Постанова № 76051607, 23.08.2018, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/778/2195/18 Головуючий у 1-й інстанції: Васильченко В.В.

Є.У.№ 318/2249/16ц Суддя-доповідач: ОСОБА_1

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2018 року м. Запоріжжя

Апеляційний суд Запорізької області у складі колегії суддів судової палати з цивільних справ:

Головуючого: Кочеткової І.В.,

суддів: Маловічко С.В.,

ОСОБА_2,

секретар: Путій Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про розірвання договору надання послуг,

за апеляційною скаргою фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на заочне рішення Камянсько- Дніпровського районного суду Запорізької області від 21 грудня 2016 року,

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулися до суду з позовом до ФОП ОСОБА_5 про розірвання договору надання послуг. Зазначали, що 30 березня 2016 року ОСОБА_4Б уклав з ФОП ОСОБА_5 договір про надання послуг, за умовами якого останній зобов’язався протягом місяця з дня укладення договору виконати такі будівельні роботи: заливку басейну, опалубку, металеву обв’язку; вимощення із тротуарної плитки, суміші клею і гідроізоляції.

16 червня 2016 року позивачі письмово звернулися до ОСОБА_5 з вимогою виконати усі обумовлені договором роботи, проте поштове відправлення не було вручено адресату і повернулося на поштове відділення.

19 серпня 2016 року експерт з технічного обстеження будівель і споруд Запорізької торгово-промислової палати провів технічне обстеження споруди басейну, яким установив невідповідність їх несучих та огороджуючи конструкцій вимогам надійності і експлуатації.

В період з 02 по 16 квітня 2016 року вони сплатили відповідачеві 49 317 грн. та надали кошти для закупівлі матеріалів на суму 40 997, 90 грн.

Посилаючись на вказані обставини, просили суд визнати договір недійсним з моменту його укладення, розірвати договір, за прострочення виконання замовлення на 145 днів стягнути з відповідача пеню у розмірі 3% вартості роботи (послуги), що становить 214 528,95 грн., стягнути з відповідача 49 317 грн. в рахунок повернення оплати за договором, 40 997,90 грн. – вартість будівельних матеріалів, 30 000грн. – на відшкодування моральної шкоди, 2 450 грн. – витрат за проведення технічного обстеження стану будівлі басейну та технічного висновку та 3 250 грн. витрат на правову допомогу.

Заочним рішенням Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 21 грудня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано недійсним та розірвано договір про надання послуг від 30 березня 2016 р., укладений між ОСОБА_4 та фізичною особою – підприємцем ОСОБА_5

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4, ОСОБА_3 оплату за договором про надання послуг у розмірі 49 317 грн., пеню у розмірі 214 528,95 грн., за закупівлю матеріалів для виконання робіт 40 997,90 грн., за проведення технічного обстеження стану будівлі басейну та технічного висновку 2 450 грн., моральну шкоду у розмірі 3000 грн., витрати на правову допомогу у розмірі 3250 грн.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачі як замовники послуг, які надавалися приватним підприємцем ОСОБА_5, здійснили оплату на суму 49 317 грн. та надали кошти на придбання будівельних матеріалів на суму 40 997, 90 грн. За висновком експерта збудований відповідачем басейн непридатний до експлуатації, що є підставою для визнання договору недійсним, його розірвання, стягнення з виконавця сплачених позивачами грошових коштів, пені за порушення строків виконання договору за 145 днів у розмірі 3% від сплачених коштів, відшкодування моральної шкоди і судових витрат.

У грудні 2017 року ОСОБА_5 звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення, посилаючись на те, що копію позовної заяви, повістки про виклик до суду, копію заочного рішення він не отримував, про ухвалене у справі рішення дізнався від державного виконавця 22 грудня 2017 року.

Ухвалою Кам’янсько-Дніпровського районного суду Запорізької області від 06 березня 2018 року заява ОСОБА_5 про перегляд заочного рішення залишена без задоволення.

В апеляційній скарзі про скасування судового рішення і ухвалення нового про відмову у позові ОСОБА_5 зазначає, що судом першої інстанції порушені норми матеріального і процесуального права, рішення суду не відповідає фактичним обставина справи і зібраним у справі доказам. Зазначає, що не був обізнаний про пред’явлення до нього позову, не повідомлявся належним чином про час і місце розгляду справи. На думку відповідача, судом неправильно визначено характер спірних правовідносин, оскільки укладений між сторонами договір є договором підряду, а тому положення ст.901 ЦК України на нього не розповсюджуються. Не заперечує, що у квітні 2016 року виконував будівельні роботи на замовлення позивачів, проте не закінчив будівництво, оскільки у замовників не було грошей для остаточного розрахунку. Вважає, що висновки суду є суперечливими. Суд визнає, що передбачені договором роботи не виконаними взагалі, далі робить висновки про те, що роботи виконано неякісно і несвоєчасно. Обґрунтовуючи своє рішення висновком експерта, суд не дослідив причини неякісного стану басейну, не звернув уваги на те, що за умовами договору виконавець не відповідає за неякісні послуги, які виникли через браковані будівельні матеріали. Вказує,що суд двічі стягнув одну й ту саму суму, безпідставно стягнув пеню і моральну шкоду. На думку відповідача, позовні вимоги є взаємовиключними, оскільки законом не передбачено одночасне визнавання недійсним і розірвання одного й того самого договору. Суд не вправі на власний розсуд обрати спосіб захисту порушеного права позивача.

У відзиві на апеляційну скаргу позивачі зазначають, що рішення суду ухвалено з дотриманням норм матеріального і процесуального права. Зібраними у справі доказами підтверджується, що позивачі на виконання умов договору сплатили підприємцю 49 317 грн. та надали кошти на придбання будівельних матеріалів на суму 40 997, 90 грн. Оскільки виконавець прострочив виконання робіт, виконав їх неякісно, суд правомірно розірвав договір, стягнув кошти, сплачені замовником виконавцю, стягнув пеню і моральну шкоду, а також відшкодував судові витрати. Просять апеляційну скаргу відхилити, рішення суду першої інстанції залишити без змін.

В засідання апеляційного суду належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи ФОП ОСОБА_5 не з’явився, направив клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Позивачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 також просили розглянути справу за їх відсутності, про що надали суду відповідну заяву від 22 серпня 2018 року.

Представник позивачів адвокат ОСОБА_6 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції – без змін. Повідомив суд про те, що на сьогоднішній день допущені відповідачем недоліки у будівництві басейну усунуті іншим підрядником, басейн функціонує. Вартість виконаних робіт і будівельних матеріалів йому не відомі, оскільки ремонтні роботи проводилися без укладення договору у приватному порядку, а тому їх вартість позивачами не відслідковувалася.

Заслухавши у судовому засіданні суддю-доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_7, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, судове рішення скасуванню з ухваленням нового – про відмову у задоволенні позову з огляду на такі обставини.

Відповідно до частин першої, другої та п'ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване рішення не відповідає.

Відповідно до вимог ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Способами захисту цивільних прав та інтересів відповідно до вимог ст. 16 ЦК України можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Обрання неналежного способу захисту може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Згідно зі статтями 627, 628 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Встановлено, що 30 березня 2016 року ОСОБА_4 і ФОП ОСОБА_5 уклали договір про надання послуг, за умовами якого замовник ОСОБА_4 доручає виконавцю ФОП ОСОБА_5 організувати такі послуги по вулиці Чкалова, 27: заливку басейну, опалубку, металеву обв’язку; вимощення із тротуарної плитки, суміші клею і гідроізоляції (а.с.8).

Пунктами 1.2; 1.2 договору передбачено, що замовник доручає виконавцю придбати і доставити до місця надання послуг комплектуючі матеріали і обладнання. Замовник зобов’язаний прийняти і оплатити використані матеріали, відшкодувати витрати на придбання матеріалів, обладнання і комплектуючих, що були використані при організації роботи.

Строк послуг 1 місяць з моменту внесення передоплати (п.2.2 Договору).

Вартість послуг, що організовуються виконавцем, становить 50 000 грн.. Замовник зобов’язаний здійснити оплату готівкою: 70% передплати після підписання договору, 30%- не пізніше дати надання послуг. Замовник зобов’язаний оплатити послуги і відшкодувати виконавцю понесені витрати на придбання матеріалів, обладнання (п.3 Договору).

Замовник зобов’язаний надати виконавцю всю документацію на об’єкт (технічний паспорт, погодження, сертифікати, дозволи), надати об’єкт надання послуг, доступ до нього, узгодити з виконавцем порядок і час надання послуг, перелік матеріалів, здійснити оплату виконаних послуг (п.4.1.1 Договору).

Виконавець зобов’язаний організувати надання послуг в обумовлені строки, придбати і доставити до місця виконання робіт матеріали і інструменти, необхідні для надання послуг (п.4.2 договору).

У випадку неякісного надання послуг, не пов’язаного з якістю матеріалів і обладнання, виконавець зобов’язаний усунути порушення за власний рахунок. (п.5.3 Договору).

У п.1.1 договору міститься запис: «передплата 1 500 грн.+ 500 грн. 13 квітня; 02.04.2016 р. – тисяча грн.., +1000 грн. 13 квітня; 03.04.2016 р. п’ятсот грн..; 6 500 грн.; 06.04.2016 грн. п’ятсот грн..; 09.04.2016 1 500 + 1000 грн.», а всього відповідно до запису 14 000 грн. (а.с.8)

На виконання умов договору 01 квітня 2016 року через відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» ОСОБА_3 переказала на рахунок ОСОБА_8 24 875, 01 грн. (а.с.16).

Отже, загальна сума сплачених коштів для виконання робіт і закупівлю будівельних матеріалів становить 38 875, 01 грн.

За вказані кошти ФОП ОСОБА_8 01 квітня 2016 року згідно видаткової накладної №6350 придбано будівельних матеріалів 5 найменувань, вартість яких з доставкою становить 7 817 грн. (а.с.17). Згідно товарному чеку без номера і дати, прізвища покупця, сплачено за церезит СМ №117 у кількості 20 м 3600 грн., за товарним чеком б\н від 10 травня 2016 року за 15 одиниць клею №117 сплачено 2 700 грн. (а.с.15) За товарним чеком від 12.05.2016 року за 3 тони піску сплачено 660 грн., за доставку за адресою Чкалова, 27 – 100 грн. За товарним чеком від 21.04.2016 р. придбано 8 найменувань будівельних матеріалів, вартість яких з доставкою становить 17 916 грн. (а.с.16).

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що укладений сторонами договір є договором про надання послуг, у зв’язку із порушенням виконавцем його умов щодо якості робіт визнав договір недійсним, розірвав його, стягнув з виконавця 49 317 грн. в рахунок повернення оплати за договором, а також 40 997, 90 грн. – за закупівлю будівельних матеріалів, штрафні санкції і моральну шкоду.

Проте, таких висновків суд дійшов з порушенням норм матеріального права, вони не ґрунтуються на зібраних у справі доказах, а тому з ними не можна погодитися.

Згідно змісту наданого позивачами договору спірні правовідносини сторін регулюються нормами Цивільного кодексу України, що опосередковують правовідносини не за договором про надання послуг, як визначив суд першої інстанції, а за договором підряду, згідно з яким одна сторона (підрядник) зобов’язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони(замовника), а замовник зобов’язується прийняти та оплатити виконану роботу(ч.1 ст. 837 ЦК України).

За договором побутового підряду підрядник, який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується виконати за завданням фізичної особи (замовника) певну роботу, призначену для задоволення побутових та інших особистих потреб, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконати роботу (стаття 865 ЦК України).

Згідно зі ст.857 ЦК України робота, виконана підрядником, має відповідати умовам договору підряду, а в разі їх відсутності або неповноти – вимогам, що звичайно ставляться до роботи відповідного характеру.

Результат роботи в межах розумного строку має бути придатним для використання відповідно до договору підряду або для звичайного використання роботи такого характеру.

Наслідки порушення умов договору щодо якості виконаних робіт передбачено ч.ч.1-3 ст. 858 ЦК України.

Зокрема, якщо робота виконана підрядником з відступами від умов договору підряду, які погіршили роботу, або з іншими недоліками, які роблять її непридатною для використання відповідно до договору або для звичайного використання роботи такого характеру, замовник має право, якщо інше не встановлено договором або законом, за своїм вибором вимагати від підрядника: безоплатного усунення недоліків у роботі в розумний строк; пропорційного зменшення ціни роботи; відшкодування своїх витрат на усунення недоліків, якщо право замовника усувати їх встановлено договором.

Якщо відступи у роботі від умов договору підряду або інші недоліки у роботі є істотними та такими, що не можуть бути усунені, або не були усунені у встановлений замовником розумний строк, замовник має право відмовитися від договору та вимагати відшкодування збитків.

Аналогічні положення містяться і у ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», якою, зокрема, передбачено, що споживач має право відмовитися від договору про виконання робіт (надання послуг) і вимагати відшкодування збитків, якщо виконавець своєчасно не приступив до виконання зобов'язань за договором або виконує роботу так повільно, що закінчити її у визначений строк стає неможливим.

Якщо значну частину обсягу послуги чи робіт (понад сімдесят відсотків загального обсягу) вже було виконано, споживач має право розірвати договір лише стосовно частини послуги або робіт, що залишилася.

Якщо під час виконання робіт (надання послуг) стане очевидним, що їх не буде виконано з вини виконавця згідно з умовами договору, споживач має право призначити виконавцю відповідний строк для усунення недоліків, а в разі невиконання цієї вимоги у визначений строк – розірвати договір і вимагати відшкодування збитків або доручити виправлення недоліків третій особі за рахунок виконавця.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати: безоплатного усунення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) у розумний строк; відповідного зменшення ціни виконаної роботи (наданої послуги); безоплатного виготовлення іншої речі з такого ж матеріалу і такої ж якості чи повторного виконання роботи; відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків виконаної роботи (наданої послуги) своїми силами чи із залученням третьої особи; реалізації інших прав, що передбачені чинним законодавством на день укладення відповідного договору.

Зазначені вимоги підлягають задоволенню у разі виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) або під час її виконання (надання), а в разі неможливості виявлення недоліків під час приймання виконаної роботи (наданої послуги) - протягом гарантійного чи іншого строку, встановленого договором, чи протягом двох років з дня прийняття виконаної роботи (наданої послуги) у разі відсутності гарантійного чи іншого строку, встановленого законодавством або договором.

За наявності у роботі (послузі) істотних недоліків споживач має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Якщо істотні недоліки було виявлено в роботі (послузі), виконаній з матеріалу споживача, споживач має право вимагати на свій вибір або виконання її з такого ж матеріалу виконавця, або розірвання договору і відшкодування збитків.

Зазначені вимоги можуть бути пред'явлені споживачем протягом строків, передбачених нормативно-правовими актами та нормативними документами, умовами договору, а в разі відсутності таких строків – протягом десяти років.

У разі коди виконавець не може виконати роботу згідно з договором, за кожний день прострочення споживачеві сплачується пеня у розмірі трьох відсотків вартості роботи, якщо інше не передбачено законодавством. У разі коли вартість роботи не визначено, виконавець сплачує споживачеві неустойку в розмірі трьох відсотків загальної вартості замовлення.

Як зазначено у ст.1 Закону України «Про захист прав споживачів» істотний недолік – недолік, який робить неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виник з вини виробника (продавця, виконавця), після його усунення проявляється знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: він взагалі не може бути усунутий; його усунення потребує понад чотирнадцять днів; він робить товар суттєво іншим, ніж передбачено договором.

Відповідно до частин першої-третьої статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Збитками є, зокрема втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Отже, підсумовуючи викладене, законодавцем визначені як наслідки неналежного виконання підприємцем обов’язків за договором підряду, так і способи захисту порушеного права споживача.

Як вбачається із матеріалів справи, 16 червня 2016 року ОСОБА_4 направив ОСОБА_5 претензію, в якій зазначив, що з 02 по 16 квітня 2016 року на виконання умов договору він сплатив 49 317 грн., робота станом на 15 червня 2016 року у повному обсязі не виконана і не відповідає нормам і правилам. Запропонував у 10-денний строк з моменту отримання претензії виконати договір, усунути недоліки робіт згідно зауваженням (а.с.9).

Вказана претензія ОСОБА_5 не вручена, оскільки адресат за вказаною на конверті адресою не розшуканий.

Відповідно до технічного висновку №ОС-34, складеного Запорізькою торгово-промисловою палатою 19 серпня 2016 року за результатами обстеження технічного стану будівлі басейну, розташованого по вулиці Чкалова, 27 у м. Кам’янка-Дніпровська, Запорізької області, за результатами проведення технічного обстеження споруди басейну встановлено невідповідність їх несучих та огороджуючи конструкцій вимогам надійності і експлуатації, які передбачаються до будівель та споруд, і можливість подальшої їх безпечної експлуатації. Несучі та огороджуючи конструкції (стіни, поли) знаходяться у 3 (третьому) незадовільному (непрацездатному) технічному стані. Для подальшої небезпечної експлуатації необхідні заходи щодо відновлення експлуатаційної придатності (а.с.а.с.21-27).

Захищаючи порушене право відповідачів у обраний ними спосіб і стягуючи з виконавця робіт грошові кошти, сплачені замовниками на виконання договору підряду, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що ні умовами укладеного сторонами договору, ні ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів», ні ст.858, 872 ЦК України не передбачено повернення виконавцем робіт коштів, отриманих за договором, у випадку неякісного виконання робіт підрядником.

Суд не звернув уваги на те, що у висновку експерта не зазначено, в чому полягає невідповідність несучих та огороджуючи конструкцій збудованого відповідачем басейну будівельним нормам і правилам.

Не містить вказаний письмовий доказ і висновку про неможливість подальшої експлуатації басейну. Більш того, експерт посилається на необхідність вжиття заходів щодо відновлення експлуатаційної придатності споруди.

Проте, які конкретно роботи необхідно виконати для подальшої небезпечної експлуатації басейну, вартість цих робіт, висновок експерта не містить, судом першої інстанції вказана обставина не з’ясовувалася.

Із наявних у справі письмових доказів вбачається, що на виконання умов договору позивачі сплатили виконавцю 38 875, 01 грн. Сума витрат на придбання будівельних матеріалів становить 32 793 грн. Належних і допустимих доказів на підтвердження того, що витрати на придбання будівельних матеріалів були понесені позивачами додатково і перевищують вартість витрат, передбачених договором, матеріали справи не містять.

Стягуючи з відповідачів пеню у розмірі 214 528, 95 грн., суд не з’ясував, які конкретно роботи залишилися невиконаними відповідачем, яка вартість цих робіт і причини зволікання у їх виконанні.

Разом з тим, із апеляційної скарги відповідача вбачається, що роботи не були завершені своєчасно через те, що у замовника скінчилися кошти на їх оплату.

За змістом ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» вимоги про розірвання договору про виконання робіт (надання послуг), визнання договору недійсним і про стягнення неустойки за порушення строків виконання робіт є взаємовиключними.

Усунути неповноту судового розгляду апеляційний суд не може, оскільки, як повідомив представник позивачів, останні завершили спорудження басейну власними силами, без укладення договору з іншим підрядником, розмір збитків йому невідомий, вони не з’ясовувалися.

За положенням ст.ст.13, 364 ЦПК України суд розглядає справи не інакше, як за зверненням особи, поданої відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Вимоги про відшкодування збитків, завданих неякісним виконанням робіт, позивачами не заявлялися, доказів неможливості використати придбаний будівельний матеріал, не надавали.

Вказана обставина унеможливлює захист порушеного права позивачів у цій справі у обраний ними спосіб, оскільки він не узгоджується із способами, передбаченими ст. 858 ЦК України, ст.10 Закону України «Про захист прав споживачів».

Аналіз фактичних обставин справи і зібраних у справі доказів свідчить про те, що позивачами не доведено наявність у виконаній відповідачем роботі істотних недоліків у розумінні ст.1 ч.1 п.12 Закону України «Про захист прав споживачів», тобто таких недоліків, які роблять неможливим чи недопустимим використання товару відповідно до його цільового призначення, виникли з вини виробника (продавця, виконавця), після їх усунення проявляються знову з незалежних від споживача причин і при цьому наділений хоча б однією з нижченаведених ознак: вони взагалі не можуть бути усунуті; його усунення потребує понад чотирнадцять днів; вони роблять товар суттєво іншим, ніж передбачено договором. Сплачені позивачами 38 875 грн. не є збитками, тобто втратами, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витратами, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки), а тому підстав для стягнення з відповідача вказаної суми грошей по справі не встановлено.

Ухвалюючи рішення про задоволення позову щодо визнання недійсним укладеного сторонами договору, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав і з наслідками, передбаченими законом.

Цивільні відносини щодо недійсності правочинів регулюються Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Законом України «Про захист прав споживачів» та іншими актами законодавства.

Як роз’яснено у п. 1,2,7 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» N 9 від 06 листопада 2009 року, при розгляді справ про визнання правочинів недійсними суди залежно від предмета і підстав позову повинні застосовувати норми матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, та на підставі цих норм вирішувати справи.

Судам необхідно враховувати, що згідно із статтями 4, 10 та 203 ЦК зміст правочину не може суперечити ЦК, іншим законам України, які приймаються відповідно до Конституції України та ЦК, міжнародним договорам, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, актам Президента України, постановам Кабінету Міністрів України, актам інших органів державної влади України, органів влади Автономної Республіки Крим у випадках і в межах, встановлених Конституцією України та законом, а також моральним засадам суспільства.

Зміст правочину не повинен суперечити положенням також інших, крім актів цивільного законодавства, нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до Конституції України (статті 1, 8 Конституції України).

Відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Правочин може бути визнаний недійсним лише з підстав, визначених законом, та із застосуванням наслідків недійсності, передбачених законом.

Звертаючись до суду із вимогами про визнання недійсним укладеного сторонами договору, позивачі не зазначили підстави його недійсності.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про визнання договору недійсним, також не зазначив правових підстав для такого висновку, не зазначив, яким вимогам і якого закону не відповідає правочин.

Отже, в зазначеній частині судове рішення також не відповідає вимогам закону.

Не ґрунтується на вимогах закону рішення і в частині відшкодування моральної шкоди.

Встановлено, що спірні правовідносини виникли з договору підряду.

Відповідно до частини четвертої статті 611 ЦК України моральна шкода підлягає відшкодуванню у разі порушення зобов’язань у договірних правовідносинах у випадку встановлення такої відповідальності законом або договором.

Поняття моральної (немайнової) шкоди і порядок її відшкодування визначається статтею 23 ЦК України.

Зокрема, підставами для відшкодування моральної шкоди можуть бути порушення майнових, особистих немайнових прав особи, а також зобов'язань у випадках, передбачених договором або законом.

Спори про відшкодування заподіяної фізичній чи юридичній особі моральної (немайнової) шкоди розглядаються, зокрема: коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції або випливає з її положень; у випадках, передбачених Цивільним кодексом та іншим законодавством, яке встановлює відповідальність за заподіяння моральної шкоди; при порушенні зобов'язань, які підпадають під дію Закону України «Про захист прав споживачів» чи інших законів, що регулюють такі зобов'язання і передбачають відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону.

Отже, виходячи з аналізу зазначених правових норм слід дійти висновку про те, що ні чинним законодавством ні договором, укладеним сторонами, не передбачено право позивачів на відшкодування моральної шкоди у зв’язку з неякісним виконанням відповідачем договору підряду, а відтак висновки суду про наявність підстав для відшкодування моральної шкоди є такими, що не ґрунтуються на законі.

Відповідно ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

За вказаних обставин оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового – про відмову у задоволенні позову.

Вказане судове рішення не є перешкодою для захисту порушеного права позивачів у спосіб, передбачений ст. .10 Закону України «Про захист прав споживачів», ні ст.858, 872 ЦК України .

Керуючись ст. ст.367, 374, 376, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 задовольнити.

Заочне рішення Камянсько- Дніпровського районного суду Запорізької області від 21 грудня 2016 року по цій справі скасувати і ухвалити нове рішення, яким позов ОСОБА_3, ОСОБА_4 до фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про розірвання договору надання послуг залишити без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту цієї постанови

Головуючий

Судді: