Постанова № 76041511, 01.02.2016, Шосткинський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 589/5744/15-а

Провадження № 2-а/589/22/16

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 лютого 2016 р. Шосткинський міськрайонний суд Сумської області у складі: головуючої судді- Стародубцевої Л.О., з участю секретаря судового засідання Лях В.О., розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду м. Шостка Сумської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Сумській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

28 грудня 2015 року позивач звернувся до Шосткинського міськрайонного суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в м. Шостці та Шосткинському районі про визнання неправомірними дій відповідача, щодо переведення пенсії ОСОБА_1 за вислугою років на пенсію за віком та обчислення пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік, та скасувати розпорядження управління Пенсійного фонду України в м.Шостці та Шосткинському районі Сумської області № 144365 від 16.09.2015 року в частині перерахунку пенсії за віком з урахуванням пенсії за вислугою років із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в м.Шостці та Шосткинському районі Сумської області призначити та обчислити пенсію за віком ОСОБА_1, з 07.09.2015 року, відповідно до вимог ст.ст. 26, 27, 40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи із показника середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2012-2014 роки, та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум та стягнути з Державного бюджету на користь позивача судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 487 гривень 20 копійок.

На обґрунтування позовних вимог позивач доводить наступне.

ОСОБА_1, працювала з 01.08.1977 року на посаді медсестри медичних установ м.Шостка, тому, маючи необхідний стаж за вислугою років, у вересні 2006 року звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років як медичному працівнику.

22.09.2006 року відповідачем позивачу було призначено пенсію за вислугу років. У зв'язку з цим позивач 20.09.2006 року звільнилась з займаної посади медсестри загальної практики - сімейної медицини відділення загальної практики сімейної медицини при поліклініці Шосткинської ЦРЛ, оскільки згідно ст.7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії за вислугу років призначаються при залишенні роботи, яка дає право на цю пенсію. Але, вирішивши працювати далі, позивач подала заяву про відмову від призначеної пенсії та з 25.09.2006 року знову була прийнята на посаду медсестри загальної практики сімейної медицини відділення загальної практики сімейної медицини при поліклініці Шосткинської ЦРЛ. Позивач встигла отримати пенсію за 3 дні, після чого відмовилась від неї.

04 вересня 2015 року позивачу виповнилось 57 років, тобто настав вік, за яким виникло право на пенсію за віком на підставі ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Продовжуючи працювати, позивач зібрала всі необхідні документи для призначення пенсії за віком і 07.09.2015 року звернулась до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком. Трудовий стаж на час звернення склав 38 років 0 міс 18 днів, згідно трудової книжки.

Але при цьому відповідач не призначив пенсію за віком, а провів переведення з пенсії за вислугу років на пенсію за віком і провів перерахунок пенсії за віком з урахуванням пенсії за вислугою років та при цьому врахував заробіток за періоди страхового стажу, зазначеного в 4.1 ст.40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) по Україні за 2007 рік.

26.11.2015 р. позивач звернулась до відповідача з заявою про призначення пенсії за віком застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економ України за 2014 рік.

Відповідач у відповіді від 03.12.2015 р. за №13331/02-12 зазначив, що при переведенні з одного виду пенсії на інший, враховується заробітна плата за періоди страхового ста зазначеного в ч. 1 ст.40 вказаного Закону, із застосуванням показника середньої заробітної пла який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.

Для обчислення пенсії відповідач врахував заробітну плату згідно довідки про заробітну плату за період з 01.05.1991 року по 30.04.1996 року, виданої Шосткинською ЦРЛ, та за період з 01.07.2000 року по 30.09.2006 року за даними, що містяться у системі персоніфікованого обліку із застосуванням середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки за рік, що передувала року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2005 рік (735,57 грн).

Відповідно до п.1 постанови Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року №327 «Про підвищення рівня соціального захисту населення» з 01.05.2012 року проведено осучаснення заробітної плати по пенсіях з датою звернення за призначенням до 01.01.2008 року застосуванням показника середньої заробітної плати за 2007 рік (1197,91 грн).

Тому, відповідач вважає, що при переході на пенсію за віком з 07.09.2015 року правомірно застосовано показник середньої заробітної плати за 2007 рік.

Не погодившись із відповіддю відповідача, позивач повторно 07.12.2015 року звернулась до управління Пенсійного фонду України в м.Шостці та Шосткинському районі із заявою про застосування показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих в галузях економіки України за 2014 рік.

Відповідач у відповіді від 15.12.2015 р. за № 90/21-1 повторно повідомив про застосування показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії.

Таким чином, відповідач вважає, що пенсія призначена і виплачується згідно норм чинного законодавства, за 2007 рік.

Позивач, посилаючись на п. «е» ст. 55, ч.1 ст.10, ч. 1 ст. 40, 45 Закону України «Про пенсійне забезпечення», ст.ст. 21, 22, ч.2 ст. 19, 46, 64 Конституції України, вважає дії відповідача протиправними виходячи з наступного.

Пенсія за вислугу років не передбачена Законом України «Про загальнообов'язкове держаї пенсійне страхування» та не віднесена до тих видів пенсії, які призначаються згідно даного Закону, зокрема за віком; по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); у зв'язку з втратою годувальника (ст. 9 Закону).

Переведення з одного виду пенсії на інший відповідно до ст. 45 Закону України «Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування» можливе лише у тому разі, якщо особі відповідно до цього Закону був призначений один з видів пенсії, визначених приписами ч. 1 ст. 10 даного Закону - пенсія за віком, пенсія по інвалідності чи пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Така позиція була висловлена Верховним Судом України щодо застосування частини третьої статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зокрема, у справі № 21-612а 14, постанова в якій ухвалена 31 березня 2015 року, він дійшов висновку, що у випадку, коли особі було призначено пенсію за вислугу років за іншим Законом, котрий передбачає інші підстави та порядок призначення пенсії, ніж Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком передбачена іншим законом, ніж пенсія за вислугу років.

Враховуючи, що позивачу в 2006 році призначалась пенсія за вислугу років на підставі Закону України «Про пенсійне забезпечення», то має місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду на інший вид пенсії в межах одного Закону. Таким чином, даний перерахунок відповідачем проведений неправомірно, оскільки фактично позивач не зверталась до відповідача з заявою про переведення з одного виду пенсії на іншій, а просила призначити іншу пенсію за іншим Законом.

Згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу, починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Згідно ч.3 ст.45 Закону, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду. При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Аналіз наведених норм свідчить, що тільки за бажанням пенсіонера при переведенні з одного виду пенсії на інший можуть застосовуватись норми ч.3 ст.45 Закону щодо застосування показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Але, звертаючись із заявою про призначення пенсії, позивач не просила призначити пенсію із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії, а навпаки наполягала на застосуванні показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, як і не просила здійснити переведення з пенсії за вислугою років на пенсію за віком.

Оскільки позивач не надавала згоду на врахування зарплати із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії, тому у відповідача не було підстав застосовувати показник середньої заробітної плати за 2007 рік.

Крім того, при попередньому призначенні пенсії в у вересні 2006 року показник за 2007 рік не застосовувався і не міг застосовуватися, оскільки пенсія за вислугу років позивачу призначалась в 2006 році.

Статтєю 45 Закону встановлено, що перед переведенням пенсіонера з одного виду пенсії на іншій, він повинен отримувати один із видів пенсії, проте позивачу виплата пенсії за вислу років була припинена ще 25.09.2006 року, а рішення відповідача про поновлення її виплати, яке передбачене ч.2 ст.49 Закону відсутнє, що унеможливлює застосування ст.45 Закону.

Крім цього, у випадку припинення пенсії за вислугу років, її поновлення можливе лише в разі звільнення з роботи. Разом з тим, позивач працювала як на момент призначення пенсії за віком (07.09.2015 року), так і на даний час працює, що підтверджується трудове книжкою. Отже, поновлення пенсії за вислугу років відносно позивача не мало місця. Також, в період з 2006 року і по теперішній час позивач, працюючи, продовжувала сплачувати у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та до накопичувальної системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Тому положення ч.3 ст.45 Закону в частині переведення з одного виду пенсії на інший до спірних відносин не підлягають застосуванню.

В даному випадку пенсія призначається із застосуванням показника середньої заробітн плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Аналогічні правові позиції висловлені Вищим адміністративним судом України у постановах від 01.12.2013 року у справі № К/800/38624/13, від 02.04.2014 року у справі № К/800/45035/13, від 16.01.2014 року у справі № К/800/1384/13.

З огляду на наведені обставини, безпідставними є також посилання у відповідях відповідача на постанову Кабінету Міністрів України від 23.04.2012 року № 327 «Про підвищення рівня соціального захисту населення», оскільки у вказаній постанові мова йде виключно про пенсії, призначені до травня 2012 року, а позивачу пенсія за віком була призначена 07.09.2015 року.

Враховуючи те, що на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було призначено пенсію вперше, тому при визначенні розміру пенсійних виплат слід застосовувати ст. 40 даного Закону. Таким чином, оскільки позивач по досягненні пенсійного віку звернулась за призначенням пенсії за віком вперше, то при її обчисленні відповідач повинен був застосовувати показник середньої заробітної плати (доходу) у середньому на одну застраховану особу в цілому в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, виходячи із розміру заробітної плати за 2012-2014 роки, а не застосовувати показники заробітної плати в середньому на одну особу у цілому по Україні, із якої сплачено страхові внески та яка відповідно до Закону враховується для обчислення пенсії за 2007 рік.

В судовому засіданні позивач та її представник ОСОБА_3, позовні вимоги підтримали, мотивуючи тими ж самими обставинами.

Зокрема позивачка пояснила, що заяву від 07 вересня 2015 року про переведення на пенсію за віком їй скоректирувала саме спеціаліст, який приймав у неї документи, надала роз'яснення щодо її заповнення, вказала, що саме потрібно написати, а що необхідно закреслити, пояснивши позивачці, що для неї є вигідним варіантом «переведення на пенсію за віком».

Представник відповідача Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України У Сумській області головний спеціаліст- юрисконсульт Брикун О.Г., позовні вимоги не визнав в повному обсязі, просить відмовити в позові за необґрунтованістю, посилаючись на ч. 3 ст. 45 Закону України № 1058, мотивуючи тим, що позивачка 07.09.2015 року до управління подала заяву про переведення з одного виду пенсії на інший. Враховуючи, що ОСОБА_5, вже призначено пенсію за вислугою років, продовження виплати якої, унеможливлює працевлаштуванням позивачки, тому згідно наданої позивачкою заяви управлінням було здійснено переведення позивача на отримання іншого виду пенсії, на який вона набула права незалежно від факту перебування у трудових відносинах- пенсію за віком.

Суд, вислухавши сторони, розглянувши матеріали справи та аналізуючи докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено право вибору пенсійних виплат і означає, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по вислуги років , по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається одна із цих видів пенсії за її вибором.

Висновок відповідача, що позивач звернувся з заявою про переведення з одного виду пенсії на інший та у відповідача виник обов'язок застосувати при цьому показник за 2007 рік, є помилковий.

Отже, після того, як позивачка 25.09.2006 року була прийнята на посаду медсестри загальної практики сімейної медицини Шосткинської ЦРЛ, виплата пенсії за вислугу років їй була припинена та більше не поновлювалась.

В судовому засіданні встановлено, що після досягнення пенсійного віку, 04 вересня 2015 року позивачка звернувся із заявою до відповідача, саме про призначення пенсії, а не переводу.

Пенсії позивачці призначені за різними Законами України. Закон України "Про пенсійне забезпечення" не містить у собі обставин, про які зазначав відповідач.

Виходячи з аналізу статті 45 Закону встановлено, що перед переведенням пенсіонера з одного виду пенсії на іншій, пенсіонер повинен отримувати один із видів пенсії, проте позивачу виплата пенсії була припинена ще у 2006 році, а рішення про відновлення її виплати, яке передбачене ст. 49 ч.2 Закону відсутнє, що унеможливлює застосування статті 45 зазначеного Закону.

Згідно ст. 40 ч.2 зазначеного Закону за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені частині першій статті 40 нього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Позивачка просила відповідача саме призначити їй пенсію у 2015 році, а не перевести на іншу.

Тому, застосування положень ст. 45 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" є помилковим.

Таким чином суд приходить до висновку, що рішення відповідача про застосування до позивача, при призначенні з 04 вересня 2015 року пенсії за віком, показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2007 рік є протиправним.

Для відновлення порушеного права позивача, суд вважає за необхідне зобов'язати відповідача перерахувати їй пенсію, з 04 вересня 2015 року згідно вимог ст.ст. 26, 27, 40 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" виходячи з показника середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року призначення пенсії та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

За таких обставин позовні вимоги про визнання дій відповідача протиправними та зобов'язання здійснити перерахунок та виплату пенсії є обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Тому на думку суду, дії відповідача, не співвідносяться з вимогами ч.2 ст. 19 Конституції України.

Відповідно до ч. 2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій и бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, заперечуючи проти позову, не надав до суду доказів, які б свідчили про законність відмови позивачеві у призначенні пенсії на пільгових умовах.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України, тому на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 487 грн.20 коп.

Керуючись ст. ст. 13, 62, 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-ХП, ч. 2 ст. 24 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року №1058-IУ, ст.ст. 9, 11, 70, 71, 86,94, 183-2 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов ОСОБА_1 до Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Сумській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії задовольнити.

2. Визнати неправомірними дії Шосткинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України у Сумській області щодо переведення пенсії ОСОБА_1 за вислугою років на пенсію за віком та обчислення пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік, та скасувати розпорядження управління Пенсійного фонду України в м.Шостці та Шосткинському районі Сумської області № 144365 від 16.09.2015 року в частині перерахунку пенсії за віком з урахуванням пенсії за вислугою років із застосуванням показника середньої заробітної плати по Україні за 2007 рік.

3. Зобов'язати Шосткинське об'єднане управління Пенсійного фонду України у Сумській області призначити та обчислити пенсію за віком ОСОБА_1, з 07.09.2015 року, відповідно до вимог ст.ст.26,27,40 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», виходячи із показника середньої заробітної плати за три календарних роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 2012-2014 роки, та здійснити відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

4. Стягнути з Державного бюджету на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 487 гривень 20 копійок.

Відповідно до п. 4 ст. 167 КАС України вступна та резолютивна частини постанови проголошені в судовому засіданні.

На постанову може бути подана апеляційна скарга до Харківського апеляційного адміністративного суду через Шосткинський міськрайонний суд протягом 10 днів з дня проголошення постанови, а особам, які не були присутніми під час проголошення постанови суду, протягом цього строку з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

У разі оскарження постанови, якщо вона не була скасована, вона набирає законної сили після перегляду справи апеляційним судом.

Суддя Шосткинського міськрайонного суду

Сумської області Л.О.Стародубцева