Постанова № 76050394, 21.08.2018, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21серпня 2018 року місто Київ.

Справа № 754/9225/16

Апеляційне провадження № 22-ц/796/5837/2018

Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Желепи О.В.,

суддів Іванченка М.М., Рубан С.М.,

секретар судового засідання Задерей І.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 на рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 травня 2018 року, (у складі судді Клочко І.В., ухваленого в приміщенні суду в місті Києві, повний текст якого складений22 травня 2018 року (інформація про час ухвалення рішення відсутня)

в справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

У зв'язку із зазначеним справа підлягає розгляду Апеляційним судом міста Києва.

Позивач ОСОБА_2 18 липня 2016 року звернулась до суду з позовом до ОСОБА_3 про відшкодування збитків.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що їй на праві власності належить квартира АДРЕСА_1. 21.06.2013 року її квартиру було залито водою з вини відповідача, яка є власником квартири № 160, що знаходиться на два поверхи вище. В результаті залиття частина стелі та стін на кухні, в коридорі, прихожій та ванній кімнаті були залиті водою, а також мають місце жовті плями, відклеєні шпалери та пошкоджені багети. Комісією у складі працівників ТОВ «Експлуатаційна компанія «Комфорт-Майстер» був складений акт, відповідно до якого комісія встановила, що залиття квартири позивача сталось з вини відповідача, а також було зафіксовано часткове пошкодження приміщень квартири внаслідок цього залиття.

Відповідно до висновку спціаліста від 19.08.2013 року ТОВ «АЕЛЄКОН», розмір матеріального збитку, завданого внаслідок залиття квартири, з урахуванням фізичного зносу, становить 5514,38 грн. Вартість робіт з оцінки матеріального збитку становить 800,00 грн. Загальний розмір шкоди становить 6314,38 грн. Позивач зазначала також, що внаслідок залиття їй було заподіяно моральну шкоду, а саме вона зазнала душевних страждань в зв'язку з пошкодженням нового інтер'єру квартири. Хвилювання та думки, як відновити квартиру, тримали її у постійній нервовій та психологічній напрузі, залиття квартири створило для неї дискомфорт та нервове напруження. Розмір відшкодування моральної шкоди позивач оцінює у 2000,00 грн.

Посилаючись на викладені обставини, а також на те, що відповідач відмовилась добровільно відшкодувати завдану шкоду, позивач просить задовольнити її вимоги та стягнути з відповідача на її користь матеріальну шкоду в розмірі 6134,38 грн., моральну шкоду в розмірі 2000 грн., а всього 8314,38 грн., а також судові витрати.

Рішенням Деснянського районного суду м. Києва від 05 травня 2018 року в задоволені позову відмовлено.

Не погодившись з таким рішенням суду, представник позивача подав апеляційну скаргу, в якій просив рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.

В скарзі зазначив, що суд не вірно застосував норми права, надав не вірну оцінку наданим доказам, безпідставно не прийняв акт про залиття,та витяг з журналу аварій будинку, відповідно до яких залиття сталося через те, що зірвало підводку змішувача в квартирі відповідача. Позивач надав докази пошкодження його квартири внаслідок залиття, а відповідач не довів, що шкода завдана не з його вини, а тому суд безпідставно не задовольнив позов.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача доводи скарги підтримав.

В судовому засіданні апеляційного суду та у відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача доводи скарги не визнала, просила рішення районного суду залишити без змін, посилаючись на його законність та обґрунтованість.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість постановленого судом рішення, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ч. 1 ст. 368 ЦПК України, справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Згідно з ч.ч. 1,2 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч.І ст.1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Як роз'яснено у п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи.

Для наявності деліктної відповідальності необхідна наявність складу правопорушення: а) наявність шкоди, б) протиправна поведінка заподіювана шкоди, в) причинний зв'язок між шкодою та поведінкою заподіювана, г) вина.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди (ч.2 ст.1166 ЦК України) відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду, якщо доведе, що шкода була завдана не з його вини.

Відмовляючи в задоволенні позову суд вважав встановленими такі обставини.

Позивач є власником квартири АДРЕСА_1 відповідно до свідоцтва про право власності на житло від 28.12.2012 року (а.с.4)

Відповідно до акту, складеного комісією у складі представників ТОВ «Експлуатаційна компанія «Комфорт-Майстер», 21.06.2013 року мало місце залиття квартири АДРЕСА_2 з вини мешканця квартири № 160 ОСОБА_4 При затопленні пошкоджено : на кухні частково з правої сторони на стелі жовті плями та на шпалерах. У коридорі над дверима жовта пляма, відклеєні обої. У прихожій зморщені обої у деяких місцях. У великій кімнаті над плінтусом жовті плями (частково), а також на обоях. Акт підписаний майстром ОСОБА_8, слюсарем ОСОБА_5 та позивачем. Підпис відповідача відсутній.(а.с.5)

Відповідно до показів свідка майстра ОСОБА_8,позивач звернулась за складанням акту через місяць після залиття. При складанні акту причина залиття не була зазначена, а допис про причину залиття виконаний не нею (свідком). Як зазначає свідок, вона казала позивачу про те, що не може скласти акт без причини залиття.

Допитаний в якості свідка чоловік позивача ОСОБА_6 пояснив, що про залиття йому повідомили консьєржі. Залиття відбулось з квартири № 160 на 15-му поверсі, куди він не піднімався, спілкувався з мешканцем квартири № 155 на 14- поверсі, квартиру якого також було залито. Як зазначив свідок, внаслідок залиття були пошкоджені шпалери в кухні, коридорі, кімнаті. Винуватці залиття обіцяли допомогти з ремонтом, перемовини з цього приводу вони вели з чоловіком - батьком відповідача та жінкою, однак в подальшому відмовились відшкодувати шкоду. Свідок також вказав, що ремонт квартири вже проведений власними силами, однак вартість ремонту не зазначив.

Відповідно до звіту, складеного оцінювачем ТОВ «АЕЛЄКОН» 19.08.2013 року, розмір матеріального збитку, завданого внаслідок залиття квартири № 150, що розташована за адресою: АДРЕСА_1, з урахуванням фізичного зносу становить 5514,38 грн. Вартість проведеної оцінки становить 800 грн. (а.с.7, 21-66).

Відповідно до копії журналу аварій ТОВ &qu ;Експлуатаційна компанія &q?по;Комфорт-Майстер&q?ал; під № 245 міститься запис від 21.06.2013 року &q?фо;ж/б 99, П-2 пов15 кв.160 зірвало підводку зміщувача на кухні гарячої води і затопило по 3-ій поверх.

Вищенаведені докази суд не прийняв, з огляду на те, що в акті про залиття не вказана його дата, дописку про причину залиття внесено не тією особою , що складала акт, квартиру відповідача ніхто не відвідував. В журналі аварій не вказано прізвище сантехніка, не зазначено хто досліджував квартиру відповідача. Висновок з приводу вартості ремонту суд не прийняв так як позивач вже відновив квартиру, а доказів про вартість витрачених коштів на ремонт суду не надав. Також суд виходив з того, що позивач не надав доказів, що відповідач була власником квартири на момент її залиття.

Колегія суддів з такими висновками суду не погоджується з огляду на наступне.

В судовому засіданні апеляційного суду представник відповідача визнала, що в квартирі відповідача 21 червня 2013 року зірвало змішувач з крану і водою була залита квартира її довірителя . Проте позивач не довів, що внаслідок цієї поломки було залито і його квартиру, яка розташована двома поверхами нижче.

Таким чином , несправність сантехнічного обладнання, яка мала місце в квартирі відповідача і яка зазначена в журналі аварійної служби, як причина залиття, є повністю ідентичною , аналогічна причина вказана і в акті житлової організації.

Відповідач ні в суді першої інстанції, ні апеляційному суду, визнаючи, що в її квартири мала місце поломка сантехнічного обладнання , не надала належних та допустимих доказів, що така поломка не могла призвести до затоплення квартири позивача, яка розташована двома поверхами нижче.

Пошкодження в квартирі позивача були зафіксовані після 21 червня 2018 року уповноваженою особою і вказані в акті про залиття, особою, яка його складала.

За відсутності доказів, що такі пошкодження в квартирі позивача утворились не внаслідок поломки сантехнічного обладнання відповідача, яка зобов'язана була доводити цю обставину в силу ч.2 ст. 1166 ЦК України , суд першої інстанції безпідставно не прийняв в якості доказу журнал аварійної служби, та дійшов до помилкового висновку, що вина відповідача є недоведеною .

Доводи суду про не надання позивачем доказів права власності відповідача на квартиру в якій було пошкоджено сантехнічне обладнання , колегія також не приймає, тому, що і в суді першої інстанції і в апеляційному суді ця обставина визнавалась відповідачкою (її представником), а тому вона не підлягала доказування відповідно до ч. 1 ст. 82 ЦПК України.

Відповідно до ч.4,5 ст. 319 ЦК України власність зобов'язує. Власник не може використовувати право власності на шкоду правам інших громадян.

Відповідно до ст. 322 ЦК України власник зобов'язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено законом.

З урахуванням того, що утримання сантехнічного обладнання у квартирах, що належать на праві власності громадянам є їх обов'язком, а також виходячи з того, що за належний стан змішувачів на кранах, відповідальність несе власник квартири, вина відповідача у спричиненні залиття, яке мало місце 21 червня 2018 року,- є доведеною.

На підтвердження розміру шкоди, завданої залиттям, позивач надав висновок спеціаліста від 16 серпня 2013 року, відповідно до якого, розмір матеріального збитку завданого внаслідок залиття квартири 150 становить 5514 грн. 38 коп. Відповідач надав суду локальний кошторис, відповідно до якого, відновлення квартири позивача в цінах станом на 18 серпня 2013 року , після її залиття можливе за 4148 грн., без урахування ПДВ.

В судовому засіданні апеляційного суду представник позивача визнав, що позивач відремонтував свою квартиру своїми силами, ПДВ не сплачував, квитанцій не отримував за проведені ремонтні роботи.

За таких обставин, колегія суддів вважає за можливе в якості належного доказу розміру, завданої шкоди , взяти кошторис наданий відповідачем.

При цьому , апеляційний суд не погоджується з висновками районного суду, що позивачу має бути відмовлено в задоволенні позову, через не надання ним квитанцій про понесені ним витрати на ремонт.

За вищенаведених обставин, при наявності висновку спеціаліста, та кошторису, зроблених в серпні 2013 року, не збереження позивачем квитанцій, не позбавляє відповідача від обов'язку відшкодувати, завдану шкоду.

Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди, оціненої позивачем в 2000 грн. є також обґрунтованими та доведеними.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Враховуючи, що відповідач з 2013 року не вживала жодних заходів для відшкодування завданої її діями шкоди, незначну суму, яку потрібно було сплатити, необхідність позивачу докладати додаткових власних зусиль для відновлення пошкодженого майна, обсяг моральних страждань, які позивач зазнала внаслідок того, що вона змушена була спостерігати наслідки залиття, проживати в квартирі, яка втратила естетичний вигляд, звертатись за правовою допомогою з метою відновлення своїх прав, враховуючи засади розумності та справедливості, колегія дійшла висновку, що розмір відшкодування в 2000 грн., який визначила позивач підлягає стягненню з відповідача в повному обсязі.

Вирішуючи заяву відповідача про застосування строків позовної давності, та клопотання представника позивача про поновлення вказаного строку, апеляційний суд виходить з наступного.

Відповідно до Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно з ч. 1 ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

У ч. 1 ст. 261 ЦК України зазначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Частиною 4 ст. 267 ЦК України визначено, сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові.

Проте, якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

При цьому Закон не передбачає навіть приблизного переліку причин, які можуть бути визнані поважними для захисту порушеного права, у випадку подання позову з пропуском строку позовної давності.

До висновку про поважність причин пропуску строку позовної давності можна дійти тільки після дослідження всіх фактичних обставин та оцінки судом доказів у кожній конкретній справі. При цьому, поважними причинами пропуску позовної давності є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову неможливим або утрудненим. Якщо суд дійде висновку про те, що строк позовної давності пропущено з поважної причини, то у своєму рішенні приводить відповідні мотиви у підтвердження своїх висновків.

З пояснень представника позивача та матеріалів справи вбачається, що позивач в межах строку позовної давності звернулась з позовом по факту залиття її квартири, проте помилково ім'я відповідача зазначила ОСОБА_4, замість ОСОБА_4 і суд ухвалив заочне рішення, яким ці вимоги розглянув та стягнув завдані збитки зі ОСОБА_4 . Позивач лише на стадії виконання рішення суду від 10 серпня 2015 року зрозуміла, що з позовом звернулась не до тієї особи. Після чого намагалась скасувати вказане рішення за нововиявленими обставинами, проте ухвалою суду від 04 липня 2016 року їй було відмовлено. Після чого 18 липня був підготовлений даний позов.

Вказані обставини, колегія апеляційного суду вважає за можливе визнати поважними причинами пропуску строку позовної давності , оскільки не знання відповідачем анкетних даних відповідача та не сприяння останньої в наданні таких даних позивачу , а також подальші судові рішення призвели до того, що позивач не змогла звернутись до суду в передбачений трирічний термін.

Колегія суддів відновлює попущений позивачем строк для захисту порушеного права.

Положеннями п. 2 ч. 2 ст. 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: 1) неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Так як, колегією суддів встановлено, що суд не вірно застосував норми матеріального права, порушив процесуальні норми, які регулюють питання надання оцінки доказам, ті обставини справи, які суд вважав недоведеними, частково визнавались відповідачем, а частково підтверджені належними доказами, та враховуючи вимоги ст. 376 ЦПК України, рішення районного суду підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову.

Відповідно до ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Судовій збір покладається на сторони пропорційно до задоволених вимог.

При подачі позовної заяви позивач сплатив 551 грн. 20 коп., за подачу апеляційної скарги - 1653 грн. 60 коп., а всього 2204 грн. 80 коп.

Вказана сума витрат має бути відшкодована відповідачем, з огляду на те, що за розгляд вимог про стягнення майнової шкоди в задоволеній апеляційним судом сумі , позивач мав би сплачувати такий же мінімальний судовий збір 551 грн. 20 коп. за вимоги майнового характери та окремо таку ж суму за вимоги немайнового характеру.

В зв'язку з тим, що ціна позову в даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа згідно п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України є малозначною і в силу вимог п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України ухвалене по ній апеляційним судом судове рішення не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382-384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Деснянського районного суду м. Києва від 05 травня 2018 року скасувати та ухвалити нове наступного змісту.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 у відшкодування майнової шкоди 4148(чотири тисячі сто сорок вісім) грн. , у відшкодування моральної шкоди 2000(ві тисчі) грн. , у відшкодування витрат на оплату судового збору за подачу позову та апеляційної скарги 2204 грн. 80 коп.(дві тисячі двісті чотири грн. вісімдесят коп.)

В іншій частині вимог про відшкодування майнової шкоди відмовити.

(Анкетні дані сторін. позивач: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, податковий номер НОМЕР_1, проживає , 04213, АДРЕСА_3.

відповідач: ОСОБА_3, паспорт сервії НОМЕР_2, виданий Шевченківським РВ ГУДМС України в м. Києві 27.09.2013 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_3, зареєстрована за адресою6 02232, АДРЕСА_4)

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає , крім випадків, передбачених п.п. а) г) п. 2 ч. 3 ст. 389 ЦПК України.

Повна постанова складена 22 серпня 2018 року.

Головуючий Желепа О.В.

Судді: Рубан С.М.

ІванченкоМ.М.