Постанова № 7605211, 19.01.2010, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 січня 2010 р.                                                                       справа № 2а-19841/09/0570

час прийняття постанови: 20-00

Донецький окружний адміністративний суд в складі:

головуючого                                                  судді Смагар С.В.

при секретарі                                                  Куранді Т.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Приватного підприємства «Роникс», м. Донецьк

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька

про скасування податкових повідомлень-рішень

за участю представників:

від позивача: Стукаленко К.І. – за дов. від 01.11.2009р.

від відповідача: Кричун М.О. – за дов. від 09.10.2009р.

ВСТАНОВИВ:

Приватним підприємством «Роникс» заявлено позов до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 червня 2009 року № 0001102341/0, від 17 липня 2009 року № 0001102341/1, від 24 вересня 2009 року № 0001102341/2, якими нараховані податкові зобов’язання з податку на прибуток в сумі 10162801 грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 10162801 грн., у загальній сумі 20325602 грн.; від 22 червня 2009 року № 0001092341/0, від 17 липня 2009 року № 0001092341/1, від 24 вересня 2009 року № 0001092341/2, якими нараховані податкові зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 4618700 грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 2309350 грн., у загальній сумі 6928050 грн.; від 24 вересня 2009 року № 0001332341/2, якими нараховані податкові зобов’язання з податку на прибуток в сумі 44136 та застосовані фінансові санкції в сумі 44306 грн., у загальній сумі 88442 грн.; від 24 вересня 2009 року № 0001322341/2, яким застосовані фінансові санкції з податку на додану вартість в сумі 340 грн.

Позивач в обґрунтування позовних вимог посилається на норми Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», Закону України «Про податок на додану вартість», доводить відсутність підстав для визначення відповідачем податкового зобов’язання з податку на прибуток та податку на додану вартість з огляду на вилучення податковою міліцією первинних документів підприємства та неповернення їх у повному обсязі, що спричинило неможливість їх надання податковому органу під час перевірки.

Відповідач заперечує проти позовних вимог, вважає, що спірні податкові повідомлення-рішення прийняті у відповідності до вимог чинного законодавства.

Вислухавши у судовому засіданні представників сторін, дослідивши та оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, суд встановив наступне.

Приватне підприємство «Роникс» є юридичною особою, включене до ЄДРПОУ за номером 24658075, перебуває на податковому обліку в Державній податковій інспекції у Ленінському районі м. Донецька, є платником податку на додану вартість, свідоцтво 08150242.

З 15 квітня по 1 червня 2009 року відповідачем була здійснена виїзна планова перевірка позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року, наслідки якої викладені в акті перевірки від 9 червня 2009 року № 1752/23-2/24658075 (надалі - акт перевірки).

За висновками вищенаведеного акту перевірки та за результатами адміністративного оскарження заступником керівника податкового органу (відповідача у справі) 22 червня 2009 року, 17 липня 2009 року та 24 вересня 2009 року прийняті спірні податкові повідомлення-рішення згідно з підпунктами «а» та «б» підпункту 4.2.2 пункту 4.2 статті 4 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (надалі - Закон № 2181):

№ 0001102341/0, № 0001102341/1, № 0001102341/2, якими визначені податкові зобов’язання з податку на прибуток у загальній сумі 20325602 грн., з яких за основним платежем 10162801 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10162801 грн.;

№ 0001092341/0, № 0001092341/1, № 0001092341/2, якими визначені податкові зобов’язання з податку на додану вартість у загальній сумі 6928050 грн., з яких за основним платежем 4618700 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2309350 грн.;

№ 0001332341/2, яким визначені податкові зобов’язання з податку на прибуток у загальній сумі 88442 грн., з яких за основним платежем 44136 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 44306 грн.

№ 0001322341/2, яким застосовані фінансові санкції з податку на додану вартість в сумі 340 грн.

Правовою підставою визначення податків спірними податковими повідомленнями-рішеннями наведені норми підпункту 5.2.5 пункту 5.2, пункту 5.1 статті 5, абзацу 4 підпункту 5.3.9 пункту 5.3, підпункту 5.6.1 пункту 5.6, підпункту 5.7.1 пункту 5.7 статті 5, підпункту 8.1.2 пункту 8.1, підпунктів 8.3.1, 8.3.2 пункту 8.3 статті 8, пункту 16.1 статті 16 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28 грудня 1994 року № 334/94-ВР (надалі – Закон № 334), підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» від 3 квітня 1997 року № 168/97-ВР (надалі – Закон № 168).

Правовою підставою застосування штрафних (фінансових) санкцій відповідачем визначені норми підпунктів 17.1.1, 17.1.3 та 17.1.6 пункту 17.1 статті 17 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Перевіркою повноти визначення валових витрат за період з 1 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року відповідачем встановлено їх завищення в сумі 41021338 грн., у тому числі за 4 квартал 2007 року в сумі 20839027 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 10377948 грн., за 1 півріччя 2008 року в сумі 20182311 грн. Відповідач в акті перевірки зазначає, що до складу валових витрат позивачем віднесено суму витрат у розмірі 41021338 грн., яка повинна складатися з вартості придбаних товарів, послуг, витрат на оплату праці, суми внесків до фондів, сума податків та зборів, убутку балансової вартості товарів, інших витрат при відмові посадовою особою у наданні для перевірки документів бухгалтерського та податкового обліку у зв'язку із вилученням згідно протоколу обшуку від 13 червня 2008 року податковою міліцією. Відповідно інформації, наданої ВПМ ДПА у Донецькій області вищевказані документи було повернуто посадовій особі підприємства.

Перевіркою повноти визначення податку на прибуток за період з 1 жовтня 2007 року по 31 грудня 2008 року відповідачем встановлено заниження податку на загальну суму 10144000 грн., у тому числі за 4 квартал 2007 року в сумі 5173235 грн., у 2008 році в сумі 4970765 грн.

Перевіркою повноти визначення податкового кредиту за період з 1 січня 2007 року по 30 вересня 2008 року відповідачем встановлено його завищення позивачем у загальній сумі 4618700 грн. Відповідач в акті перевірки зазначає, що позивачем віднесено до складу податкового кредиту податок на додану вартість за товари і послуги, підтвердження яких не надано до перевірки. Перевіркою повноти нарахування податку на додану вартість відповідачем встановлено його заниження в сумі 4618700 грн., а саме з жовтня 2007 року по квітень 2008 року.

Відповідно до пункту 3.1 статті 3 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валовий дохід є загальною сумою доходу платника податку від всіх видів діяльності, отриманих (нарахованих) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, так і за її межами.

Поняття та склад валових витрат визначені статтею 5 вищезазначеного Закону, відповідно до пункту 5.1 якої валові витрати виробництва та обігу (далі – валові витрати) – сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності. Склад валових витрат наведений у пункті 5.2 даної статті.

Відповідно до підпункту 5.2.5 пункту 5.2 статті 5 Закону № 334 до складу валових витрат включаються суми внесених (нарахованих) податків, зборів (обов'язкових платежів), установлених Законом України «Про систему оподаткування» (крім тих, що прямо не визначені у переліку податків, зборів (обов'язкових платежів), визначених зазначеним Законом), включаючи акцизний збір та рентні платежі, а також збір у вигляді цільової надбавки до діючого тарифу на електричну та теплову енергію, за винятком податків, зборів (обов'язкових платежів), передбачених підпунктами 5.3.3, 5.3.4, та пені, штрафів, неустойок, передбачених підпунктом 5.3.5 цієї статті.

Витрати, які не включаються до складу валових витрат, визначені пунктом 5.3 вищенаведеної статті. Відповідно до підпункту 5.3.9 даного пункту не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з підпунктом 5.6.1 пункту 5.6 статті 5 Закону № 334 з урахуванням норм пункту 5.3 цієї статті до складу валових витрат платника податку відносяться витрати на оплату праці фізичних осіб, що перебувають у трудових відносинах з таким платником податку (далі - працівники), які включають витрати на виплату основної і додаткової заробітної плати та інших видів заохочень і виплат, виходячи з тарифних ставок, у вигляді премій, заохочень, відшкодувань вартості товарів (робіт, послуг), витрати на виплату авторських винагород та виплат за виконання робіт (послуг), згідно з договорами цивільно-правового характеру, будь-які інші виплати в грошовій або натуральній формі, встановлені за домовленістю сторін (крім сум матеріальної допомоги, які звільняються від оподаткування згідно з нормами закону, що регулює питання оподаткування доходів фізичних осіб (законодавства, що встановлює правила оподаткування прибутковим податком з громадян).

Підпункт 5.7.1 пункту 5.7 статті 5 Закону № 334 передбачає, що до складу валових витрат платника податку відносяться суми збору на обов'язкове державне пенсійне страхування та внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, нараховані на виплати, зазначені в підпункті 5.6.1 цієї статті, у розмірах і порядку, встановлених законом.

Пунктом 5.11 вищезазначеної статті передбачено, що встановлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Підпункти 8.3.1 та 8.3.2 пункту 8.3 статті 8 Закону № 334, на які посилається відповідач у спірних рішеннях, визначають порядок визначення та нарахування сум амортизаційних відрахувань.

Відповідно до преамбули Закону України «Про податок на додану вартість», зазначений Закон, серед іншого, визначає статус платників податку на додану вартість, поняття податкової накладної, порядок обліку, звітування та внесення податку до бюджету. Стаття 7 зазначеного Закону визначає порядок, підстави та терміни формування податкового кредиту.

Підпункт 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» визначає, що податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду, у тому числі у зв’язку з придбанням послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності.

Абзац третій даного підпункту передбачає, що право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Як вбачається з вищенаведених висновків акту перевірки та аналізу вищенаведених норм Законів України «Про оподаткування прибутку підприємств» та «Про податок на додану вартість», проблемою даного спору є відсутність підтверджуючих первинних документів у позивача під час його перевірки відповідачем.

Як встановлено судом, 13 квітня 2009 року позивач повідомив відповідача листом про відсутність можливості надання документів для перевірки за період з 4 кварталу 2007 року по 1 півріччя 2008 року у зв'язку із їх вилученням згідно з протоколом обшуку від 13 червня 2008 року, який проводився працівниками слідчого відділення податкової міліції СДПІ по роботі з ВПП у м. Донецьку. Для перевірки позивачем були надані відповідачу документи бухгалтерського та податкового обліку за 2 півріччя 2008 року. Відповідач під час судового розгляду наполягав на тому, що всі первинні документи, які були вилучені податковою міліцією під час обшуку були повернуті позивачу, що підтверджується розпискою директора підприємства.

Як вбачається з протоколу обшуку від 13 червня 2006 року, в ході проведення обшуку слідчим податкової міліції були вилучені папки з первинними документами позивача, однак без зазначення кількості аркушів, наявних у папках документів, та які саме конкретно документи, а саме номер, дата та назва, були вилучені у підприємства.

Судом встановлено, що кримінальна справа, порушення якої стало підставою для проведення обшуку підприємства (позивача) та вилучення його первинних документів, була припинена за відсутності ознак злочину.

Згідно з розпискою директора підприємства йому були повернуті вилучені під час обшуку приміщення підприємства згідно протоколу від 13 червня 2008 року документи у двох пакетах.

Під час допиту у якості свідка директор підприємства (позивача) Харосаженко О.І. пояснив, що первинні документи підприємства, які були вилучені під час обшуку, були повернуті не у повному обсязі. Слідчий Резніченко М.І., який повертав вилучені документи директору позивача, під час допиту у якості свідка пояснив суду, що всі документи підприємства, які були запаковані в пакети і не розпечатувалися після їх вилучення під час обшуку, були повернуті підприємству, однак опис повернутих документів не здійснювався, оскільки це не передбачено законом. Як вже зазначалося судом, які саме документи вилучалися під час обшуку у позивача, встановити не є можливим за відсутності опису самих документів, внаслідок чого й підтвердити їх повернення підприємству або спростувати висновки позивача щодо їх неповернення не є можливим.

Долучені позивачем до матеріалів справи письмові докази, а саме дублікати податкових накладних, рахунки-фактури, видаткові накладні, банківські виписки, спростовують висновки податкового органу щодо відсутності первинних документів, які обумовили формування валових витрат, податкового кредиту тощо. До компетенції суду не входить перевірка достовірності, повноти нарахування та сплати податків та зборів (обов'язкових платежів) позивачем, оскільки це є виключними повноваженнями органів державної податкової служби і суд не привласнює функції суб'єкта владних повноважень – відповідача у справі. Однак, враховуючи вищевикладене, у суду відсутні обґрунтовані підстави для підтвердження висновків податкового органу, викладених в акті перевірки, що стали підставою для прийняття спірних рішень.

Суд дійшов висновку, що відповідачем як суб’єктом владних повноважень не доведена правомірність спірних податкових повідомлень-рішень в порядку частини 2 статті 71 КАС України.

Безпідставність донарахування спірними рішеннями податку на прибуток та податку на додану вартість посвідчує безпідставність застосування штрафних (фінансових) санкцій на підставі підпункту 17.1.3 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181.

Суд зазначає, що застосування штрафної (фінансової) санкції в порядку підпункту 17.1.6. пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 можливе тільки у тому випадку, коли платником податку задекларовані операції з продажу товарів (робіт, послуг) та їх придбання, тобто їх суми віднесені до складу валових доходів та валових витрат, але перевіркою встановлено, що ці суми не відповідають дійсним сумам таких господарських операцій (відбулася переоцінка або недооцінка), що призвело до заниження податкового зобов'язання у великих розмірах. Будь-яке недекларування об’єктів оподаткування, або декларування з порушенням інших норм або порядку не може бути підставою для застосування до платника податку штрафів визначених підпунктом 17.1.6. пункту 17.1 статті 17 зазначеного Закону. У спірних правовідносинах відповідачем не визначено та документально не підтверджено, що позивачем віднесені суми по операціям з продажу товарів (робіт, послуг) або їх придбанню, які не відповідають дійсності. Таке не випливає ні з акту перевірки, ні доведено відповідачем у ході судового розгляду. Відповідачем не наведені ні самі операції, які він вважає переоціненими або недооціненими, ні їх дійсна та задекларована сума, ні документи з яких така невідповідність випливає.

Стосовно застосування відповідачем штрафної (фінансової) санкції за підпунктом 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181 у розмірі 340 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням від 24 вересня 2009 року № 0001322341/2 (податок на додану вартість) та у розмірі 170 грн. спірним податковим-рішенням від 24 вересня 2009 року № 0001332341/2 (податок на прибуток) суд зазначає наступне.

Відповідачем під час перевірки встановлено, що позивач несвоєчасно подав до податкового органу податкові декларації з податку на додану вартість за травень, червень 2008 року та з податку на прибуток за півріччя 2008 року в порушення Закону № 2181. Дані обставини не заперечуються позивачем. Норми Закону № 2181 не звільняють платника податків від обов'язку у встановлені законом строки подання податкової звітності за відсутності первинних документів у платника податків в незалежності від причин такої відсутності, а також надають платнику податків можливість подати до податкового органу уточнюючі розрахунки (декларації) в майбутніх періодах.

Враховуючи зазначене, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог в частині скасування спірного податкового повідомлення-рішення від 24 вересня 2009 року № 0001322341/2 за застосування штрафної (фінансової) санкції у розмірі 340 грн. та в частині застосування санкції у розмірі 170 грн. спірним податковим повідомленням-рішенням від 24 вересня 2009 року № 0001332341/2 на підставі підпункту 17.1.1 пункту 17.1 статті 17 Закону № 2181.

Оскільки за нормами законодавства з оподаткування, зокрема Закону № 2181, рішення податкового органу визнаються недійсними, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог шляхом визнання спірних податкових повідомлень-рішень недійсними з урахуванням частини 2 статті 11 КАС України.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, а судові витрати підлягають присудженню позивачеві відповідно до задоволених позовних вимог в порядку статті 94 КАС України.

Керуючись статтями 2-15, 17-18, 33-35, 41-42, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110, 122-143, 151-154, 158, 162, 163, 167, 185-186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного підприємства «Роникс» до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька про скасування податкових повідомлень-рішень від 22 червня 2009 року № 0001102341/0, від 17 липня 2009 року № 0001102341/1, від 24 вересня 2009 року № 0001102341/2, якими нараховані податкові зобов’язання з податку на прибуток в сумі 10162801 грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 10162801 грн., у загальній сумі 20325602 грн.; від 22 червня 2009 року № 0001092341/0, від 17 липня 2009 року № 0001092341/1, від 24 вересня 2009 року № 0001092341/2, якими нараховані податкові зобов’язання з податку на додану вартість в сумі 4618700 грн. та застосовані фінансові санкції в сумі 2309350 грн., у загальній сумі 6928050 грн.; від 24 вересня 2009 року № 0001332341/2, якими нараховані податкові зобов’язання з податку на прибуток в сумі 44136 та застосовані фінансові санкції в сумі 44306 грн., у загальній сумі 88442 грн.; від 24 вересня 2009 року № 0001322341/2, яким застосовані фінансові санкції з податку на додану вартість в сумі 340 грн. задовольнити частково.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька від 22 червня 2009 року № 0001102341/0, від 17 липня 2009 року № 0001102341/1, від 24 вересня 2009 року № 0001102341/2, якими визначені податкові зобов’язання з податку на прибуток у загальній сумі 20325602 грн., з яких за основним платежем 10162801 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 10162801 грн.

Визнати недійсними податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька від 22 червня 2009 року № 0001092341/0, від 17 липня 2009 року № 0001092341/1, від 24 вересня 2009 року № 0001092341/2, якими визначені податкові зобов’язання з податку на додану вартість у загальній сумі 6928050 грн., з яких за основним платежем 4618700 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 2309350 грн.

Визнати частково недійсним податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Донецька від 24 вересня 2009 року № 0001332341/2 в частині визначення податкового зобов’язання за основним платежем в сумі 44136 грн. та застосування штрафних (фінансових) санкцій в сумі 44136 грн.

В іншій частині позовних вимог у задоволенні відмовити.

Присудити з Державного бюджету України на користь Приватного підприємства «Роникс» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 грн. 90 коп.

Вступна та резолютивна частини постанови прийняті у нарадчій кімнаті та проголошені у судовому засіданні 19 січня 2010 року. Постанова у повному обсязі складена 22 січня 2010 року.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд шляхом подачі в десятиденний строк з дня складення постанови у повному обсязі заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом двадцяти днів апеляційної скарги, з подачею її копії до апеляційної інстанції або в порядку частини 5 статті 186 Кодексу адміністративного судочинства України шляхом подання апеляційної скарги у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження. Якщо постанову було проголошено у відсутності особи, яка бере участь у справі, то строк подання заяви про апеляційне оскарження обчислюється з дня отримання нею копії постанови.

Суддя                                                                       Смагар С.В.