Рішення № 76041498, 23.08.2018, Володарський районний суд Київської області

Справа № 364/460/18

Провадження № 2/364/190/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.08.2018 р. Володарський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Макаренко Л.А.,

при секретарі судового засідання Кулинич Г.І.,

за участю:

Позивача,

представник Відповідача - не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду Володарського районного суду Київської області в смт Володарка Київської області цивільну справу

за позовом ОСОБА_1

до Заводського відділу державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області,

про зняття заборони з майна,

ВСТАНОВИВ:

До Володарського районного суду Київської області 24.04.2018 р. надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Заводського відділу державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про зняття заборони з майна, в якій Позивач просить суд: звільнити з-під арешту належне йому невизначене майно шляхом вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запис про обтяження, зареєстрований 03.12.2009 р. в цьому реєстрі за № 9312006.

На обґрунтування заявлених позовних вимог Позивач у позовній заяві зазначив, що він є власником нежитлової будівлі за адресою: АДРЕСА_1 та земельної ділянки розміром 2 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території Зрайківської сільської ради Володарського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_2. Позивачеві стало відомо, що зазначене майно перебуває під арештом на підставі реєстраційного номеру обтяження 9312006, зареєстрованого 03.12.2006 р., накладеного на невизначене майно згідно з постановою від 12.11.2009 р. № б/н, виданою Заводським відділом державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції. На звернення його адвоката про причини накладення арешту Відповідач повідомив, що за станом на 07.02.2018 р. у відділі державної виконавчої служби відсутні відомості про такі причини, та запропонував звернутися до суду з позовом про зняття арешту з майна.

Ухвалою суду від 27.04.2018 р. було відкрито провадження у справі та призначено підготовче судове засідання на 05.06.2018 р.; ухвалою суду від 05.06.2018 р. справу призначено до судового розгляду на 01.08.2018 р., відкладено на 20.08.2018 р.

У судовому засіданні 20.08.2018 р. Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі, просив позов задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві. Додатково повідомив про зняття арешту лише в частині його автомобіля на підставі рішення заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпропетровськ від 31.05.2018 р. (справа № 199/1496/18, провадження № 2/199/1424/18).

Представник Відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлений, до суду 05.06.2018 р. та 07.08.2018 р. подав клопотання про розгляд справи без його участі (а.с. 28, 38), просив рішення ухвалити згідно з вимогами чинного законодавства; відзиву із запереченнями проти заявлених позовних вимог до суду не подавав, так само як і доказів на підтвердження правомірності перебування належного Позивачеві майна під арештом.

За загальним правилом частини першої статті 223 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності; якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів (частина третя статті 211 ЦПК України).

Суд, заслухавши пояснення Позивача, надані у судовому засіданні, ознайомившись з матеріалами справи і оцінивши наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні, вирішуючи справу, виходить з такого.

Судом встановлено, що Позивач є власником, зокрема, такого майна:

- нежитлової будівлі, літера «А», площею 515,0 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_3., що підтверджено копією посвідченого нотаріусом свідоцтва від 05.04.2018 р. щодо придбання Позивачем даного майна на електронних торгах, зареєстрованого в реєстрі за № 147 (а.с. 5), а також копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 05.04.2018 р. № 119829974 (а.с. 6);

- земельної ділянки розміром 2 га з цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, розташована на території Зрайківської сільської ради Володарського району Київської області, кадастровий номер НОМЕР_2, що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 08.10.2014 р № 27833050, серія НОМЕР_3 (а.с. 7) та копією витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 08.10.2014 р. № 27833297 (а.с. 8-9).

Як вбачається з відомостей Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна (запис № 9312006 від 03.12.2009 р.) на невизначене майно, все нерухоме майно, власником якого є ОСОБА_1 (Позивач) накладено арешт на підставі постанови про арешт майна боржника від 12.11.2009 р. № б/н Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції (а.с. 11).

У відповідь на додатковий адвокатський запит від 08.08.2018 р. Заводський відділ державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (Відповідач) листом від 13.08.2018 р. № 26358/В-3 повідомив, що в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень та Автоматизованій системі виконавчих проваджень відсутні дані про виконавче провадження, на підставі якого накладено арешт на майно боржника; передані до архіву органу державної виконавчої служби виконавчі провадження, строк зберігання яких закінчився (3 роки), підлягають знищенню, тому Відповідач не має можливості надати більш детальну інформацію щодо арешту нерухомого майна за постановою від 12.11.2009 р. № б/н (а.с. 40).

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого або майнового права та інтересу. Способами захисту свого цивільних прав та інтересів можуть бути, серед іншого, припинення дії, яка порушує.

За приписами частин першої, другої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 р. № 606-XIV (що діяв на час винесення 12.11.2009 р. постанови про арешт майна Позивача) арешт майна боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення; арешт на майно боржника може накладатися державним виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження.

Разом з тим за вимогами частини другої статті 50 названого Закону у разі якщо у виконавчому провадженні державним виконавцем накладено арешт на майно боржника, у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, державний виконавець повинен був зазначити про зняття арешту, накладеного на майно боржника.

Відповідно до частини п'ятої статті 59 чинного на сьогодні Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 р. № 1404-VIII у всіх інших випадках арешт може бути знятий за рішенням суду.

Вимоги особи, що ґрунтуються на її праві власності на арештоване майно, розглядаються за правилами, установленими для розгляду позовів про звільнення майна з-під арешту (зокрема, правовий висновок Верховного Суду України від 15.03.2013 р. у справі № 6-26цс13).

З огляду на наведене та враховуючи встановлені судом обставини справи, суд дійшов висновку, що наразі на виконанні Заводського відділу державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області (Відповідач) не перебуває жодних відкритих виконавчих проваджень, боржником по яким є ОСОБА_1 (Позивач), відтак передбачені законом підстави для подальшого перебування всього його майна, зокрема нерухомого майна, під арештом відсутні.

Положеннями статті 41 Конституції України, статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд учиняти щодо свого будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Наявність арешту на майно Позивача за відсутності правових підстав для цього порушує його право власності, внаслідок чого він позбавлений змоги в повному обсязі користуватися та розпоряджатися своїм майном на власний розсуд.

Тому Позивач як власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 ЦК).

Зважаючи на наведене та враховуючи те, що обставини, які стали підставою для арешту майна боржника ОСОБА_1 на сьогодні відсутні, а дія арешту порушує права Позивача, суд дійшов до висновку, що спосіб захисту, обраний Позивачем у вигляді зняття арешту з нерухомого майна є обґрунтованим та таким, що передбачений законом.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог Позивача.

Питання щодо стягнення з Відповідача (органу державної влади) на користь Позивача судових витрат судом не вирішується, оскільки таке питання Позивачем перед судом не порушувалося, розрахунків цих витрат суду не надано. Надалі це питання може бути вирішено судом шляхом ухвалення додаткового рішення за обґрунтованою заявою Позивача, поданою в порядку і в строки, визначені статтею 270 ЦПК України

На підставі наведеного та керуючись статтями 15, 16, 391 Цивільного кодексу України, статтями 2-4, 12, 13, 76, 89, 258, 259, 263-265, 268, 272, 273, 351, 352, 354, 355, підпунктами 8, 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» Цивільного процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 до Заводського відділу державної виконавчої служби м. Кам'янське Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області про зняття заборони з майна - задовольнити повністю.

Звільнити з-під арешту невизначене майно, все нерухоме майно, належне ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (зареєстрований та фактично проживає за адресою: АДРЕСА_4 РНОКПП НОМЕР_1), накладений на підставі постанови про арешт майна боржника Заводського відділу державної виконавчої служби Дніпродзержинського міського управління юстиції від 12.11.2009 р. № б/н, шляхом вилучення з Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна запису про обтяження від 03.12.2009 р. за номером 9312006.

Копії повного рішення направити учасникам справи.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду Київської області через Володарський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, обчислюючи цей строк з дня складення повного судового рішення (частина перша статті 354, підпункти 8, 15.5 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення зазначеного строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано; в разі подання такої скарги - рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Копія скороченого рішення суду (вступної та резолютивної частин) може бути видана присутнім у судовому засіданні учасникам справи за їх заявою негайно після проголошення рішення.

Повне рішення суду буде складено не пізніше 23.08.2018 р.

Повне рішення суду складено 23.08.2018 р.

Суддя Л.А. Макаренко