Рішення № 76046617, 23.08.2018, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/2128/18

провадження №2-о/619/82/18

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 серпня 2018 року Дергачівський районний суд Харківської області

у складі: головуючого судді Якименко Л.О.

за участю: секретаря судового засідання Ломанової І.А.

заявника ОСОБА_1

представника заінтересованої особи

Харківського обласного військового

комісаріату Семененко Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дергачі цивільну справу за заявою ОСОБА_1, заінтересовані особи: Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, Харківський обласний військовий комісаріат про встановлення юридичного факту, що має юридичне значення.

В С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_1 звернувся до суду з заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, заінтересовані особи - Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції, Харківський обласний військовий комісаріат, посилаючись на те, що у період з 15.03.2015 по 20.08.2015 заявник приймав участь в бойових діях у зоні проведення антитерористичної операції у складі Першої штурмової роти Добровольчого Українського Корпусу «Правий Сектор». У цей період заявник брав участь в диверсійно-розвідувальних операціях з іншими військовослужбовцями у населених пунктах: с. Пески, с. Зайцево, с. Курахове, с. Красногорівка, смт. Верхньоторецьке, с. Старий Айдар Донецької області, смт. Станиця Луганська, с. Водяне Луганської області.

Зазначені населені пункти розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року №1275-р, включені до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалась антитерористична операція.

З 15.03.2015 за наказом командира заявник очолював групу психологів ПТСР (посттравматичний стресовий розгляд), однак розвідувальні операції виконував на рівні зі всіма. Товариші по службі можуть підтвердити, що заявник дійсно у вказаний період часу, приймав участь у диверсійно-розвідувальних операціях у вказаних населених пунктах. Доказами, які підтверджують дані факти є пояснення свідків - учасників бойових дій ОСОБА_3 (свідоцтво учасника бойових дій серія НОМЕР_1, виданий Управлінням персонального штабу військової частини А0796) та ОСОБА_4 (свідоцтво учасника бойових дій серія НОМЕР_2, видане Харківським облвійськкоматом 19.06.2015).

Перебування заявника у складі Першої штурмової роти Добровольчого Українського Корпусу «Правий Сектор» у якості психолога протягом вищезазначеного періоду підтверджується довідкою командира Першої штурмової роти Добровольчого Українського Корпусу «Правий Сектор» Подолянина П.С. від 10 квітня 2016 року №10.

Вищевикладені факти знаходять своє підтвердження також у фотографіях з іншими військовослужбовцями.

Після повернення додому, заявником було подане письмове звернення до Державної служби у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції щодо надання заявнику статусу учасника бойових дій як такому, що брав безпосередньо участь в антитерористичній операції.

Однак, заявник отримав від Державної служби у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції письмову відмову (вих. №4990/01/05.1-16 від 20.10.2016).

У відмові Державна служба України у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції стверджує, що для визнання особи учасником бойових дій згідно з пунктами 19 та 20 частини першої статті 6 Закону України про «Про статус ветеранів війни, гарантій їх соціального захисту» необхідно поєднання двох умов: 1) Безпосередня участь особи в антитерористичній операції, забезпечення її проведення, перебуваючи в районах антитерористичної операції у період її проведення; 2) включення добровольчого формування, у складі якого особа брала безпосередню участь в антитерористичній операції, до складу Збройним Сил України, МВС, Національної гвардії та інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органах.

Також для встановлення статусу учасника бойових дій заявнику було рекомендовано звернутися до відповідної комісії, утвореної міністерством, центральним органом виконавчої влади чи іншим державним органом, у підпорядкуванні яких перебували військові частин (органи, підрозділи), установи та заклади, у складі яких проходили службу чи працювали особи, за місцем проживання.

Заявник звернувся до комісії Харківського обласного військового комісаріату з заявою про надання заявнику статусу учасника бойових дій. Згідно витягу із протоколу №5 від 21 березня 2017 року засідання комісії Харківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, заявнику було відмовлено у встановленні статусу учасника бойових дій. Підставою для відмови став той факт, що Перша штурмова рота Добровільного Українського Корпусу «Правих сектор» не увійшла до складу військових частин ЗСУ, МВС України, Національної гвардії України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Заявник був змушений звернутися в Харківський окружний адміністративний суд з позовом до Харківського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, а саме надати заявнику статус учасника бойових дій.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 по справі №820/1610/17 позов заявника було залишено без задоволення.

Однак в описовій частині вказаної вище постанови Харківський окружний адміністративний суд фактично встановив, що у період з 15.03.2015 по 20.08.2015 ОСОБА_1 приймав участь в бойових діях у зоні проведення антитерористичної операції у складі Першої штурмової роти Добровольчого Українського Корпусу «Правий Сектор», а саме: брав участь в диверсійно - розвідувальних операціях з іншими військовослужбовцями у населених пунктах: с. Пески, с. Зайцево, с. Курахове, с. Красногорівка, смт. Верхньоторецьке, с. Старий Айдар Донецької області, смт. Станиця Луганська, с. Водяне Луганської області.

Встановлення та підтвердження факту участі заявника в бойових діях по захисту незалежності України, її суверенітету та територіальної цілісності, в воєнізованих підрозділах без офіційного оформлення на засадах самоорганізації та з врахуванням власної громадянської позиції, викликає необхідність щодо визначеності статусу заявника, як учасника антитерористичної операції, з метою отримання соціальних прав та гарантій і є необхідним для визнання заявника особою, на яку розповсюджується Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Заявник має всі необхідні документи для підтвердження факту участі в бойових діях у добровольчому батальйоні. Те, що добровольчий батальйон не був включений до складу військових частин ЗСУ, МВС України, Національної гвардії України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань, не пов'язане з підтвердженням факту участі в бойових діях.

Особи, які були зараховані в інші військові формування, а також з числа яких були сформовані спеціальні підрозділи територіальної оборони, і які були залучені державними або громадськими організаціями або самоорганізувалися для захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції, добровільно захищаючи незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України, але не входили до складу формувань, визначених у пункті 20 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» (Збройних сил України, Нацгвардії, СБУ тощо), на теперішній час не мають чітко визначеного юридичного статусу.

В судовому засіданні заявник ОСОБА_1 підтримав заяву і просив її задовольнити посилаючись на те, що у період з 15.03.2015 по 20.08.2015 приймав участь в бойових діях у зоні проведення антитерористичної операції у складі Першої штурмової роти Добровольчого Українського Корпусу «Правий Сектор». За наказом командира очолював групу психологів ПТСР. 18.08.2015 отримав контузію, легкі поранення в Песках. Втратив ? частину слуху. В зоні АТО був до 20.08.2015, реабілітації не було.

Заінтересована особа по справі - представник Державної служби України у справах ветеранів війни та учасників Антитерористичної операції в судове засідання не з'явився, згідно наданої суду заяви завідувач сектору правової справи Максимчук О.О. просить справу розглядати за відсутністю представника посилаючись на те, що служба не бере участь у правовідносинах у яких заявник просить встановити юридичний факт (не є суб'єктом несення обов'язку виконання рішенню суду), тому не може виступати заінтересованою особою у справі, а також вважає, що у разі підтвердження у судовому засіданні факту залучення керівництвом антитерористичної операції ОСОБА_1 та його безпосередньої в ній участі, вказаний факт може бути встановлений судом у разі якщо заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який це посвідчує.

Заінтересована особа по справі - представник Харківського обласного військового комісаріату Семененко Л.В. заперечувала проти заяви ОСОБА_1 і просила відмовити в задоволенні заяви в повному обсязі, т.я. відсутні докази, що заявник перебував у зоні АТО у складі військових частин ЗСУ, МВС України, Національної гвардії України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань.

Суд, заслухавши свідків, дослідивши матеріали справи, як докази, приходить до наступного.

Згідно ч. 1 ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи в тому числі про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Згідно ч. 2 ст. 315 ЦПК України, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Згідно ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Зі змісту вказаних статей, а також роз'яснень, викладених у пункті 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», вбачається, що в порядку окремого провадження розглядаються справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Отже, юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи немайнових прав.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки: виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з'ясувати мету, для якої необхідне його встановлення. Один і той самий факт для певних осіб і для певної мети може мати юридичне значення, а для інших осіб та для іншої мети ні.

У Конституції України встановлено, що захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на Збройні Сили України. Забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом (ч. 1-3, ст. 17 Конституції України).

Частиною 5 ст. 7 Конституції України встановлено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Пунктом 3 ч.1 ст. 3 Закону України «Про основи національної безпеки України» об'єктами національної безпеки, між іншим, є держава - її конституційний лад, суверенітет, територіальна цілісність і недоторканність.

Суб'єктами забезпечення національної безпеки, в тому числі, є громадяни України, об'єднання громадян (ст. 4 Закону України «Про основи національної безпеки України»).

Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України (ст. 65 Конституції України).

Відповідно до преамбули Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється Законом.

Згідно із ч. 7 ст. 1 Закону України «Про військовий обов'язок і військову службу» передбачено, виконання військового обов'язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи і організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об'єднані районні), міські (об'єднані міські) військові комісаріати (далі - районні (міські) військові комісаріати), військові комісаріати Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя, а також територіальні центри (в Автономній Республіці Крим, областях, місті Києві) та філіали (в районах та містах) комплектування військовослужбовцями за контрактом.

Факт участі заявника в період з 15.03.2015 по 20.08.2015 у бойових діях у зоні проведення антитерористичної операції у складі Першої штурмової роти Добровольчого Українського Корпусу «Правий Сектор» підтверджується довідкою № 10 від 10.04.2016 виданою командиром 1 ОШР ДУК ПС Подолянином П.С., у якій зазначено, що ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, прож: АДРЕСА_1, в період з 15 березня по 20 серпня 2015 року, в якості психолога знаходився у складі першої штурмової роти Добровольчого Українського Корпусу «Правий Сектор» та надавав психологічну допомогу бійцям, які знаходилися під впливом посттравматичного стресового розладу, а також проводив їхню реабілітацію в умовах бойових дій. (а.с. 6).

Згідно витягу із протоколу № 5 від 21 березня 2017 року засідання комісії Харківського обласного військового комісаріату з питань розгляду матеріалів, пов'язаних із визначенням учасників бойових дій та спірних питань щодо зарахування до вислуги років окремих періодів військової служби, заявнику було відмовлено у встановленні статусу учасника бойових дій. Підставою для відмови став той факт, що Перша штурмова рота Добровільного Українського Корпусу «Правих сектор» не увійшла до складу військових частин ЗСУ, МВС України, Національної гвардії України чи інших утворених відповідно до законів України військових формувань. (а.с. 11).

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 07.06.2017 по справі №820/1610/17 позов заявника було залишено без задоволення, в описовій частині вказаної вище постанови Харківський окружний адміністративний суд фактично встановив, що у період з 15.03.2015 по 20.08.2015 ОСОБА_1 приймав участь в бойових діях у зоні проведення антитерористичної операції у складі Першої штурмової роти Добровольчого Українського корпусу «Правий Сектор», а саме: брав участь в диверсійно - розвідувальних операціях з іншими військовослужбовцями у населених пунктах: с. Пески, с. Зайцево, с. Курахове, с. Красногорівка, смт. Верхньоторецьке, с. Старий Айдар Донецької області, смт. Станиця Луганська, с. Водяне Луганської області. (а.с. 12-16).

Згідно довідки №817 від 08.09.2015 виданої лікарем Комунального закладу охорони здоров'я Дергачівська центральна районна лікарня Шевяковим І.Я. - діагноз ОСОБА_1: забій грудного відділу хребта, забій п'яткової області лівої. Зі слів травма отримана під час бойових дій (Пески, Зайцеве в складі 5-го окремого батальйону 1-шої штурмової роти). Травма отримана 15.08.2015.

Згідно довідки №1608 від 26.06.2017 виданої лікарем Комунального закладу охорони здоров'я Дергачівська центральна районна лікарня Шевяковим І.Я. - діагноз ОСОБА_1: ОХЗ попереково-хрестцового відділу хребта. Спондильоз. Спондилоартроз. Больовий синдром.

Судом досліджені фотографії ОСОБА_1 з іншими військовослужбовцями у кількості 16 штук.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 суду пояснив, що він безпосередньо брав участь в складі Збройних Сил України в проведенні АТО, має статус учасника бойових дій. Під час перебування в АТО бачив заявника ОСОБА_1 в 2015 році в смт. Верхньоторецьке Донецької області в складі ДУК «Правий Сектор».

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_3 суду пояснив, що в період 2015-2016 років він брав участь в Збройних Силах України в зоні проведення АТО, де їх зустрічали добробати, допомагали адаптуватися. Члени штурмової бригади ДУК «Правий Сектор» допомагали складати карти мінних полів. Там свідок познайомився із ОСОБА_1 Потім їх перекинули під Донецький аеропорт.

Відповідно до п. 14 Положення про комісії Міністерства оборони України з питань розгляду матеріалів про визнання учасниками бойових дій визначено, що у разі звернення особи до суду стосовно встановлення факту участі в бойових діях чи інших подіях, які дають право на визнання його учасником бойових дій, і прийняття судом відповідного позитивного рішення, таке рішення суду визнається як документ, що підтверджує право громадянина на визнання його учасником бойових дій. Копія рішення суду підлягає зберіганню разом з іншими документами. Таким чином, до переліку документів, що підтверджують право громадянина на визнання його учасником бойових дій, входить рішення суду про встановлення факту участі особи в бойових діях.

Враховуючи наведене, надані докази, встановлені в судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку, що обставини, викладені заявником, знайшли своє підтвердження, ґрунтуються на положеннях Закону, у зв'язку з чим заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 259 ЦПК України суди ухвалюють рішення іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Керуючись ст.ст. 12, 13, 259, 315, 319, 352, 354 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Встановити факт безпосередньої участі ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженця с. Подвірки Дергачівського району Харківської області, у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України та забезпеченні її проведення у зоні проведення антитерористичної операції з 15 березня 2015 року по 20 серпня 2015 року у населених пунктах Донецької та Луганської областей у складі Першої штурмової роти Добровольчого Українського Корпусу «Правий Сектор».

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до апеляційного суду Харківської області в 30-денний строк з дня складення повного судового рішення 25 серпня 2018 року.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом 30 днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Л. О. Якименко