Рішення № 76053489, 20.08.2018, Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області

справа №176/617/18

провадження №2/176/526/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2018 р. Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді Волчек Н.Ю.,

з участю секретаря Ханіної М.Г.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача адвоката ОСОБА_2,

представника відповідача Дідук А.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Жовті Води в спрощеному провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Східний гірничо-збагачувальний комбінат" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

ВСТАНОВИВ:

30 березня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Жовтоводського міського суду Дніпропетровської області із зазначеним вище позовом, де просить ухвалити судове рішення, яким визнати незаконним та скасувати наказ ДП "СхідГЗК" №517/ОС від 27.02.2018 року, яким його звільнено 28.02.2018 з посади провідного інженера з охорони праці Центральної лабораторії контрольно-вимірювальних приладів та автоматики ДП "СхідГЗК" у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та скорочення чисельності і штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Поновити його на посаді провідного інженера з охорони праці Центральної лабораторії контрольно-вимірювальних приладів та автоматики ДП "СхідГЗК". Стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час вимушеного прогулу з 01.03.2018 року до дати ухвалення рішення судом. Стягнути з відповідача на його користь судові витрати та витрати на професійну правничу допомогу.

В обґрунтування своїх вимог посилався на те, що з 01 квітня 2008 року працював на підприємстві: з 01.04.2008 по 29.02.2010 - на посаді інженера з охорони праці, а з 01.03.2010 - на посаді провідного інженера з охорони праці Центральної лабораторії контрольно-вимірювальних приладів та автоматики ДП "СхідГЗК".

28 лютого 2018 року відповідно до наказу за № 517/ОС від 27.02.2018 р. був звільнений з даної посади на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та скорочення чисельності і штату працівників. Але, в порушення ст. 49-2 КЗпП України йому не була запропонована інша робота за відповідною професією чи спеціальністю. До того ж, в порушення ст. 42 КЗпП України не враховане його переважне право на залишення на роботі, оскільки він має більш високу кваліфікацію та продуктивність праці, а також переважне право на залишення на роботі, передбачене п.1 ст.21, п.7 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Згідно ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законних підстав працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесенні рішення про поновлення на роботі, орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу. Вважає, що відповідачем були грубо порушені його права гарантовані Конституцією України та чинним законодавством, адже його звільнили без пропонування створених на підприємстві посад інженерів та провідних інженерів з охорони праці в Службі охорони праці, що були введені в дію з 01.03.2018 року.

Позивач, ОСОБА_1, в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити з підстав наведених в позові та у письмових поясненнях (а.с.3-11 Т.1, а.с.5-15 Т.3). Представник позивача в судовому засіданні також, позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач надав суду відзив на позовну заяву (а.с.175-182) в якому заперечував проти задоволення позовних вимог, а також завірені копії документів, які були витребувані ухвалою суду від 02.04.2018 року про відкриття провадження.

Представник відповідача, ОСОБА_3, в судовому засіданні позовні вимоги не визнала та просила у задоволенні позовних вимог позивача відмовити у повному обсязі, з мотивів, викладених у відзиві на позов. При цьому, представник відповідача зазначила, що процедуру звільнення вважає такою, що в повній мірі відповідає нормам чинного законодавства, процедура скорочення проведена із дотриманням норм КЗпП України. Зокрема пояснила, що на ДП «СхідГЗК» в лютому 2018 року відбулось масове скорочення працівників у зв'язку із проведенням процедури змін в організації виробництва та праці. Так, наказами генерального директора підприємства від 30.11.2017 № 452 «Про зміну в організації виробництва і праці та скорочення штату працівників у підрозділах ДП «СхідГЗК», від 15.12.2017 №489 «Про організаційні структури та штатний розпис» та від 20.12.2017 № 492 «Про внесення змін до наказу від 30.11.2017 № 452» на підприємстві було розпочато процедуру змін в організації виробництва та праці, скорочення штату та чисельності працівників в підрозділах ДП «СхідГЗК.

Отже, посада провідного інженера з охорони праці Центральної лабораторії контрольно-вимірювальних приладів та автоматики ДП "СхідГЗК" була скорочена відповідно до наказу №452 від 30.11.2017 року.

Представник відповідача наголосила, що відповідно до наказів генерального директора підприємства від 30.11.2017 № 452 (з додатками), від 20.12.2017 № 492 (з додатками), від 01.03.2018 № 157 з 01.03.2018 зі штатних розписів керівників професіоналів, фахівців і технічних службовців і робітників підприємства було виключено всі штатні одиниці працівників які займали посади у відділах та службах охорони праці та штатні одиниці інженерів з охорони праці усіх категорій по всьому підприємству. У зв'язку із зазначеним, всі працівники підлягали стовідсотковому вивільненню за п. 1 ст. 40 КЗпП України про що вони отримали письмові попередження про наступне звільнення, в тому числі і провідний інженер з охорони праці ЦЛ КВПіА ДП «СхідГЗК» ОСОБА_1 Одночасно з врученням попередження відповідачем було запропоновано працівникам які підлягали звільненню, посади в новоствореній Службі охорони праці ДП «СхідГЗК».

Відповідно до ст.49-2 КЗпП України позивач був попереджений про вивільнення за два місяці - 27.12.2017 року. На протязі січня - лютого 2018 року ОСОБА_1 щотижня, до фактичного вивільнення, надавали перелік вакантних посад для ознайомлення та можливості переведення на одну з них. Позивач згоди на переведення його на іншу посаду згідно переліку вакансій не надав.

При врученні попередження 27.12.2017 ОСОБА_1 не погодився із врученим йому попередженням, мотивуючи це незгодою з рішенням роботодавця та вказівкою, що дані дії суперечать ст. 42 КЗпП України та п.1.ст. 21 ЗУ «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

У зв'язку із цим відповідач керуючись ст.ст. 40, 43 КЗпП України ДП «СхідГЗК» 07.02.2018 звернулося до профспілкового комітету ППО ДП «СхідГЗК» із поданням про надання згоди на звільнення провідного інженера з охорони праці ЦЛ КВПіА ДП «СхідГЗК» ОСОБА_1 з 28.02.2018 у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та скороченням чисельності і штату працівників у підрозділах ДП «СхідГЗК» за п. 1 ст. 40 КЗпП України. Профспілковий комітет ППО ДП «СхідГЗК» 27.02.2018 розглянув подання відповідача та надав згоду на розірвання трудового договору з ОСОБА_1, провідним інженером з охорони праці ЦЛКВПіА ДП «СхідГЗК» за п. 1. ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації виробництва і праці та скороченням чисельності і штату працівників у підрозділах ДП «СхідГЗК».

Посади інженерів з охорони праці та провідних інженерів з охорони праці у Службі охорони праці ДП «СхідГЗК» позивачу не пропонувались, оскільки укомплектування, створеного наказами ДП «СхідГЗК» №452 від 30.11.2017 та №157 від 01.03.2018р., нового структурного підрозділу (Служби охорони праці) здійснювалося на розсуд роботодавця на загальних підставах. З цих же підстав не здійснювалась процедура визначення переважного права працівників підприємства на посадах інженерів з охорони праці усіх категорій.

Щодо твердження позивача ОСОБА_1 з приводу того, що його скорочення суперечить ст. 42 КЗпП України та ст.ст. 20, 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», представник відповідача просила врахувати суд, що доказами змін в організації виробництва і праці та скорочення штату працівників у підрозділах підприємства є накази по підприємству від 30.11.2017 № 452, від 15.12.2017 № 489, від 20.12.2017 № 492. Фактично на підприємстві відбулася ліквідація відділів охорони праці у відокремлених та структурних підрозділах підприємства, служби охорони праці ГМЗ та штатних одиниць - інженерів з охорони праці всіх категорій, тобто усі працівники отримали попередження про зміну в організації виробництва і праці та наступне вивільнення.

З 01.03.2018 згідно з наказом від 30.11.2017 № 452 на підприємстві створено новий самостійний структурний підрозділ (код цеху 27) - служба охорони праці ДП «СхідГЗК». Укомплектування Служби охорони праці ДП «СхідГЗК» здійснювалося на розсуд роботодавця на загальних підставах, а тому проведення процедури визначення переважного права на залишення на роботі щодо всіх осіб, які раніше працювали у підрозділах підприємства на посадах інженерів з охорони праці усіх категорій не застосовувалося. Таким чином, твердження позивача про те що він має відповідно до ст. 42 КЗпП України переважне право на зайняття посади у новоствореній службі є хибним.

Окрім того, просила звернути увагу суду на те, що фактично новий штатний розпис працівників Служби охорони праці налічує 25 штатних одиниць, порівняно з раніше діючою структурою та штатним розписом працівників охорони праці в 29 штатних одиниць. Фактичне скорочення чисельності та штату усіх працівників з охорони праці склала 4 штатні одиниці. Відповідно до наказу від 01.03.2018 № 157 «Про зміну структури та штатного розпису служби охорони праці» штатний розпис керівників професіоналів, фахівців та технічних службовців служби охорони праці ДП «Схід ГЗК» містить п'ять груп, а саме: групу охорони праці Інгульської шахти, групу охорони праці Смолінської шахти, групу охорони праці Новокостянтинівської шахти , групу охорони праці підрозділів переробного комплексу та групу охорони праці підрозділів, що забезпечують виробництво. Очолює службу охорони праці начальник служби. До 01.03.2018 року на підприємстві не було загальної служби охорони праці та жодної з перелічених груп. Тому твердження позивача, що працівників перевели з одного структурного підрозділу до іншого і лише пере підпорядкували службі з охорони праці, якої раніше у структурі підприємства не було, не відповідає дійсності.

Також, представник відповідача зазначила, що позивачу ОСОБА_1 неодноразово пропонувалося написати заву про переведення його на робоче місце та без відриву від виробництва зі збереженням середнього заробітку за попереднім місцем роботи, пройти перепідготовку на виробництві відповідно до навчальних планів та програм з професій, затверджених головним інженером підприємства визначеними у Додатку до Ліцензії».

Позивач надавав категоричну відмову мотивуючи це тим, що він усе життя працював лише на посадах інженерно-технічних працівників. Також, позивач неодноразово висловлював думку проте, що підприємство за власний кошт повинно перенавчити його іншій інженерно-технічній професії. ДП «СхідГЗК» не має права та не здійснює навчання у вищих навчальних закладах за власний кошт працівників підприємства.

Вважає, що підприємством повністю дотримано процедуру вивільнення відповідно до п. 1 ст. 40 КЗпП України працівника ОСОБА_1 у відповідності до вимог КЗпП України та п. 19 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 року.

Свідок ОСОБА_4 яка працювала в службі по роботі з персоналом ДП «СхідГЗК», а з 01.03.2018 року є начальником відділу обліку та комплектації персоналу в судовому засіданні під присягою суду пояснила, що в листопаді 2017 року керівництвом ДП «СхідГЗК» було видано наказ за яким було затверджено новий штатний розпис. До 01.03.2018 року служби охорони праці не існувало, та штатний розпис цієї служби наповнювався виключенням штатних одиниць . 01 березня 2018 року до нової служби увійшли працівники з різних підрозділів ДП «СхідГЗК». Також, їй відомо, що 27 грудня 2017 року в числі інших працівників, які підлягали звільненню, позивачу було вручено попередження про виключення посади, яку він займав. Протягом наступного періоду до 28.02.2018 року, на засідання профспілки було викликано усіх працівників. Свідком було надано голові профспілки усі вільні робочі місця , які будуть з 01.03.2018 року. 27.12 та 28.12.2017 року в присутності усієї громади було запропоновано позивачу розглянути перелік вакансій. Інформація, яка надавалась позивачу, зберігається у зібраному, підшитому відділі, усі отримували лише єдиний варіант, він був незмінний для усіх. Він надавався у вигляді скріплений степлером. Коли робітники ознайомлювались, то писали прямо на списках. Кожен з'ясовував для себе чи підходить йому ця вакансія, чи він підходить для неї. Писали у списку і в розписці про згоду, або незгоду. В розписці позивач написав про згоду на певну посаду, але заяви від нього так і не надходило. Людей, зацікавлених на цю посаду, було багато. З кожним проводили роботу з цього приводу. Працівник має відповідати саме цій посаді за рівнем і напрямом освіти. Позивача, як і усіх інших, було ознайомлено із перенавчанням і перекваліфікацію, яка можлива на підприємстві це 8, 7 категорія класифікатора. Якщо особа зацікавлюється із перенавчанням, то задає питання щодо конкретної спеціальності, перевіряють відповідність, а потім проходить медогляд і йде на навчання. Позивач був ознайомлений із усіма переліками вакансій, іноді він не писав розписок, потребував часу на роздуми. Розписки зберігались в особовій картці, але не усі розписки маються у справі. Позивачу не пропонувались посади в новоствореній службі. Також зазначила, що це не було новими вакансіями, це були новостворені робочі місця. Вакансії іженерів з охорони праці були зазначені в новому штатному розписі і почали діяти з 01.03.2018 року. Вакансії служби охорони праці, позивачу не пропонувались, бо це не були вакансії, а були новостворені робочі місця. Інші працівники писали заяви на ці посади. Чому не пропонували позивачу - їй не відомо. Перелік вакансій був єдиним для усіх підрозділів. Він не містив новостворених робочих місць. Відбувалось переміщення, перевід, одночасний рух за кількома напрямками. Інформація про вакансії на 01.03.2018 року готувалася службою по роботі з персоналом ОСОБА_5, формувалась щотижнево. Свідок особисто ознайомлювала і проводила роботу про перенавчання працівників. В цьому документі не зазначені посади Служби охорони праці, які вводяться в дію з 01.03.2018 року. Служба - новостворений підрозділ, усі інші підрозділи не були новоствореними, тому були їх вакансії, нова служба є новою одиницею штатного розпису, посади таких структур не зазначались у переліку вакансій. В грудні 2017 року інформація про можливе переведення до нової служби надавалась. Новостворені посади позивачу не надавались. Позивач ознайомлювався із вакансіями не в присутності свідка, лише на засіданні профспілки в лютому 2018 року була присутня при цьому. Позивач ознайомлювався саме з тими списками вакансій, які надано суду, це підтверджується розписками. Особисто видавала ці списки на кожен підрозділ, переробити їх ніхто не міг. На питання позивача пояснила, що перенавчання на іншу вакансію відбувалось би за кошти підприємства. Якби була вибрана певна посада із списку вакансій та пропозиція перенавчатись на неї, такого письмового звернення не було.

Свідок ОСОБА_6 - інспектор кадрів служби по роботі з персоналом ДП «СхідГЗК» суду під присягою пояснила, що вона особисто знайомила позивача із наявними вакансіями з грудня 2017 року кожного понеділка. Залишала позивачу список вакансій і розписки, а потім забирала їх. Розписки ОСОБА_1 писав власноруч, в них відмовлявся від вакансій. Одна вакансія його зацікавила, і свідок направила його до начальника відділу, в якому була вакансія, для співбесіди. Заяву на переведення не пропонувала написати йому, оскільки це робиться після співбесіди. Коли начальник надає згоду, тоді пропонується написання заяви. Чи спілкувались позивач з начальником відділу де була вакантна посада їй не відомо. Інформації про вакансії надавала позивачу аналогічні тим, які містяться в матеріалах справи. Вони були скріплені степлером, скановані, за підписом ОСОБА_5 Отримувала їх електронною поштою, роздруковувала і надавала людям для ознайомлення разом із розпискою. В розписці кількість аркушів не зазначалась. Позивач писав розписку кожного разу. На аркушах із вакансіями підписи не ставилися, такої вимоги не було. Позивач не ставив підписи на вакансіях, особисто казала йому щоб той писав лише розписки. Інформація про вакантні посади формувала начальник служби ОСОБА_5 Чому в переліку немає посад служби охорони праці їй не відомо.

Суд, заслухавши пояснення сторін, свідків ОСОБА_7, ОСОБА_6, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши матеріали цивільної справи, та оцінивши зібрані по справі докази, приходить до наступного.

В судовому засіданні встановлені наступні факти і відповідні їм правовідносини.

У відповідності зі статтею 13 Цивільного процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Статті 12, 81 ЦПК України передбачає обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Кожна сторона несе ризики настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У той же час, частини 1, 2 ст. 233 КЗпП України зазначають, що працівник може звернутись до суду з заявою про вирішення трудового спору в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатись про порушення свого права, а у справах про звільнення в місячний строк з дня вручення наказу про звільнення чи видачі трудової книжки.

Статтями 43, 68 Конституції України встановлено право кожного на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується, кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи інших людей.

Правовідносини, які склалися між сторонами, регулюються законодавством про працю та іншими актами законодавства, прийнятими згідно до нього. Власник, або уповноважений ним орган повинен неухильно додержуватися законодавства про працю.

У ч.2 ст.2 ЦПК України закріплено, якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, передбачено інші правила, ніж встановлені цим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Конвенцією Міжнародної організації праці № 158 «Про припинення трудових відносин з ініціативи роботодавця», ратифікованою Україною 04.02.1994 р., визначено, що тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 цієї Конвенції, лежить на роботодавці.

Згідно із копією свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, довідки з єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, а також Статуту /Т.2 а.с.195,209,210/ Державне підприємство «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» внесено до єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, є юридичною особою, має ідентифікаційний код 14309787 та знаходиться за юридичною адресою: Дніпропетровська область, місто Жовті Води, вул. Горького, будинок 2.

У судовому засіданні судом із дослідженої копії трудової книжки позивача /Т.1 а.с.15 /, безспірно встановлено, що ОСОБА_1 з 01.04. 2008 року по 28.02.2018 року перебував у трудових відносинах з ДП «СхідГЗК». Почав свою трудову діяльність інженером з охорони праці групи охорони праці та навколишнього середовища РМЗ ДП «СхідГЗК», а з 01.03.2010 року до моменту його звільнення згідно із наказом від 27.02.2018 року № 517/ос /Т.1 а.с.16/ працював провідним інженером з охорони праці Центральної лабораторії контрольно-вимірювальних приладів та автоматики ДП «СхідГЗК».

У судовому засіданні було встановлено, що на підставі наказу генерального директора підприємства від 30.11.2017 № 452 «Про зміну в організації виробництва і праці та скорочення штату працівників у підрозділах ДП «СхідГЗК», №489 від 15.12.2017 «Про організаційні структури та штатний розпис», від 21.11.2017 №439 «Про введення штатного розпису підрозділів ДП «СхідГЗК» та від 20.12.2017 № 492 «Про внесення змін до наказу від 30.11.2017 № 452» /Т.1 а.с.34-35, Т.2 а.с.27, 83 / на підприємстві було розпочато процедуру змін в організації виробництва та праці, скорочення штату та чисельності працівників в підрозділах ДП «СхідГЗК.

Отже, 27 грудня 2017 року позивач отримав «Попередження про зміну в організації виробництва і праці та наступне вивільнення», під час ознайомлення з яким зазначив, що не погоджується зі своїм звільненням, оскільки воно суперечить вимогам законодавства. Попередження ґрунтується на наказах ДП «СхідГЗК»: №452 від 30.11.2017 «Про зміну в організації виробництва і праці та скорочення штату працівників»; №489 від 15.12.2017 «Про організаційні структури та штатний розпис»; №492 від 20.12.2017 «Про внесення змін до наказу №452 від 30.11.2017». Також зазначено, що протягом двох місяців з дня попередження роботодавець пропонуватиме іншу роботу згідно з переліком вакантних посад і робочих місць, що вводяться з 01.03.2018 /том 1, а.с.17/.

У попередженні про наступне вивільнення позивачем ОСОБА_1 було власноруч зазначено про незгоду з даним попередженням оскільки він вважав, що воно цілком суперечить ст. 42 КЗпП України та п. 1 ст. 21 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

27 лютого 2018 року первинна профспілкова організація ДП «СхідГЗК», розглянувши подання адміністрації підприємства на звільнення ОСОБА_1, надало згоду на звільнення останнього на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, про що зазначено у витягу із протоколу №20 від 27.02.2018 року /Т.2, а.с.186/.

28 лютого 2018 року відповідно до наказу №517/ОС від 27 лютого 2018 року ОСОБА_1 звільнено з посади провідного інженера з охорони праці за п. 1 ст.40 КЗпП України. До звільнення ОСОБА_1 працював у структурному підрозділі підприємства, що має назву Центральна лабораторія контрольно-вимірювальних приладів та автоматики. Наказ містить посилання на те, що підставою для звільнення слугують накази по підприємству №452 від 30.11.2017 року та №492 від 20.12.2017 року.

Судом досліджені накази ДП «СхідГЗК» №452 від 30.11.2017 «Про зміну в організації виробництва і праці та скорочення штату працівників» /Т.1 а.с.34-35/, до якого внесені зміни наказом ДП «СхідГЗК» №492 від 20.12.2017 «Про внесення змін до наказу №452 від 30.11.2017» /Т.2 а.с.27/ та додатки до них, що були надані відповідачем.

Після внесених змін п.4 наказу №452 з 01.03.2018 виключений діючий штатний розпис керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців і робітників підрозділів підприємства згідно з додатками №21 та №21-а. Водночас, відповідно до п.5 зазначеного наказу з 01.03.2018 введений в дію новий штатний розпис керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців і робітників підрозділів підприємства згідно з додатком до наказу №22 .

Додаток №22 до наказу №452 від 30.11.2017 «Штатний розпис керівників, професіоналів, фахівців та технічних службовців Служби охорони праці» міститься на аркуші справи №36 Том1. Згідно цього документу в ДП «СхідГЗК» з 01.03.2018 починає діяти Служба охорони праці, до штатного розпису якої входять 25 штатних одиниць. В тому числі 1 начальник служби, 4 керівника групи з охорони праці, 3 провідних інженери з охорони праці та 12 інженерів з охорони праці.

Зі змісту зазначених документів вбачається факт того, що на державному підприємстві ДП «СхідГЗК» дійсно відбулись зміни в організації виробництва та праці (реорганізація) зі зміною організаційної структури всіх без винятку підрозділів підприємства та їх штатного розпису. При цьому, з 01.03.2018 зі штатного розпису структурних підрозділів та відокремлених структурних підрозділів виключені посади інженерів з охорони праці усіх категорій. Але одночасно, того ж дня - 01.03.2018, введені посади інженерів з охорони праці та провідних інженерів з охорони праці в складі Служби охорони праці.

Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України встановлено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Частиною 2 ст.40 КЗпП України передбачено, що звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

Відповідно до роз'яснень, викладених у пункті 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 6 листопада 1992 року № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» (зі змінами та доповненнями) розглядаючи трудові спори, пов'язані зі звільненням за п. 1 ст. 40 КЗпП, суди зобов'язані з'ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

Відповідно до ч.3 ст.49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством. Одночасно з попередженням про звільнення у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації.

Відповідно до ч.2 ст.49-2 КЗпП України при вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Окрім того, Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за працівниками, віднесеними до категорії І-ІV громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, визнається переважне право не тільки на залишення на роботі в разі звільнення з підстав, передбачених п.1 ст.40 КЗпП, але й на працевлаштування. Тому, такому працівникові, якщо він підлягає звільненню на підставі п.1 ст. 40 КЗпП, у першу чергу повинні бути запропоновані вакансії (зрозуміло ті, на які він зможе претендувати з урахуванням його кваліфікації та досвіду трудової діяльності).

Отже, як доказ того, що роботодавцем виконувались вимоги законодавства щодо пропонування позивачу іншої роботи відповідачем надані копії «Інформацій про вакансії в підрозділах ДП «СхідГЗК» наявні з 01.03.2018р.», що виконані у вигляді таблиць на декількох аркушах, а також копії «Розписок» ОСОБА_1 від 04.01.2018р., 09.01.2018р., 22.01.2018р., 05.02.2018р. та 12.02.2018р. /Т.2, а.с. 21-25/. З цього ж приводу за клопотанням відповідача судом допитані в якості свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_4, які є працівниками по роботі з персоналом ДП «СхідГЗК».

Як встановлено судом, за змістом інформацій, розписок та пояснень свідків, ОСОБА_1 пропонувались вакантні посади на підприємстві впродовж січня та лютого 2018 року шляхом надання для ознайомлення інформацій про вакансії. При цьому, зміст інформацій у письмовому вигляді не був прошитий та пронумерований і від ОСОБА_1 не вимагалось ставити підпис про ознайомлення із запропонованими вакансіями на інформаціях. В розписках про ознайомлення ОСОБА_1 мав право зазначити про погодження або непогодження на переведення на одну із запропонованих вакансій.

Жодна із наданих «Інформацій» не містить в своєму переліку посад інженерів з охорони праці та провідних інженерів з охорони праці Служби охорони праці ДП «СхідГЗК», що вводились в дію з 01.03.2018 року наказом ДП «СхідГЗК» №452 від 30.11.2017. Свідок ОСОБА_4 з цього приводу пояснила, що в «Інформаціях» взагалі не зазначались посади Служби охорони праці, оскільки цей підрозділ був новоствореним. В свою чергу представник відповідача надала пояснення, що ОСОБА_1 не пропонувались посади у Службі охорони праці, оскільки вони були запропоновані роботодавцем іншим працівникам підприємства та, на її думку, не були вакантними в січні та лютому 2018 року. В свою чергу позивач надав пояснення (в тому числі і письмові) в яких зазначив, що він дійсно декілька разів ознайомлювався з переліком вакансій на підприємстві та підписував розписки про ознайомлення. Однак ставить під сумнів те, що зміст наданих суду відповідачем «інформацій» відповідає тому змісту, з яким його ознайомлювали на підприємстві.

Також, судом встановлено, що 04.01.2018 року ОСОБА_1 надав свою згоду на переведення на посаду інженера з транспорту транспортного відділу, про що письмово зазначив в розписці про ознайомлення з інформацією про вакансії. Представник відповідача не заперечувала проти цього факту. В той же час пояснила, що на вказану посаду ОСОБА_1 не був переведений у зв'язку з тим, що на вказану посаду була прийнята інша особа з більш підходящою освітою. При цьому, стороною відповідача не надано доказів того, що посада інженера з транспорту транспортного відділу не підходить позивачу за кваліфікаційними вимогами, а також не надано підтверджень, що ОСОБА_1 повідомлявся роботодавцем про відмову в переведенні на зазначену посаду.

В правовій позиції, яка викладена в постанові від 01.04.2015 року у справі 6-40цс15, Верховний Суд України наголошує, що власник є таким, що належно виконав вимоги частини другої статті 40, частини третьої статті 49-2 КЗпП України щодо працевлаштування працівника, якщо запропонував йому наявну на підприємстві роботу, тобто вакантну посаду чи роботу за відповідною професією чи спеціальністю, чи іншу вакантну роботу, яку працівник може виконувати з урахуванням його освіти, кваліфікації, досвіду тощо. При цьому роботодавець зобов'язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають зазначеним вимогам, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється працював. Оскільки обов'язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов'язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з'явилися на підприємстві протягом цього періоду і які існували на день звільнення.

Аналогічна позиція викладена і у Постанові ВСУ від 18.10.2017 р. у справі № 6-1723цс17.

Дійсно, відповідач, листом від 27.12.2017 року повідомив позивача про його наступне вивільнення до 01.03.2018 року за пунктом 1 статті 40 КЗпП України, проте належним чином не повідомив позивача про наявність всіх вакансій на підприємстві, які існували у відповідача та які були створені та вводились в дію з 01.03.2018 року, а також взагалі не прореагував на волевиявлення позивача про згоду на переведення на іншу роботу на цьому підприємстві. Зокрема, таких належних та достовірних доказів відповідач не надав, а відтак суд вважає, що роботодавець в даному випадку не вчинив всіх дій, які є сукупністю даних юридичних фактів, а тому суд не може погодитись з позицією відповідача, що звільнення позивача було проведено відповідно до вимог діючого законодавства.

Зважаючи на те, що Служба охорони праці ДП «СхідГЗК» була створена 30.11.2017 року наказом №452, та її штатний розпис вводився в дію 01.03.2018 року, посади працівників цього підрозділу мали бути запропоновані позивачу для переведення на рівні з іншими посадами, зазначеними у «інформаціях». Натомість, як слідує із відзиву на позовну заяву та з пояснень представника відповідача ОСОБА_3 наданих в судовому засіданні, посади, що були створені в Службі охорони праці, роботодавець пропонував лише тим особам, яким вважав за потрібне, без врахування положень ст. 42 КЗпП України. Тобто, без врахування переважного права позивача на залишення на роботі.

Також, матеріали справи містять копію заяви ОСОБА_1 адресованого генеральному директору ДП «СхідГЗК» від 05.02.2018 року в якій зазначено, що позивач не погоджується з тим, що підлягає скороченню, оскільки має переважне право на залишення на роботі, а також зазначено про надання ним згоди на переведення на посаду інженера з транспорту транспортного відділу, що залишилась без відповіді. /Т.1 а.с.18/

Письмова відповідь на заяву з вих. №21-11/1814 від 20.02.2018 року містить посилання на накази ДП «СхідГЗК» №452, №489, №492 та загальні відомості про те, що наповнення штатного розпису підприємства відбувається з урахуванням кваліфікації та продуктивності праці та з дотриманням вимог чинного трудового законодавства України. Однак, відповідь на заяву не містить жодного речення про підстави відмови переведення позивача на посаду інженера з транспорту транспортного відділу. /Т.1 а.с.19-20/.

У відповіді на адвокатський запит №18/6137 від 17.07.2018 року ДП «СхідГЗК» повідомило, що 01.03.2018 року всі посади Служби охорони праці ДП «СхідГЗК» були укомплектовані. При цьому на всі 25 посад були переведені діючі працівники ДП «СхідГЗК» з інших структурних підрозділів (15осіб) та відокремлених структурних підрозділів (10 осіб). Вказане підтверджує пояснення сторін про те, що відбулось переведення працівників охорони праці з одних структурних підрозділів підприємства до іншого в межах однієї професії. /Т.2 а.с.236-237/.

Позивач у своїх заявах направлених ДП «СхідГЗК», позовній заяві та в поясненнях зазначив, що має більш високу кваліфікацію та продуктивність праці, а також переважне право на залишення на роботі, передбачене п.1 ст.21, п.7 ст.20 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». На підтвердження цього надав: відомості про тривалий стаж роботи, копії 11 посвідчень про проходження навчання та складання іспитів, копію посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС. Натомість, відповідач не надав жодних доказів того, що пояснення позивача в цій частині не відповідають дійсності. На вимогу суду надати інформацію про стаж роботи на посаді інженера з охорони праці та наявність переважного права на залишення на роботі щодо всіх осіб (працівників), які працюють на посадах інженерів з охорони праці Служби охорони праці, яка зазначена в п.8 ухвали суду про відкриття провадження у справі від 02.04.2018 року відповідач ухилився від надання зазначеної інформації. Представник відповідача в судовому засіданні 20.07.2018 року в усному порядку пояснила, що суд помилився в назві структурного підрозділу, тому інформація не була надана. Однак, такі пояснення не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки, відповідно до ч.7 ст. 84 ЦПК України, відповідач мав протягом п'яти днів з дня вручення ухвали повідомити суд про неможливість подати доказ, який витребовує суд, із зазначенням причин. Чого відповідачем зроблено не було. Відповідно до ч.10 ст.84 ЦПК України у разі неподання учасником справи з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з'ясування якої витребовувався доказ.

Зважаючи на положення ч.10 ст.84 ЦПК України, а також обставини, що викладені в позові, письмові докази, пояснення сторін суд визнає обставину наявності у ОСОБА_1 більш високої кваліфікації та продуктивності праці та наявності переваги на залишення на роботі, передбачених ст.42 КЗпП України, ніж у осіб, що призначені на посади Служби охорони праці ДП «СхідГЗК» шляхом переведення 01.03.2018 року.

Отже, роботодавець під час здійснення процедури звільнення позивача не вжив заходів до переведення працівника за його згодою на іншу роботу та не врахував його переважне право на залишення на роботі.

Суд звертає увагу на вимоги Європейської соціальної хартії, обов'язок з дотримання якої Україна взяла на себе відповідно до закону України від 14 вересня 2006 року №137-V Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) та якої не дотримався відповідач.

Так, відповідно до п.1 ч. 1 кожна людина повинна мати можливість заробляти собі на життя професією, яку вона вільно обирає. Усі працівники мають право на захист у випадках звільнення. Кожна людина має право на захист від бідності та соціального відчуження. (пункти 8, 24, 30 ч. І вказаної Хартії)

Відповідно до ст.20 ч. ІІ Європейської соціальної хартії з метою забезпечення ефективного здійснення права на рівні можливості та рівне ставлення у вирішенні питань щодо працевлаштування та професії без дискримінації за ознакою статі Сторони зобов'язуються визнавати це право і вживати відповідних заходів для забезпечення його застосування або для сприяння його застосуванню у таких галузях:

a) працевлаштування, захист від звільнення та професійна реінтеграція;

b) професійна орієнтація, підготовка, перепідготовка та перекваліфікація;

c) умови працевлаштування і праці, включаючи винагороду;

d) професійний ріст, включаючи просування по службі.

Статтею 24 ч. ІІ вказаної Хартії з метою забезпечення ефективного здійснення права працівників на захист у випадках звільнення Сторони зобов'язуються визнати:

a) право всіх працівників не бути звільненими без поважних причин для такого звільнення, пов'язаних з їхньою працездатністю чи поведінкою, або поточними потребами підприємства, установи чи служби;

b) право працівників, звільнених без поважної причини, на належну компенсацію або іншу відповідну допомогу.

Відповідно до частини 1 статті 23 загальної декларації прав людини, кожна людина має право на працю, на вільний вибір роботи, на справедливі і сприятливі умови праці та на захист від безробіття.

Зважаючи на норми чинного законодавства, відповідач грубо порушив взяті на себе зобов'язання в частині недопущення звільнення працівника без достатніх підстав, без використання всіх можливостей по забезпеченню його роботою, не здійснивши заходів щодо направлення працівника на професійну підготовку та перепідготовку, якщо це є необхідним для його подальшого працевлаштування на цьому підприємстві.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до обґрунтованого висновку, що звільнення позивача було проведено роботодавцем без дотримання вимог ч.1 ст.40, ст.42 та ст.49-2 КЗпП України, а тому такі дії відповідача слід визнати незаконними, а відтак і наказ № 517/ОС від 27.02.2018 підлягає скасуванню. Оскільки відповідач звільнив позивача без дотримання порядку, встановленого законом, відповідно до положень ст. 235 КЗпП України з обов'язаний поновити його на попередній роботі.

Також, суд не бере до уваги докази представника відповідача ОСОБА_3, які надані суду через канцелярію суду перед судовим засіданням 20.08.2018 року, а саме про те, що 10.08.2018 року та 17.08.2018 року відповідач пропонував позивачу вакантну посаду у Службі охорони праці ДП «СхідГЗК за посадою інженера з охорони праці групи охорони праці підрозділів, що забезпечують виробництво Служби охорони праці ДП «СхідГЗК», а останній відмовився від даної посади, оскільки даний доказ надано суду з порушенням порядку встановленого законом (ст.78 ЦПК). Тим паче, що дані посади пропонувалися позивачу в період розгляду справи у суді перед судовими дебатами.

При винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст.27 Закону України «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 р. № 100.

З урахуванням наведених норм, зокрема абзацу 3 пункту 2 Порядку, середньомісячна заробітна плата за час вимушеного прогулу працівника обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передують події, з якою пов'язана виплата, тобто дню звільнення працівника з роботи.

Відповідно до п.5 Порядку основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника, яка згідно з пунктом 8 цього Порядку визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів за цей період.

В судовому засіданні встановлено, що позивач перебував у вимушеному прогулі з 01.03.2018 року по 20.08.2018 року включно (по день розгляду справи в суді), тобто 116 робочих днів (у березні 2018 р. 21 р.д., у квітні 2018 р. - 20 р.д., у травні 2018 р.- 19 р.д., у червні 2018 р.- 20 р.д., у липні 2018 р.- 22 р.д., у серпні 2018 р.- 14 р.д.).

ДП «СхідГЗК» надана довідка №452 від 23.04.2018, згідно з якою середньоденний заробіток ОСОБА_1 на час звільнення складав 523 грн. 94 коп. Середньомісячний заробіток становить 10907 грн. 10 коп. /том 1, а.с. 33/

В судовому засіданні досліджена відповідь ДП «СхідГЗК» на адвокатський запит №18/6619 від 02.08.2018, в якому повідомлено, що 01.03.2018 на ДП «СхідГЗК» було збільшено місячні тарифні ставки на коефіцієнт 1,4 для робітників підрозділів, що відносяться до промислово-виробничого персоналу підрозділів основної діяльності./Т.3 а.с.38/

Відповідно до ч.5 ст.15 Закону України «Про охорону праці» керівники та спеціалісти служби охорони праці за своєю посадою і заробітною платою прирівнюються до керівників і спеціалістів основних виробничо-технічних служб.

Відповідно до п.10 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995 У випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення.

Відповідачем під час проведення середньоденного заробітку, зазначеного в довідці №452 від 23.04.2018р., не враховані положення п.10 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженого Постановою КМУ №100 від 08.02.1995р. За таких обставин суд самостійно обраховує середньоденний заробіток позивача, починаючи з 01.03.2018 року з урахуванням коефіцієнту підвищення тарифних ставок - 1,4. Таким чином, середньоденний заробіток з 01.03.2018 року становить 733,51 який вираховується множенням середньоденного заробітку (523,94 грн.) на коефіцієнт 1,4. Середньомісячний заробіток з урахуванням коефіцієнту підвищення тарифних ставок становить 15269 грн. 94 коп. який вираховується множенням середньомісячного заробітку (10907,10 грн.) на коефіцієнт 1,4.

Отже, розмір середнього заробітку за час вимушеного прогулу складає 85087 грн. 16 коп. /116 роб. дн. х 733,51 грн. = 85087,16 грн./

На підставі вищевикладених обставин справи та норм права, які регулюють спірні правовідносини, суд вважає за можливе задовольнити позовні вимоги ОСОБА_1 про визнання незаконним та скасування наказу ДП «СхідГЗК» №517/ОС від 27.02.2018 року, про поновлення його на роботі на посаді провідного інженера з охорони праці та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у повному обсязі.

Згідно з п.п.2, 4 ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішень у справах про присудження працівникові виплати заробітної плати, але не більше ніж за один місяць (15269,94грн.), а також про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведення на іншу роботу працівника.

Судові витрати необхідно стягнути з відповідача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 12,13,81,89,141,263-265,268ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити.

Визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» від 27.02.2018 року № 517/ОС «Про звільнення ОСОБА_1.

Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного інженера з охорони праці Центральної лабораторії контрольно-вимірювальних приладів та автоматики Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат» з 01 березня 2018 року.

Стягнути з Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 14309787, місцезнаходження якого, вул. Горького, 2, м. Жовті Води, Дніпропетровська область, на користь ОСОБА_1, що має ідентифікаційний номер НОМЕР_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 85087 (вісімдесят п`ять тисяч вісімдесят сім) грн. 16 коп. Сума до стягнення визначена без утримання податку й інших обов'язкових платежів, а також 704 грн. 80 коп. - на відшкодування сплаченого судового збору.

Стягнути із Державного підприємства «Східний гірничо-збагачувальний комбінат», код ЄДРПОУ 14309787, місцезнаходження якого, вул. Горького, 2, м. Жовті Води, Дніпропетровська область, на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.(реквізити для сплати судового збору: отримувач коштів ГУК у м. Києві/ 22030106; код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача 31211256026001, код класифікації доходів бюджету 22030106).

Рішення в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу допустити до негайного виконання, у межах суми платежу, не більше ніж за один місяць - 15269 (п'ятнадцять тисяч двісті шістдесят дев'ять) гривень 94 коп.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга у тридцяти денний строк з дня його проголошення до апеляційного суду Дніпропетровської області через Жовтоводський міський суд Дніпропетровської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Жовтоводського міського суду

Дніпропетровської області Волчек Н.Ю.