Ухвала суду № 76043927, 21.08.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 11-кп/781/372/18 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Категорія 185 (81, 86-1, 140) Доповідач в колегії апеляційного суду ОСОБА_2.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.08.2018 року. Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого – судді Драного В.В.,

суддів: Онуфрієва В.М., Бондарчука Р.А.,

при секретарі Сакарі І.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Кропивницькому кримінальне провадження № 12017120020014163 за апеляційною скаргою заступника прокурора Кіровоградської області Гладкіх О.В. на вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 квітня 2018 року.

Цим вироком ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, українець, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одружений, тимчасово не працює, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, раніше неодноразово судимий, останній раз: 06 березня 2014 року Олександрівським районним судом Кіровоградської області за ч. 3 ст. 185, ч. 4 ст. 70 України на 4 роки 6 місяців позбавлення волі, звільненого умовно-достроково 17.06.2016 року за рішенням Ленінського районного суду м. Кіровограда від 09.06.2016 відповідно до ст. 81 КК України, не відбутий строк 1 рік 4 місяці 8 днів,

визнаний винуватим та засуджений:

за ч. 2 ст. 15, ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

за ч. 2 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців позбавлення волі.

На підставі ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання біль суворим визначено ОСОБА_3 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_3 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку тривалістю 1 рік 6 місяців.

Згідно зі ст. 76 КК України протягом іспитового строку покладено на ОСОБА_3 обов'язки: періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти повноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Вирішено питання речових доказів відповідно до вимог ст. 100 КПК України.

Кримінальне провадження розглянуто за участю:

прокурора Фомічової І.В.,

обвинуваченого ОСОБА_3,

ВСТАНОВИЛА:

Вироком суду першої інстанції ОСОБА_3 визнано винуватим та засуджено за таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно та закінчений замах на таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинене повторно, за наступних обставин.

Так, 24 грудня 2017 року близько 10 години ОСОБА_3 знаходячись у приміщенні магазину «АТБ маркет» ТОВ «АТБ маркет», який розташований за адресою: м. Кропивницький, вул. Вокзальна, 35а, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, таємно викрав дві упаковки розчинної сублімованої кави «Jacobs Monarch», об'ємом 190 грам кожна, загальна вартість яких відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 460 від 2017 року складає 243 гривні 80 копійок, які поклав собі під олімпійку. З викраденим пройшов через касову зону, вийшов з приміщення магазину при цьому не розрахувавшись за взятий ним товар.

В подальшому ОСОБА_3 з місця вчинення злочину з викраденим майном зник, викраденим майном розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ТОВ «АТБ маркет» матеріальну шкоду на суму 243 гривні 80 копійок.

24 грудня 2017 року близько 15 години ОСОБА_3 знаходячись у приміщенні магазину «АТБ маркет» ТОВ «АТБ маркет», який розташований за адресою: м. Кропивницький, вул. Вокзальна, 35а, скориставшись тим що за його діями ніхто не спостерігає, повторно, таємно викрав дві упаковки розчинної сублімованої кави «Jacobs Monarch», об'ємом 190 грам кожна, загальна вартість яких відповідно до висновку судово-товарознавчої експертизи № 460 від 24.12.2017 р. складає 243 гривні 80 копійок, які поклав собі під олімпійку та продовжуючи реалізувати свій злочинний намір з викраденими двома упаковками кави вийшов за касову зону умисно не розраховуючись за викрадені товари направився на вихід із магазину.

При цьому ОСОБА_3 вчинив усі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від його волі, оскільки при виході з магазину він був затриманий охоронцем ОСОБА_4

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичних обставин провадження та юридичну кваліфікацію дій ОСОБА_3 просить скасувати вирок у зв’язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та невідповідністю призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м’якості.

Постановити новий вирок, яким визнати винним ОСОБА_3 у скоєнні злочинів передбачених ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання:

за ч. 2 ст. 185 КК України 4 роки позбавлення волі;

за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК України 2 роки позбавлення волі.

На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_3 остаточне покарання у виді 4 років позбавлення волі без застосування положень ст. 75 КК України.

В іншій частині вирок залишити без змін.

Обгрунтовує свої вимоги тим, що застосовуючи до ОСОБА_3 міру покарання, не пов’язану з ізоляцією від суспільства, місцевим судом залишено поза увагою тяжкість вчиненого злочину та дані про особу обвинуваченого.

Зокрема, судом не надано належної оцінки особі обвинуваченого, який на момент вчинення кримінального правопорушення мав не зняту та не погашену у встановленому законом порядку судимість. ОСОБА_3 раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення злочинів проти власності, за які відбував покарання у виді позбавлення волі.

Після звільнення з місць позбавлення волі обвинувачений на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив вчинив ряд умисних аналогічних злочинів, що свідчать про підвищену суспільну небезпеку та неможливість його виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень без ізоляції від суспільства.

Враховуючи обставини провадження, тяжкість вчиненого правопорушення та дані про особу обвинуваченого, призначення ОСОБА_3 покарання із застосуванням ст. 75 КК України є недоцільним та несправедливим, і не слугуватиме запорукою досягнення мети покарання, передбаченої ст. 50 КК України, внаслідок м’якості.

Заслухавши суддю-доповідача, прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, обвинуваченого ОСОБА_3, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги, а вирок суду першої інстанції просив залишити без змін, обговоривши доводи апеляції, перевіривши матеріали кримінального провадження, дотримуючись меж перегляду судових рішень, визначених ст. 404 КПК України, колегія суддів приходить до висновку про залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення, а вироку суду першої інстанції без змін, з таких підстав.

Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у вчиненні кримінальних правопорушень, за які його засуджено, крім визнання ним винуватості, підтверджені зібраними доказами, що містяться у матеріалах провадження, які досліджені у порядку ч. 3 ст. 349 КПК України і в апеляційній скарзі не заперечуються.

Кваліфікація дій ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 185, ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185 КК Українисторонами кримінального провадження не оспорюється. При розгляді доводів апеляційної скарги колегія суддів відповідно до ст. 404 КПК України виходить із фактичних обставин провадження, встановлених судом першої інстанції.

Доводи апеляційної скарги прокурора про те, що призначене судом першої інстанції ОСОБА_3 покарання не відповідає тяжкості вчинених злочинів та особі обвинуваченого внаслідок м’якості, не заслуговують на увагу, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 2, ч. 3 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами; покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.

Положеннями ст. 65 КК України регламентовані загальні засади призначення покарання. Зокрема, п. 3 ч. 1 ст. 65 КК України визначено, що суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання, а відповідно до ч. 2 ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Згідно із ч. 1, ч. 2 ст. 75 КК України, якщо при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п’яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

При цьому суд ухвалює звільнити засудженого від відбування покарання, якщо він протягом визначеного іспитового строку не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов’язки. Тривалість іспитового строку та обов’язки, які покладаються на особу, звільнену від відбування покарання з випробуванням, визначаються судом.

Так, при призначенні обвинуваченому покарання суд першої інстанції в повній мірі врахував тяжкість вчинених кримінальних правопорушення, які відповідно до ст. 12 КК України, є злочинами середньої тяжкості.

Характеризуючи особу обвинуваченого, суд прийняв до уваги, що ОСОБА_3 на обліках у лікарів нарколога та психіатра не перебуває (т.1 арк.к.п.62-63), раніше судимий (т.1 арк.к.п.55-56).

Обставинами, що пом'якшують покарання обґрунтовано визнано щире каяття обвинуваченого та визнання вини.

Обставини, які обтяжують покарання відсутні.

Дійшовши висновку, що ОСОБА_3 може бути виправлений без ізоляції від суспільства, суд першої інстанції визнав за можливе звільнити його від відбування призначеного покарання з випробуванням, про що також просила сторона обвинувачення під час судового розгляду.

З таким рішенням суду першої інстанції погоджується і колегія суддів.

На переконання колегії суддів, застосовуючи принцип індивідуалізації покарання, враховуючи особу обвинуваченого, який на обліку у нарколога та психіатра не перебуває, працює, має постійне місце проживання, наявність декількох обставин що пом’якшують покарання - щире каяття обвинуваченого та визнання вини, відсутність обставин, які обтяжують покарання, позицію потерпілої сторони, яка претензій матеріального та морального характеру до обвинуваченого не має, цивільний позов по справі не заявлявся, відсутність жодних негативних наслідків від вчиненого кримінального правопорушення, суд першої інстанції прийшов правильного висновку про можливість виправлення та перевиховання ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства.

Зазначені вище обставини, колегія суддів вважає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, а висновки суду першої інстанції про те, що обвинувачений може бути виправлений без ізоляції від суспільства, є правильними.

Враховуючи, що покарання є формою реалізації кримінальної відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення, яке має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженої особи, з урахуванням конкретних обставин справи, за своїм видом і розміром призначене обвинуваченому ОСОБА_3 покарання у виді позбавлення волі із звільненням його від відбування покарання із встановленням іспитового строку на підставі ст. 75 КК України та покладенням обов’язків передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України, є справедливим, необхідним та достатнім для його перевиховання, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, як самим обвинуваченим, так і іншими особами та відповідає меті покарання, визначеній у ст. 50 КК України.

Інших переконливих доводів, щодо призначення ОСОБА_3 невиправдано м’якого покарання, в апеляційній скарзі прокурора не наведено.

Істотних порушень норм кримінального та кримінального процесуального закону які б могли стати підставою для скасування або зміни вироку суду, апеляційним судом не встановлено.

З огляду на викладене, оскільки доводи апеляції не знайшли підтвердження, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, а вирок суду першої інстанції слід залишити без зміни.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 376, 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Кіровоградської області Гладкіх О.В. - залишити без задоволення.

Вирок Кіровського районного суду м. Кіровограда від 10 квітня 2018 року, стосовно ОСОБА_3 – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвалу може бути оскаржено до Верховного Суду протягом трьох місяців з моменту проголошення.

Судді: підписи.

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Кіровоградської області ОСОБА_2