Рішення № 76048452, 13.08.2018, Вижницький районний суд Чернівецької області

Справа № 713/928/18

Провадження №2/713/413/18

РІШЕННЯ

іменем України

13.08.2018 м. Вижниця

Вижницький районний суд Чернівецької області в складі: головуючого судді Пилип’юка І.В., з участю секретаря судового засідання Паучек Є.В., позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вижниця в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог – Служба у справах дітей Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням, -

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_2, яка також діє в інтересах неповнолітньої ОСОБА_5, третя особа без самостійних вимог – Служба у справах дітей Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області, про визнання осіб такими, що втратили право користування житловим приміщенням.

У позові вказувала, що на підставі ухвали Вижницького районного суду Чернівецької області від 13.02.2001 року по цивільній справі №2-74 про встановлення порядку користування квартирою в смт. Берегомет по вул. Л. Українки, 21/2 за нею залишено в користуванні жилу кімнату площею 14,4 кв.м, комору площею 4,4 кв.м, сарай літ. «Б».

За її колишнім чоловіком ОСОБА_6 у вищевказаному будинку залишено в користуванні кімнату площею 15,10 кв.м, кухню площею 6,9 кв.м, сарай, підвал, кролятник та сарай.

12.06.2006 року вона зареєструвала за собою право власності в ДП «Вижницьке РБТІ».

05.03.2013 року з її дозволу відповідач зареєструвалась до її житла та почала проживати в її частині квартири. У червні 2013 року відповідач перейшла проживати в господарство батьків її чоловіка ОСОБА_7 в смт. Берегомет по вул. Кобилянської, але через деякий час вони переїхали в м. Вижниця на вул. Гагаріна, де відповідач народила дочку ОСОБА_5

На даний час відповідач з дитиною проживає в с. Долішній Шепіт у господарстві батьків теперішнього чоловіка, а її дитина відвідує дитячий садочок в цьму ж селі.

Таким чином, відповідачі не проживають в її частині квартири більше п’яти років.

31.05.2017 року її колишній чоловік ОСОБА_6 помер. Після його смерті його частину квартири в смт. Берегомет по вул. Л. Українки успадкував по заповіту ОСОБА_8, який на даний час продає свою половину квартири. Вона також хоче розпорядитися своєю половиною спільної сумісної власності, але не може цього зробити, так як відповідач відмовляється добровільно знятися з реєстрації.

У зв’язку з цим вона змушена звернутися до суду з даним позовом.

Посилаючись на ст.ст.71, 72, 163, 167-169, 191 ЖК України, ст.ст.16, 317, 319, 383 ЦК України просила усунути перешкоди у здійснення нею права володіння та розпорядження належним їй на праві приватної спільної сумісної власності житловим будинком, який знаходиться за адресою смт. Берегомет по вул. Л. Українки, 21/2, шляхом визнання ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка представляє свої інтереси та інтереси своєї неповнолітньої дочки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1.

У судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_3 заявлений позов підтримали, посилаючись на викладені у позовній заяві обставини просили позовні вимоги задовольнити.

У судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 позов не визнала, просила у задоволенні позову відмовити. Пояснила, що у січні 2013 року зареєструвалася до квартири позивача і проживала там пів року. У серпні 2013 року народила дочку ОСОБА_5 і змушена була зняти квартиру у м. Вижниця, оскільки позивач з дитиною не впускала до своєї квартири та не давала можливості забрати речі. На даний час у неї є малолітній син ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3. Вона не може знятися з реєстрації, оскільки немає куди піти з двома малолітніми дітьми.

У судовому засіданні представник третьої особи без самостійних вимог – Служби у справах дітей Вижницької РДА Чернівецької області ОСОБА_4 пояснила, що вони на даний час не дають згоду на відчуження будинку в смт. Берегомет по вул. Л. Українки, 21, оскільки там зареєстрована неповнолітня дитина, а іншого житла для її реєстрації у відповідача немає.

Суд, заслухавши позивача ОСОБА_1, відповідача ОСОБА_2, представника позивача ОСОБА_3, представника третьої особи ОСОБА_4, вивчивши та дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі фактичні обставини на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, дійшов висновку, що позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню в повному об’ємі з таких підстав.

Судом установлено, що на підставі ухвали Вижницького районного суду Чернівецької області від 13.02.2001 року по справі №2-74/2001 ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 на праві приватної спільної часткової власності належить квартира №2 в житловому будинку, що розташований по вул. Лесі Українки, 21 в смт. Берегомет Вижницького району Чернівецької області (кімната площею 14,40 кв.м, комора площею 4,10 кв.м, сарай літ. «Б 2»), що підтверджується копією вказаної ухвали та копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно №10905148, виданого 12.06.2006 року ДКП «Вижницьке РБТІ».

Власником іншої 1/2 частки квартири №2 в житловому будинку, що розташований по вул. Лесі Українки, 21 в смт. Берегомет Вижницького району Чернівецької області є ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_5, що підтверджується копією свідоцтва про право на спадщину за заповітом серія НМХ 203299, виданого 04.12.2017 року приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу ОСОБА_11 та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності індексний номер 106124134, сформованого 04.12.2017 року приватним нотаріусом Вижницького районного нотаріального округу ОСОБА_11

Відповідачі ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 з 05.03.2013 року, а її неповнолітня дочка ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 з 04.09.2013 року, зареєстровані ІНФОРМАЦІЯ_6, за згодою позивача, що підтверджується копією будинкової книжки вказаного будинку.

З червня 2013 року (за показами відповідача з серпня 2013 року) ОСОБА_2 та її неповнолітня дочка ОСОБА_5 за зареєстрованим місцем проживання ІНФОРМАЦІЯ_7 не проживають, що підтверджується актом обстеження житлового будинку, складеного 14.05.2018 року комісією Берегометської селищної ради Вижницького району Чернівецької області у складі заступника селищної ради ОСОБА_12, діловода ОСОБА_13, керівника громадського формування сприяння поліції ОСОБА_14

Згідно акту обстеження господарства ОСОБА_15 №323, складеного 23.05.2018 року виконавчим комітетом Долішньошепітської сільської ради Вижницького району Чернівецької області - ОСОБА_2 разом з чоловіком ОСОБА_16 з 02.04.2018 року проживають в господарстві ОСОБА_15 Малолітня донька ОСОБА_5 зарахована до вихованців закладу дошкільної освіти і відвідує ЗДО.

На даний час позивач не може розпоряджатися належною їй на праві приватної спільної часткової власності квартирою №2 у житловому будинку, що розташований по вул. Л. Українки, 21 в смт. Берегомет Вижницького району Чернівецької області, оскільки в ньому зареєстровані відповідачі.

Статтею 41 Конституції України та ст.1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17.07.1997 р. відповідно до Закону №475/97-ВР від 17.07.1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися та розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Вказані положення закріплені також у ЦК України.

Так відповідно до ч.1 ст.319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно із ч.1 ст.321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

За змістом ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ст.150 ЖК Української РСР громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

У ч.4 ст.9 ЖК Української РСР зазначено, що ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Згідно ст.ст.71, 72 ЖК України, при тимчасовій відсутності наймача або членів його родини за ними зберігається житлове приміщення на протязі 6 місяців. Визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки здійснюється в судовому порядку.

Аналіз наведених вище норм цивільного та житлового законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки.

Враховуючи зазначені вимоги закону, а також з урахуванням наведених вище досліджених судом доказів, Суд дійшов висновку, що позивачем доведено належними та допустимими доказами, що відповідач ОСОБА_2 та її неповнолітня дочка ОСОБА_5 не є членами її сім’ї, без поважних причин, понад шість місяців не проживають у квартирі №2 у житловому будинку за адресою: смт. Берегомет по вул. Л. Українки, 21, Вижницького району Чернівецької області, належній на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1

Реєстрація відповідачів у квартирі позивача створює їй перешкоди у реалізації її права на розпорядження власністю. Запропонувала відповідачу викупити частку її брата, однак відповідач пропозицію проігнорувала.

Відповідач не надала суду належних та допустимих доказів недопуску її до місця реєстрації позивачем, а підтвердила, що з часу народження дочки ОСОБА_5 за місцем реєстрації не проживала, на даний час проживає у с. Долішній Шепіт у будинку чоловіка ОСОБА_16 Наміру повертатися до місця реєстрації не мала і не має.

За вказаних обставин Суд вважає, що відповідачів ОСОБА_2 та її неповнолітню дочку ОСОБА_5 необхідно визнати такими, що втратили право на користування вказаним житлом.

Це підтверджено дослідженими в суді належними доказами, доказів протилежного суду не представлено.

На підставі викладеного Суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовані та підлягають до задоволення.

На підставі викладено та ст.41 Конституції України, ст.ст.16, 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст.9, 71, 72, 150 ЖК Української РСР, ст.ст.4, 12, 13, 76-81, 247 ч.2, 258-259, 263-265, 268, 272, 273, 354 України, Суд, -

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 – задовольнити.

Усунути перешкоди у користуванні власністю шляхом визнання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 та неповнолітньої ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 такими, що втратили право на користування житловим приміщенням, розташованим в смт. Берегомет по вул. Л. Українки, 21/2, Вижницького району Чернівецької області, належним на праві приватної спільної часткової власності ОСОБА_1.

Складання повного тексту рішення відкладено на строк десять днів з дня оголошення вступної та резолютивної частин рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги через Вижницький районний суд до Апеляційного суду Чернівецької області.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: І. В. Пилип'юк