Ухвала суду № 76039896, 20.08.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/12122/18

Провадження № 11-сс/779/272/2018

Категорія ст.183 КПК України

Головуючий у 1 інстанції Островський Л. Є.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 серпня 2018 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів Судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області у складі:

головуючого-судді Шкрібляка Ю.Д.,

суддів Гриновецького Б.М., Повзла В.В.,

з участю секретаря с/з ОСОБА_2,

прокурора Харуна Ю.А.,

підозрюваного ОСОБА_3,

захисника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Івано-Франківську матеріали за апеляційною скаргою (далі АС) захисника підозрюваного ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4, на ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 09 серпня 2018 року про обрання щодо ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави ,-

в с т а н о в и л а :

Ухвалою слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 09 серпня 2018 року задовольнено клопотання слідчого, яке погоджене з прокурором та застосовано щодо ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк 60 днів до 08.10.2018 року включно, без визначення розміру застави.

Своє рішення слідчий суддя мотивував тим, що прокурор та слідчий довели наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 Кримінального процесуального кодексу України (далі КПК), а наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_3 інкримінованого йому кримінального правопорушення, підтверджуються наявними в матеріалах кримінального провадження доказами. З урахуванням тяжкості інкримінованого ОСОБА_3 кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 296 Кримінального кодексу України (далі КК), слідчий суддя дійшов висновку, що докази та обставини, на які посилається слідчий у своєму клопотанні, дають підстави вважати, що застосування більш м’якого запобіжного заходу є недостатнім для забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов’язків та запобіганню ризиків, і є співмірним та доцільним для забезпечення дієвості кримінального провадження, в тому числі щодо запобігання вчиненню ним інших кримінальних правопорушень.

Не погодившись з ухвалою слідчого судді, захисник підозрюваного ОСОБА_3 – адвокат ОСОБА_4 подала АС, в якій покликається на незаконність та необґрунтованість ухвали, оскільки вона порушує законні права та інтереси її підзахисного, а також те, що слідчий суддя, розглядаючи дане клопотання, всебічно не з’ясував усіх обставин, з якими закон пов’язує можливість застосування до підозрюваного такого виняткового заходу забезпечення кримінального провадження, як тримання під вартою.

Просить ухвалу слідчого судді скасувати та ухвалити нову, якою застосувати до ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту.

Під час апеляційного розгляду судом з’ясовувалось питанняу підозрюваного ОСОБА_3 чи він володіє українською мовою і чи не потрібний йому перекладач. Підозрюваний ОСОБА_3 заявив, що він добре володіє українською мовою і давно проживає на території України, а перекладач йому не потрібний.

Заслухавши доповідь судді Шкрібляка Ю.Д., пояснення захисника ОСОБА_4 та підозрюваного ОСОБА_3, які підтримали подану АС, просять задовольнити апеляційні вимоги; пояснення прокурора Харуна Ю.А., який вважає АС захисника ОСОБА_4 безпідставною, просить залишити її без задоволення, а ухвалу слідчого судді – без зміни; перевіривши матеріали за клопотанням слідчого, які надійшли з Івано-Франківського міського суду та додані документи, обговоривши доводи і мотиви АС, колегія суддів вважає, що вона не підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

У відповідності до ст.370 КПК, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об’єктивно з’ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Вказаних вимог закону слідчий суддя дотримався.

Покликання захисника ОСОБА_4 в АС на те, що слідчий суддя безпідставно обрав щодо її підзахисного ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді взяття під варту, є необґрунтованими.

Згідно з вимогами п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.

Відповідно до ч.1 ст.177 КПК, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Як встановлено ч.2 ст.177 КПК, підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Згідно ст.183 КПК, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м,яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченим ст.177 цього ж Кодексу.

Відповідно до положень ч.4 ст.183 КПК, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років.

Вказаних вимог закону слідчий суддя при обранні запобіжного заходу щодо ОСОБА_3 дотримався.

Як вбачається з доданих до клопотання слідчим копій з матеріалів кримінального провадження, 08.08.2018 р. ОСОБА_3 повідомлено про підозру у вчинені кримінального правопрушення (злочину), передбаченого ч.4 ст. 296 КК (а.с.33).

Відповідно до практики Європейського суду «розумна підозра» у вчиненні кримінального злочину», про яку йдеться у підпункті «с» п. 1 ст. 5 Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила злочин. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод вимагає, щоб будь-який захід, яким людина позбавляється волі, відповідав меті ст. 5, а саме захисту особи від свавілля.

У п. 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21 квітня 2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» визначено, що термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, п. 32, Series А, № 182).

При цьому, обґрунтована підозра вимагає тільки наявності певних об’єктивних відомостей, які дають підстави для переконання в тому, що особа вірогідно вчинила злочин. За визначенням Європейського суду, «у п-п. «с» п. 1 ст. 5 йдеться про розумну підозру, а не про щиру або сумлінну (bona fide) підозру». В справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» (1994) суд визначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтованого обвинувального вироку чи просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування». Апеляційний суд зазначає, що викладені у клопотанні обставини підозри мають місце і підтверджуються на цьому етапі розслідування достатньою сукупністю матеріалів кримінального провадження, детальний перелік яких міститься у клопотанні та досліджені в судовому засіданні, а слідчий суддя на цьому етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов’язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, наявні всі підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 злочину, передбаченого ч.4 ст. 296 КК. Колегія суддів зазначає, що слідчий суддя у своїй ухвалі правильно вказав, що обгрунтована підозра ОСОБА_3, у вчиненні зазначеного злочину підтверджується письмовими доказами, зокрема: протоколами прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 07.08.2018 р, допиту потерпілого ОСОБА_6 ОСОБА_7 від 07.08.2018 р., огляду місця події від 07.08.2018 р. допитів свідків від 07.08.2018р., пред’явлення для впізнання за фотознімками 07.08.2018 року, пред’явлення особи для впізнання від 07.08.2018 р., протоколом затримання особи у вчиненні злочину від 08.08.2018 р. та іншими матеріалами в їх сукупності.

Слідчий суддя, обираючи ОСОБА_3, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, обґрунтовано взяв до уваги обставини вчинення неправомірних дій, вагомість зібраних доказів та обґрунтованість підозри про скоєння підозрюваним кримінального правопорушення, який відповідно до положень ст. 12 КК, відносяться до тяжкого злочину.

Таким чином, під час розгляду клопотання слідчого, прокурором було доведено наявність достатніх підстав про існування ризиків, передбачених у ч.1 ст.177 КПК, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, оскільки ОСОБА_3 підозрюється у вчиненні тяжкого злочину, за яке передбачено максимальне покарання у вигляді позбавлення волі до семи років та він усвідомлює про неминучість покарання за вчинення даного злочину, а також знищити, сховати, або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення.

Враховуючи суспільну небезпечність злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_3, а також вищевказані обставини та дані про його особу, колегія суддів приходить до висновку, що жоден із більш м’яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК. Інший обраний запобіжний захід може призвести до його ухилення від явки до органу досудового розслідування чи суду, а також до вчинення іншого кримінального правопорушення.

Вимоги апеляційної скарги захисника про незаконність ухвали суду в частині визначення застави, колегія суддів вважає безпідставними.

Як вбачається з п.1 ч.4 ст. 183 КПК , слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування.

Відповідно наведеної норми закону, а також із змісту ч.3 вбачається, що не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, вчиненого із застосуванням насильства або погрозою його застосування, є правом суду, при цьому, слідчий суддя повинен обґрунтувати можливість застосування застави, якщо таке рішення ним прийнято у кримінальному провадженні, передбаченому ч.4 ст.183 КПК.

Колегія суддів, враховуючи також підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, дані про особу підозрюваного, який не судимий, в порядку ст. 89 КК , вважає, що, відмовляючи у визначенні застави, слідчий суддя обґрунтовано послався на те, що ОСОБА_3 підозрюється у скоєні злочину із погрозою застосування насильства та на відсутність підстав для визначення розміру застави.

Викладене вище, в свою чергу, унеможливлює задоволення апеляційних вимог захисника про обрання щодо його підзахисного більш м`якого запобіжного заходу, а саме у вигляді домашнього арешту або визначити розмір застави, оскільки наявність у ОСОБА_3 дружини, двох неповнолітніх дітей та постійного місця проживання, не зменшують заявлені ризики щодо обрання підозрюваному запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

З викладених вище підстав, колегія суддів вважає апеляційні вимоги захисника необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

Таким чином, висновок слідчого судді про необхідність застосування щодо ОСОБА_3, запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є правильним, обґрунтованим та вмотивованим.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що ухвала слідчого судді є законною і обґрунтованою, а тому відсутні підстави для її скасування.

За таких обставин, АС захисника підозрюваного ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4 не підлягає до задоволення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, 418, 419, 422 КПК, колегія суддів, –

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_3 – адвоката ОСОБА_4 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Івано-Франківського міського суду від 09 серпня 2018 року щодо ОСОБА_3– без зміни.

Ухвала оскраженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий Ю.Д. Шкрібляк

Судді: Б.М. Гриновецький

ОСОБА_8

Згідно з оригіналом

Суддя Апеляційного суду

Івано-Франківської області ОСОБА_1