Ухвала суду № 76039176, 23.08.2018, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 344/16115/17

Провадження № 22-ц/779/1010/2018

Категорія 59

Головуючий у 1 інстанції Островський Л. Є.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 серпня 2018 року м. Івано-Франківськ

Апеляційний суд Івано-Франківської області в складі:

судді-доповідача ОСОБА_1

суддів: Бойчука І.В., Ясеновенко Л.В.

секретаря Бойчука Л.М.

з участю представника апелянта ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяви ОСОБА_3 про закриття провадження у справі за скаргою ОСОБА_3, заінтересована особа Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, на дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_4 Мар’яни Степанівни, за апеляційною скаргою Івано-Франківської міської ради на ухвалу Івано-Франківського міського суду, постановлену під головуванням судді Островського Л.Є. 27 квітня 2018 року в м. Івано-Франківську,

в с т а н о в и в:

01.12.2017 року ОСОБА_3 звернувся в суд із скаргою, в якій просив скасувати рішення заступника начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській ОСОБА_4 від 24.11.2017 року про відмову від виконання виконавчого листа; зобов’язати суб’єкта оскарження відкрити виконавче провадження та забезпечити виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 25.07.2017 року по справі №344/8156/2016 про стягнення з Івано-Франківської міської ради на його користь 131 902 грн. 55 коп. В обґрунтування скарги зазначив, що державний виконавець неправомірно повернула його виконавчий лист без виконання, посилаючись на те, що даний виконавчий лист не підлягає виконанню органами державної виконавчої служби, оскільки рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. Проте, на момент прийняття такого рішення державний виконавець знала, що Івано-Франківська міська рада не внесена до Єдиного реєстру розпорядників та одержувачів бюджетних коштів та не має відкритих рахунків в Управлінні Державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську, а тому виконати рішення суду органом казначейства неможливо. Оскільки боржник не набув ознак бюджетної установи, то в даному випадку виконавче провадження повинно бути відкрите на загальних підставах.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду від 27 квітня 2018 року скаргу ОСОБА_3 задоволено частково. Скасовано рішення заступника начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_4 від 24.11.2017 року про відмову від виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Івано-Франківського міського суду від 25.07.2017 року по справі №344/8156/2016 про стягнення з Івано-Франківської міської ради на користь ОСОБА_3 131 902 грн. 55 коп. В задоволенні решти вимог скарги відмовлено.

Не погодившись з ухвалою суду, Івано-Франківська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неповне з’ясування судом обставин справи, неправильне застосування норм матеріального та порушення норм процесуального права.

Зокрема вказує, що, розглядаючи дану скаргу та постановляючи оскаржувану ухвалу, суд допустив порушення ч. 1 ст. 450 ЦПК України, відповідно до вимог якої скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Незважаючи на дані вимоги щодо порядку розгляду скарги, а саме за участю боржника, Івано-Франківська міська рада не була залучена до розгляду справи, у зв’язку з чим була позбавлена можливості надати свої пояснення і заперечення стосовно предмету скарги. Відповідно до ч. 3 ст. 376 ЦПК України таке порушення норм процесуального права є обов’язково підставою для скасування судового рішення суду першої інстанції та ухвалення нового судового рішення.

Крім того, апелянт вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що рішення Івано-Франківського міського суду від 25.07.2017 року підлягає виконанню органами державної виконавчої служби. Судом не взято до уваги, що згідно п. 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845, рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами казначейства у порядку черговості надходження таких документів до органів казначейства. Таким чином, рішення Івано-Франківського міського суду від 25.07.2017 року повинно виконуватись виключно органом казначейства у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, а державний виконавець правомірно відмовила у відкритті виконавчого провадження.

З наведених підстав апелянт просить ухвалу суду першої інстанції скасувати та постановити нову ухвалу, якою в задоволенні скарги ОСОБА_3 відмовити.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 30 липня 2018 року відкрито апеляційне провадження в даній справі, а ухвалою від 10 серпня 2018 року справу призначено до розгляду на 23 серпня 2018 року.

22.08.2018 року ОСОБА_3 подав суду письмові заяви про відмову від позову та про закриття провадження у справі. Заяви мотивував тим, що предметом його оскарження було рішення державного виконавця про повернення йому виконавчого листа. Однак, на сьогоднішній день предмету спору немає, оскільки він сам написав заяву про повернення виконавчого листа і такий йому повернутий. Причиною цього стали домовленості між ним та Івано-Франківською міською щодо повернення йому боргу. У зв’язку з наведеним просив провадження у справі за його скаргою закрити.

В засіданні апеляційного суду представник апелянта щодо вирішення заяв ОСОБА_3 поклався на розсуд суду.

Інші учасники справи в засідання апеляційного суду не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені у встановленому законом порядку. Причину неявки суду не повідомили.

З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України суд апеляційної інстанції ухвалив про розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши доповідача, представника апелянта, дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про задоволення заяв ОСОБА_3 та закриття провадження у справі з наступних підстав.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право визнати нечинним судове рішення суду першої інстанції повністю або частково у передбачених цим Кодексом випадках і закрити провадження у справі у відповідній частині.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 49 ЦПК України передбачено, що позивач вправі відмовитися від позову (всіх або частини позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Згідно з ч. 1 ст. 206 ЦПК України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Відповідно до ч. 3 вказаної статті у разі відмови позивача від позову суд постановляє ухвалу про закриття провадження у справі.

Також положеннями пунктів 2, 4 ч. 1 ст. 255 ЦПК України встановлено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: відсутній предмет спору; позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом.

За змістом ст. 373 ЦПК України в суді апеляційної інстанції позивач має право відмовитися від позову відповідно до загальних правил про ці процесуальні дії незалежно від того, хто подав апеляційну скаргу. Якщо заява про відмову від позову відповідає вимогам статті 206 цього Кодексу, суд постановляє ухвалу про прийняття відмови позивача від позову, якою одночасно визнає нечинним судове рішення першої інстанції, яким закінчено розгляд справи, та закриває провадження у справі.

Як вбачається зі скарги ОСОБА_3, предметом оскарження в даній справи є рішення заступника начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській ОСОБА_4 від 24.11.2017 року про повернення виконавчого документу стягувачу без прийняття до виконання.

Згідно копії заяви ОСОБА_3 від 08.08.2018 року, долученої ним до заяви про закриття провадження у справі, останній звернувся до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській з проханням повернути йому виконавчий лист №344/8156/2016 про стягнення з Івано-Франківської міської ради на його користь 131 902 грн. 55 коп.

Постановою заступника начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській ОСОБА_4 від 16.08.2018 року про повернення виконавчого документа стягувачу вищевказаний виконавчий лист повернуто ОСОБА_3

Враховуючи наведене, а саме те, що предмет спору відсутній, апеляційний суд вважає за необхідне прийняти відмову ОСОБА_3 від скарги та у зв’язку з цим визнати не чинним ухвалене судом першої інстанції судове рішення і закрити провадження у даній справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди, відмови від позову, визнання позову відповідачем на стадії перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку суд у відповідній ухвалі у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення скаржнику (заявнику) з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні відповідної апеляційної чи касаційної скарги. Такі ж положення містить ч. 4 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

При зверненні до апеляційного суду апелянтом відповідно до платіжного доручення №1114 від 24 липня 2018 року було сплачено1762 грн. судового збору (а. с. 37).

З огляду на зазначене, Івано-Франківській міській раді необхідно повернути з державного бюджету 50 відсотків сплаченого судового збору, що становить 881 грн.

Керуючись ст.ст. 206, 255, 373, 374 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Заяви ОСОБА_3 про закриття провадження у справі задовольнити.

Ухвалу Івано-Франківського міського суду від 27 квітня 2018 року визнати не чинною.

Провадження у справі за скаргою ОСОБА_3, заінтересована особа Управління Державної казначейської служби України в м. Івано-Франківську Івано-Франківської області, на дії заступника начальника Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Івано-Франківській області ОСОБА_4 Мар’яни Степанівни закрити.

Повернути Івано-Франківській міській раді з державного бюджету 881 грн. судового збору, що становить 50 відсотків розміру судового збору, сплаченого нею за подання апеляційної скарги відповідно до платіжного доручення №1114 від 24 липня 2018 року.

Зобов’язати Управління Державної казначейської служби України у м. Івано-Франківську Івано-Франківської області повернути Івано-Франківській міській раді судовий збір в розмірі 881 грн., сплачений нею відповідно до платіжного доручення №1114 від 24 липня 2018 року.

Ухвала набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Головуюча Горейко М.Д.

Судді: Бойчук І.В.

ОСОБА_5