Постанова № 76043913, 14.08.2018, Апеляційний суд Кіровоградської області

ПОСТАНОВА

Іменем України

14 серпня 2018 року м. Кропивницький

справа № 404/7876/16-ц

провадження № 22-ц/781/1359/18

Апеляційний суд Кіровоградської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Мурашка С.І. (головуючий, суддя-доповідач), Дуковського О.Л., Карпенка О.Л.,

за участі секретаря - Тимошенко Т.О.

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,

відповідач -ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м.Кропивницькому цивільну справу за апеляційною скаргою Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 23 травня 2018 року у складі судді Панфілової А.В. і

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_4 та просило стягнути заборгованість у розмірі 31633,84 грн. за кредитним договором № б/н від 08.05.2012, яка складається з наступного:

-заборгованість за кредитом 2961,28 грн.,

-заборгованість по процентам за користування кредитом - 23590 грн.,

- заборгованість по пені та комісії - 3100 грн.

-а також штрафи відповідно до пункту 2.1.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500 грн. та штраф (процентна складова) 1482, 56 грн.

Позовна заява мотивована тим, що 08.05.2012 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 укладено договір б/н про отримання кредиту в розмірі 3000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки .

Відповідач станом на 31.10.2016 порушив умови кредитного договору і має прострочену заборгованість на загальну суму - 31633, 84 грн., яка складається з: заборгованість по кредиту - 2961,28 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 23590 грн., заборгованість по пені та комісії -3100 грн. а також штрафи відповідно до пункту 2.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500 грн. та штраф (процентна складова) 1482, 56 грн.

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 23 травня 2018 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний Банк «ПриватБанк» - 2961,28 грн. заборгованості за кредитним договором. та 129 грн. судового збору.

В іншій частині вимог відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що з розрахунку заборгованості та наданої виписки про рух коштів чітко вбачається, що відповідач частково сплачував заборгованість за договором до 06.03.2014 року (а.с. 98) та протягом певного часу виконував умови договору належним чином.

В апеляційній скарзі АТКБ «ПриватБанк» просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні заборгованості по процентам, пені та штрафам, та ухвалити в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини, що мають значення для справи, що стало причиною порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Виходячи з презумпції правомірності правочину позивач вважає доведеним укладення та невиконання позичальником зобов'язань за договором.

Рішення суду в частині задоволених позовних вимог не оскажувалося.

В судове засідання апеляційного суду учасники справи не з'явилися про час і місце розгляду справи повідомлялися належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленням про вручення поштових відправлень з судовими повістками.

Від представника ОСОБА_4 надійшов відзив на апеляційну скаргу з проханням залишити апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до положень ч.1 ст.372 ЦПК України суд апеляційної інстанції відкладає розгляд справи в разі неявки у судове засідання учасника справи, щодо якого немає відомостей про вручення йому судової повістки, або за його клопотанням, коли повідомлені ним причини неявки буде визнано судом поважними.

Оскільки учасники справипро час і місце розгляду справи повідомлені належним чином, суд вирішив розглянути справу без їх участі, що відповідає положенням ст.372 ЦПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення у встановлених статтею 367 ЦПК України межах, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.

Судом першої інстанції встановлено, що сторони перебувають у договірних правовідносинах, що підтверджується фактом укладення договору та приєднання до Умов та правил надання продукту кредитних карт б\н від 08.05.2012 (а.с.6 -32).

Згідно позовних вимог та довідки (а.с.2-3, 4-5 ) заборгованість станом на 31.10.2016 - 31633, 84 грн., яка складається з: заборгованість по кредиту 2961,28 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом - 23590 грн., заборгованість по пені та комісії - 3100 грн. а також штрафи відповідно до пункту 2.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500 грн. та штраф (процентна складова) 1482, 56 грн.

08.05.2012 відповідачем було підписано Анкету - заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг.

У даній Анкеті-Заяві від 08.05.2012 року зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, в тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку, Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування.

При цьому, надані банком умови та правила не підписані відповідачем, а він заперечує, що саме ці документи були надані для ознайомлення.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що Анкета-заява разом з Умовами та правилами надання банківських послуг, Тарифами, складають Договір про надання банківських послуг, що надані позивачем та дають підстави стверджувати про укладення договору але позбавляють суд можливості визначити інші умови договору.

Проте повністю з такими доводами суду погодитися неможна з огляду на таке.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Згідно ст. 549 ч.1 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.

Відповідно до ст.ст. 625,1052 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та у разі невиконання ним обов'язків, встановлених договором позики, позикодавець (позивач) має право вимагати від відповідача дострокового повернення позики та сплати належних йому процентів.

Матеріалами справи підтверджується, 08.05.2012 між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_4 укладено договір про надання банківських послуг у виді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою процентів за користування кредитом у розмірі 30 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки (а.с.6-8).

На підставі вказаного договору відповідачеві була видана кредитна картка зі строком дії до 06/16.

Під час дії кредитного договору кредитний ліміт збільшувався і станом на 16.10.2012 становив 3000 грн.

Випискою по особовому рахунку ОСОБА_4 (а.с.94-98) та розрахунком заборгованості (а.с.4-5) підтверджується рух коштів по кредитній картці, тобто їх зняття та їх погашення.

Розрахунком заборгованості підтверджується збільшення розміру відсотків за користування коштами з 30% річних до 34,80 % з 01.09.2014 та до 43,20% з 01.04.2015.

Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором станом на 31.10.2016 заборгованість становить 31633, 84 грн., яка складається з:

- заборгованість по кредиту - 2961,28 грн.;

- заборгованість по процентам за користування кредитом - 23590 грн.;

- заборгованість по пені та комісії - 3100 грн.;

- штрафи відповідно до пункту 2.1.7.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 500 грн. та штраф (процентна складова) 1482, 56 грн.

Задовольняючи позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 2961,28 грн. суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні інших позовних вимог у зв'язку з їх необґрунтованістю та недоведеністю.

Так, розрахунком заборгованості підтверджується, що останній платіж по погашенню заборгованості здійснено 06.03.2014 року в розмірі 500 грн. і станом на вказану дату поточна заборгованість становила 2602,36 грн. та 358,92 грн. прострочена заборгованість.

Таким чином, враховуючи, що відсоткова ставка за користування коштами становила 30 % річних та 34,80 % з 01.09.2014 та 43,20% з 01.04.2015 станом на 31.10.2016 року заборгованість по процентам за користування кредитними коштами становить 23590 грн.

Разом з тим, суд вважає, що з позивача підлягає стягненню заборгованість по процентам за користування кредитними коштами виходячи з відсоткової ставки 30 % річних виходячи з наступного.

За приписами ст.ст. 1049-1050 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позичкодавцем) у строк та у порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою в момент передання позичкодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалась на його банківський рахунок.

Згідно зі статтею 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до частини першої статті 1056-1 ЦК України (в редакції, чинній на час підписання анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг) процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Згідно із частиною третьою цієї статті фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

У частині четвертій указаної статті передбачено, що в разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Відповідно до пункту 3 Правил надання послуг поштового зв'язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 17 серпня 2002 року № 1155 (далі - Правила), рекомендоване поштове відправлення - це поштове відправлення (лист, поштова картка, бандероль, секограма, дрібний пакет, мішок «M»), що приймається для пересилання без зазначення суми оголошеної цінності вкладення з видачею відправникові розрахункового документа про прийняття і доставляється (вручається) адресатові (одержувачу) під розписку.

Згідно з пунктом 114 Правил адресовані фізичним особам рекомендовані поштові відправлення, рекомендовані повідомлення про вручення реєстрованих поштових відправлень (поштових переказів), повідомлення про надходження переказів, що пересилаються телеграфом або електронною поштою, а також усі повторні повідомлення про надходження поштових відправлень (поштових переказів) вручаються особисто адресату (одержувачу), а в разі його відсутності - повнолітнім членам сім'ї за умови пред'явлення ними документа, що посвідчує особу.

У разі підвищення банком процентної ставки з'ясуванню підлягають визначена договором процедура підвищення процентної ставки(повідомлення позичальника чи підписання додаткової угоди тощо); дії позичальника щодо прийняття пропозиції кредитора тощо.

З огляду на вищенаведене боржник вважається належно повідомленим про збільшення розміру процентної ставки за користування кредитом в односторонньому порядку в тому разі, якщо банк не лише відправив на адресу такого боржника листа про зміну умов кредитного договору, а й довів факт його вручення адресатові під розписку.

Зазначений висновок викладений в постанові Верховного Суду України від 11 жовтня 2017 року у справі № 6-1374цс17.

Згідно п.1.1.3.2.3том 5.3 Умов та правил надання банківських послуг банк має право змінювати Тарифи.

При цьому, банк зобов'язаний не менш як за 7 днів до введення змін проінформувати про це Клієнта.

Матеріалами справи підтверджується, що банк в односторонньому порядку вніс зміни до тарифів, а саме: з 01.09.2014 підняв відсоткову ставку до 34,80 % річних, а з 01.04.201 до 43,20% річних.

Належних та допустимих доказів, що ОСОБА_4 про підвищення відсоткової ставки був повідомлений, банком не надано.

За таких обставин суд приходить до висновку, що на користь позивача підлягають стягненню проценти за користування кредитом з розрахунку 30 % річних.

Станом на 31.08.2014 заборгованість по процентам по ставці 30% річних становила 1084,96 грн.

З 01.09.2014 по 31.10.2016 заборгованість по процентам по ставці 30% річних складає 1925,22 грн. (2961,28/100*30=888,38 грн. - відсотки в рік, 888,38/365*791=1925,22 грн.)

Таким чином з ОСОБА_4 підлягає стягненню заборгованість по процентам за користування кредитними коштами в розмірі 3010,18 грн. (1084,96+1925,22=3010,18).

Що стосується позовних вимог про стягнення пені та штрафів, суд виходить з правової позиції викладеної у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 року у справі №6-2003цс15.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов'язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов'язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов'язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 ЦК України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

З огляду на викладене з відповідача на користь позивача підлягає стягненню пеня в розмірі 3100 грн., а позовні вимоги про стягнення 500 грн. штрафу (фіксована частина) та 1482,56 грн. штрафу (процентна складова) задоволенню не підлягають.

Порушення норм процесуального права і неправильне застосування норм матеріального права, відповідно п.4 ст.376 ЦПК України є підставами для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги банк сплатив 3445 грн. судового збору та враховуючи, що позовні вимоги задоволено на 28,67%, пропорційно до задоволених вимог на користь банку з відповідача підлягає стягненню 987,68 грн. судових витрат.

Керуючись ст.ст. 374,375,376,381-384 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 23 травня 2018 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, пені, штрафів і в частині стягнення судового збору скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» 3010 грн. 18 коп. заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, 3100 грн. пені та 987 грн. 68 коп. судових витрат.

В задоволенні позовних вимог про стягнення штрафу (фіксована частина) та штрафу (процентна складова) відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту постанови в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду у випадку, передбаченому ст.389 ЦПК України.

Повний текст постанови виготовлено 17.08.2018.

Головуючий суддя С.І.Мурашко

Судді О.Л.Дуковський

О.Л.Карпенко