
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600
E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
21.08.2018м. ДніпроСправа № 904/2895/18
Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Воронько В.Д.,
за участю секретаря судового засідання Батир Б.В.,
розглянувши матеріали справи
за позовом Інституту чорної металургії ім. З. І. Некрасова Національної академії наук України, м. Дніпро
до Фізичної особи-підприємця Канівця Дмитра Сергійовича, с. Пашена Балка Дніпровського району Дніпропетровської області
про стягнення 29390,95 грн
у присутності представників:
від позивача: представник Журікова І.В., довіреність №1 від 03.07.2017;
від відповідача: не з'явився.
ВСТАНОВИВ:
Суть спору: 26.06.2018 Інститут чорної металургії ім. З. І. Некрасова Національної академії наук України (далі - позивач) звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Канівця Дмитра Сергійовича (далі - відповідач), у якій виклав вимогу про стягнення 23945,48 грн боргу по орендним платежам, 984,59 грн пені, 329,11 грн штрафу, 3014,16 грн неустойки, 249,00 грн 3% річних та 868,61 грн інфляційних, нарахованих позивачем із посиланням на порушення відповідачем договору оренди приміщення №11/17, укладеного між сторонами 17.05.2017.
У прохальній частині позовної заяви позивач виклав клопотання про розгляд позову в порядку спрощеного позовного провадження на підставі ч. 1, 2 ст. 247 та ч. 7 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Ухвалою від 02.07.2018 суд відкрив провадження у справі, прийнявши позовну заяву до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження, встановленими ГПК України, з повідомленням (викликом) сторін у засідання суду.
На підставі ст. 216 ГПК України у судовому засіданні 23.07.2018 оголошено перерву до 21.08.2018.
Відповідач своїм правом на подання відзиву до суду не скористався, строк на подання якого відповідно до ст. 251 ГПК України сплинув 06.08.2018, про що свідчить рекомендоване повідомлення про вручення відповідачу 21.07.2018 поштового відправлення, яке повернулося до суду 13.08.2018.
В судове засідання 21.08.2018 відповідач не прибув, але про час та дату засідання був повідомлений 23.07.2018 під розписку.
Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею; якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами (ч. 9 ст. 165 ГПК України).
З огляду на що суд дійшов висновку про доцільність здійснення розгляду справи по суті у цьому судовому засіданні за наявними у справі матеріалами за відсутності відповідача.
Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,
ВСТАНОВИВ:
17.05.2017 між Інститутом чорної металургії ім. З.І.Некрасова НАН України (далі - орендодавець, позивач) та Фізичною особою - підприємцем Канівцем Дмитром Сергійовичем (далі - орендар, відповідач) було укладено договір № 11/17 (далі - договір), за умовами п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування нерухоме державне майно - нежитлові приміщення (далі - майно) загальною площею 95,0 кв.м, які розміщені за адресою: 49107, м. Дніпро, площа академіка Стародубова, 1, в будівлі гаража (літ. "Л-1", "Л-1"), що перебуває на балансі Інституту чорної металургії ім. З.І.Некрасова НАН України, вартість якого визначена відповідно до звіту про незалежну оцінку майна (актом оцінки1) від 17.02.2017 і становить за станом на 17 лютого 2017 року 100500,00 грн.
Відповідно до п. 1.2. договору майно передається в оренду з метою використання для складу.
Цей договір відповідно до його п. 10.1 діє з 01.06.2017 до 31.12.2019 включно.
Згідно з п. 3.1. договору, орендна плата визначається на підставі Методики розрахунку орендної плати за державне майно та пропорції її розподілу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.1995 № 786 зі змінами і становить без ПДВ за базовий місяць3 розрахунку - квітень 2017 року 1291,07 грн. Крім орендної плати орендар сплачує орендодавцю по розрахункам орендодавця: відшкодування комунальних платежів; відшкодування податку на землю; відшкодування орендарем витрат орендодавця на розміщення оголошення про намір передати приміщення в оренду у друкованих засобах масової інформації; відшкодування орендарем витрат орендодавця за послуги з проведення незалежної оцінки об'єктів оренди; витрати на утримання будинку та прилеглої території; інші витрати за договором про відшкодування витрат орендодавця на утримання орендованого нерухомого та надання комунальних послуг орендарю.
Орендна плата перераховується орендарем у повному обсязі (незалежно від наслідків своєї господарської діяльності) відповідно до вимог чинного законодавства за весь час фактичного користування приміщенням щомісячно не пізніше 20 числа поточного місяця (п. 3.4. договору).
Пунктом 3.10 договору визначено, що зобов'язання орендаря щодо сплати орендної плати забезпечуються у вигляді завдатку у розмірі, не меншому, ніж орендна плата за базовий місяць, який вноситься в рахунок орендної плати за останній місяць (останні місяці) оренди. Якщо договір оренди укладено на строк, менший ніж один місяць, вноситься завдаток у розмірі орендної плати за цей строк.
На виконання умов договору позивач передав відповідачу у строкове платне користування державне нерухоме майно, що підтверджується підписаним обома сторонами без зауважень атом приймання-передачі нерухомого майна від 01.06.2017.
Однак, в порушення взятих на себе зобов'язань відповідач не вніс завдаток передбачений п.3.10 договору, а також не здійснював орендну плату, в результаті чого у останнього утворилася заборгованість перед позивачем за період з липня 2017 по травень 2018 року у сумі 23945,48 грн, у т.ч. і з відшкодування витрат на податок на землю - 7490,10 грн.
З метою досудового врегулювання спору 20.12.2017 позивач звернуся до відповідача з вимогою про виконання зобов'язання, яка залишена останнім без відповіді та задоволення.
Невиконання відповідачем своїх договірних зобов'язань стали підставою для звернення позивача 16.05.2018 до орендаря з повідомленням про відмову від договору шляхом його розірвання та вимогою в найкоротший термін повернути майно, яке також залишено відповідачем без реагування.
З огляду на що позивач звернувся до суду за захистом свого порушено права з цим позову, предметом якого є стягнення заборгованості по орендним платежам, на суму яких нараховано штрафні санкції.
Відповідач позов не визнав та не спростував.
Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність часткового задоволення позову з таких підстав.
Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Господарське зобов'язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 ГК України).
До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Згідно ст.11 ЦК України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.
Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
За своєю правовою природою укладений між сторонами по справі договір є договором оренди (суборенди), до якого слід застосовувати відповідні положення Господарського та Цивільного кодексів України.
За договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності (ч. 1 ст. 283 ГК України).
Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).
Частинами 1 та 2 ст. 762 ЦК України встановлено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном може вноситися за вибором сторін у грошовій або натуральній формі. Форма плати за користування майном встановлюється договором найму.
Приписами ст. 530 ЦК України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Факт користуванням відповідачем на праві суборенди (піднайму) майном позивача доведено та відповідачем не оспорено, що також підтверджено матеріалами справи.
Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст. 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто неналежне виконання.
За доводами позивача, за період з липня 2017 року по травень 2018 року відповідач сплатив лише 1683,75 грн плати за користування приміщенням за листопад 2017 року, тому залишок боргу становить 16455,38. Відповідачем зазначене не спростовано.
Також відповідач взяв на себе зобов'язання відшкодовувати витрати на сплату земельного податку. З наданих позивачем матеріалів щодо розміру земельної ділянки, площі приміщень, оцінки землі слідує, що сума відшкодування становить 2,67 грн за 1 кв м.
Відповідач орендував 95 кв м приміщення, тому платіж на відшкодування витрат на сплату земельного податку на час укладення договору становив 253,65 грн на місяць і змінювався через зміну оцінки землі.
Стосовно користування приміщенням у червні 2018 року позивач вказав, що через систематичну несплату орендних платежів він 23.05.2018 надіслав відповідачу лист від 16.05.2018 про відмову від договору на підставі ст. 882 ЦК України. У зв'язку з цим відповідач мав негайно повернути приміщення, але не зробив цього, тому на підставі ч. 2 ст. 785 ЦК України за червень 2018 року відповідачу нарахована до сплати неустойка у розмірі подвійної орендної плати у сумі 3014,16 грн.
З цього питання суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 782 ЦК України У разі відмови наймодавця від договору найму договір є розірваним з моменту одержання наймачем повідомлення наймодавця про відмову від договору. Визначальним є саме факт одержання повідомлення, а не надсилання. Позивач доказів отримання відповідачем листа про відмову від договору до матеріалів справи не надав. Судом здійснено витяг з сайту відстеження поштових відправлень Укрпошти та встановлено, що вищевказаний лист позивача вручений відповідачу 09.07.2018.
Таким чином відсутні підстави для висновку про бездоговірне користування відповідачем приміщенням у червні 2018 року і відповідно для нарахування неустойки в порядку ч. 2 ст. 785 ЦК України.
Передбачена ч. 2 ст. 785 ЦК України неустойка за своєю правовою природою не є тотожною до неустойки, що передбачена ст. 549 ЦК України.
Вказана неустойка фактично є платою за користування річчю, але в подвійному розмірі як відповідальність за неповернення речі після закінчення договору найму.
У зв'язку з чим суд вважає наявними підстави для стягнення плати за користування приміщенням у червні 2018 року, але в одинарному розмірі у сумі 1507,08 грн.
Отже, відповідач порушив свої фінансові зобов'язання щодо сплати орендної плати та плати на відшкодування витрат позивача на сплату земельного податку у загальному розмірі 25452,56 грн, а тому має місце неналежне виконання відповідачем умов договору, через що позовні вимоги щодо стягнення з останнього суми заборгованості з орендної плати та плати на відшкодування витрат позивача на сплату земельного податку є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.
Стаття 216 ГК України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.
Згідно п. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Частиною 1 ст. 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Частинами 2 та 3 вказаної статті визначено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання, а пенею - неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Пунктами 3.7 та 3.8 договору сторони дійшли згоди про те, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується на користь орендодавця відповідно до вимог чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості за кожний день прострочення, включаючи день оплати; у разі, якщо на дату сплати орендної плати заборгованість за нею становить загалом не менше ніж три місяці, орендар також сплачує штраф у розмірі двох відсотків від суми заборгованості.
Перевіривши розрахунок штрафу у розмірі 2% від суми простроченого платежу за кожним рахунком окремо на загальну суму 329,11 грн наданий позивачем, суд дійшов висновку про його обгрунтованість.
Пеня позивачем нарахована в сумі 984,59 грн за загальний період з 21.12.2017 по 25.06.2018 за прострочку оплати орендних платежів з грудня 2017 року по травень 2018 року і її розрахунок є вірним.
Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
На підставі положень вказаної статті позивач нарахував та заявив до стягнення 249,00 грн 3% річних, які нараховані за кожним рахунком окремо за загальний період з 21.07.2017 по 25.06.2018 та 868,61 грн інфляційних втрат за цей же період. Розрахунок сум є вірним.
З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що позивач належним чином довів наявність вини відповідача у неналежному виконанні свого обов'язку щодо оплати орендних платежів, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).
Згідно ст. 13 ГПК України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.
У відповідності до приписів ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
На підставі ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу у сумі 25452,56 грн, 329,11 грн штрафу, 984,59 грн пені, 249,00 грн 3% річних, 868,61 грн інфляційних втрат, в решті позову слід відмовити.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог у сумі 1671,65 грн.
Керуючись статтями 2, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -
ВИРІШИВ:
1. Позов задовольнити частково.
2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Канівця Дмитра Сергійовича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Інституту чорної металургії ім. З. І. Некрасова Національної академії наук України (м. Дніпро, пл. Академіка Стародубова, буд. 1; ідентифікаційний код 00190294) основний борг у сумі 25452,56 грн, пеню у сумі 984,59 грн, штраф у сумі 329,11 грн, 3% річних у сумі 249,00 грн та витрати по сплаті судового збору у сумі 1671,65 грн, видати наказ позивачу після набрання рішенням законної сили.
3. В решті позову відмовити.
В судовому засіданні відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.
Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складено та підписано - 27.08.2018.
Суддя В.Д. Воронько
Судове рішення № 76054137, Господарський суд Дніпропетровської області було прийнято 21.08.2018. Форма судочинства - Господарське, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам швидко знаходити важливі відомості.
Це рішення відноситься до справи № 904/2895/18. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа: