Рішення № 76038914, 22.08.2018, Звягельський міськрайонний суд Житомирської області (до 25.04.2025 - Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області)

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

Справа № 285/989/18

провадження у справі №2/0285/662/18

22 серпня 2018 року м. Новоград-Волинський

Новоград-Волинський міськрайонний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді……….…..ОСОБА_1

за участю ОСОБА_2

розглянувши заочно у відкритому судовому засіданні в м. Новоград-Волинський, в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу

за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк”

до ОСОБА_3, ОСОБА_4

про стягнення боргу кредитором спадкодавця, –

ВСТАНОВИВ:

У березні 2018 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів, в якому просив стягнути з останніх на його користь заборгованість за кредитним договором в сумі 6169,22 грн. та судові витрати, понесені ним при подачі позову.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що всупереч умов укладеного кредитного договору від 09.11.2012 року між ним та ОСОБА_5, останній своїх договірних зобов’язань належним чином не виконував, у зв’язку з чим у нього перед банком виникла заборгованість. ОСОБА_5 25.07.2015 року помер, не виконавши своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом. Спадкоємцями після смерті останнього є відповідачі по справі, які не відмовились від спадщини у передбачені цивільним законодавством строки.

Сторони в судове засідання не прибули.

Представник позивача надіслав письмову заяву, в якій просив справу розглянути без його участі, позовні вимоги підтримав у повному обсязі.

Відповідачі в судове засідання не прибули. Враховуючи те, що про час і місце судового розгляду вони були повідомлені вчасно та належним чином, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень їм особисто 22.05.2018 року, та 18.06.2018 року. Про причини неявки суду не повідомили, заперечення проти позову не подали, суд вважає за можливе ухвалити рішення заочно на підставі наявних доказів у справі.

Дослідивши матеріали справи суд дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що 09.11.2012 року між позивачем та ОСОБА_5, як позичальником, був укладений кредитний договір б/н, відповідно до якого останній отримав кредит у розмірі 8 000 грн., який у подальшому було зменшено до 6 819 грн. 15 коп., на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі спочатку 30 % на рік, а з 01.04.2015 року – 43,2 %, на суму залишку заборгованості за кредитом, що становить 3,6 % щомісячно, з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. /а.с.9,10-43/.

ОСОБА_5 погодився вважати заяву позичальника разом із запропонованими ПриватБанком Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами Банку - Договором про надання банківських послуг, що підтверджується його підписом (а.с.9-43).

Однак відповідач своєчасно не повернув ПАТ КБ “ПриватБанк” кредитні кошти, своєчасно не сплатив відсотки за його користування та ухилявся від виконання зобов’язань по кредитному договору.

25.07.2015 року ОСОБА_5 помер, що підтверджується копією свідоцтва про смерть виданого 25.07.2015 року Виконавчим комітетом Стриївської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області (а.с.47), не виконавши своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків за користування кредитом.

Відповідно до довідки Стриївської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 04.05.2018 року відповідачі по справі – ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані в ІНФОРМАЦІЯ_1,

Відповідно до копій паспортів, ОСОБА_5 до дня смерті був зареєстрований ІНФОРМАЦІЯ_2. За даною адресою зареєстровані ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с. 44-46), що також підтверджується довідки Стриївської сільської ради Новоград-Волинського району Житомирської області від 04.05.2018 року (а.с.78).

23.02.2017 року на адресу Новоград-Волинської державної нотаріальної контори позивачем було надіслано претензію в порядку статтей 1281, 1282 ЦК України /а.с.51/, на підставі чого цього ж дня була заведена спадкова справа № 61/2017 до майна померлого ОСОБА_5 З метою оформлення спадщини після смерті останнього спадкоємці не звертались/а.с.52/

З розрахунку заборгованості видно, що загальна сума заборгованості ОСОБА_5 за кредитним договором станом на день смерті, 25.07.2018 року становить 6169 грн. 11 коп., яка включає в себе: заборгованість за кредитом - 4302,77 грн., заборгованість по процентам за користування кредитом – 1866 грн. 45 грн. (а.с.6-8).

Відповідно до ст.13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання.

Згідно зі ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 12 ЦПК України, суд розглядає справи на засадах змагальності. Згідно з п. 6 ч. 1ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

При вирішенні даного цивільно-правового спору суд враховує, що одним з проявів верховенства права є положення про те, що право не обмежується лише законодавством як однією з його форм, а включає й інші соціальні регулятори. Справедливість - одна з основних засад права і є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права.

Суд вважає за необхідне зазначити, що ця позиція ґрунтується, в тому числі, на рішенні Конституційного Суду України від 02.11.2004 року № 15-рп/2004у справі № 1-33/2004.

Виходячи з принципу процесуальної рівності сторін і враховуючи обов'язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається, в судовому засіданні досліджено кожний доказ, наданий сторонами на підтвердження своїх вимог або заперечень, який відповідає вимогам належності та допустимості доказів (п.27 Постанови ПВС України від 12.06.2009 року №2 "Про практику застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції").

Відповідно до ст.ст. 76, 81 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. За приписами ч.2 ст. 77 ЦПК України предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Положеннями Конституції України (ст.55), Цивільного кодексу України (зокрема, ч.1 ст.16),Цивільного процесуального кодексу України ( ст.4, 12, 13), Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (ч.1. ст.7) передбачено, що суд захищає права та інтереси юридичних осіб, у спосіб, визначений законами України. Враховуючи зазначене, юридична особа має право на позов виключно, у випадку порушення, невизнання або оспорювання її прав та інтересів іншою особою.

Згідно з ст. 608 ЦК України зобов'язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов'язаним з його особою і у зв'язку з цим не може бути виконане іншою особою.

За приписами ст. ст.1216,1218 ЦК України спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до п.5 ч.1ст. 1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов'язки, що нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, зокрема права та обов'язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Обов'язок з відшкодування шкоди (яка в даному випадку для банку виникла внаслідок неповернення відповідачем боргу за кредитним договором) згідно зі ст. 1219 ЦК України не є таким, що нерозривно пов'язаний з особою спадкодавця, а тому відповідно до вимог чинного ЦК України з його смертю цей обов'язок не припинився і спадкується його спадкоємцями, тобто є таким, що входить до складу спадщини.

За змістом зазначених норм у разі смерті фізичної особи, боржника за зобов'язаннями у правовідносинах, що допускають правонаступництво в порядку спадкування, обов'язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, таким чином, відбувається передбачена законом заміна боржника за зобов'язанням.

Порядок пред'явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців і порядок їх задоволення регулюються нормами ст.ст.1281,1282 ЦК України.

У зв'язку зі смертю боржника зобов'язання з повернення кредиту включаються до складу спадщини, умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту не застосовуються, а підлягають застосуванню норми статей 1281,1282 ЦК України щодо строків пред'явлення кредитором вимог до спадкоємців і порядку задоволення цих вимог кредитора.

Відповідно до статті 1281 ЦК України, кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частиною другою та третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Недотримання кредитором передбачених статтею 1281 ЦК України строків пред'явлення вимог, які є присічними (преклюзивними), позбавляє кредитора права вимоги до спадкоємців.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 08 квітня 2015 року № 6-33цс15 та в силу ч. 1ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Отже, виходячи з положень статті 1281 ЦК України слід дійти висновку про те, що вимогу до спадкоємця повинно бути пред'явлено в судовому порядку протягом одного року від настання строку вимоги або ж протягом шести місяців від дня, коли кредитор дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини.

За положеннями ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Виходячи із наведеного, при вирішенні спору про стягнення зі спадкоємця коштів для задоволення вимог кредитора, судом підлягає встановленню, яке саме майно спадкоємець отримав у спадщину та яка його вартість.

У пункті 32 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин" №5 від 30.03.2012 року роз'яснено, що з урахуванням положенняст.1282 ЦК України спадкоємці боржника за умови прийняття спадщини є боржниками перед кредитором у межах вартості майна, одержаного у спадщину. При цьому спадкоємці несуть зобов'язання погасити нараховані відсотки і неустойку тільки в тому випадку, якщо вони вчинені позичальникові за життя. Інші нараховані зобов'язання фактично не пов'язані з особою позичальника і не можуть присуджуватися до сплати спадкоємцями.

Аналіз зазначених норм права дає можливість зробити висновок про те, що спадкоємці можуть задовольняти вимоги кредиторів лише: у разі прийняття майна у спадщину; у межах вартості успадкованого майна; у розмірі, яка виникла за життя спадкодавця.

В позовній заяві як на підставу задоволення позову позивач посилався на те, що відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_4 зареєстровані за місцем проживання спадкодавця, тому вважаються такими, що прийняли спадщину і повинні нести цивільно-правову відповідальність за борги спадкодавця.

Відповідно до ч.2ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст.1270 цього Кодексу він не заявив про відмову від неї.

Аналіз зазначеної норми дає підстави для висновку, що обов'язковою умовою для прийняття спадщини є фактичне проживання із спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не реєстрація за місцем проживання спадкодавця, на що посилається ПАТ КБ "ПриватБанк" у позовній заяві, як на підставу позовних вимог.

Судом встановлено, що відповідачі зареєстровані за тією самою адресою, що й ОСОБА_5, який помер 25.07.2015 року, однак доказів їх фактичного проживання із спадкодавцем суду надано не було.

Позивач також не надав суду доказів, які підтверджують, яке саме майно прийняли у спадок відповідачі та яка його вартість, що унеможливлює стягнення з них заявлених позивачем грошових коштів.

ПАТ КБ «ПриватБанк» клопотання про витребування відомостей щодо наявності у спадкодавця на час відкриття спадщини рухомого та нерухомого майна заявлено не було, обставин, які б вказували на неможливість подання вказаного клопотання до суду першої інстанції, або наявність поважних причин для його неподання, ПАТ КБ «ПриватБанк» не наведено.

Отже, правових підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ "ПриватБанк" про стягнення з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованості за кредитним договором боргу спадкодавця у суду не має.

Оскільки позовні вимоги задоволенню не підлягають, то судові витрати слід віднести на рахунок позивача.

Керуючись ст. 13 Конституції України, ст..6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року, ратифікована Україною 17 липня 1997 року), ст.ст. 509, 525, 526, 608, 610, 1050, 1054, 1216, 1218, 1219, 1281, 1282 ЦК України, - суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційного банку “Приватбанк” до ОСОБА_3, ОСОБА_6 про стягнення заборгованості- відмовити за необґрунтованістю позовних вимог.

Судові витрати залишити без відшкодування.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом 30 днів з дня його проголошення, а позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана безпосередньо до апеляційного суду Житомирської області протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Л. Й. Савицька