Постанова № 76050280, 22.08.2018, Апеляційний суд міста Києва

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 серпня 2018 року місто Київ

Єдиний унікальний номер справи 756/16856/17

Апеляційне провадження № 22-ц/796/5665/2018

Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Вербової І. М., суддів Головачова Я. В., Шахової О. В.,

за участю секретаря судового засідання - Іваницької О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 на рішення Оболонського районного суду міста Києва, ухвалене під головуванням судді Яценко Н. О. 23 травня 2018 року, у справі за позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання дій незаконними та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

Згідно п.3 Розділу XII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій та статус суддів» (зі змінами від 15 грудня 2017 року) апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. Такі апеляційні суди у відповідних апеляційних округах мають бути утворені та розпочати здійснювати правосуддя не пізніше трьох років з дня набрання чинності цим Законом.

Виходячи зі змісту пункту 8 ч.1 Розділу XIII Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України (далі по тексту - ЦПК України) (в редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року), до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

У грудні 2017 року ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 звернувся до Оболонського районного суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про визнання незаконними дій відповідача щодо блокування банківського рахунку НОМЕР_1, відкритого на ім'я ОСОБА_3, шляхом заборони зняття пенсійного забезпечення; зобов'язання відповідача розблокувати рахунок НОМЕР_1, відкритий на ім'я ОСОБА_3 та надати дозвіл на зняття готівки довіреній особі - ОСОБА_2 на підставі довіреності на його ім'я та другої картки на вищезазначений рахунок, заборону відповідачу в подальшому блокувати рахунок ОСОБА_3 з підстав, не передбачених Законом України; стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 100 000 грн., шляхом перерахування грошових коштів на рахунок, відкритий в Публічному акціонерному товаристві «Державний ощадний банк України».

Позовні вимоги вмотивовані, зокрема, тим, що пенсійна справа позивача була переведена до Управління пенсійного фонду України в Оболонському районі міста Києва, оскільки остання є вимушеною переселенкою з окупованої території. З грудня 2016 року позивач почала отримувати пенсію на картковий рахунок у відділенні Державного Ощадного банку України в місті Києві.

Разом з тим, починаючи з квітня 2017 року припинились виплати пенсійного забезпечення, у зв'язку з чим позивач звернулась з позовом до Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій протиправними та зобов'язання відновити виплату пенсійного забезпечення з 01 квітня 2017 року. Постановою Оболонського районного суду міста Києва, яка залишена без змін Київський апеляційним адміністративним судом, позов задоволено, визнано протиправними дії Центрального об'єднаного управління пенсійного фонду України в місті Києві щодо припинення виплати пенсії позивачу з 01 квітня 2017 року, зобов'язано Центральне об'єднане управління пенсійного фонду України в місті Києві відновити виплату пенсії позивачу з 01 квітня 2017 року. Вищевказане рішення суду було виконане, грошові кошти надійшли на рахунок позивача.

12 грудня 2017 року працівники банку відмовили у видачі готівкових коштів представнику позивача за довіреністю, який був наділений повноваженнями на зняття грошових коштів з рахунку ОСОБА_3 та на ім'я якого була видана друга картка, оскільки рахунок було заблоковано у результаті не проходження ідентифікації позивача, та видали чек № 1548 від 12 грудня 2017 року.

13 грудня 2017 року представник позивача звернувся до начальника відділення банку з заявою № 749 від 13 грудня 2017 року з вимогою вжити заходів щодо видачі грошових коштів з рахунку ОСОБА_3 У відповідь на вищевказану заяву телефоном було рекомендовано звернутись до менеджерів цього ж відділення. Однак менеджер відмовив у видачі грошових коштів та звернувся до невідомих осіб з метою видалення представника позивача з відділення банку, оскільки останній здійснював фіксацію на відеокамеру.

Вищевказані дії відповідача призвели до моральних страждань позивача, оскільки остання була позбавлена засобів для існування та змушена брати в борг гроші під великі відсотки.

Рішенням Оболонського районного суду міста Києва від 23 травня 2018 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_3 (а.с. 46 - 50).

Не погоджуючись з вищевказаним рішенням суду, ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 04 червня 2018 року подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 травня 2018 року та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Апеляційну скаргу, мотивував, зокрема, порушенням норм матеріального та процесуального права під час прийняття рішення суду. Зазначає, що порядок пенсійного забезпечення, що включає припинення пенсійних виплат, регулюється виключно законами України. Натомість, суд, ухвалюючи оскаржуване рішення, керувався лише постановами Кабінету Міністрів України, що суперечать закону та Конституції України.

Крім того, суд першої інстанції порушив майнові права позивача, гарантовані не лише Конституцією України, міжнародно-правовими договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховної Радою, а ті, що містяться в рішеннях Європейського суду з прав людини.

В суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 - ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги та просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у ній. Крім того пояснив, що ОСОБА_3 є його бабусею, яка на даний час перебуває в Російській Федерації.

Представник відповідача - адвокат ЧвалюкА.В. заперечував проти апеляційної скарги та просив залишити її без задоволення.

Пояснив, що позивачу необхідно звернутись до Банку та пройти ідентифікацію.

Крім того, 23 липня 2018 року до Апеляційного суду міста Києва надійшов відзив представника відповідача - адвоката Чвалюка Андрія Васильовича з відповідними підтвердженнями направлення його копії позивачу, з якого, зокрема, вбачається, що зупиняючи видаткові операції за поточним рахунком позивача, АТ «Ощадбанк» керувався постановою Кабінету Міністрів України № 637 від 05 листопада 2014 року, яка передбачає зупинення видаткових операцій за поточним рахунком у разі не проходження фізичної ідентифікації одержувачем соціальних виплат. Тобто, в діях АТ «Ощадбанк» не вбачається порушення чинного законодавства.

Крім того, позивач у своїй апеляційній скарзі посилається на рішення Верховного Суду від 03 травня 2018 року у справі 805/402/18, предметом розгляду якої були інші правовідносини, оскільки спір виник стосовно припинення виплати Управлінням пенсійного фонду України призначеної за віком пенсії.

До того ж, у позові не обґрунтовано вимоги щодо стягнення моральної шкоди. Між сторонами виникли договірні правовідносини, а законодавством України не передбачено стягнення моральної шкоди за порушення умов договору. Тобто, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представників сторін, які з'явились в судове засідання, з'ясувавши фактичні обставини справи, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності та співставленні, перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, постановою Оболонського районного суду міста Києва від 23 серпня 2017 року визнанопротиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві щодо припинення з 01 квітня 2017 року виплати пенсії позивачу, зобов'язано Центральне об'єднане управління Пенсійного фонду України в м. Києві відновити виплату пенсії позивачу з 01 квітня 2017 року на особистий банківський рахунок , відкритий в Ощадбанку (а.с.15-18).

Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 01 листопада 2017 року вищевказану постанову Оболонського районного суду міста Києва залишено без змін (а.с.19-24).

Як вбачається з матеріалів справи, позивачу призначено пенсію за віком з 01 січня 2004 року безстроково (а. с. 14).

Відповідно до довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 27 вересня 2016 року №3005013446, позивач зареєстрована за адресою АДРЕСА_1, а фактично проживає за адресою АДРЕСА_2 (а. с. 13).

Так, представник позивача12 грудня 2017 року здійснив спробу зняти готівкові кошти з карткового рахунку позивача, проте операцію зі зняття готівки було відхилено, що підтверджується чеком (а.с.28).

Як вірно встановлено судом, 13 грудня 2017 року представник позивача ОСОБА_2 звернувся до начальника відділення банку із заявою про вжиття всіх необхідних заходів щодо видачі грошових коштів (а.с.27). Однак вказані вимоги відповідачем не були задоволені.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що блокування відповідачем рахунку ОСОБА_3 з підстав не проходження ідентифікації останньої протягом кожних трьох місяців відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема постанові Кабінету Міністрів України № 637 від 05 листопада 2014 року. Крім того, позивач не надала суду достатніх доказів на підтвердження звернення до відповідача для проходження ідентифікації як фізичної особи.

Виходячи зі змісту частин 1-5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване судове рішення повністю відповідає вимогам, визначеним статтею 263 ЦПК України, а висновки суду відповідають дійсним обставинам справи, з огляду на таке.

Так, згідно ст.46 Конституції України визначено право громадян на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Право на отримання пенсії є об'єктом захисту за ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (справа Європейського суду з прав людини «Мюллер проти Австрії», 1975 рік) та пов'язане з правом мирно володіти своїм майном.

Статтею 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Згідно п. 1 Порядку №509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року (в редакції станом на 01 березня 2016 року) довідка є документом, який видається внутрішньо переміщеній особі.

Відповідно до абз. 3 п. 6 Порядку №509 (в редакції станом на 01 березня 2016 року) строк дії такої довідки становить шість місяців з дати її видачі.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що призначення та продовження виплати пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), довічних державних стипендій, усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, матеріального забезпечення, надання соціальних послуг за рахунок коштів державного бюджету та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування внутрішньо переміщеним особам здійснюються за місцем перебування таких осіб на обліку, що підтверджується довідкою, виданою згідно з Порядком оформлення і видачі довідки про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 01 жовтня 2014 року № 509.

Постановою Кабінету Міністрів України від 14 березня 2016 року №167 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України» внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а саме пункт 1 викладено в такій редакції: починаючи з 1 липня 2016 року виплата пенсій (щомісячного довічного грошового утримання), усіх видів соціальної допомоги та компенсацій, довічних державних стипендій за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, коштів Пенсійного фонду України, фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування, що призначені внутрішньо переміщеним особам, здійснюється через рахунки та мережу установ і пристроїв Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України». Для ідентифікації одержувачів пенсій, які є внутрішньо переміщеними особами, та забезпечення виплати їм пенсій здійснюється емісія платіжних карток, які одночасно є пенсійним посвідченням, із зазначенням на них графічної та електронної інформації про власника та його електронного цифрового підпису.

Строк дії карток, які одночасно є пенсійним посвідченням, встановлюється до трьох років за умови проходження фізичної ідентифікації клієнта в установах Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» перші 2 рази кожні шість місяців, у подальшому кожні 12 місяців. Після завершення строку дії картки вона перевипускається за рахунок Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року №1028 «Про внесення змін до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України» внесені зміни до Постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», а саме доповнено пункт 1 після абзацу шостого новим абзацом такого змісту: фізична ідентифікація клієнта, якому відкрито поточний рахунок в установах Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» для отримання пенсії, до отримання ним в установленому порядку платіжної картки, яка одночасно є пенсійним посвідченням, здійснюється кожні три місяці з дня відкриття рахунка.

З аналізу наведених приписів вбачається, що зупинення видаткової операції (блокування рахунку) клієнту банку внутрішньо переміщеній особі може бути здійснено в разі не виконання клієнтом вимог постанови Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2016 року №1028 щодо непроходження фізичної ідентифікації клієнта.

Крім того, пунктом 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 5 листопада 2014 року №637 «Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» встановлено, що у разі непроходження фізичної ідентифікації одержувачем соціальних виплат Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» зупиняє видаткові операції за поточним рахунком і не пізніше ніж наступного робочого дня інформує про таке рішення щодо одержувачів пенсій - Пенсійний фонд України та Міністерство фінансів. Відновлення видаткових операцій проводиться Публічним акціонерним товариством «Державний ощадний банк України» з дати, наступної за днем проведення фізичної ідентифікації клієнта в установах Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України».

Згідно статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами:1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (ст.77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи(ст.79 ЦПК України).

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання(ст.80 ЦПК України).

Виходячи з вищенаведеного, колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції про те, що блокування відповідачем рахунку ОСОБА_3 з підстав не проходження ідентифікації останньої протягом кожних трьох місяців відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема постанові Кабінету Міністрів України № 637 від 05 листопада 2014 року.

Крім того, в ході розгляду справи стороною позивача не надано суду достатніх доказів на підтвердження звернення до відповідача для проходження ідентифікації як фізичної особи.

Більше того, в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_3 пояснив, що на даний час остання взагалі перебуває на території Російської Федерації.

Таким чином, доводи апеляційної скарги про невірне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, колегія суддів відхиляє, як такі, що необґрунтовані та ґрунтуються на припущеннях представника позивача.

Інші доводи скаржника є також необґрунтованими, а тому відхиляються колегією суддів.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржені судові рішення відповідають критерію обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для скасування судового рішення повністю або частково, чи його зміни, у зв'язку з законністю та обґрунтованістю оскаржуваного рішення, висновки суду першої інстанції відповідають дійсним обставинам справи, у зв'язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, Апеляційний суд міста Києва в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в інтересах ОСОБА_3 - залишити без задоволення.

Рішення Оболонського районного суду міста Києва від 23 травня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повне судове рішення складено 23 серпня 2018 року.

Суддя-доповідач: І.М.Вербова

Судді: Я.В. Головачов

О.В.Шахова