Рішення № 76044125, 22.08.2018, Новоайдарський районний суд Луганської області

Справа № 419/2013/18

Провадження № 2/419/460/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року Новоайдарський районний суд Луганської області

у складі: головуючого судді – Мартинюка В. Б.,

за участю: секретаря – Московченко О. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт Новоайдар Луганської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник позивача ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» звернувся до суду із даним позовом, посилаючись на те, що 24.09.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 2000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на умови кредитного договору, підписавши заяву разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою. Укладення між відповідачем та банком договору, підтверджується підписом відповідача у заяві.

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п.3.2, п.3.3 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідно до п.6.5. Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

ОСОБА_2 порушив взяте на себе зобов’язання перед ПАТ КБ «Приватбанк» щодо погашення кредиту, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 30.04.2018 року склала 32175,42 грн, з них 1565,35 грн – заборгованість за кредитом, 28539,81 грн – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 300 грн – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 грн. – штраф (фіксована частина), 1520,26 грн – штраф (процентна складова).

Представник позивача ОСОБА_3 просить суд стягнути з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором б/н від 24.09.2008 року у розмірі 32175,42 грн та судові витрати у вигляді судового збору у сумі 1762 грн, які були сплачені ним при пред’явленні позову до суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 274 ЦПК України, у порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута малозначна справа.

Відповідно до п. 1 ч. 6 ст. 19 ЦПК України малозначними справами є, зокрема, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Ціна позову у даній справі не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тому справа є малозначною відповідно до наведених вище приписів ЦПК України.

Ухвалою судді від 03.08.2018 року у справі відкрито провадження і справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Учасники справи у судове засідання не з'явились.

Представник позивача просив розляд справи проводити без участі представника позивача.

Відповідач ОСОБА_2 надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги не визнав, просив суд застосувати строк позовної давності, оскільки останній платіж було ним проведено 4 (чотири) роки тому.

Суд вважає можливим розглянути справу у відсутності сторін, які заявили про розгляд справи за їх відсутності, на підставі наявних у справі матеріалів, без здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, що відповідає вимогам ч. 3 ст. 211, ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Суд, розглянувши матеріали справи і оцінивши наявні в справі письмові докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з такого.

Судом встановлено, що 24.09.2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № б/н, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит у розмірі 2000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку, зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36,00 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач підтвердив свою згоду на умови кредитного договору, підписавши заяву разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Правилами користування платіжною карткою. Укладення між відповідачем та банком договору, підтверджується підписом відповідача у заяві (а.с.7-8).

Щодо зміни кредитного ліміту Банк керується п.3.2, п.3.3 Умов та правил надання банківських послуг, де зазначено, що Клієнт дає свою згоду, що кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити або збільшити) кредитний ліміт.

Відповідно до п.6.5. Умов та правил надання банківських послуг, позичальник зобов’язується погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором.

ОСОБА_2 порушив взяте на себе зобов’язання перед ПАТ КБ «Приватбанк» щодо погашення кредиту, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 30.04.2018 року склала 32175,42 грн, з них 1565,35 грн – заборгованість за кредитом, 28539,81 грн – заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 300 грн – заборгованість за пенею та комісією, а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: 250 грн. – штраф (фіксована частина), 1520,26 грн – штраф (процентна складова), що підтверджується розрахунком заборгованості (а.с.5-6).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

За ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно до 610 ЦК України, порушенням зобов’язань є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (неналежне виконання).

За ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 629 ЦК України, передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановленого договором або законом.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов’язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

Відповідно до ч.1 ст.449 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту, перебіг позовної давності (ст. 257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі - зі спливом останнього дня місяця дії картки (стаття 261 ЦК України), а не закінченням строку дії договору.

Враховуючи, те, що в заяві на отримання кредитної карти ОСОБА_2 відсутня інформація щодо строку дії картки (а.с. 7-8), кредитним договором, укладеним у вигляді заяви клієнта, передбачені самостійні щомісячні платежі, то сплив строку позовної давності слід відраховувати окремо з моменту настання строку погашення кожного чергового платежу.

Аналогічні правові позиції були висловлені Верховним Судом України в постановах від 19 березня 2014 року № 6-14цс14, 3 червня 2015 року № 6-31цс15, 14.12.2016 р. № 6-2462цс16.

У відповідності до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

У відповідності до ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги .

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

З наданого представником позивача розрахунку заборгованості за договором № б/н від 24.09.2008 року, укладеного між ПАт КБ "ПриватБанк" та ОСОБА_2, вбачається, що останній користувався кредитною карткою, знімав кошти з кредитної картки, здійнював погашення заборгованості. Останній платіж в рахунок погашення заборгованості за кредитом та відсотками за користування кредитними коштами ОСОБА_2 здійснив 26.05.2014 року (а.с. 5-6).

З огляду на вищенаведене, суд вважає, що звертаючись з позовом до суду 01.08.2018 року, представник позивача пропустив встановлений законом строк позовної давності, оскільки з моменту, коли позивач довідався про порушення свого права минуло 4 (чотири) роки, тобто строк позовної давності сплинув 26.05.2017 р., представник позивача з клопотанням про поновлення пропущеного строку позовної давності не звертався, відповідачем подана заява про застосування спливу позовної давності.

За таких обставин суд приходить до висновку, що в задоволенні позову слід відмовити у зв`язку зі спливом строку позовної давності.

Окрім того, суд звертає увагу на те, що представником позивача при зверненні з позовом до суду не враховано, що відповідно до ст. 2 ЗУ «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» на час проведення антитерористичної операції забороняється нарахування пені та/або штрафів на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами та договорами позики з 14 квітня 2014 року громадянам України, які зареєстровані та постійно проживають або переселилися у період з 14 квітня 2014 року з населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція, а також юридичним особам та фізичним особам - підприємцям, що провадять (провадили) свою господарську діяльність на території населених пунктів, визначених у затвердженому Кабінетом Міністрів України переліку, де проводилася антитерористична операція.

Банки та інші фінансові установи, а також кредитори зобов’язані скасувати зазначеним у цій статті особам пеню та/або штрафи, нараховані на основну суму заборгованості із зобов’язань за кредитними договорами і договорами позики у період проведення антитерористичної операції.

Відповідно до розпорядження КМУ від 02.12.2015 року «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України», с. Дмитрівка Новоайдарського району Луганської області є населеним пунктом на території якого здійснюється антитерористична операція.

Згідно з копією паспорта громадянина України, серії АН № 403165, виданий 29.07.2005 року Дніпропетровським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, ОСОБА_2 зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Тобто, на відповідача розповсюджується дія Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції», яким встановлено мораторій щодо нарахування штрафних санкцій із зобов'язань за кредитними договорами у період проведення антитерористичної операції.

Отже, мораторій на нарахування пені та штрафів на основну суму заборгованості за кредитними зобов'язаннями накладається відповідно до вимог Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» з 14 квітня 2014 року і застосовується до боргових сум заборгованості за кредитним договором, які виникли після 14 квітня 2014 року.

Враховуючи викладене, суд вважає, що пеня та/або штраф за період з 14 квітня 2014 року, яка була нарахована на суму заборгованості за кредитним договором, стягненню з відповідача не підлягає за необгрунтованістю.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 3, 16, 259, 525, 530, 551, 610, 611, 1054, 261, 266, 267 ЦК України, керуючись ст. ст. 4, 10, 12, 82, 141, 263, 264, 265, 268, 274, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову ОСОБА_1 акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом 30 днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Головуючий: В. Б. Мартинюк