Постанова № 76039137, 22.08.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/11525/16-ц Головуючий у 1-й інст. Семенцова Л. М.

Категорія 27 Доповідач Галацевич О. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 серпня 2018 року Апеляційний суд Житомирської області у складі:

головуючого – судді Галацевич О.М.,

суддів: Григорусь Н.Й., Талько О.Б.,

з участю секретаря судового засідання Гарбузюк Ю.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі справу №295/11525/16-ц за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик», третя особа – ОСОБА_2, про зобов’язання вчинити певні дії,

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик»,

на рішення Богунського районного суду м.Житомира, ухвалене 13 липня 2017 року суддею Семенцовою Л.М. у м. Житомирі,

в с т а н о в и в :

У серпні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просив зобов’язати Житомирське регіональне відділення Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» (далі – ОСОБА_3) передати йому усі права кредитора за кредитним договором № 4-АВ від 20 лютого 2008 року. Обґрунтовував вимоги тим, що ОСОБА_3 відмовляється виконувати умови договору поруки №4-АВ/2 від 24 лютого 2009 року, укладеного між ним, Банком та боржником ОСОБА_2, та передати йому всі права кредитора по даному кредитному договору.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира від 13 липня 2017 року позов задоволено. ОСОБА_3 передати ОСОБА_1 усі права кредитора за кредитним договором № 4-АВ від 20 лютого 2008 року, укладеним між відкритим акціонерним товариством комерційний банк «Хрещатик» та ОСОБА_2 Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

В апеляційній скарзі представник Банку (уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Банку ОСОБА_4А.), посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення про відмову у позові.

На його думку, суд першої інстанції не врахував, що перехід прав кредитора до поручителя відбувається у обсязі задоволених ним вимог кредитора, відповідно до закону і не потребує додаткових дій. Крім того, вказав, що позивач не у повному обсязі виконав за позичальника зобов’язання за кредитним договором, заборгованість останнього перед Банком на 30.05.2018 становить 422471,39 грн.

У судовому засіданні ОСОБА_1 просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на її безпідставність.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 20 лютого 2008 року між ВАТ «Комерційний банк «Хрещатик» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким ОСОБА_3 надав йому грошові кошти у сумі 249 900 грн строком на 84 місяці, а позичальник зобов'язався їх повернути до 19 лютого 2015 року та сплатити 16,5 % річних за користування коштам.

24 лютого 2009 року між Банком, ОСОБА_1 (поручитель) та ОСОБА_2 (боржник) укладено договір поруки, за яким позивач зобов'язався відповідати перед кредитором за виконання зобов'язань боржника в сумі 100 000 грн на погашення тіла кредиту, зі сплатою 16,5 % річних та кінцевим строком погашення до 19 лютого 2015 року.

Рішенням Богунського районного суду м. Житомира від 16 лютого 2015 року порука визнана припиненою, оскільки поручитель ОСОБА_1 виконав взяті на себе зобов'язання та сплатив на користь банку 100 000 грн (а.с. 77-78).

Пунктом 2.4 договору поруки визначено, що «у випадку виконання поручителем за боржника зобов'язань перед кредитором по договору поруки в повному обсязі, до нього переходять усі права кредитора по кредитному договору від 20 лютого 2008 року. В цьому випадку, кредитор зобов'язаний передати поручителю кредитний договір та всі інші документи, що мають відношення до нього».

За змістом ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Нормою ч. 1 ст. 512 ЦК України встановлено вичерпний перелік підстав заміни кредитора у зобов’язанні, серед яких передбачено і виконання обов’язку боржника поручителем.

Ухвалюючи рішення суд правильно зазначив, що перехід до поручителя прав кредитора у зобов’язанні після виконання ним обов’язку боржника відбувається в силу прямої вказівки в законі, будь-яких інших дій для переходу такого права не вчиняється. При цьому обсяг прав кредитора, які переходять до поручителя у такому випадку, повинен відповідати обсягу задоволених ним вимог кредитора за основним зобов’язанням.

Разом з тим, під час розгляду справи, суд першої інстанції не звернув уваги на те, що статтею 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Зазначена норма визначає об'єктом захисту порушене, невизнане або оспорене право чи цивільний інтерес.

Порушення права пов'язано з позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково.

При оспорені або невизнанні права виникає невизначеність у праві, викликана поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорення суб'єктивного права є підставою для звернення особи за захистом свого права із застосуванням відповідного способу захисту.

Способи захисту цивільного права та інтересів зазначені в статті 16 ЦК України. У вказаній нормі визначено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов'язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Згідно з частиною третьою статті 16 ЦК України суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У даному випадку законом закріплено право поручителя вимагати від боржника відновлення свого майнового стану, який потерпів змін в результаті виконання ним обов’язку за боржника. Проте таких вимог позивач не заявляв.

Перехід прав кредитора у зобов’язанні після виконання поручителем обов’язку боржника у обсязі задоволених ним вимог кредитора додаткового правового визначення не потребує, оскільки встановлений законом.

Позивачем не доведено, що його право, як кредитора на відшкодування витрат у розмірі виконаних ним зобов’язань за договором поруки порушене. Обраний ним спосіб захисту, зокрема зобов’язання відповідача передати йому права кредитора, є неправильно обраним і такі вимоги не можуть бути задоволені.

З огляду на наведене, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням судом апеляційної інстанції нового судового рішення про відмову у позові.

Суд апеляційної інстанції, зважаючи на зазначені вище підстави для скасування рішення суду першої інстанції, відхиляє аргументи, викладені у відзиві на апеляційну скаргу. В матеріалах справи також відсутні докази вручення оскаржуваного судового рішення відповідачу і питання поновлення строку на апеляційне оскарження знайшло відображення в ухвалі суду апеляційної інстанції від 26 червня 2018 року.

Відповідно до ст. 141 та п.п. в) п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України з ОСОБА_1 на користь Банку підлягає стягненню 826,80 грн судових витрат.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» задовольнити.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 13 липня 2017 року скасувати, ухваливши нове судове рішення про відмову у позові.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Хрещатик» 826,80 грн судових витрат.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді:

Повний текст постанови складений 23 серпня 2018 року.