Рішення № 76050980, 16.08.2018, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа №521/16562/17

Провадження №2/521/1102/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 серпня 2018 року місто Одеса

Малиновський районний суд міста Одеси в складі:

головуючий суддя – Плавич І.В.,

секретар судового засідання – Коваль Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» про визнання умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою недійсними, –

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться на розгляді цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» про визнання умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою недійсними.

В обґрунтування позову та пояснюючи підстави звернення до суду сторона позивача вказувала, що 24 березня 2009 року між ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» – з однієї сторони, та ОСОБА_1 – з іншої сторони, був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надає позичальникові кредит у розмірі 12 300,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном погашення, що відповідає строку дії картки.

Але ОСОБА_1 посилається, що правочин вчинено під впливом обману зі сторони ПАТ КБ «Приватбанк», зазначає, що під час укладення договору було порушено порядок розрахунку та погодження між сторонами ціни договору, позивач як споживач не був у достатньому обсязі проінформований про умови укладеного кредитного договору. Крім того, сторона позивача акцентує увагу суду на тому, що взагалі не підписувала жодного договору з Банком.

У зв’язку з цим ОСОБА_1 звернулася з даним позовом до суду, в якому просила визнати умови та правила надання банківських послуг та Правила користування платіжною карткою, додані як умови до договору №б/н від 24 березня 2009 року недійсними, у зв’язку з чим визнати недійсним виконавчий лист №521/15152/16-ц від 18 квітня 2017 року про примусове стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованості у розмірі 26 817,69 гривень.

Позивач ОСОБА_2 у відкрите судове засідання не з’явилася, але від особи надійшла заява про підтримання заявлених вимог, просила суд ухвалити рішення.

Представник ПАТ КБ «Приватбанк» у відкрите судове засідання не з’явився, банк повідомлявся про час та місце проведення судового засідання належним чином, причини неявки суду невідомі.

Вивчивши наявні матеріали справи у їх сукупності, прийнявши до уваги пояснення сторін, дослідивши письмові докази, представлені суду, надавши правовідносинам, що виникли між сторонами по справі, належну правову оцінку, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні заявленого позову – виходячи з наступного.

Під час розгляду справи судом було встановлено, що 24 березня 2009 року між ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» – з однієї сторони, та ОСОБА_1 – з іншої сторони, був укладений кредитний договір, відповідно до умов якого банк надає позичальникові кредит у розмірі 12 300,00 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном погашення, що відповідає строку дії картки.

Згідно із рішенням Малиновського районного суду м. Одеси №521/15152/16-ц від 18 квітня 2017 року, зокрема, стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 24 березня 2009 року, яка складає: 12 300,83 гривень – заборгованість за кредитом; 12 858,34 гривень – заборгованість по процентам за користування кредитом; 800,00 гривень – заборгованість по комісії та пені за користування кредитом; 250,00 гривень – фіксована частина штрафу; 1297,96 гривень – процентна складова штрафу; а всього 27 507 гривень 13 копійок.

Надаючи виниклим між сторонами по справі належну правову оцінку, судом зазначається, що згідно ст. 509 ч.ч.1,2 ЦК України, зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. При цьому, зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст. 11 ч.1, ч.2 п.1 ЦК України, цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як встановлює ст. 626 ч.1 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків. Щодо ст. 629 ЦК України, договір є обов’язковим для виконання сторонами.

В силу ст. 1054 ч.ч.1,2 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Згідно ст. 1055 ч.ч.1,2 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Відповідно до положень ст. 1054 ч.2 ЦК України, судом звернуто увагу на наступне. Згідно із ст. 1046 ч.1 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики). Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

З урахуванням даних норм закону та на підставі встановлених фактів по справі суд прийшов до висновку, що між сторонами виникли кредитні правовідносини, що підтверджується змістом кредитного договору.

Крім того, згідно із ст. 11 ч.1 Закону України «Про захист прав споживачів», договір про надання споживчого кредиту укладається між кредитодавцем та споживачем, відповідно до якого кредитодавець надає кошти (споживчий кредит) або бере зобов’язання надати їх споживачеві для придбання продукції у розмірі та на умовах, встановлених договором, а споживач зобов’язується повернути їх разом з нарахованими відсотками.

Одною з загальних засад цивільного законодавства є свобода договору (ст. 3 ч.1 п.3 ЦК України). У силу ст. 627 ч.1 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

У силу ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Як зазначає у відзиві на позовну заяву представник відповідача, при оформленні кредиту заява на отримання кредиту підписується повнолітньою, дієздатною особою, якою підтверджується, що Позичальник ознайомлений з Умовами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою та Тарифами. Укладання Договору здійснюється за принципом укладання між Банком і клієнтом договору приєднання, передбаченим ст. 634 Цивільного кодексу. Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умов та Тарифам.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 634 Цивільного кодексу України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.

Відповідно до Розділу 1 Загальних положень Умов та Правил надання банківських послуг, які розміщені на офіційному сайті Позивача (www.pb.ua) ПАТ Комерційний банк «ПриватБанк», керуючись законодавством України, публічно пропонує невизначеному колу осіб можливість отримання банківських послуг, для чого публікує Умови та Правила надання банківських послуг (далі - Умови та Правила).

Суд погоджується із стороною відповідача, що у даному випадку Правила та Умови є публічною офертою, що містять умови та правила надання послуг банком його клієнтам.

Так, позичальником 04 березня2009 року було підписано Анкету - Заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

У даній Анкеті-Заяві від 04 березня 2009 року зазначено, що підписавши цю заяву, Позичальник ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.pb.ua, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування.

Виходячи із зазначеного твердження суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 була ознайомлена з умовами кредитування до укладення договору належним чином.

Жодного доказу, що Позичальник не мала можливості прочитати договір перед його укладенням до суду не надано.

Банком на виконання відповідних положень Закону України «Про захист прав споживачів» надано всю необхідну інформацію в письмовому вигляді, результатом чого є факт підписання сторонами кредитного договору. Враховуючи, що законом не встановлений обов'язок кредитора на відібрання підпису позичальника під наданою інформацією, доказом наявності факту виконання вимог Закону України «Про захист прав споживачів» є положення ч. 2 ст. 638, ч. 2 ст. 642 ЦК України, тобто фактичне прийняття пропозиції до укладання договору дією (отримання кредиту боржником та сплата ним періодичних платежів).

Таким чином, кредитний договір укладений відповідно до норм чинного законодавства, після погодження усіх його положень, та є чинним.

Вся передбачена інформація відповідно до норм законодавства була оприлюднена (оферта). Підтвердженням цього є звернення позичальника до банку за наданням кредиту, оформленням кредиту за обраними ним умовами, які послідовно відображені в кредитному договорі, який і є підтвердженням обізнаності позичальника з умовами, які були запропоновані (акцепт). Приєднання оферти до підписаного договору законодавчо не передбачено.

Між тим, Пленум ВСУ в своїй постанові від 06 листопада 2009 року №9 « Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» у п. 23 зазначає: «Правочин може бути визнаний судом недійсним на підставі статті 233 ЦК, якщо його вчинено особою під впливом тяжкої для неї обставини і на вкрай невигідних умовах, чим друга сторона правочину скористалася. Тяжкими обставинами можуть бути тяжка хвороба особи, членів її сім'ї чи родичів, смерть годувальника, загроза втратити житло чи загроза банкрутства та інші обставини, для усунення або зменшення яких необхідно укласти такий правочин. Особа (фізична чи юридична) має вчиняти такий правочин добровільно, без наявності насильства, обману чи помилки. Особа, яка оскаржує правочин. має довести, що за відсутності тяжкої обставини правочин не було б вчинено взагалі або вчинено не на таких умовах».

Стверджуючи про наявність впливу з боку відповідача при укладенні даного кредитного договору, позивачем не надано доказів на підтвердження вказаних посилань.

Як зобов’язує процесуальний закон, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, виключно в межах заявлених вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ст.11 ЦПК України). Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (ст. 16 ЦК України). Проте, як чітко зобов’язує ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В процесі розгляду даної цивільної справи суд не встановив передбачених законом підстав для задоволення вимоги позивача про визнання недійсним визнання умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою недійсними.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 12, 13, 19, 76, 81, 258, 259, 263, 264, 265, 268, п.п. 8, 15.5 розділу ХІІІ ЦПК України, –

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» про визнання умов та правил надання банківських послуг та Правил користування платіжною карткою недійсними – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Одеської області через Малиновський районний суд м. Одеси протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Дата складення повного судового рішення: 23 серпня 2018 року.

Повні відомості про сторін та інших учасників справи згідно статті 265 ч.5 п.4:

Позивач: ОСОБА_1 - ІНФОРМАЦІЯ_1, місце реєстрації: 65000, м. Одеса, вул. Амурська, 4, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач: ПАТ Комерційний банк «Приватбанк» - місцезнаходження: 01001, м. київ, вул. Грушевського,1Д, код ЄДРПОУ 1436057.

Головуючий: І.В. Плавич