Постанова № 76044736, 22.08.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________

Справа № 688/1474/18

Провадження № 22-ц/792/1290/18

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року м. Хмельницький

Апеляційний суд Хмельницької області в складі колегії суддів

судової палати з розгляду цивільних справ:

ОСОБА_1 (суддя-доповідач), ОСОБА_2, ОСОБА_3,

розглянув в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи цивільну справу № 688/1474/18 за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2018 року (суддя Огороднік І.В.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд

в с т а н о в и в:

У травні 2018 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів.

В обґрунтування позовних вимог зазначала, що 10.11.2008 року вона та її колишній чоловік ОСОБА_6, за спільні кошти придбали у ОСОБА_5 автомобіль марки ВАЗ 21063, реєстраційний номер Е2739ХМ. Вказувала, що договір купівлі-продажу не оформляли, а оформили довіреність на право володіння, розпорядження та користування автомобілем на 50 років. Довіреність було посвідчено приватним нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу ОСОБА_7, номер у реєстрі 8031 від 10.11.2008 року. Зазначала, що на прохання відповідача 30.07.2014 року ОСОБА_5 в установленому законом порядку довіреність було скасовано, однак про скасування довіреності її повідомлено не було. 24.06.2015 року ОСОБА_5 дав їй розписку про отримання коштів за автомобіль в розмірі 15000 грн. Як стало відомо, відповідач вищевказаний автомобіль продав ОСОБА_8 Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_4 просила стягнути на її користь з ОСОБА_5 безпідставно набуті кошти в сумі 7500 грн. за автомобіль марки ВАЗ 21063, 1988 року випуску, реєстраційний номер Е2739ХМ згідно з розпискою; нараховані проценти за користування безпідставно набутими грошовими коштами в сумі 5021,54 грн. та судові витрати по справі.

Рішенням Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2018 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення безпідставно набутих грошових коштів відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане вище рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Вважає оскаржуване рішення суду незаконним та необґрунтованим. Вказує, що судом першої інстанції не було надано належної оцінки розписці про отримання коштів, яка написана відповідачем. Крім того, як зазначає апелянт судом безпідставно відхилено її клопотання про витребування документів щодо відчуження автомобіля, чим було порушено ст. 84 ЦПК України. На думку апелянта, нею було доведено факт отримання ОСОБА_5 безпідставно набутих грошових коштів і надано до суду відповідні докази.

Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що 10.11.2008 року ОСОБА_5 видав довіреність на право володіння, користування та розпорядження автомобілем марки ВАЗ 21063, 1988 року випуску, реєстраційний номер Е2739ХМ на ім’я ОСОБА_6 та ОСОБА_4 Дію цієї довіреності за його заявою припинено 30.07.2014 року. (а.с. 19).

Згідно з копією розписки від 24.06.2015 року, ОСОБА_5 дав розписку ОСОБА_4 про те, що 10.11.2008 року ним було продано автомобіль марки ВАЗ 21063, реєстраційний номер Е2739ХМ для подружжя ОСОБА_6 та ОСОБА_4 за 15000 грн. Ним була видана довіреність їм на вказаний автомобіль строком на 50 років. 30.07.2014 року дана довіреність ним скасована на прохання ОСОБА_6, але документи на автомобіль йому не віддали. ОСОБА_6 продовжує користуватись його автомобілем по цей час (а.с. 8).

Загальні підстави для виникнення зобов’язань у зв’язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Предметом регулювання інституту безпідставного набуття чи збереження майна є відносини, які вникають у зв’язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і які не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Зобов’язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об’єктивними умовами виникнення зобов’язань з набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна в іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна з боку набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом статті 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частин першої, другої статті 509 ЦК України цивільні права та обов’язки виникають із дій осіб, що передбачені цими актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов’язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, установлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов’язання повинне належно виконуватись відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що зазвичай ставляться.

Згідно з частиною першою статті 177 ЦК України, об’єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною першою статті 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно з частинами першою та другою статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин, для якого законом не встановлена обов’язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків

Приписами частини першої статті 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Отже, системний аналіз положень частини першої, пункту 1 частини другої статті 11, частини першої статті 177, частини першої статті 202, частин першої, другої статті 205, частини першої статті 207, частини першої статті 1212 ЦК України дає можливість дійти висновку про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Майно не може вважатися набутим чи збереженим без достатніх правових підстав, якщо це відбулося в не заборонений цивільним законодавством спосіб з метою забезпечення породження учасниками відповідних правовідносин у майбутньому певних цивільних прав та обов’язків, зокрема внаслідок тих чи інших юридичних фактів, правомірних дій, які прямо передбачені частиною другою статті 11 ЦК України.

Загальна умова частини першої статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов’язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов’язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Набуття однією зі сторін зобов’язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов’язання не вважається безпідставним.

Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

З огляду на викладене, довіреність на володіння, користування та розпорядження транспортним засобом є правочином, який укладено в письмовій формі.

Правила ст. 1212 ЦК України застосовуються тоді, коли майно передано на виконання юридично ще не укладеного договору.

А тому, з урахуванням викладеного вище, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо відмови в задоволенні позову.

Рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права, з повним з’ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, відповідністю висновків суду обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом не надано належної оцінки основному доказу – розписці від 24.06.2015 року є безпідставними, оскільки, відповідно до положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів; жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили; суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.

Не заслуговують на увагу посилання в апеляційній скарзі на безпідставне незадоволення судом клопотання про витребування інформації з сервісного центру МВС щодо відчуження автомобіля, оскільки дане клопотання було вирішено судом відповідно до вимог ст. 222 ЦПК України.

Також необґрунтованим є доводи апелянта про визнання відповідачем обставин про відчуження автомобіля, оскільки, як вбачається з технічного запису судового засідання відповідачем ОСОБА_5 визнавались лише обставини щодо зняття автомобіля з обліку у 2018 році, і вказані обставини не можуть слугувати підставою для скасування рішення суду першої інстанції.

Інші доводи апеляційної скарги також не містять посилання на докази, які б спростовували висновки суду і впливали на їх законність.

А тому, підстав у межах доводів апеляційної скарги для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Шепетівського міськрайонного суду Хмельницької області від 20 червня 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді: /підпис/ ОСОБА_1

/підпис/ ОСОБА_2

/підпис/ ОСОБА_3

Згідно з оригінало м: суддя апеляційного суду І.В. П’єнта

_____________

Головуючий у першій інстанції – ОСОБА_9 Провадження № 22-ц/792/1290/18

Доповідач – П’єнта І.В. Категорія № 59