Постанова № 76051923, 21.08.2018, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 826/10789/17 Головуючий у 1 інстанції - Григорович П.О.

Суддя-доповідач - Василенко Я.М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Василенка Я.М.,

суддів Кузьменка В.В., Шурка О.І.,

при секретарі Баглай О.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2018 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві, управління Державної казначейської служби у Голосіївському районі про зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулась до суду першої інстанції з позовом, в якому просила:

- стягнути з управління Державної казначейської служби у Голосіївському районі (01033, м. Київ, вул. Володимирська, 69-Б) на користь позивача грошові кошти в розмірі 25 560, 85 грн.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2018 позовну заяву залишено без розгляду.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою позивач подав апеляційну скаргу, в якій він просить скасувати оскаржувану ухвалу, як таку що постановлена з порушенням норм процесуального права, та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Мотивами оскаржуваної ухвали є те, що позивачем був без поважних причин пропущений шестимісячний строк звернення до суду, встановлений ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла при подачі позову, а саме до 15.12.2017).

Колегія суддів погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 КАС України (в редакції, яка діяла з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно до ч. 2 ст. 99 КАС України (в редакції, яка діяла при подачі позову, а саме до 15.12.2017) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до абз. 1 ч. 2 ст. 122 КАС України (в редакції, яка діяла з 15.12.2017) для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Отже, колегія суддів зазначає, що як на момент подачі позову, так і на момент прийняття судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, в справах щодо, зокрема, захисту прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк звернення до суду.

При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли особа дізналась про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення її прав, свобод чи інтересів.

Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав (свобод чи інтересів). При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.

Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.05.2015 позивач звернулась до Державної податкової інспекції у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві з заявою № 7736 щодо повернення коштів в сумі 25 560, 85 грн.

Листом від 06.07.2015 № 5013/7/26-50-20-02-10 ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві повідомила позивача про те, що рішення про повернення коштів має бути прийнято іншим контролюючим органом, а саме - ДПІ у Києво-Святошинському районі ГУ ДФС у Київській області.

Як вірно було встановлено судом першої інстанції, вказаний лист ДПІ у Голосіївському районі ГУ ДФС у м. Києві від 06.07.2015 № 5013/7/26-50-20-02-10 був отриманий позивачем 23.07.2015.

Отже, згідно вимог процесуального законодавства, що діяло на момент звернення позивача до суду із даним позовом, строк для звернення ОСОБА_2 має обчислюватись з 23.07.2015. Отже, останнім днем для звернення до суду із даним позовом є 23.01.2016, в той час як позивач звернулась до суду з даним позовом лише в серпні 2017 року, тобто з пропуском шестимісячного строку звернення до суду.

Посилання апелянта на те, що позивач вже зверталась до суду з аналогічним адміністративним позовом, однак 19.07.2017 позовну заяву було повернуто, колегія суддів не бере до уваги, оскільки, як свідчать дані КП «Діловодство спеціалізованого суду», первинно поданий адміністративний позов № 826/8939/17 подано позивачем 17.07.2017, тобто також з пропуском строку звернення до суду.

Згідно із ч. 3 ст. 123 КАС України (в редакції, яка діяла з 15.12.2017) якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

З огляду на предмет спору у даному провадженні та зважаючи на дату звернення позивача до суду з адміністративним позовом - 28.08.2017 (згідно поштового штампу на конверті), тобто, з пропуском визначеного статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції, що діяла на день звернення позивача до суду із даним позовом, так і передбаченого частиною 2 статті 122 цього ж Кодексу в новій редакції, строку для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи, а також враховуючи недоведеність існування підстав вважати причини пропуску строку поважними, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для залишення позовної заяви без розгляду на підставі вимог ст. 123 КАС України.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Апелянт не надав до суду належних доказів, що б підтверджували факт протиправності рішення суду першої інстанції.

Таким чином, колегія суддів вирішила згідно ст. 316 КАС України залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін, з урахуванням того, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 244, 250, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 19.04.2018 - без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 328-331 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: Василенко Я.М.

Судді: Кузьменко В.В.

Шурко О.І.

Повний текст постанови виготовлений 23.08.2018.