Рішення № 76049592, 21.08.2018, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/5935/18

Провадження № 2/761/4418/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі головуючого судді Макаренко І.О., розглянувши в приміщенні суду, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа: Київський національний університет технологій та дизайну про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, визнання конкурсу дійсним, визнання незаконною відмову у призначенні на посаду, зобов'язати вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому, відповідно до останньої редакції позову, просив суд:

визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства освіти і науки України від 07.12.2017 р. №751-К про звільнення виконуючого обов'язки ректора Київського національного університету технологій та дизайну ОСОБА_1;

визнати конкурс за результатами якого ректором Київського національного університету технологій та дизайну обрано ОСОБА_1 - дійсним;

визнати незаконною відмову Міністерства освіти і науки України у призначенні ОСОБА_1 на посаду ректора Київського національного університету технологій та дизайну;

зобов'язати Міністерство освіти і науки України призначити ОСОБА_1 на посаду ректора Київського національного університету технологій та дизайну та укласти з ним контракт.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що з 18.11.2010 р., відповідно наказу Міністерства освіти і науки України №485-К та Наказу Київського національного університету технологій та дизайну №277 о.с. від 19.11.2010 р. ОСОБА_1 було призначено на посаду ректора Київського національного університету технологій і дизайну та було укладено контракт №І-37. 11.09.2017 р. відповідачем в газеті «Освіта України» опубліковано оголошення про конкурс на зайняття посади ректора ВНЗ. 16 та 17.11.2017 р. відповідач направив третій особі та позивачу листи №1/11-12031 та №5.2-2066 яким кандидатуру позивача внесено до ВНЗ для участі в виборах на посаду ректора. 01.12.2017 р. за результатами виборів згідно протоколу виборчої комісії №6 (підсумковий) ректором Київського національного університету технологій та дизайну було обрано позивача, який набрав 87,2 % голосів виборців. 07.12.2017 р. позивач захворів та перебував на лікуванні в період з 07.12.2017 р. по 10.01.2018 р. 07.12.2017 р. державним секретарем МОН було підписано наказ №751-К про звільнення виконуючого обов'язки ректора Київського національного університету технологій та дизайну ОСОБА_1 Вказаний наказ мотивовано, що позивач не відповідає вимогам Закону України «Про очищення влади». Позивач вважає, бездіяльність відповідача щодо не укладання трудового контракту з останнім та наказ №751-К від 07.12.2017 р. протиправними.

Відповідач у своєму відзиві проти позовних вимог заперечував в повному обсязі, вважає їх безпідставними та необґрунтованими. Зазначає, що під час проведення спеціальної перевірки Головним територіальним управлінням юстиції у місті Києві був сформований та надісланий на адресу Міністерства витяг з Єдиного державного реєстру осіб від 11.01.2018 №7294, щодо яких застосовано положення Закону України «Про очищення влади», в якому міститься інформація про те, що щодо ОСОБА_1 протягом 10 років поширюється заборона, передбачена Законом України «Про очищення влади». Наказом МОН від 07.12.2017 №751-к «Про звільнення виконуючого обов'язки ректора Київського національного університету технологій та дизайну» був підписаний державним секретарем МОН відповідно повноважень передбачених законодавством, керуючись положеннями пункту 7-2 статті 36 КЗпП України, Законом України «Про очищення влади», Положення про Міністерство освіти і науки України. Так відповідач зазначає, що звільнення позивача з займаної посади відбулось не в порядку статті 40 КЗпП України, а тому посилання позивача на заборону звільнення в період тимчасової непрацездатності є необґрунтованими та безпідставними. Відповідач також вказує, що сам конкурс та його результати, щодо призначення ОСОБА_1 на посаду ректора, не визнавались недійсними, а тому сама позовна вимога є необґрунтованою та передчасною.

У своїй відповіді на відзив, позивач зазначає, що спеціальна перевірка щодо позивача у встановленому законом порядку не проводилась та не могла бути проведена. Вказує також на те, що Київський національний університет технологій та дизайну не є органом державної влади, а отже заходи з очищення влади не можуть бути застосовані до його посадових осіб, а тому відповідач не мав права проводити спеціальну перевірку щодо позивача. Позивач посилається на те, що заборона звільнення в період тимчасової непрацездатності не обмежується конкретною нормою КЗпП України, а стосується всіх без виключення випадків коли звільнення відбувається з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті встановив.

Відповідно до ст. 43 Конституції України кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.

Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, відповідно до наказу Міністерства освіти і науки України №485-К від 18.11.2010 р., та Наказу Київського національного університету технологій та дизайну №277 о.с. від 19.11.2010 р., ОСОБА_1 було призначено на посаду ректора Київського національного університету технологій і дизайну з 18.11.2010 р., строком на сім років, по 18.11.2017 р., як обраного за конкурсом, на умовах, викладених у контракті.

18.11.2010 р. між Міністерством освіти і науки України та ОСОБА_1 було укладено контракт №І-37 про призначення позивача на посаду ректора Київського національного університету технологій та дизайну на строк з 18.11.2010 р. по 18.11.2017 р.

11.09.2017 р. відповідачем в газеті «Освіта України» опубліковано оголошення про конкурс на зайняття посади ректора Київського національного університету технологій та дизайну.

16.11.2017 р. та 17.11.2017 р. відповідач направив третій особі та позивачу листи №1/11-12031 та №5.2-2066 яким кандидатуру позивача внесено до ВНЗ для участі в виборах на посаду ректора.

01.12.2017 р. за результатами виборів згідно протоколу виборчої комісії №6 (підсумковий) ректором Київського національного університету технологій та дизайну було обрано позивача, який набрав 87,2 % голосів виборців.

В період з 07.12.2017 р. по 10.01.2018 р., ОСОБА_1 перебував на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності серії АДІ №105105 та випискою із медичної карти стаціонарного хворого.

Наказ Міністерства освіти і науки України №751-К від 07.12.2017 р., який підписаний державним секретарем, ОСОБА_1 звільнено з посади виконуючого обов'язки ректора Київського національного університету технологій та дизайну, у зв'язку із виявленням відомостей щодо заборони, передбаченої пунктом 14 порядку проведення перевірки достовірності відомостей щодо застосування заборон, передбачених частинами 3 і 4 статі 1 Закону України «Про очищення влади», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України «Деякі питання реалізації Закону України «Про очищення влади» від 16 жовтня 2014 р. №563.

Міністерство освіти і науки України у своєму листі №1/11-1061 від 31.01.2018 р. адресованого ОСОБА_1 зазначило, що станом на 12.12.2017 р. спеціальна перевірка щодо позивача ще тривала, результати перевірки були викладені в довідці №5/4-4 від 25.01.2018 р.

Так позивача було звільнено на підставі п. 7-2 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, згідно якої, припинення трудового договору може бути з підстав, передбачених Законом України "Про очищення влади".

Відповідно до ст. 40 КЗпП України не допускається звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу в період його тимчасової непрацездатності.

Проте порушення вказаним вимогам, наказом №751-К від 07.12.2017 р. відповідач звільнив позивача, під час перебування останнього на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності АДІ №105105 виданого 07.12.2017 р.

Суд критично ставиться до тверджень відповідача про те, що звільнення позивача з займаної посади відбулось не в порядку статті 40 КЗпП України, а тому посилання позивача на заборону звільнення в період тимчасової непрацездатності є необґрунтованими та безпідставними, з огляду на наступне.

Згідно із п. 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 р. «Про практику розгляду судами трудових спорів», Правила про недопустимість звільнення працівника в період тимчасової непрацездатності, а також у період перебування у відпустці (ч.3 ст.40 КЗпП ( 322-08 ) стосуються як передбачених статтями 40, 41(1) КЗпП, так й інших випадків, коли розірвання трудового договору відповідно до чинного законодавства провадиться з ініціативи власника або уповноваженого ним органу. При цьому маються на увазі щорічні, а також інші відпустки, що надаються працівникам як із збереженням, так і без збереження заробітку.

Розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не може бути визнано обґрунтованим, якщо в день звільнення працівнику видано лікарняний листок (довідку в установлених законом випадках) про його тимчасову непрацездатність.

Враховуючи вищевикладене, заборона звільнення в період тимчасової непрацездатності не обмежується конкретною нормою КЗпП України, а стосується всіх без виключення випадків коли звільнення відбувається з ініціативи власника або уповноваженого ним органу.

З огляду на те, що суд не наділений повноваженнями, щодо скасування наказу роботодавця, з метою захисту порушеного права позивача, суд вважає вірним визнати незаконним наказ Міністерства освіти і науки України від 07.12.2017 р. №751-К про звільнення виконуючого обов'язки ректора Київського національного університету технологій та дизайну ОСОБА_1

Щодо інших вимог позивача, суд вважає їх передчасними та такими, що не підлягають задоволенню, оскільки відповідач не оспорює результати конкурсу, згідно якого ректором Київського національного університету технологій та дизайну обрано ОСОБА_1 та відповідачем не було відмовлено позивачу у призначенні на посаду.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позивача було звільнено в період тимчасової непрацездатності, в порушення ст. 40 КЗпП України, що є підставою для часткового задоволення позову.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 12, 81, 82, 141, 258, 263-265, 274-279, 354, 355 ЦПК України; ст. 43 Конституції України; ст.ст. 36, 40 КЗпП України; Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 06 листопада 1992р. за № 9 з подальшими змінами та доповненнями, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства освіти і науки України, третя особа: Київський національний університет технологій та дизайну про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, визнання конкурсу дійсним, визнання незаконною відмову у призначенні на посаду, зобов'язати вчинити дії - задовольнити частково.

Визнати незаконним наказ Міністерства освіти і науки України від 07.12.2017 р. №751-К про звільнення виконуючого обов'язки ректора Київського національного університету технологій та дизайну ОСОБА_1

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Міністерства освіти і науки України на користь держави судовий збір у розмірі 704,80 грн.

Відповідно до п. 15.5 розділу 15 XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України рішення суду може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

СУДДЯ