Постанова № 76051947, 21.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/15113/17 Головуючий у 1-й інстанції: Шейко Т.І.

Суддя-доповідач: Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міської ради на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2018 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради, третя особа, яка не заявляє самосійних вимог на стороні відповідача - Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

- визнати протиправним та скасувати рішення Київської міської ради від 26.09.2017 № 100/3107 «Про відмову у передачі громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1»;

- зобов'язати Київську міську раду, у відповідності до вимог чинного законодавства України, затвердити проект землеустрою (справа А-12686) щодо відведення громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2018 позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Київської міської ради від 26.09.2017 № 100/3107 «Про відмову у передачі громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1»; зобов'язано Київську міську раду повторно розглянути проект землеустрою (справа № А-12686) щодо відведення громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні; в іншій частині позову відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням відповідач звернувся із апеляційною скаргою, в якій він просить скасувати оскаржуване рішення, як таке, що прийняте із порушенням норм матеріального і процесуального права, та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників судового процесу, які з'явились у судове засідання, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 у справі № 826/27260/15 за позовом ОСОБА_2 до Київської міської ради про зобов'язання прийняти рішення, зобов'язано Київську міську раду розглянути на найближчому пленарному засіданні проект землеустрою (справа № А-12686) щодо відведення громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, в порядку, встановленому статтею 118 Земельного кодексу України.

На виконання вказаної постанови суду Київською міською радою прийнято рішення від 26.09.2017 № 100/3107, яким вирішено відмовити у передачі земельної ділянки у приватну власність громадянину ОСОБА_2 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 (справа № А-12686).

Зі змісту вказаного рішення вбачається, що останнє мотивоване положеннями частини 3 статті 24 та пункту 61 розділу V «Прикінцеві положення» Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», з урахуванням витягу з протоколу № 3 засідання постійної комісії Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування від 09.02.2016.

Вважаючи таку відмову необґрунтованою, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з даним позовом до суду першої інстанції.

Суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що оскільки позивачем подано всі необхідні документи, передбачені ст. 118 Земельного кодексу України, ст. 50 Закону України «Про землеустрій», для передачі у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, то відповідач протиправно відмовив позивачу у передачі у приватну власність такої земельної ділянки на АДРЕСА_1, у зв'язку із чим позов підлягає задоволенню.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що рішення про відмову у передачі позивачу у приватну власність земельної ділянки є правомірним та прийняте з дотриманням встановленого порядку, у зв'язку із чим позов задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з рішенням суду першої інстанції та вважає доводи апелянта безпідставними, враховуючи наступне.

Стаття 116 Земельного кодексу України передбачає, що громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі: а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян; б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій; в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

За приписами норм частин 6 і 7 статті 118 Земельного кодексу України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, зокрема: для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до Ради міністрів Автономної Республіки Крим. Верховній Раді Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.

У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє Верховну Раду Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.

Таким чином, у вказаній частині статті 118 Земельного кодексу України, наведений не тільки вичерпний перелік підстав для відмови у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, але й закріплено принцип «мовчазної згоди», згідно з яким зацікавлений громадянин має право розпочати виготовлення проекту землеустрою після спливу місячного терміну з моменту отримання органом місцевого самоврядування відповідного клопотання.

Згідно з частинами 8, 9 і 10 статті 118 Земельного кодексу України, проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки погоджується в порядку, встановленому статті 186-1 цього Кодексу.

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу у двотижневий строк з дня отримання погодженого проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки (а в разі необхідності здійснення обов'язкової державної експертизи землевпорядної документації згідно із законом - після отримання позитивного висновку такої експертизи) приймає рішення про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.

Відмова органу виконавчої влади чи органу місцевого самоврядування у передачі земельної ділянки у власність або залишення клопотання без розгляду можуть бути оскаржені до суду.

З огляду на вищезазначені норми, суд першої інстанції вірно встановив, що питання безоплатної передачі земельних ділянок комунальної власності у власність громадян є виключною компетенцією органу місцевого самоврядування, тобто Київської міської ради.

Відповідно до положень статті 22 розділу 7 Тимчасового порядку передачі (надання) земельних ділянок у користування або у власність із земель комунальної власності в місті Києві, затвердженого рішенням Київської міської ради від 28.02.2013 № 63/9120 (у редакції чинній на момент звернення позивача із клопотанням 16.09.2015), розроблення і погодження проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок громадянам для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), ведення садівництва, індивідуального дачного та гаражного будівництва, а також державна реєстрація земельної ділянки, внесення відомостей до міського земельного кадастру здійснюються відповідно до розділу 4 цього Порядку.

Приймальня Київради з земельних питань у день реєстрації заяви або протягом наступного робочого дня передає цю заяву з доданими до неї документами, сформованими у кадастрову справу, до Департаменту земельних ресурсів, а у випадку надходження до Київської міської ради клопотання секретаріат Київської міської ради у день реєстрації цього клопотання або протягом наступного робочого передає його через приймальню Київради з земельних питань до Департаменту земельних ресурсів для розгляду у строк, що не перевищує 10 робочих днів, та для формування кадастрової справи, якщо така не сформована, і підготовки проекту рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки безоплатно у приватну власність чи оренду або про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи оренду.

У разі надходження до Департаменту земельних ресурсів документації із землеустрою або клопотання для передачі земельної ділянки без складання документації із землеустрою, які не відповідають вимогам законодавства та цього Порядку, документація із землеустрою та додані до неї документи (проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки на підставах, визначених частиною шостою статті 13 цього Порядку, або технічна документація із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на підставах, визначених частиною шостою статті 16 цього Порядку) або документи, додані до клопотання (не додано в повному обсязі документи, визначені пунктом 3.2 частини третьої цієї статті), повертаються Департаментом земельних ресурсів через приймальню Київради із земельних питань громадянину на доопрацювання.

У разі повернення документації із землеустрою з доданими до неї документами або документів, доданих до клопотання про передачу земельної ділянки без складання документації із землеустрою, Департамент земельних ресурсів письмово зазначає підстави такого повернення.

Після усунення громадянином зазначених Департаментом земельних ресурсів недоліків повторне повернення документів не допускається.

На підставі розробленої і погодженої документації із землеустрою або клопотання про передачу земельної ділянки без складання документації із землеустрою, крім випадків, визначених частиною п'ятою цієї статті, Департамент земельних ресурсів готує проект рішення Київської міської ради про передачу земельної ділянки безоплатно у приватну власність чи в оренду або про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи в оренду.

З кадастрової справи А-12686 вбачається, що за результатами наданих позивачем документів Департамент земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) підготував позитивний проект рішення (ПР-8173 від 11.12.2015) «Про передачу громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1».

Однак, вказаний проект рішення Департаменту земельних ресурсів було відхилено постійно діючою комісією Київської міської ради з питань містобудування, архітектури та землекористування у зв'язку із відсутністю детального плану та плану зонування території затвердженого відповідно до чинного законодавства, що в силу норм пункту 3 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» є підставою для заборони передачі (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб. За наведених мотивів, постійна комісія Київської міської ради повернула кадастрову справу № А-12686 разом з проектом рішення «Про передачу ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1» Департаменту земельних ресурсів для підготовки проекту рішення про відмову у передачі у власність такої земельної ділянки, що зафіксовано у протоколі № 3 засідання такої постійної комісії від 09.02.2016.

За результатами отримання проекту рішення Департаменту земельних ресурсів про відмову у передачі ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1 (ПР-13360 від 25.04.2015), Київська міська рада з посиланням на витяг з протоколу № 3 засідання постійної комісії Київської міської ради від 09.02.2016 та на виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 05.10.2016 у справі № 826/27260/15 прийняла оскаржуване рішення «Про відмову у передачі громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1» № 100/3107 від 26.09.2017.

Щодо правомірності оскаржуваного рішення Київської міської ради, колегія суддів зазначає наступне.

У силу частини 3 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», яким обґрунтовано оскаржуване рішення, у разі відсутності плану зонування або детального плану території, затвердженого відповідно до вимог цього Закону, передача (надання) земельних ділянок із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб забороняється.

Відповідно до частини 1 статті 16 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» планування територій на місцевому рівні здійснюється шляхом розроблення та затвердження генеральних планів населених пунктів, планів зонування територій і детальних планів території, їх оновлення та внесення змін до них.

Частиною 1 статті 17 вказаного Закону визначено, що генеральний план населеного пункту є основним видом містобудівної документації на місцевому рівні, призначеної для обґрунтування довгострокової стратегії планування та забудови території населеного пункту.

На підставі затвердженого генерального плану населеного пункту розробляється план земельно-господарського устрою, який після його затвердження стає невід'ємною частиною генерального плану.

Послідовність виконання робіт з розроблення генерального плану населеного пункту та документації із землеустрою визначається будівельними нормами, державними стандартами і правилами та завданням на розроблення (внесення змін, оновлення) містобудівної документації, яке складається і затверджується її замовником за погодженням з розробником.

У складі генерального плану населеного пункту може розроблятися план зонування території цього населеного пункту. План зонування території може розроблятися і як окрема містобудівна документація після затвердження генерального плану.

У той же час, частиною 1 статті 18 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» передбачено, що план зонування території розробляється на основі генерального плану населеного пункту (у його складі або як окремий документ) з метою визначення умов та обмежень використання території для містобудівних потреб у межах визначених зон.

Детальний план у межах населеного пункту уточнює положення генерального плану населеного пункту та визначає планувальну організацію і розвиток частини території.

Детальний план розробляється з метою визначення планувальної організації і функціонального призначення, просторової композиції і параметрів забудови та ландшафтної організації кварталу, мікрорайону, іншої частини території населеного пункту, призначених для комплексної забудови чи реконструкції (частина 1 статті 19 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності»).

Отже, системний аналіз вказаних положень свідчить про те, що план зонування території та детальний план території, як складові містобудівної документації, розробляються виключно на основі Генерального плану міста та з метою уточнення його положень, а відтак не можуть змінювати положення Генерального плану або суперечити йому.

Діючий Генеральний план міста Києва затверджений рішенням Київської міської ради від 28.03.2002 № 370/1804.

Також, як вбачається з публічного геопорталу Міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності (МІАС ЗМД) «Містобудівний кадастр Києва» (http://mkk.kga.gov.ua/), на території міста Києва існують затверджені Київською міською радою детальні плани територій.

Так, зокрема рішенням Київської міської ради від 14.06.2007 № 796/1457 затверджено детальний план території мікрорайону Жуляни в Солом'янському районі м. Києва, про що також вказано на публічному геопорталі Міської інформаційно-аналітичної системи забезпечення містобудівної діяльності (МІАС ЗМД) «Містобудівний кадастр Києва» (http://mkk.kga.gov.ua/).

При цьому, у силу підпунктів 3 та 4 Прикінцевих положень Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», генеральні плани населених пунктів, затверджені до набрання чинності цим Законом, є безстроковими. Проекти забудови територій, розподілу територій, містобудівні обґрунтування з відповідними умовами та обмеженнями забудови земельних ділянок, будівельні паспорти, документи на введення об'єктів в експлуатацію та їх сертифікацію, розроблені та/або оформлені до набрання чинності цим Законом, можуть бути затверджені та використані після набрання чинності цим Законом. Положення затверджених відповідно до цього пункту проектів забудови територій, розподілу територій, містобудівних обґрунтувань з відповідними умовами та обмеженнями забудови земельної ділянки враховуються під час розроблення, внесення змін та оновлення містобудівної документації на місцевому рівні.

Дослідивши зміст наданого відповідачем витягу з протоколу № 3 засідання постійної комісії Київської міської ради від 09.02.2016, суд першої інстанції, з чим погоджується колегія суддів, не виявив у ньому жодних посилань на те, що земельна ділянка за адресою: м. Київ, вулиця Карла Маркса, 7-д, за своїм цільовим призначенням не відноситься до категорії земель житлової та громадської забудови. Також, відсутні посилання на невідповідність заявленої містобудівної ініціативи позивача існуючим положенням чинної містобудівної документації, зокрема Генеральному плану міста Києва.

Апелянт у своїй скарзі зазначає, що на час розгляду та вирішення клопотання позивача, ані детальний план території, ані план зонування території, які б поширювали свою дію на земельну ділянку за адресою: м. Київ, вулиця Карла Маркса, 7-д, Київською міською радою не розроблені та не затвердженні у встановленому законом порядку.

Водночас, колегія суддів звертає увагу, що зі змісту оскаржуваного рішення № 100/3107 від 26.09.2017 та інших наявних у справі матеріалів не вбачається, що заявлена позивачем містобудівна ініціатива стосовно вказаної вище земельної ділянки не відповідає Генеральному плану міста Києва та, відповідно, ані детальний план території, ані план зонування відповідної території, у разі їх розроблення та прийняття, не можуть йому суперечити, тобто в будь-якому випадку будуть відповідати.

При цьому, посилання апелянта у тексті рішення № 100/3107 від 26.09.2017 та у витязі з протоколу № 3 засідання постійної комісії від 09.02.2016 виключно на обмеження, встановлені у частині 3 статті 24 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», за своєю суттю, з урахуванням встановлених обставин справи, є формальною перешкодою, яка виникла внаслідок бездіяльності Київської міської ради та її виконавчих органів щодо розроблення та затвердження детального плану території або плану зонування території, на якій розташована вказана вище земельна ділянка, а тому вказане унеможливлює реалізацію позивачем його прав на отримання у власність земельної ділянки відповідно до обраного виду та у межах норм безоплатної приватизації.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що рішення Київської міської ради від 26.09.2017 № 100/3107 «Про відмову у передачі громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_1», яке прийняте за результатами розгляду проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у приватну власність позивачу, виходячи лише з мотиву «у зв'язку з відсутністю детального плану та плану зонування території, затвердженого відповідно до чинного законодавства» є необґрунтованим, протиправним та підлягає скасуванню, а позовні вимоги в цій частині задоволенню.

Разом з тим, з урахуванням відсутності належного розгляду з боку відповідача проекту землеустрою (справа № А-12686) щодо відведення громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, про що вказано вище, суд першої інстанції дійшов до вірного висновку про необхідність повторного розгляду Київською міською радою вказаного проекту, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

Водночас, суд першої інстанції вірно встановив, що позовна вимога про зобов'язання відповідача вчинити дії щодо затвердження проекту землеустрою щодо відведення ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд є передчасною та такою, що не підлягає задоволенню, оскільки, враховуючи заявлені предмет та підставу даного позову, належний спосіб захисту прав, свобод та інтересів позивача, виходячи з пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України, саме шляхом зобов'язання Київської міської ради повторно розглянути проект землеустрою (справа № А-12686) щодо відведення громадянину ОСОБА_2 у приватну власність земельної ділянки для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням висновків суду, викладених у даному рішенні.

Таким чином, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції ухвалив законне та обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Київської міської ради залишити без задоволення, а рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 08.06.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.,

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 23.08.2018.