Ухвала суду № 76050821, 23.08.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 442/1700/17 Головуючий у 1 інстанції: Гарасимків Л.І.

Провадження № 11-кп/783/511/18 Доповідач: Галапац І. І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2018 року колегія суддів судової палати у кримінальних справах

апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого-судді Галапаца І.І.,

суддів Галина В.П., Михалюка В.О.,

при секретарі Щербаю В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові справу за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_1 на вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 квітня 2018 року, -

з участю прокурора Свореня І.М.,

потерпілої ОСОБА_2,

встановила:

цим вироком

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, жителя ІНФОРМАЦІЯ_3,

засуджено за ст. 128 КК України на 200 годин громадських робіт.

Задоволено цивільний позов Дрогобицької місцевої прокуратури про відшкодування витрат закладу охорони здоров»я на лікування потерпілого від злочину.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь Дрогобицької міської Ради (р/р № 31414544700014, 24060300 ( інші надходження) МФО 825014, ЗАПОР 38007496 кошти в сумі 11438 ( одинадцять тисяч чотириста тридцять вісім) гривень витрат на лікування потерпілого від злочину.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_2 задоволено частково.

Постановлено стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду у розмірі 1500,00 грн. та матеріальну шкоду в розмірі доведеного 7682.47 грн., а всього 9182.47 грн.

Вирішено питання з речовими доказами.

Згідно вироку суду, ОСОБА_1 15 січня 2017 року приблизно о 21 год. 00 хв., перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, знаходячись біля вхідних дверей будинку № 33 по вул. Новій в с. Михайлевичі, Дрогобицького району, Львівської області під час конфлікту із ОСОБА_3 та ОСОБА_2, що виник у нього на ґрунті раптово виниклих непорозумінь, не маючи умислу на умисне заподіяння останній середньої тяжкості тілесного ушкодження, перебуваючи на колінах на сходовій клітці, схопив обома руками за ліву ногу ОСОБА_2 та різко потягнув до себе, внаслідок чого ОСОБА_2 не втрималась на ногах та впала правою стегновою кісткою на бетонну площадку сходової клітки, отримавши тілесне ушкодження у вигляді закритого черезвертлюгового перелому правої стегнової кістки зі зміщенням відломків, яке згідно висновку судово-медичної експертизи №27 від 16.01.2017 року відноситься до середньої тяжкості тілесного ушкодження, за ознакою тривалості, понад три тижні, розладу здоров’я.

В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_1 покликається на те, що не погоджується з винесеним вироком, оскільки стверджує, що жодних подій на веранді будинку ОСОБА_2 не було, він зайшов в середину будинку, (слідчому описав внутрішню обстановку в будинку) де і відбувся словесний конфлікт, який був припинений його видворенням з приміщення.

Зазначає, що дані обставини в ході судового та досудового слідства не спростовані. На підтвердження його показів слідчим було проведено огляд місця події, який спростовує всі покази потерпілої та членів її сім’ї, покладені в основу обвинувачення.

Вважає, що досудове слідство проведено однобоко і не об’єктивно. Так, відтворення обстановки обставин події не були проведені безпосередньо з потерпілою та без його участі. Спроможність показів потерпілої та свідків, які є найближчими родичами потерпілої, викликають великі сумніви, оскільки недосліджений механізм падіння потерпілої з врахуванням її зросту та розмірів бетонної площадки, на якій, зі слів останньої, відбувались події.

Акцентує, що в резолютивній частині вироку, в частині вирішення питання речових доказів, вказано про повернення речових доказів, а саме молотка, кашкета п’ятнистої форми ОСОБА_3, який ніколи не був власником даних об’єктів.

Покликається на те, що будучи винуватим у інкримінованому йому злочині хоча б на 1%, не вчиняв би жодного опору та визнавши вину, відшкодував потерпілим шкоду.

Стверджує, що в даному випадку він двічі потерпілий. Вперше, коли його безпідставно побили 15.01.2017 року на території школи с. Михайлевичі та в друге, коли його безпідставно звинуватили в спричиненні ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, ще й в місці де не було жодних подій та конфліктів.

Вважає, що за таких обставин, можна об’єктивно довести правдивість показів, у вказаному кримінальному провадженні чи спростувати такі, тільки шляхом призначення та проведення психофізіологічної експертизи щодо даних ним та потерпілою ОСОБА_2 показів на поліграфі, яку він погоджується пройти.

Просить призначити в межах розгляду апеляційної скарги судово психофізіологічну експертизу правдивості його та ОСОБА_2 показів.

З врахуванням висновку вищезазначеної експертизи скасувати вирок Дрогобицького районного суду Львівської області від 24 квітня 2018 року та закрити кримінальне провадження або залишити його в силі.

На апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1, потерпіла ОСОБА_2 подала заперечення, в яких покликається на те, що така є незаконною та необґрунтованою.

Просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 та залишити вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 квітня 2018 року без змін.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора та пояснення потерпілої ОСОБА_2 про її заперечення і залишення вироку суду без зміни, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що така задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду І інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно вимог ст. 370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ст. 128 КК України, за яке його засуджено, за обставин, встановлених місцевим судом і викладених у вироку, обґрунтований наявними в матеріалах провадження доказами, дослідженими й перевіреними в судовому засіданні, яким дана у відповідності до вимог ст. 94 КПК України об'єктивна оцінка.

Зважаючи на рівень аргументованості показань потерпілої ОСОБА_2 свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та ОСОБА_7, колегія суддів вважає їх переконливими, послідовними, такими, що логічно узгоджуються між собою та з письмовими доказами по справі, а саме: протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 16.01.2017 року; висновком експерта №27 від 16.01.2017 року; протоколами проведення слідчих експериментів від 20.02.2017 року за участю свідків ОСОБА_3 та ОСОБА_4; протоколами огляду місця події від 20.02.2017 року та фототаблицями до них; висновком експерта №73 від 21.02.2017 року; допустимість та належність яких, не викликає сумніву і правильно покладеними місцевим судом в основу обвинувального вироку.

Крім цього, як вбачається зі змісту апеляційної скарги обвинуваченого ОСОБА_1, останній просить провести судово психофізіологічну експертизу його та потерпілої ОСОБА_2 показань.

Кримінальний процесуальний кодекс детально регламентує проведення обов’язкових експертиз, у той час як факультативні експертизи можуть бути призначені на розсуд суду. При цьому, застосування поліграфа є лише одним з методів дослідження, що використовуються судовим експертом.

З огляду на те, що предметом експертизи, яку просить призначити обвинувачений, є отримання лише орієнтовної інформації щодо події злочину, а суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами провадження докази і в ході судового розгляду ОСОБА_1 надав показання, які отримали оцінку у сукупності з іншими доказами по справі, будь-яких перешкод у наданні обвинуваченим та стороною захисту доказів не вбачається, визначених ч.3 ст. 404 КПК України підстав для отримання та дослідження на стадії апеляційного розгляду нових доказів клопотання обвинуваченого не містить.

Також, не заслуговують на увагу доводи обвинуваченого ОСОБА_1 в апеляційній скарзі, щодо проведення судової психофізіологічної експертизи показань потерпілої ОСОБА_2, оскільки остання не давала письмової згоди на її опитування із застосуванням спеціального технічного засобу - комп'ютерного поліграфа, що є обов’язковою умовою його проведення.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для призначення судової психофізіологічної експертизи.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого ОСОБА_1 є безпідставною і доводи такої не впливають на законність прийнятого судом І інстанції рішення.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону при розгляді справи, які були б підставою для скасування судового рішення, колегією суддів не встановлено.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, –

ухвалила:

апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_1 залишити без задоволення, а вирок Дрогобицького міськрайонного суду Львівської області від 24 квітня 2018 року відносно ОСОБА_1 – без зміни.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення.

Судді:

ОСОБА_8 ОСОБА_9 ОСОБА_10