про стягнення шкоди, завданої приватним виконавцем, як громадянином, який здійснює незалежну професійну діяльність (самозайнятою фізичною особою), повинен розглядатися у порядку цивільного судочинства (ч. 1 ст. 19 "Справи, що відносяться до юрисдикції загальних судів" Цивільного процесуального кодексу України).

В частині позову у відношенні до 2-го відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Рідна", судом приймається до уваги наступне.

Підставою заявленої до 2-го відповідача позовної вимоги про відшкодування шкоди, завданої 1-м відповідачем, позивач визначив договір добровільного страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця №ВТО/074/17, укладений між відповідачами 10.08.2017 строком дії до 10.08.2018.

Відповідно до статей 6, 25 Закону України "Про страхування" добровільним страхуванням є страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства. Здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою рійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Згідно зі ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Отже, виплата страховиком страхової виплати безпосередньо пов'язана із настанням страхового випадку.

Статтею 980 цього Кодексу визначено, що предметом договору страхування можуть бути майнові інтереси, які не суперечать закону і пов'язані з: життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням (особисте страхування); володінням, користуванням і розпоряджанням майном (майнове страхування); відшкодуванням шкоди, завданої страхувальником (страхування відповідальності).

Матеріали справи свідчать, що 10.08.2017 року між 2-м відповідачем, як страховиком, та 1-м відповідачем, як страхувальником, був укладений договір №ВТО/074/17 добровільного страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця, предметом якого є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать закону та пов'язані з його обов'язком відповідно до чинного законодавства України відшкодувати збиток, ненавмисно завданий страхувальником (його працівниками - помічниками приватного виконавця) третім особам внаслідок неналежного виконання страхувальником (приватним виконавцем) своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством України, при здійсненні діяльності з примусового виконання судових рішень та рішень інших органів виконавчої влади.

Розділом 3 договору добровільного страхування цивільно-правової відповідальності приватного виконавця №ВТО/074/17 від 10.08.2017 визначено поняття страхових ризиків та страхових випадків. Так, страховими ризиками за цим договором є заподіяння страхувальником (його працівниками - помічниками приватного виконавця) шкоди майновим інтересам третіх осіб під час здійснення ним діяльності приватного виконавця в період дії договору та в порядку, встановленому чинним законодавством України; страховим випадком є підтверджений судовим рішенням, що набрало законної сили , або самим страхувальником факт настання відповідальності страхувальника за заподіяння шкоди майновим інтересам третіх осіб у зв'язку з подією (ненавмисною помилкою, недоглядом, тощо), що відбулася під час здійснення ним діяльності приватного виконавця й мала місце протягом дії та у місці дії договору. При цьому, заявлена подія визнається страховим випадком за цим договором за одночасної наявності наступних умов: подія мала місце протягом строку дії договору; наявний причинно-наслідковий зв'язок між здійсненням страхувальником діяльності приватного виконавця і заподіянням шкоди третій особі; вимога (претензія) третьої особи про відшкодування заподіяної шкоди була заявлена в письмовій формі протягом строку дії договору; факт заподіяння шкоди третій особі є обґрунтованим і доведеним належними доказами.

Тобто здійснення страховиком страхової виплати у визначеній договором страховій сумі нерозривно пов'язано із настанням страхового випаду, який є підставою цивільно-правової відповідальності страхувальника, що становить предмет договору страхування №ВТО/074/17 від 10.08.2017.

Виходячи із загальних принципів цивільного права, підставою відповідальності за завдану шкоду є протиправне, шкідливе, винне діяння заподіювача шкоди (цивільне правопорушення). Тому для настання відповідальності у вигляді збитків (шкоди) необхідна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: збитків (шкоди), протиправної винної поведінки заподіювача шкоди та причинного зв'язку між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача.

Таким чином, характер позовної вимоги Публічного акціонерного товариства "Енергомашспецсталь" до 2-го відповідача є похідним від позовної вимоги до 1-го відповідача. Тож, оскільки встановлення підстав для притягнення 1-го відповідача до цивільно-правової відповідальності у вигляді стягнення збитків (шкоди) на користь позивача виходить за межі юрисдикційних повноважень господарського суду, то на момент розгляду даної справи кваліфікація судом події, про яку зазначено позивачем у позовній заяві, як страхового випадку за договором страхування №ВТО/074/17 від 10.08.2017, та, як наслідок, покладення на 2-го відповідача зобов'язання по виплаті страхової виплати на користь позивача є неможливими.

Крім того, статтею 9 Закону України "Про страхування" визначено, що франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Відповідно до розділу 13 договору страхування №ВТО/074/17 від 10.08.2017 франшизою є частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором, та розраховується у відсотках від страхової суми, вказаної в пункті 4.1 договору цього договору.

Додатковою угодою від 10.10.2017 до договору страхування №ВТО/074/17 від 10.08.2017 передбачено, що загальна страхова сума за цим договором складає 20000000,00 (двадцять мільйонів) грн, а франшиза - 5% від вказаної страхової суми. Тобто на дату настання події, про яку заявлено позивачем, франшиза (частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування №ВТО/074/17 від 10.08.2017) за цим договором складала 1000000,00 (один мільйон) грн, що перевищує заявлений Публічним акціонерним товариством "Енергомашспецсталь" до стягнення розмір завданих збитків у сумі 712575,20 грн.

Зазначені обставини також свідчать про відсутність правових підстав для здійснення 2-м відповідачем страхової виплати позивачу у сумі 712575,20 грн за заявленою ним подією.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Відповідно до частин 1, 3 статті 74 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

На підставі ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд приходить до висновку, що вимоги позивача у відношенні 2-го відповідача задоволенню не підлягають, тому у цій частині позову слід відмовити, а в частині позовних вимог до 1-го відповідача провадження у справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України з огляду на обставини, про які йдеться вище у даному рішенні.

Відповідно до ст. 129 ГПК України на позивача покладаються судові витрати у сумі 5344,31 грн - 50% витрат по сплаті судового збору, що був сплачений при подачі позовної заяви.

Слід зауважити, що звертаючись до суду з цим позовом, позивач сплатив судовий збір у сумі 10689,00 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №3034 від 19.04.2018 на суму 8889,00 грн та №3247 від 26.04.2018 на суму 1800,00 грн, оригінали яких міститься у матеріалах справи.

У відповідності до ч. 2. ст. 123 ГПК України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Стаття 7 Закону України "Про судовий збір" містить вичерпний перелік пунктів, за якими повертається сплачена сума судового збору, зокрема пунктами 1, 5 частини першої якої визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі: зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом; закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

За таких обставин, позивачу підлягає поверненню судовий збір у сумі 5344,69 грн за умови подання ним відповідного клопотання.

Керуючись статтями 2, 4, 13, 20, 73, 74, 76-79, 86, 91, 231 ч. 1 п. 1, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Закрити провадження у справі в частині позовних вимог до 1-го відповідача - Приватного виконавця виконавчого округу Дніпропетровської області Сивокозова Олександра Миколайовича.

2. У задоволенні позову в частині позовних вимог до 2-го відповідача - Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "Рідна" відмовити.

3. Судові витрати по сплаті судового збору у сумі 5344,31 грн покласти на позивача.

В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено та підписано - 27.08.2018.

Суддя В.Д. Воронько