Вирок № 76047090, 21.08.2018, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Провадження № 1-кп/639/451/18

Справа № 639/4044/18

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 серпня 2018 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Чижиченка Д.В.

за участю секретаря Косенко С.М.

прокурора Касьяненка Я.М.

обвинуваченого ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові кримінальне провадження зареєстроване 27 червня 2018 року в Єдиному реєстрі досудових розслідувань за №42018221080000193 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м. Харкова, громадянина України, українця, з середньою освітою, раніше судимого: 24 жовтня 2002 року Ленінським районним судом Харківської області за ч. 1 ст. 141, ч.2 ст.142, ч.3 ст.142, ч.3 ст.101 КК України до 14 років 6 місяців позбавлення волі, з урахуванням ухвали апеляційного суду Харківської області, якою переглянуто вирок суду та призначено покарання у вигляді 13 років позбавлення волі, звільнений 01.03.2012 року умовно-достроково на не відбутий строк термін 2 роки 19 днів, проживаючого без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1;

у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

08 червня 2018 року ОСОБА_1 о 03 год. 30 хв. в ночі знаходився в павільйоні кафетерію «Метро», розташованого по вул. Полтавський шлях, 153, де помітив в робочому приміщенні, відгородженому від павільйону, раніше йому незнайомого ОСОБА_2, який спав за столом. Саме в той час у ОСОБА_1 виник злочинний умисел, спрямований на викрадення будь-якого майна, належного ОСОБА_2, яке, як на його думку, могло знаходитися у зазначеному робочому приміщенні. Надалі, ОСОБА_1, реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на викрадення чужого майна, усвідомлюючи протиправний характер свого діяння, використовуючи нічний час доби, а також ту обставину, що за його діями ніхто не спостерігає, спочатку безперешкодно увійшов через незачинені на замок вхідні двері до робочого приміщення кафетерію, де, оглянувши його, помітив на столі біля сплячого ОСОБА_2, належний останньому мобільний телефон «Xiomi Redmi 4Х», та клач-портмоне, в якому знаходилось 750 гривень, якими і вирішив заволодіти. Таким чином, ОСОБА_1 виконав всі дії, які вважав за необхідне, для досягнення своєї мети, спрямованої на проникнення до приміщення, яким слід вважати робоче приміщення кафетерію «Метро». Потім, ОСОБА_1, оцінивши ситуацію, що склалася, бажаючи довести свій злочинний задум до кінця, діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного збагачення, таємно заволодів вказаним мобільним телефоном «Xiomi Redmi 4Х», грошовими коштами в сумі 750 гривень та клач- портмоне, який матеріальної цінності для потерпілого не представляє. Після цього, ОСОБА_1, звернувши на свою користь таємно викрадене майно, з місця скоєння злочину зник, розпорядившись ним в подальшому на власний розсуд.

В результаті злочинного діяння ОСОБА_1 завдав потерпілому ОСОБА_2 матеріальної шкоди на суму 3782 грн. 54 коп., з яких 750 гривень грошові кошти, а 3032 грн. 54 коп., вартість викраденого мобільного телефону «Xiomi Redmi 4Х», що підтверджено висновком судової товарознавчої експертизи №2084/18 від 23.07.2018.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1, визнав себе винним та пояснив, що скоїв злочин при обставинах наведених вище. Фактичні обставини справи, викладені в обвинувальному акті, кваліфікацію злочину, а також наслідки злочину не оспорює.

Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся своєчасно та належним чином, в порядку вимог ст.135 КПК України, що відповідно до вимог ст. 325 КПК України не є перешкодою для проведення судового розгляду.

Обвинувачений вважав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ним не оспорюються. Цю позицію підтримала і сторона обвинувачення.

Судом роз'ясненні положення ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам процесу вони зрозумілі.

Беручи до уваги повне визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини, а також те, що сторони не піддають сумніву фактичні обставини справи, відсутність у суду сумніву в правильності розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, добровільності та істинності його позиції, суд, заслухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти недоцільності дослідження доказів щодо тих обставин, які ними не оспорюються, розглянув дане кримінальне провадження в порядку ч. 3 ст. 349 КПК України, попередньо роз'яснивши наслідки такого порядку дослідження доказів, обмежившись допитом обвинуваченого, дослідженням матеріалів досудового розслідування, зокрема даних, що характеризують особу обвинуваченого.

Аналізуючи обставини, що визнаються учасниками судового провадження, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_1 в обсязі пред'явленого обвинувачення (ст. 337 КПК України) є доведеною.

Дії ОСОБА_1 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), поєднане з проникненням у інше приміщення, вчинене повторно.

Така юридична оцінка дій обвинуваченого відповідає фактичним обставинам, встановленим по справі.

В судовому засіданні були вивченні дані про особу винного. Встановлено, що ОСОБА_1 раніше судимий, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, має на утриманні сина інваліда - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого у м. Харкові без реєстрації.

Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого відповідно до ст. 66 КК України, суд вважає активне сприяння розкриттю злочину.

Обставин, що обтяжують покарання, відповідно до ст. 67 КК України, судом не встановлено.

Призначаючи покарання, суд керується положеннями ст. 65 КК України, а саме з принципів справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для подальшого виправлення та попередження скоєння нових злочинів та враховує характер і ступень тяжкості скоєного злочину, пом'якшуючи покарання обставини, особу ОСОБА_1, його відношення до скоєного злочину та вважає, що виправлення обвинуваченого та попередження скоєння ним нових злочинів не можливо без відбуття покарання в місцях позбавлення волі, а тому йому слід обрати покарання пов'язане з ізоляцією від суспільства.

Процесуальні витрати підлягають стягненню з обвинуваченого згідно ст. 124 КПК України.

Долю речових доказів вирішити в порядку ст.100 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 349, 369, 370, 371, 373, 374, КК України, суд-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 185 КК України та призначити покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки.

Обрати відносно ОСОБА_1 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Взяти ОСОБА_1 під варту після набранням вироком законної сили.

Строк відбуття покарання ОСОБА_1 рахувати з моменту його фактичного затримання.

Стягнути з ОСОБА_1 витрати за проведені судові експертизи на загальну суму 300 грн.

Скасувати арешт майна, який накладено ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду м. Харкова від 27.07.2018 року на мобільний телефон «Xiomi Redmi 4Х», imei 1- НОМЕР_1, imei 2-НОМЕР_2 та клатч-портмоне з надписом на одній із сторін «Baellery» з пластиковими картками, які визнано речовими доказами - повернути власнику

Речові докази, а саме: CD-R з відеозаписом тривалістю 03 год. 34 хв. від 08.06.2018 року - залишити зберігатися в матеріалах кримінального провадження.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Харківської області через Жовтневий районний суд м. Харкова протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення, а для особи, що тримається під вартою - з моменту вручення копії судового рішення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя Д.В. Чижиченко