Постанова № 76052859, 21.08.2018, Апеляційний суд Харківської області

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року

м. Харків

Справа № 2018/2-2969/11/13

Провадження № 22-ц/790/4060/18

Апеляційний суд Харківської області в складі:

головуючого - Бровченко І.О.,

суддів - Кіся П.В., Кружиліної О.А.,

за участю секретаря - Прокопчук І.В.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 березня 2012 року у складі судді Сенаторова В.М. у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії "Слобожанське РУ" ВАТ Банк "Фінанси та кредит" до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У вересні 2010 року позивач, публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Слобожанське РУ»АТ «Банк «Фінанси та кредит», звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути солідарно з відповідачів на користь публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Слобожанське РУ»АТ «Банк «Фінанси та Кредит»заборгованість по кредитному договору № М-079-08-ФО від 04.07.2008 у розмірі 11632,16 доларів США, що є еквівалентом 92117,40 грн. за офіційним курсом станом на 22.03.2010, та 281165,48 грн., а також витрати по сплаті судового збору в сумі 1700,00 грн. та витрати по сплаті суми на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи у розмірі 120,00 грн.

Позов мотивовано тим, що відповідно до умов кредитного договору № М-079-08-ФО від 04.07.2008, укладеного між ОСОБА_2 та ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Слобожанське РУ», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство «Банк»Фінанси та Кредит», відповідачу ОСОБА_2, позивачем був наданий кредит у розмірі 10000 доларів США з виплатою 20% процентів річних, зі строком користування до 04.07.2010. Банк виконав свої зобов'язання у повному обсязі і встановлений термін.

Відповідачем було порушено зобов'язання стосовно своєчасного повернення сум отриманого кредиту та сплати нарахованих за користування кредитними коштами процентів, комісійної винагороди, встановленої умовами договору. Внаслідок невиконання відповідачем ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість, яка станом на 21.09.2010 р. становить 11632,16 доларів США ( що є еквівалентом 92117,40 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 21.09.2010) та 281165,48 грн.

В забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором, між банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № М-079/1-08-П від 04.07.2008, відповідно до якого відповідач ОСОБА_3 зобов'язалась відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання відповідачем ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором. Крім цього, в забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором, між банком та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № М-079/2-08-П від 04.07.2008 р., відповідно до якого відповідач ОСОБА_1 зобов'язалась відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання відповідачем ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором

Заочним Рішенням Київського районного суду м. Харкова від 20 березня 2012 року позовні вимоги ПАТ Банк "Фінанси та кредит" в особі філії "Слобожанське РУ" ВАТ Банк "Фінанси та кредит" задоволено у повному обсязі.

Стягнуто солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_1 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Слобожанське РУ» ВАТ «Банк «Фінанси та кредит» заборгованість по кредитному договору № М-079-08-ФО від 04.07.2008 у розмірі 13688,59 доларів США, що є еквівалентом 109369,10 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 17.01.2012 , та 371045,85 грн., а всього стягнуто 480414, 95 грн. Вирішено питання про судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду першої інстанції скасувати та відмовити у задоволені позову стосовно неї, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права та неправильного застосування норм процесуального права. В іншій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується. Зазначає, що у зв'язку з порушенням позичальником строків повернення кредиту, що встановлені кредитним договором (графіком погашення), та виникненням заборгованості банк використав передбачене частиною другою статті 1050 ЦК України право на вимогу дострокового повернення кредиту, надіславши 12 лютого 2009 року позичальнику повідомлення про дострокове повернення усієї суми кредиту та пов'язаних із ним платежів. Крім того, вона не була належним чином повідомлена про час та дату розгляду справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, учасників судового процесу які з'явились, дослідивши матеріали справи, відповідно до статті 367 ЦПК України перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги у повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачі неналежним чином виконували умови кредитного договору та договорів поруки.

Колегія суддів в межах доводів та вимог апеляційної з таким висновком суду першої інстанції в повному обсязі погодитись не може, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що відповідач ОСОБА_2 уклала договір № М-079-08-ФО з ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит»в особі Філії «Слобожанське РУ», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство « Банк»Фінанси та Кредит».

Відповідно до умов договору банк надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 10000,00 доларів США з виплатою 20% процентів річних і строком користування до 04.07.2010, а ОСОБА_2 зобов'язалась повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та щомісячну комісійну винагороду у строк і на умовах передбачених кредитним договором.

Згідно розрахунку, наданого позивачем, сума заборгованості ОСОБА_2 за договором № М-079-08-ФО від 04.07.2008, станом на 17 січня 2012 року становить 13688,59 доларів США, що є еквівалентом 109369,10 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 17.01.2012, та 371045,85 грн. з яких: прострочена заборгованість за кредитом 8602,96 доларів США, що є еквівалентом 68735,93 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 17.01.2012, строкова заборгованість по процентам - 76,47 доларів США, що є еквівалентом 610,98 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 17.01.2012, прострочена заборгованість по процентам 5009,16 доларів США, що є еквівалентом 40022,19 грн. за офіційним курсом НБУ станом на 17.01.2012; пеня за прострочення погашення кредиту 250886,814 грн., пеня за прострочення погашення процентів 120159,71 грн. Загальний розмір вимоги установи банку складає 480414, 95 грн.

В порядку забезпечення виконання ОСОБА_2 своїх зобов'язань за кредитним договором, 04.07.2008 між банком та ОСОБА_3 був укладений договір поруки № М-079/1-07-П від 04.07.2008, відповідно до якого відповідач ОСОБА_3 зобов'язалась відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання відповідачем ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором.

Крім цього, в забезпечення зобов'язань ОСОБА_2 за кредитним договором, між банком та ОСОБА_1 був укладений договір поруки № М-079/2-08-П від 04.07.2008, відповідно до якого відповідач ОСОБА_1 зобов'язалась відповідати у повному обсязі за своєчасне та повне виконання відповідачем ОСОБА_2 зобов'язань за кредитним договором.

У встановлений договором строк ОСОБА_2 свої зобов'язання не виконала, допускаючи прострочення платежів, нараховані відсотки за користування кредитом не сплатила.

26 лютого 2009 року банк направив ОСОБА_2 вимогу про дострокове погашення грошових коштів у повному обсязі, яка була залишена без задоволення.

Відповідно до пункту 3.4 кредитного договору сторони домовилися, що банк має право призупинити видачу кредитних ресурсів, відмовити позичальнику в продовженні строку дії цього договору, а також вимагати дострокового повернення кредитних ресурсів, оплати нарахованих процентів за ним, неустойки відповідно до цього договору, у випадках порушення позичальником будь-яких умов договору, у тому числі позивальник несвоєчасно чи не в повному обсязі здійснив зарахування коштів на погашення заборгованості за кредитними ресурсами та/або на сплату процентів, відповідно до умов цього договору. Для цього банк повідомляє позичальника телеграфом, шляхом відправлення рекомендованих листів з повідомленням чи шляхом доставки нарочним позичальнику за зазначеною адресою.

Таким чином, виникнення обов'язку з дострокового виконання зобов'язання пов'язується саме з направленням позичальнику вимоги, а не з його отриманням та виконанням.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з частинами першою та другою статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Відповідно до частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців з дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя, якщо інше не передбачено законом. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року з дня укладення договору поруки, якщо інше не передбачено законом.

Аналіз наведених правил дає підстави для висновку, що законодавець передбачив три способи визначення строку дії поруки: протягом строку, встановленого договором поруки; протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання; протягом одного року від дня укладення договору поруки (якщо строк основного зобов'язання не встановлено або встановлено моментом пред'явлення вимоги).

Зважаючи на наведене, строк дії поруки (будь-який із зазначених у частині четвертій статті 559 ЦК України) не є строком захисту порушеного права, а є строком існування суб'єктивного права кредитора й суб'єктивного обов'язку поручителя, після закінчення якого вони припиняються. Це означає, що зі спливом цього строку (який є преклюзивним) жодних дій щодо реалізації свого права за договором поруки, у тому числі застосування судових заходів захисту свого права (шляхом пред'явлення позову), кредитор вчиняти не вправі.

З огляду на преклюзивний характер строку поруки й обумовлене цим припинення права кредитора на реалізацію цього виду забезпечення виконання зобов'язань застосоване в другому реченні частини четвертої статті 559 ЦК України словосполучення «пред'явлення вимоги» до поручителя протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання як умови чинності поруки необхідно розуміти як пред'явлення кредитором у встановленому законом порядку протягом зазначеного строку саме позовної, а не будь-якої іншої вимоги до поручителя. Зазначене положення при цьому не виключає можливість пред'явлення кредитором до поручителя іншої письмової вимоги про погашення заборгованості за боржника, однак і в такому разі кредитор може звернутися з такою вимогою до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

Керуючись положеннями частини четвертої статті 559 ЦК України, необхідно зробити висновок, що вимогу до поручителя про виконання ним солідарного з боржником зобов'язання за договором повинно бути пред'явлено в судовому порядку в межах строку дії поруки, тобто протягом шести місяців з дня, встановленого кредитором для дострокового погашення кредиту в порядку реалізації ним свого права, передбаченого частиною другою статті 1050 ЦК України, або з дня настання строку виконання основного зобов'язання (у разі якщо кредит повинен бути погашений одноразовим платежем).

Таким чином, закінчення строку, встановленого договором поруки, так само, як сплив шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання або одного року від дня укладення договору поруки, якщо строк основного зобов'язання не встановлений, припиняє поруку за умови, що кредитор протягом строку дії поруки не звернувся до суду з позовом до поручителя.

За змістом частини четвертої статті 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Отже, порука - це строкове зобов'язання, і незалежно від того, встановлений строк її дії договором чи законом, його сплив припиняє суб'єктивне право кредитора.

Відповідно до частини першої статті 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (частина перша статті 252 ЦК України).

Разом із тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує поняття «термін», який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (статті 251, 252 ЦК України).

Пунктом 5.1 договору поруки передбачено, що порука припиняється із припиненням зобов'язання, що забезпечується нею. Порука також припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання зобов'язання за кредитним договором не заявив вимоги до поручителя.

З копії листа-претензії від 22 лютого 2009 року, наданої банком в обґрунтування позовних вимог, вбачається, що банк відповідно до п. 3.4 кредитного договору вимагає дострокове повернення грошових коштів у повному обсязі.

Враховуючи, що договором поруки передбачено шість місяців від дня настання строку виконання зобов'язань за кредитним договором для пред'явлення вимоги до поручителя, а з позовом банк звернувся 24 вересня 2010 року, порука у спірних правовідносинах припинилася.

Сторони визначили відповідні правила у договорі, встановили обов'язкові для обох сторін правила поведінки, яких вони повинні дотримуватися. Сторони врегулювали свої відносини за правилами частини третьої статті 6 ЦК України на власний розсуд. При цьому зміст вимоги банка, направленої до позичальника не може розглядатися в якості підстави зміни інших умов кредитного договору, окрім зміни умов щодо строку його виконання; саме в цьому й полягає правовий сенс такої вимоги кредитора.

Враховуючи, що зазначене рішення про дострокове повернення кредитних коштів приймалося саме банком, тому незалежно від того, чи отримали позичальник та поручитель такі повідомлення, згадані зміни настали та є обов'язковими для позивача. Це зумовлювало обов'язок банка пред'явити позов до поручителя протягом шести місяців.

Пред'явивши вимогу про погашення простроченої заборгованості кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання й протягом шести місяців, починаючи від цієї дати, був зобов'язаний пред'явити позов до поручителя.

Таким чином, якщо кредитор на підставі частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов'язання, то передбачений договором строк пред'явлення вимоги до поручителя в шість місяців підлягає обрахуванню від цієї дати.

В оцінці поведінки сторін суд має керуватися положеннями частини третьої статті 509 ЦК України, за змістом якої зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості, що відповідним чином має впливати на порядок та спосіб виконання сторонами власних зобов'язань. За правилом же статті 526 цього Кодексу зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно, кожна сторона у договірному зобов'язанні має діяти розсудливо та добросовісно, розуміючи значення своїх дій та беручи на себе усі їхні юридичні наслідки.

Таким чином, враховуючи вимоги до поручителя ОСОБА_1 про виконання нею солідарного з боржником зобов'язання за кредитним договором пред'явлено з пропуском 6 місячного строку передбаченого частиною 4 статті 559 ЦК України,позовні вимоги про стягнення заборгованості з ОСОБА_1 та судових витрат задоволенню не підлягають.

Крім того, скасовуючи судове рішення в частині позовних вимог до ОСОБА_1, апеляційний суд враховує, що остання не була належним чином про час та дату розгляду справи, про що ОСОБА_1 також зазначає в обґрунтування доводів апеляційної скарги.

З врахуванням встановлених обставин та доказів, які містяться в матеріалах справи, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що вимоги ОСОБА_1 про скасування рішення суду в частині позовних вимог до неї підлягають задоволенню з наведених вище підстав.

За результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України змінює судове рішення і ухвалює у відповідній частині нове рішення з підстав, передбачених пунктом 1 частини 1 статті 376 ЦПК України.

Відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України апеляційний суд здійснює розподіл судових витрат у зв'язку з розглядом справи судом апеляційної інстанції.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382-384, 389, 390 ЦПК України, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Заочне рішення Київського районного суду м. Харкова від 20 березня 2012 року змінити.

У задоволені позову публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» ВАТ Банк «Фінанси та кредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Стягнути з публічного акціонерного товариства Банк «Фінанси та кредит» в особі філії «Слобожанське РУ» ВАТ Банк «Фінанси та кредит» на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2550 грн. у зв'язку з переглядом справи судом апеляційної інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення.

Повне судове рішення складено 23 серпня 2018 року.

Головуючий -

Судді :