Рішення № 76046512, 23.08.2018, Богодухівський районний суд Харківської області

Справа №613/1451/17 Провадження № 2/613/103/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 серпня 2018 року Богодухівський районний суд Харківської області у складі:

головуючого судді Шалімова Д.В.,

за участю секретаря Герасимюк Л.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Богодухові цивільну справу №613/1451/17, пров. №2/613/103/18 за позовом Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить: стягнути з ОСОБА_2 заборгованість у розмірі 34 566 грн. 50 коп. за кредитним договором № б/н від 17 травня 2013 року та судовий збір у розмірі 1 600 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що відповідно до укладеного договору № б/н від 17 травня 2013 року ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 1 100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за Договором про надання банківських послуг виконав в повному обсязі, надав відповідачу кредит у розмірі, встановленому Договором. ОСОБА_2 не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за Кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов Договору, у зв'язку з зазначеними порушеннями зобов'язань станом на 06 листопада 2017 року має заборгованість у розмірі 34 566 грн. 50 коп.

Представник позивача ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» в судове засідання не з'явився, надав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності, на задоволенні позовних вимог наполягав.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, надав до суду клопотання про розгляд справи за його відсутності. Представник відповідача ОСОБА_3 в судове засідання не з'явилася, надала до суду письмові заперечення проти позову, згідно змісту яких 17 травня 2013 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» нав'язав ОСОБА_2 кредит на 1 100 грн., яким він не користувався до 23 грудня 2013 року. До підписання анкети-заяви він був ознайомлений з умовами надання кредиту в вигляді рекламної листівки ПриватБанку. З Умовами і Правилами надання банківських послуг, затвердженими наказом від 08 березня 2010 року № СП-2010-258 (на 94 сторінках), які додані як доказ позивачем до позовної заяви, він ознайомлений не був, їх не підписував та не отримував. Про це також свідчить відсутність помітки в анкеті-заяві. Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та зазначені умови і правила, ним не підписані і оригінали цих документів він не отримував, у зв'язку з чим їх не можна вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору. Також позивачем не надано документу, який би засвідчував отримання відповідачем під підпис Пам'ятки, яка містить тарифи і основні умови кредитування. В якості кредитного договору між сторонами була оформлена анкета-заявка про приєднання до умов і правил банківських послуг в ПриватБанку від 17 травня 2013 року, проте вона не відповідає вимогам укладення договорів відповідно до умов ЦК України. Крім того, незважаючи на своєрідність оформлення відносин між ОСОБА_2 та ПриватБанком, в період з 23 грудня 2013 року по 07 лютого 2014 року (протягом 45 діб) відповідачем кредит був погашений в повному обсязі. 07 лютого 2014 року при здійснені остаточного платежу, йому повідомили, що за час користування кредитом він мав сплатити 30,33 грн. Але за власними підрахунками, з урахуванням пільгового періоду 30 діб, за користування кредитними коштами з 23 грудня 2013 року по 07 лютого 2014 року він мав сплатити 6,82 грн. процентів. Маючи намір закрити цей договір назавжди, ОСОБА_2 все оплатив і залишив менеджеру свою кредитну картку. Але 24 квітня 2014 року (через 2,5 місяці) йому зателефонували з ПриватБанку та повідомили, що в нього є заборгованість за процентами в розмірі близько 48 грн. ОСОБА_2 доплатив 50 грн. вважаючи, що це вже остаточно. Суми оплати на загальну суму 1210 грн. відображені в Розрахунку заборгованості наданим позивачем. Згідно доданого розрахунку погашення кредитних зобов'язань відповідача всі кредитні зобов'язання були не тільки виконані, але ще і переплачені на суму 103,18 грн. Крім того, з 07 лютого 2014 року відповідач кредитними послугами ПриватБанку не користувався. Позивачем не надано доказів, що ОСОБА_2 своїми діями чи бездіяльністю сприяв незаконному використанню інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за допомогою його кредитного карткового рахунку. Сам по собі факт списання позивачем грошових коштів з карткового кредитного рахунку та облік Банком заборгованості на цьому рахунку не є підставою для задоволення позову. Представник відповідача просила вважати неналежним доказом доданий позивачем кредитний договір, у зв'язку з відсутністю підпису ОСОБА_2 на двох з трьох документів, з яких він складається. Докази ознайомлення відповідача з цим документом позивачем не надані, що також підтверджується відсутністю відмітки про це в заяві-анкеті. Зауважила, що анкета-заява, яку підписав ОСОБА_2 не є тотожною з викладеною на офіційному сайті ПриватБанку. Розрахунок доданий позивачем до позовної заяви відмінний від розрахунку доданого до відповіді на заперечення, в якому є незрозумілими підстави нарахування членських внесків за участь в «Голд-клубі» та щомісячних платежів за страховку «Захист на кожен день» Згідно п. 3.4 Правил Банки зобов'язані в кредитному договорі зазначити: вид і предмет кожної супутньої послуги, яка надається споживачу; обґрунтування вартості супутньої послуги. Просила відмовити в задоволенні позову ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2

Представником позивача до суду надано письмову відповідь на заперечення, відповідно до змісту якої вбачається, що укладення договору здійснювалось за принципом укладання між Банком та клієнтом договору приєднання відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України. Підписанням заяви Позичальник приєднується до запропонованих банком Умовам та Тарифам. З копії анкети-заяви чітко вбачається, що ОСОБА_2 висловив згоду про укладення договору шляхом отримання кредитної картки «Універсальна GOLD 55» та особистим підписом засвідчив, що згоден з тим, що ця заява, разом із Пам'яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами становить між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, він ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які були надані для ознайомлення. Тобто сторонами при укладенні договору були обговорені усі істотні умови. Крім того, вищезазначені Умови і Правила надання банківських послуг, а також Тарифи банку є загальнодоступною інформацією, яка розміщена у відділеннях Банку та на офіційному сайті Банку. Тобто, в даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано в наступних документах: в заяві ОСОБА_2, Умовах надання банківських послуг, Правилах користування платіжною карткою та Тарифах. Представник позивача зазначив, що згідно Заяви відповідач зобов'язався самостійно ознайомлюватися зі всіма змінами Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів на сайти ПриватБанку. Таким чином, твердження відповідача, що в матеріалах справи відсутні докази ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг не відповідають дійсним обставинам справи. У якості підтвердження отримання клієнтом кредитної карти та коштів, позивачем надано фото клієнта з картою та зазначено, що клієнт звертався до відділення Банку з метою перевипуску кредитної карти. Також надано виписку з карткового рахунку та розрахунок заборгованості з яких вбачається, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт, що відповідач користувався грошима, отримував кошти через банкомат, здійснював розрахунки через термінали в касах магазинів, частково сплачував заборгованість за договором. Відповідачем розрахунок заборгованості не спростований, контррозрахунок не наданий, судово-економічні експертизи по справі не призначались. Крім того, у зв'язку з відсутністю доказів звернення відповідача в Банк із заявою про внесення картки в стоп-лист платіжної системи, а також будь-яких звернень відповідача про втрату карти, заперечення відповідача не можуть прийматися судом до уваги, оскільки є необґрунтованими. Просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Суд, дослідивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, приходить до наступного.

Судом встановлено, що 17 травня 2013 року ОСОБА_2 звернувся до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв'язку з чим підписав Заяву №б/н від 17 травня 2013 року, згідно якої отримав кредит у розмірі 1 100 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 27,60% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на офіційному банківському сайті, складає між ним та Банком Договір про надання банківських послуг, що підтверджується підписом у Заяві.

Щодо встановлення та зміни кредитного ліміту Банк керується п.п. 2.1.1.2.3, п. 2.1.1.2.4 Договору, на підставі яких відповідач при укладенні Договору дав свою згоду, щодо прийняття будь-якого розміру кредитного ліміту та його зніму за рішенням та ініціативою Банку.

Власник картрахунку зобов'язаний слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою запобігання виникнення Овердрафту, згідно п. 2.1.1.5.7 Договору.

Заявою відповідача підтверджується той факт, що він був повністю проінформований про умови кредитування в ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», які були надані йому для ознайомлення в письмовій формі.

На підставі п. 1.1.5.2 Договору, неотримання або несвоєчасне отримання Клієнтом виписки про стан рахунків не звільняє Клієнта від виконання його зобов'язань за даним Договором.

Також наряду із вищезазначеним свідченням визнання угоди відповідачем є факт користування картрахунку та використання кредитних коштів, так як згідно ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, в межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товар, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Сторонами було визначено, що засобами доступу до картрахунку є кредитна карта Клієнта та фінансовий телефон Клієнта, який проходить верифікацію з підтвердженням, відповідно до п.1.1.1.16 Договору.

За допомогою встановлених засобів доступу до карткового рахунку, відповідачу надано можливість здійснювати Дистанційне обслуговування (п.1.1.1.25 Договору - комплекс інформаційних послуг по рахункам клієнта і здійснення операцій по рахунку на підставі дистанційних розпоряджень клієнта).

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» забезпечив ОСОБА_2 можливість доступу до карткового рахунку різними можливими шляхами, зокрема за допомогою Карти та фінансового телефону. Крім того, позивачем було надано відповідачу інструменти, передбачені Договором, а саме п. 2.1.1.12.3, відповідно до якого поповнення картрахунку, здійснюється шляхом внесення коштів в готівковій або безготівковій формі і зарахування їх Банком на картрахунок держателя, а також шляхом договірного списання коштів з інших рахунків Клієнта на підставі Договору.

Пунктом 1.1.3.2.3 Договору для ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» передбачена можливість зміни Тарифів та інших невід'ємних частин Договору.

Відповідно до п.1.1.6.1, п. 1.1.6.2 Договору передбачено, що зміни в «Умови та правила надання банківських послуг» вносяться банком щомісячно в односторонньому порядку, а у випадках, коли в односторонньому порядку внесення змін неможливо, банк повідомляє клієнта про внесені зміни шляхом використання різних каналів зв'язку, серед яких офіційний сайт банку,розміщення інформації у відділеннях Банку.

У разі незгоди зі змінами «Умов та правил надання банківських послуг» або «Тарифів Банку» клієнт має право надати Банку заяву про розірвання договору виконавши умови п.2.1.1.5.4. Договору.

У разі виникнення прострочених зобов'язань, відповідно до п. 2.1.1.12.6.1 Договору, клієнт сплачує Банку пеню, яка розраховується згідно «Тарифів Банку» на час порушення зобов'язання та може змінюватись відповідно до п.1.1.3.2.3 Договору.

Відповідно до п.2.1.1.4.2 та п. 2.1.1.12.11 Договору, Банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в разі невиконання боржником своїх боргових та інших обов'язків за Договором.

Пунктом 1.1.7.12 Договору передбачено, що Договір діє на протязі 12 місяців з моменту його підписання. Якщо на протязі цього строку жодна зі сторін не проінформує другу сторону про розірвання даного договору, він автоматично лонгується на той же строк.

Згідно змісту Договору, сторони визнали, що дія договору закінчується в момент закриття рахунку/депозиту Клієнта, відкритого в рамках Договору або підпадаючого під дію Договору, а також при закінченні використання послуг Банка, передбачених договором. За наявної у клієнта в момент закриття основного рахунку клієнта непогашеної заборгованості перед Банком по Договору, в тому числі по овердрафту, а також заборгованості по сплаті комісії перед Банком, дія договору закінчується після повного погашення заборгованості.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України та п. 2.1.1.7.6 Договору, при порушенні позичальником строків платежів по якомусь з грошових зобов'язань, передбачених Договором більш ніж на 30 днів, позичальник зобовязаний сплатити Банку судовий штраф в розмірі 500 грн. ( в еквіваленті 500 грн. за кредитними картками, відкритим у валюті USD) + 5 % від суми позову.

ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» свої зобов'язання за Договором виконав в повному обсязі, а саме надав ОСОБА_2 можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах, передбачених Договором та в межах встановленого кредитного ліміту.

ОСОБА_2 не надавав своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за борговими зобов'язаннями, у зв'язку з чим виникла заборгованість, яка станом на 06 листопада 2017 року становить 34 566 грн. 50 коп., яка складається з наступного:

- 1 400 грн. 89 коп. - заборгованість за кредитом;

- 27 243 грн. 45 коп. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

- 3 799 грн. 95 коп. - заборгованість за пенею та комісією;

а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг:

- 500 грн. - штраф (фіксована частина);

- 1622 грн. 21 коп. - штраф (процентна складова).

Відповідно ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ст. ст. 526, 530 ЦК України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином та у встановлений термін у відповідності із умовами договору.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, якщо при цьому були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно до змісту ст. 536 ЦК України за користування грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти та розмір процентів встановлюється договором.

Частиною 2 ст. 615 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Частинами 1, 2 ст. 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Доказом наявності боргу позичальника перед банком є первинні документи та виписки з особових рахунків клієнта банку, які підтверджують існування певних банківських операцій, нарахування позичальнику боргу по основній сумі кредиту і відсоткам.

Згідно ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник не довели своїх заперечень, не надали суду належних доказів на спростування факту отримання кредитних коштів та погашення заборгованості за кредитними зобов'язаннями. Наданий представником відповідача розрахунок погашення кредитних зобов'язань не є належним підтвердженням погашення виниклої заборгованості, також відповідачем не надано відповідних чеків, квитанцій або виписок про повернення кредитних коштів, заяв про розірвання договору та інше, на підтвердження своїх заперечень, що є їх обов'язком відповідно до засад змагальності процесу за ст. 12 ЦПК України.

На підставі викладеного, враховуючи, що позивачем до суду надані виписки з карткового рахунку ОСОБА_2, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором № б/н від 17 травня 2013 року у сумі 32 444 грн. 29 коп.

Суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову в частині стягнення штрафів на загальну суму 2 122 грн. 21 коп., так як штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України, щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення. Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21 жовтня 2015 року № 6-2003цс15. За змістом вказаної норми закону, пеня та штраф є різновидами неустойки як юридичної відповідальності, а не окремими видами штрафних санкцій.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України, з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» підлягає стягненню судовий збір в розмірі 1 600 грн., сплачений позивачем при подачі позову до суду.

Рішення виноситься у межах заявлених вимог, на підставі пред'явлених доказів.

На підставі приведеного вище, керуючись ст.ст. 526, 530, 536, 549, 615, 625, 1049, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 77, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_2, про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 на користь Публічного Акціонерного Товариства Комерційний Банк «ПРИВАТБАНК» (01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111, МФО № 305299) заборгованість за кредитним договором № б/н 17 травня 2013 року у розмірі 32 444 грн. 29 коп. (тридцять дві тисячі чотириста сорок чотири гривні 29 копійок) та судовий збір у розмірі 1 600 (одна тисяча шістсот) гривень, всього - 34 044 грн. 29 коп. (тридцять чотири тисячі сорок чотири гривні 29 копійок).

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення з ОСОБА_2 штрафів на загальну суму 2 122 грн. 21 коп. - відмовити.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області, шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Повний текст рішення виготовлений 23 серпня 2018 року.

СУДДЯ