Рішення № 76044927, 13.08.2018, Козелецький районний суд Чернігівської області

Провадження № 2/734/547/18 Справа № 734/770/18

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

13 серпня 2018 року смт. Козелець

Козелецький районний суд Чернігівської областї, в складі:

головуючого-судді Бараненко С.М.,

за участю:

секретаря судових засідань ОСОБА_1,

позивача - відповідача ОСОБА_2,

відповідач -позивача ОСОБА_3

представника відповідача - позивача ОСОБА_4,

відповідача ОСОБА_5,

відповідача ОСОБА_6,

представника третьої особи ОСОБА_7,

представника органу опіки та піклування Пархимівської сільської ради – ОСОБА_8,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду смт. Козелець цивільну справу за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_9, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області та орган опіки та піклування Пархимівської сільської ради, про позбавлення батьківських прав та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відібрання малолітньої дитини, –

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 звернулись до суду із позовною заявою про позбавлення батьківських прав, мотивуючи позов тим, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, має на утриманні та вихованні малолітню дитину, племінницю (дочка його рідної сестри) ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, яка проживає в ІНФОРМАЦІЯ_3.

Мати малолітньої дитини ОСОБА_3 зібрала свої особисті речі та поїхала проживати до ІНФОРМАЦІЯ_4.

Батько малолітньої дитини ОСОБА_9 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_5. Позивач та малолітня дитина вже тривалий час з відповідачами не спілкуються.

З того часу жодної участі у вихованні дитини та матеріальному забезпеченні, відповідачі не беруть. Не займаються фізичним, духовним та моральним її розвитком. Не цікавляться її життям, тобто не створюють належних умов для проживання та розвитку дитини. Підтвердженням є довідку-характеристики № 59, № 60 від 04.03.2018 р., та характеристика з Пархимівської філії І ст. Козелецької ОСОБА_11 ст. №3.

Малолітня дитина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2 старається в навчанні, уроки не пропускає, домашні завдання виконує систематично, активна доброзичлива, з своїми однолітками товаристська, охайна та доглянута. Підтвердженням є характеристика зі школи за 2018 р..

На даний час малолітня дитина ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6 проживає за вищевказаною адресою з дядьком, позивачем у справі, рідною бабусею ОСОБА_5 (по материній лінії) та дідусем ОСОБА_6 на повному утриманні та вихованні без участі та підтримки з боку відповідачів. Підтвердженням є акт обстеження матеріально-побутових умов проживання від 27.02.2018 р.

Зважаючи на ту обставину, що відповідачі ухиляються від виховання своєї малолітньої дитини ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_6, не беруть жодної участі у їх вихованні та утриманні, позивач вважає, що вони повинні бути позбавлені батьківських прав.

Відповідач ОСОБА_3 звернулась до суду з зустрічною позовною заявою, мотивуючи її тим, що: 26.09.2010 року вона народила доньку ОСОБА_10. З батьком дитини ОСОБА_9 перебувала у фактичних шлюбних відносинах без реєстрації шлюбу, проживали однією сім’єю в окремому житловому будинку в с. Пархимів Козелецького району. З 2013 року фактичні шлюбні відносини були припинені, з дитиною проживала у сім’ї своїх батьків, ростила, виховувала доньку, закінчила навчання в Козелецькому технікумі ветеринарної медицини, працювала в ТОВ “Форнетті-Україна”. За станом здоров’я через велике фізичне навантаження на роботі змушена була звільнитися з роботи та шукати іншу. Працевлаштувалась в ТОВ “Візит”, пізніше у ТОВ “Укрпродакорд ОР” в смт. Десна Козелецького району і мала намір після вирішення житлово-побутових питань забрати до себе доньку. Позивач - відповідач винаймає житло у квартирі АДРЕСА_1, але її батьки не погоджувались на переїзд онуки, просили дати їй можливість закінчити перший клас в Пархимівській загальноосвітній школі. Потім знаходились інші причини для відмови у переїзді дитини, згодом це переросло у конфлікт між нею та її сім’єю – батьками та братами. Весь цей час і до нині вона регулярно приїжджає до доньки, піклується про її здоров’я, займається вихованням, цікавиться її навчанням, купує речі, подарунки на свята та дні народження, дає батькам гроші на харчування, інші потреби дитини, дає доньці гроші на кишенькові витрати.

З метою відібрання своєї дитини від своїх батьків ОСОБА_3 06.01.2018 року зверталась із заявою до Козелецького відділення поліції Ніжинського ВП ГУНП в Чернігівській області.

Згідно висновку ДОП Козелецького ВП Ніжинського ВП ОСОБА_12 від 03.02.2018 року за матеріалами перевірки заяви у зв’язку з відсутністю у даній події даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення та неможливістю у зв’язку з цим внесення відповідної інформації до Єдиного реєстру досудових розслідувань, даний факт було розглянуто згідно Закону України “Про звернення громадян” та “Положення про порядок роботи зі зверненнями громадян і організацій, їх особистого прийому в системі Міністерства внутрішніх справ України”, затвердженого наказом МВС України від 10.10.2004 року № 1177. З даного приводу рекомендовано звернутися до суду.

В ході проведення перевірки за заявою були опитані її мати ОСОБА_5 та її брат ОСОБА_2, які показали, що вони доглядають та виховують дитину з моменту її народження, тобто з 26.09.2010 року, що не відповідає дійсності у зв’язку з вище викладеними обставинами.

Таким чином, донька ОСОБА_3 перебуває у її батьків не на підставі закону або рішення суду, тобто правові підстави для проживання малолітньої дитини з бабою, дідом та дядьком відсутні.

ОСОБА_13 середовища, в якому зараз зростає дитина, слід зазначити наступне. Згідно довідки виконкому Пархимівської сільської ради № 61 від 01.03.2018 року до складу зареєстрованих та проживаючих за адресою ІНФОРМАЦІЯ_7 входять ОСОБА_10(дитина), ОСОБА_5(баба дитини), ОСОБА_6(дід дитини), ОСОБА_14(дядько дитини), ОСОБА_2(дядько дитини).

Згідно довідки Остерської міської лікарні від 18.04.2018 р. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, с. Пархимів, перебуває на диспансерному обліку при Остерському психоневрологічному кабінеті по психіатрії з діагнозом F06.31.

Згідно довідки Остерської міської лікарні від 18.04.2018 р. ОСОБА_14, с. Пархимів, перебуває на диспансерному обліку при Остерському психоневрологічному кабінеті по психіатрії з діагнозом F71.0.

Враховуючи викладене, ОСОБА_3 не має можливості без судового втручання повернути доньку, в зв’язку з чим просить суд відібрати малолітню дитину ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, від ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5, мешканців с. Пархимів, Козелецького району, Чернігівської області, вул. Шевченка, б. 67, передавши її матері – ОСОБА_3.

Позивач – відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав позовні вимоги та просить їх задовольнити в повному обсязі. Дитину відавати відповідачу не можна, скільки проходить суд не разу не приїхала. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 просить відмовити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_9 в судовому засіданні позов про позбавлення його батьківських прав відносно його малолітньої доньки ОСОБА_10 визнав в повному обсязі.

Відповідач - позивач ОСОБА_3 в судовому засіданні позовін вимоги про позбавлення її батьківських прав відносно її малолітньої доньки ОСОБА_10 не визнала та пояснила, що її вигнали з дому, до дитини не пускають, тому і не приїжджає. Свій позов підтримує, так-як дитина повинна бути з матір’ю. Вона має роботу та місце проживання.

Представник відповідача позивача ОСОБА_3 ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги про позбавлення її батьківських прав не визнав в повному обсязі, зустрічний позов про відібрання дитини підтримав в повному обсязі, та в судовому засіданні пояснив, що його представляти інтереси його довірительки уповноважила держава, він не має жодної заінтересованості. Оксана намагалась раз поїхати до дитини, її там побили, він її після цього бачив, вони разом писали заяву до поліції. Не надано доказів та немає підстав, що її потрібно позбавляти батьківських прав. Акта обстеження її місця проживання та роботи не має.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_5 в судовому засіданні позовні вимоги не визнала, та пояснила, що позовач не з’являється до дитини та не піклується про неї зовсім. Дитя вони не віддадуть.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_6 позовні вимоги в судовому засіданні не визнав та пояснив, що позивач дитя не одівала не годувала, покинула, дитя їм залишила, у вихованні участі не брала.

Представник третьої особи служби у справах дітей Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснила, що первісний позов підлягає частковому задоволенню, а саме позбавлення батьківських прав відповідача ОСОБА_9, зустрічний позов підлягає повному задоволенню.

Представник третьої особи органу опіки та піклування Пархимівської сільської ради ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що на даний час в дитини все є. Батьки протягом останніх двох років не піклуються про дитину. ОСОБА_13 матір не пускають до дитини їй не відомо.

Заслухавши учасників справи, показання свідків та дослідивши наявні у справі докази, суд знаходить підстави для часткового задоволення позовних вимог за первісним позовом з наступних підстав.

Свідок ОСОБА_15 в судовому засіданні дала показання, що з ОСОБА_13 вони разом працюють. Вона часто говорить про дитину, купила дитині телефон, речі купувала. Говорила, що хоче забрати дитину, але батьки не віддають. ОСОБА_13 вживала спиртні вона не бачила.

Свідок ОСОБА_16 в судовому засіданні дала показання, що знає ОСОБА_3М чотири місяці, характеризує її позитивно, не вживає спиртного, працює в столовій.

Згідно п.2 ч.1 ст.164 Сімейного кодексу України мати, батько, можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо він, вона ухиляється від своїх обов’язків по вихованню дитини.

В судовому засіданні встановлено наступне, що відповідач ОСОБА_9 зовсім не піклується про свою малолітню доньку ОСОБА_10, що він сам підтвердив у судовому засіданні і не заперечував проти позбавлення його батьківських прав, тому позов в частині позбавлення ОСОБА_9 батьківських прав підлягає задоволенню.

ОСОБА_13 стосується позбавлення батьківських прав ОСОБА_3, то в цій частині позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно ч. 1, 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Стороною позивача за первісним позовом не надано достатніх та переконливих доказів, що відповідач-позивач ухиляється від своїх обов’язків по вихованню дитини.

У відповідності до Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12.06.1998 року №16 “Про застосування судами деяких норм Кодексу про шлюб та сім”ю України” - при вирішенні спорів про позбавлення батьківських прав суди повинні виходити не з формальних міркувань, а з фактичних інтересів дітей та умов їх нормального виховання.

Згідно до положення п.8 ст.7 Сімейного кодексу України, у відповідності до якої регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

За викладених вище обставин суд вважає за недоцільне позбавити батьківських прав відповідача- позивача відносно її малолітньої дитини ОСОБА_10 так-як на думку суду відповідач є особою, що може створити для своєї дитини належні умови проживання та виховання. Крім того позбавлення батьківських прав є крайнім заходом впливу на осіб, які порушують батьківські зобов’язання, тому питання про їх позбавлення може бути вирішено тільки після повного, всебічного і об’єктивного встановлення обставин справи і характеру відношення батьків до дитини. В даному випадку суд приходить до висновку, що в інтересах дитини буде за доцільне залишити її з рідною матір’ю, яка на даний час, як було встановлено в судовому засіданні працевлаштована, отримує заробітну плату та має місце проживання і може належним чином виконувати свої обов'язки у відношенні до дитини.

Зустрічна позовна заява підлягає задоволенню в повному обсязі з наступних підстав.

Відповідно до статті 51 Конституції України та статті 5 СК України сім’я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Зокрема, держава створює людині умови для материнства та батьківства, забезпечує охорону прав матері та батька, матеріально і морально заохочує і підтримує материнство та батьківство. Держава забезпечує пріоритет сімейного виховання дитини. Ніхто не може зазнавати втручання в його сімейне життя, крім випадків, встановлених Конституцією України (ч. 2,3,5 ст. 5 СК України).

Згідно ст. 151 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини. Батьки мають право залучати до виховання дитини інших осіб, передавати її на виховання фізичним та юридичним особам.

За ст. 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. У мене такі випадки відсутні, моє право на спілкування з дитиною обмежене не законом, а моїми рідними – батьками та братом.

Ст. 160 СК України передбачає право батьків на визначення місця проживання дитини - місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до ст. 163 СК України батьки мають переважне право перед іншими особами на те, щоб малолітня дитина проживала з ними. Батьки мають право вимагати відібрання малолітньої дитини від будь-якої особи, яка тримає її у себе не на підставі закону або рішення суду.

Відповідно до ст. 11 Закону України “Про охорону дитинства” сім’я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.

Кожна дитина має право на проживання в сім’ї разом з батьками або в сім’ї одного з них та на піклування батьків.

За ч. 1, 3 ст. 12 цього Закону виховання в сім’ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов’язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров’я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Держава надає батькам або особам, які їх замінюють, допомогу у виконанні ними своїх обов’язків щодо виховання дітей, захищає права сім’ї, сприяє розвитку системи послуг з підтримки сімей з дітьми та мережі дитячих закладів.

Діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Під час вчинення дій, пов’язаних з розлученням дитини з одним або обома батьками, а також інших дій, що стосуються дитини, в порядку, встановленому законом, судом заслуховується думка та побажання дитини (ст. 14 Закону України “Про охорону дитинства”).

Відповідно до статті 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду як джерело права.

В силу статті 9 Конституції України Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов’язань не може суперечити положенням Конвенції.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано кожному право на повагу до свого сімейного життя. Дана стаття Конвенції включає як право батьків на вжиття заходів для повернення дитини, так і обов'язок національних органів влади вживати такі заходи. Зазначене застосовується не лише у справах, пов’язаних із обов’язковим відібранням дітей на державне утримання та вжиттям заходів соціального захисту, а також у справах, у яких між батьками та іншими членами сім’ї дитини виникає спір щодо спілкування з дитиною та її проживання (рішення Європейського суду з прав людини у справі “Хокканен проти Фінляндії” від 23 вересня 1994 року та у справі “Фуска проти Румунії” від 13 липня 2010 року).

Крім того, таке спілкування, а також його характер та обсяг обумовлюють обставинами кожної справи та повинні визначатися з урахуванням основних інтересів дитини. Незважаючи на те, що національні органи влади зобов’язані максимально сприяти такій взаємодії, будь-який обов’язок застосування примусу з цих питань має бути обмежено, оскільки мають бути враховані інтереси, а також права та свободи усіх зацікавлених осіб, із наданням першочергової важливості основним інтересам дитини та її правам за статтею 8 Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Йохансен проти Норвегії» від 7 серпня 1996 року).

Європейський суд з прав людини у справі “Савіни проти України” вказує, що право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції.

При вирішенні вказаної справи в пунктах 49-52 рішення від 18 грудня 2008 року зазначено, що хоча національним органам надається певна свобода розсуду у вирішенні питань щодо встановлення державної опіки над дитиною, вони повинні враховувати, що розірвання сімейних зв’язків означає позбавлення дитини її коріння, а це можна виправдати лише за виняткових обставин (справа “Ньяоре проти Франції”).

Отже, відповідне рішення має підкріплюватися достатньо переконливими і зваженими аргументами на захист інтересів дитини, і саме держава-відповідач повинна переконатися в тому, що було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини (справа “Скоццарі та Дж’юнта проти Італії”).

Ухвалюючи рішення в справі ”М. С. проти України” від 11 липня 2017 року (заява № 2091/13), Європейський суд з прав людини наголосив, що в таких справах основне значення має вирішення питання про те, що найкраще відповідає інтересам дитини. На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що у всіх рішеннях, що стосуються дітей, їх найкращі інтереси повинні мати першочергове значення. При цьому ЄСПЛ зауважив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв’язків із сім’єю, крім випадків, коли сім’я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.

Згідно довідки виконкому Пархимівської сільської ради № 61 від 01.03.2018 року до складу зареєстрованих та проживаючих за адресою ІНФОРМАЦІЯ_7 входять ОСОБА_10(дитина), ОСОБА_5(баба дитини), ОСОБА_6(дід дитини), ОСОБА_14(дядько дитини), ОСОБА_2(дядько дитини).

Згідно довідки Остерської міської лікарні від 18.04.2018 р. ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_8, с. Пархимів, перебуває на диспансерному обліку при Остерському психоневрологічному кабінеті по психіатрії з діагнозом F06.31.

Згідно довідки Остерської міської лікарні від 18.04.2018 р. ОСОБА_14, с. Пархимів, перебуває на диспансерному обліку при Остерському психоневрологічному кабінеті по психіатрії з діагнозом F71.0.

Дана обставина на думку суду може негативно позначатись на вихованні дитини, а також може мати певні негативні наслідки для дитини, для її фізичного та психологічного стану.

Декларацією прав дитини, прийнятою Генеральною Асамблеєю ООН, 20 листопада 1959 року, у принципах шість та вісім проголошено, що дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона має, коли це можливо, рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в усякому випадку в атмосфері любові і моральної та матеріальної забезпеченості.

Згідно довідки Остерської міської лікарні від 05.04.2018 р. ОСОБА_3 на диспансерному обліку при Остерському психоневрологічному кабінеті не перебуває і раніше не перебувала.

Згідно довідки Остерської міської лікарні від 05.04.2018 р. ОСОБА_3 на диспансерному обліку при Остерському наркологічному кабінеті не перебуває і не перебувала.

Аналізуючи в сукупності вище викладене, суд остаточно приходить до висновку, що зустрічний позов підлягає задоволенню в повному обсязі, так-як в даному випадку можливо, щоб дитина росла під опікою і відповідальністю матері, яка, як було встановлено в судовому засіданні зможе її морально та матеріально забезпечити.

Згідно п.5 ч.1 ст.430 ЦПК України - суд допускає негайне виконання рішень у справах про відібрання дитини і повернення її тому, з ким вона проживала.

Тому на виконання вище зазначеної норми, необхідно допустити негайне виконання рішення за зустрічним позовом про відібрання дитини.

Судові витрати вирішити відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.. 51 Конституції України, ст..5,153,160,164 Сімейного кодексу України, ЗУ «Про охорону дитинства» ст. 81, 141, 259-265 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

Первісний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 та ОСОБА_9, треті особи, які не заявляють самостійних вимог: Служба у справах дітей Козелецької районної державної адміністрації Чернігівської області та орган опіки та піклування Пархимівської сільської ради, Козелецького району, Чернігівської області, про позбавлення батьківських прав – задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_9, батьківських прав відносно малолітньої дочки, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2..

Стягнути з ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_9, на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_2, ОСОБА_5, ОСОБА_6 про відібрання малолітньої дитини – задовольнити.

Відібрати малолітню дитину ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, від ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5, мешканців с. Пархимів, Козелецького району, Чернігівської області, вул. Шевченка, б. 67, передавши її матері – ОСОБА_3.

Допустити негайне виконання рішення за зустрічним позовом про відібрання дитини.

Стягнути в рівних долях з ОСОБА_2, ОСОБА_6, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п’ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження:

на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

на ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду

Апеляційна скарга на рішення суду подається через Козелецький районний суд Чернігівської області до апеляційного суду Чернігівської області.

Рішення в повному обсязі виготовлено 23 серпня 2018 року.

Головуючий суддя С.М. Бараненко