Постанова № 76045894, 13.08.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/5479/15-ц Номер провадження 22-ц/786/1679/18Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О.А. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 серпня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області у складі:

Головуючого судді: Бутенко С.Б.

Суддів: Прядкіної О.В., Кривчун Т.О.

за участю секретаря: Лимар О.М.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2

на ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 04 листопада 2016 року у складі головуючого судді Самсонової О.А.,

у цивільній справі за скаргою ОСОБА_2 на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_3

В С Т А Н О В И В:

17 жовтня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_3

Скарга мотивована тим, що згідно з виконавчими листами, виданими Київським районним судом м. Полтави 10 січня 2012 року та 29 жовтня 2015 року з ВАТ «Бурова компанія «Букрос» на його користь стягнуто заробітну плату у розмірі 34 246,91 грн. та 26 838,44 грн. відповідно. Вказує, що судові рішення не були виконані в установлений двомісячний термін, передбачений пунктом 2 статті 30 Закону України «Про виконавче провадження».

Заявник вважає, дій державного виконавця щодо невиконання судових рішень умисними, у зв’язку з чим, просив визнати бездіяльність державного виконавця Коноза В.М. по виконанню рішень про стягнення коштів на його користь з ВАТ БК «Букрос» у розмірі 61 086,35 грн. неправомірною. Зобов'язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_3 виконати рішення суду.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 04 листопада 2016 року у задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанцій норм матеріального та процесуального права, просив скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою задовольнити скаргу.

Апеляційна скарга мотивована тим, що державний виконавець вчиняє умисні дії задля невиконання рішень про стягнення заробітної плати на користь скаржника. Вказував на те, що у власності боржника перебуває 95 нафтових свердловин, проте державним виконавцем не вжито жодних заходів щодо їх реалізації та реалізації іншого майна ВАТ БК «Букрос».

Ухвалою Апеляційного суду Полтавської області від 08 грудня 2016 року ухвала Київського районного суду м. Полтави від 04 листопада 2016 року залишена без змін.

Постановою Верховного Суду від 23 травня 2018 року ухвалу Апеляційного суду Полтавської області від 08 грудня 2016 року скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи ухвалу апеляційного суду, судом касаційної інстанції було зазначено на необхідність з'ясування, чи вчинялись державним виконавцем всі належні виконавчі дії щодо стягнення на користь ОСОБА_2 заробітної плати.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги.

Частина третя статті 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами і перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно пункту другому частини першої статті 374 ЦПК України за результатами розгляду апеляційної скарги суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення згідно пунктів 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

По справі встановлено, що згідно з виконавчим листом № 2-3407/11, виданим 10 січня 2012 року Київським районним судом м. Полтави, з ВАТ «Бурова компанія «Букрос» на користь ОСОБА_2 стягнуто заборгованість по заробітній платі та листкам непрацездатності в розмірі 13 454 грн. 81 коп. та середньомісячний заробіток за час затримки розрахунку в розмірі 19 792грн. 10 коп., моральну шкоду в розмірі 1000 грн., а всього 34 246 грн. 91 коп.

Постановою державного виконавця Київського ВДВС Полтавського міського управління юстиції від 19 серпня 2013 року за вказаним виконавчим листом № 2-3407/11 відкрито виконавче провадження № 39390136.

Постановою державного виконавця від 27 серпня 2013 року виконавче провадження № 39390136 приєднано до зведеного виконавчого провадження № 39211238.

Відповідно до постанови начальника УДВС ГУЮ у Полтавській області від 25 жовтня 2013 року зведене виконавче провадження про стягнення заборгованості за ВАТ БК «Букрос» передано до Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Полтавській області.

Постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області від 04 листопада 2015 року за виконавчим листом № 552/5479/15-ц, виданим 29 жовтня 2015 року Київським районним судом м. Полтави, відкрито виконавче провадження № 49201997, згідно якого з ВАТ БК «Букрос» на користь ОСОБА_2 за рішенням суду від 02 жовтня 2015 року підлягає стягненню проіндексована заробітна плата в сумі 26 839 грн. 44 коп.

Постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень УДВС ГТУЮ у Полтавській області від 04 листопада 2015 року виконавче провадження № 49201997 також приєднано до зведеного виконавчого провадження № 39211238.

До зведеного виконавчого провадження № 39211238 включено виконавчі провадження про стягнення заборгованості з ВАТ «БК «Букрос» на загальну суму 11077230,29 грн. на користь фізичних осіб, юридичних осіб та держави, у тому числі 70 виконавчих проваджень на суму 1 415 923,43 грн. заборгованості по заробітній платі.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 5 статті 124 Конституції України, статтею 14 ЦПК України (в редакції, чинній на час оскарження дій державного виконавця) передбачено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов'язків має право на справедливий судовий розгляд. Виконання судового рішення є складовою частиною судового розгляду.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року № 606-XIV, що діяв на час виникнення спірних правовідносин, виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно з частиною першої статті 2 вказаного Закону примусове виконання рішень в Україні покладається на державну виконавчу службу, яка входить до системи органів Міністерства юстиції України.

Частиною першою статті 6 Закону № 606-XIV визначено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження серед іншого має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (частини перша, третя статті 11 Закону № 606-XIV).

Встановлено, що в межах зведеного виконавчого провадження № 39211238 державним виконавцем звернуто стягнення на майно боржника та 10 жовтня 2013 проведено опис та арешт транспортних засобів, які знаходяться на території ВАТ БК «Букрос».

До УДВС ГУЮ у Полтавській області 04 квітня 2014 року передано пакет документів для реалізації належних боржнику 54 одиниць транспортних засобів за ціною 1377730,00 грн., яка визначена у висновку експерта. Пакет документів повернуто без виконання у зв’язку з закінченням 6-ти місячного терміну дії звіту експерта. Вказані транспортні засоби реалізовано не було.

При примусовому входженні на територію бази ПАТ «Веселка» 13 листопада 2014 року з території бази державним виконавцем вилучено 7 одиниць описаної та арештованої техніки, яка передана на відповідальне зберігання ПФ ДП «Інформаційний центр». Згідно висновку експерта від 17 грудня 2014 року, вартість вказаних транспортних засобів склала 172300,00 грн.

Частина майна, 4 одиниці транспортних засобів, реалізована, отримані від реалізації кошти розподілені між стягувачами в порядку черговості визначеної Законом України «Про виконавче провадження».

11 червня 2015 державним виконавцем проведено опис та арешт 2 виробничих баз та бази відпочинку в Шишацькому районі Полтавської області. Описане майно передано на відповідальне зберігання розпоряднику майна – арбітражному керуючому ВАТ БК «Букрос» ОСОБА_4

В запереченнях на апеляційну скаргу представник ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області ОСОБА_5 зазначає, що виконання рішень судів про стягнення заборгованості з ВАТБК «Букрос» ускладнене тим, що підприємство – боржник не здійснює господарської діяльності, у зв’язку з чим на арештовані рахунки не надходять кошти. Крім цього, описане та арештоване майно боржника тривалий час не могло бути реалізоване в рахунок погашення боргу, оскільки на початку 2014 року розірвано договори з торгівельними організаціями, які раніше здійснювали реалізацію майна. Порядок реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів на території Полтавської області почав діяти згідно наказу Міністерства юстиції України № 1311/5 від 08.08.2014 року. На момент впровадження дії реалізації майна проведенням електронних торгів більша частина описаного та арештованого майна, що належить ВАТ БК «Букрос» була розкрадена, про що державним виконавцем повідомлено правоохоронні органи та порушено відповідні кримінальні справи.

Крім цього, процедура звернення стягнення на нерухоме майно боржника (виробничі бази та база відпочинку) ускладнена відсутністю технічної документації (копій технічних паспортів).

Державний виконавець звернувся до суду з поданням про встановлення тимчасового обмеження голові правління ВАТ «БК «Букрос» у праві виїзду за межі України.

Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 20 лютого 2014 року, подання державного виконавця задоволено. Керівника юридичної особи-боржника ОСОБА_6 тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України. Відомості про керівника ВАТ БК «Букрос» ОСОБА_6 внесені до бази даних «Відомості про осіб, яких тимчасово обмежено у праві виїзду за межі України».

З інформації наданої представником ВПВР УДВС ГТУЮ у Полтавській області у 2015 році від реалізації майна боржника та шляхом списання коштів з рахунків отримано 213000.00 грн.

Платіжним дорученням № 5450 від 23.12.2015 р. на користь заявника перераховано 5902,62 грн. як часткове погашення заборгованості по заробітній платі згідно рішення Київського районного суду м. Полтави № 2-3407/11 від 10 січня 2012 року.

На рахунок відділу 20 липня 2016 року надійшли кошти в сумі 50 тис. грн., які розподілені між стягувачами третьої черги, як погашення заборгованості по заробітній платі.

Згідно платіжного доручення № 1604 від 10 серпня 2016 на користь ОСОБА_2 перераховано кошти в сумі 2705,83 грн.

25 лютого 2016 року державним виконавцем встановлено, що за ВАТ БК «Букрос» зареєстровано 97 свердловин в межах Полтавської, Дніпропетровської та Сумської областей, балансова вартість яких перевищує 6 мільярдів гривень. На час розгляду справи жодна з вказаних свердловин реалізована не була.

З викладеного вбачається, що державним виконавцем здійснено певні заходи по виконанню зведеного виконавчого провадження № 39211238, проте вжитих заходів є недостатньо для виконання судового рішення, що стосується захисту конституційних прав заявника.

Державний виконавець не вжив належних заходів щодо примусового виконання вищевказаних судових рішень, не використав усіх прав, передбачених статтею 11 Закону України № 606-XIV «Про виконавче провадження», для своєчасного виконання судових рішень про стягнення заробітної плати.

Заходи, здійснені державним виконавцем, не є дієвими та вичерпними згідно вимог Закону.

У рішенні у справі "Савіцький проти України", no. 38773/05, від 26.07.2012 Європейський суд з прав людини зазначив, що право, захищене пунктом 1 статті 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи Договірних держав допускали, щоб остаточні та обов'язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок. Тому необґрунтована тривала затримка виконання обов'язкового рішення може суперечити Конвенції. Саме на державу покладається обов'язок забезпечення того, щоб остаточні рішення, постановлені проти її органів або організацій чи підприємств, якими вона володіє або які вона контролює, були виконані відповідно до вище зазначених вимог Конвенції. Держава відповідає за виконання остаточних рішень, якщо органи влади контролюють обставини, що блокують або перешкоджають їхньому повному та своєчасному виконанню.

Разом з тим, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" зазначено, що за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 статті 6 Конвенції права.

Наведені обставини дають підстави дійти висновку про те, що державний виконавець Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області ОСОБА_3 не вжив достатніх, ефективних заходів для своєчасного примусового виконання виконавчих листів № 2-3407/11 від 10 січня 2012 року та № 552/5479/15-ц від 29 жовтня 2015 року про стягнення на користь ОСОБА_2 заробітної плати, внаслідок цього рішення суду тривалий час не виконуються.

Оскільки рішення суду не виконано з 2013 року, а заходи, здійсненні державним виконавцем, не є достатніми та вичерпними, висновки суду першої інстанції, що державний виконавець діяв у межах Закону, не можна вважати обґрунтованими.

Враховуючи те, що виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, тобто заключним етапом у процесі захисту порушених цивільних прав заявника, слід дійти висновку, що права стягувача на даній стадії процесу порушені неправомірною бездіяльністю державного виконавця.

Відповідно до вимог частини другої статті 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії, чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

За вказаних обставин колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення по справі нової ухвали про задоволення скарги ОСОБА_2

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 380, 382, 383, 384 ЦПК України, колегія суддів

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 – задовольнити.

Ухвалу Київського районного суду м. Полтави від 04 листопада 2016 року – скасувати, постановити нову ухвалу, якою скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Визнати бездіяльність державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області по виконанню рішень про стягнення коштів на його користь з ВАТ БК «Букрос» у розмірі 61086,35 грн. неправомірною.

Зобов’язати державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області вжити усіх необхідних дій для виконання рішення суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючийсуддя підпис ОСОБА_1

Судді: підпис ОСОБА_7

підпис ОСОБА_8

Повне судове рішення складено 17 серпня 2018 року.

З ОРИГІНАЛОМ ЗГІДНО.

СуддяАпеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1