Рішення № 76038165, 21.08.2018, Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області

№ провадження 2/495/1699/2018

р і ш е н н я

ІМЕНЕМ УКрАЇНи

21 серпня 2018 року м. Білгород-Дністровський

Білгород-Дністровський міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого одноособово - судді Прийомової О.Ю.,

за участю секретаря Бучка І.В.,

Справа № 495/3037/18

за участю учасників справи:

позивач – особисто ОСОБА_1

відповідач – представник відповідача на підставі довіреності ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Білгород – Дністровському Одеської області в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини (матері) до досягнення дитиною трьох років,

В С Т А Н О В И В:

06.04.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду до відповідача ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини (матері) до досягнення дитиною трьох років просить суд шлюб між нею та відповідачем, зареєстрований 30 грудня 2014 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білгород – Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, про що зроблено актовий запис № 681 – розірвати, стягнути з відповідача на її користь аліменти на утримання неповнолітньої дитини, доньки ОСОБА_4, 07 червня 2015 року, у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн., щомісячно, починаючи з 06.04.2018 року та до повноліття ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, тобто до 07 червня 2033 року; аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 1000 грн., щомісячно, починаючи з 06.04.2018 року та до досягнення ОСОБА_4, 07 червня 2015 року трьох років, тобто до 07 червня 2018 року; судові витрати у розмірі 704, 80 грн., вказуючи, що шлюб з відповідачем вони зареєстрували 30 грудня 2014 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білгород – Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, про що зроблено актовий запис № 681.

Від вказаного шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка проживає з позивачем та знаходиться на її утриманні.

Спільне життя з відповідачем не склалося, шлюбні відносини припинені з листопада 2017 року, збереження шлюбу є неможливим, до перемирення вони не дійшли.

Разом не проживають, спільне господарство не ведеться.

Відповідач не надає матеріальної допомоги на утримання дитини, тому вона і вимушена звернутися з позовом до суду.

Позивач свої позовні вимоги підтримала, просить суд їх задовольнити у повному обсязі з підстав викладених у позовній заяві та відповіді на заперечення відповідача.

Представник відповідача з позовними вимогами позивача погодився частково, просить суд позовні вимоги щодо розірвання шлюбу задовольнити, щодо стягнення аліментів на утримання дитини задовольнити частково у розмірі 50 % відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку; в задоволені позовних вимог про стягнення аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років - відмовити у повному обсязі.

Відповідачем до матеріалів справи наданий відзив на позовні вимоги позивача, відповідно до якого він з позовними вимогами згодний частково, вказуючи, що офіційно не працює та постійного заробітку в нього немає. Його вкрай малих та нерегулярних заробітків ледь вистачає на орендування житла, харчування та предмети першої необхідності, тому сплачувати аліменти у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн. він не має змоги. Позивач працює та її доходи перевищують його доходи, так як середній дохід позивача відповідно довідок складає 4500 грн.

Вважає, що стягнення аліментів у твердій грошовій сумі не є доцільним, адже він не має постійних доходів, відтак стягнення аліментів повинно відбуватися у розмірі 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Щодо позовних вимог про стягнення з нього аліментів на утримання дружини до досягнення дитиною трьох років не погоджується у повному обсязі та не визнає, оскільки позивач є досить забезпеченою особою, працює, отримує допомогу при народженні дитини.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши позивача та представника відповідача, судом установлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

Матеріалами справи встановлено, що дійсно сторони зареєстрували шлюб 30 грудня 2014 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білгород – Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, про що зроблено актовий запис № 681. /л.с. 8/

Від вказаного шлюбу мають неповнолітню дитину ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1. /л.с. 9-11/

Спільне життя з відповідачем не склалося, шлюбні відносини припинені з листопада 2017 року, збереження шлюбу є неможливим, до перемирення вони не дійшли.

Відповідно до ст. 110 СК України, позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя.

Відповідно до ст. 112 СК України, суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини - інваліда та інші обставини життя подружжя.

Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

На підставі викладеного, суд вважає, що можливість збереження сім’ї втрачена, подальше сумісне життя подружжя суперечило б інтересам позивача, тому її позовні вимоги є обґрунтованими та підлягаючими задоволенню.

Частиною 2 ст. 115 Сімейного кодексу України передбачено, що документом який засвідчує факт розірвання шлюбу судом, є рішення суду про розірвання шлюбу, яке набрало законної сили.

Як встановлено в ході судового розгляду справи позивач з відповідачем проживають окремо один від одного, відповідач матеріальної допомоги на утримання дитини не надає.

У відповідності до довідки про склад сім'ї № 27 від 03 квітня 2018 року, виданої ОСМД "Лиман", склад сім’ї ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2 складає: донька ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 та знаходиться на утриманні матері. /л.с. 10/

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов’язані утримувати дітей до досягнення ними повноліття.

Відповідно до ст. 182 Сімейного кодексу України при визначенні розміру аліментів суд враховує: 1) стан здоров'я та матеріальне становище дитини; 2) стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; 3) наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; 3-1) наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; 3-2) доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; 4) інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

У відповідності до ч. 3 ст. 181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Відповідно до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред’явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу – із дня подання такої заяви.

Згідно частини другої статті 51 Конституції України, батьки зобов'язані утримувати дітей до їх повноліття.

Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч. 3 ст. 51 Конституції України).

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов'язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Виходячи із загальних засад справедливості цивільного судочинства та необхідності захисту інтересів неповнолітньої дитини, враховуючи, що ст. 180 СК України покладає обов'язок утримувати дитину на обох батьків, суд приходить до висновку, що в даному випадку доцільним буде стягнути з відповідача на користь позивача аліменти на утримання неповнолітньої дитини доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн., щомісячно, починаючи з дня звернення до суду, тобто з 06.04.2018 року та до повноліття ОСОБА_4, тобто до 07 червня 2033 року.

Суд не може погодитися з ствердженнями відповідача та його представника, що відповідач не має можливості надавати матеріальну допомогу своїй дитині у визначеному позивачем розмірі аліментів у сумі 2000 грн., щомісячно, оскільки жодного належного доказу вказаного ним не надано, що є порушенням вимог ч. 3 ст. 12 ЦПК України, відповідно до якої кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Що стосується позовних вимог позивача щодо стягнення з відповідача аліментів на її утримання до досягнення дитиною трьох років, суд вважає вказані вимоги позивача задовольнити частково.

У відповідності до ч.1 ст.75 СК України, дружина, чоловік повинні матеріально підтримувати один одного.

Відповідно до ст. 84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років. Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

Отже, передумовою стягнення аліментів такої категорії є додержання двох умов: проживання дитини у одного з подружжя та можливість другого з подружжя надавати матеріальну допомогу.

Якщо батько дитини (будучи працездатною людиною) не працює, це не є підставою вважати, що він неспроможний надавати матеріальну допомогу на утримання своєї вагітної дружини чи матері своєї дитини. Можна вважати його неспроможним надавати таку матеріальну допомогу, якщо, наприклад, він має на своєму утриманні інших дітей чи непрацездатних батьків, якщо він є інвалідом та отримує лише пенсію по інвалідності тощо. Аналогічні положення застосовуються й відносно батька дитини, якщо він доглядає за дитиною до досягнення дитиною 3-річного (6-річного) віку.

В ході судового розгляду справи встановлено, що відповідач не має на утриманні інших дітей чи непрацездатних батьків, не є інвалідом, працює, тому суд вважає, що він може надавати допомогу матері дитини до досягнення дитиною трьох років, його ствердження про те, що позивач працює та отримує допомогу при народження дитини, тому, як він вважає, матеріально забезпечена, не є підставою для відмови у задоволені вказаних позовних вимог, оскільки право на утримання відповідно до вимог ст. 84 СК України має дружина, з якою проживає дитина незалежно від того, чи вона працює та від її матеріального становища.

На підставі вищевикладеного суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача, з урахуванням матеріального становища відповідача, аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн., щомісячно, починаючи з 06.04.2018 року та до досягнення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років, тобто до 07 червня 2018 року.

Підтверджень того, що відповідач може сплачувати аліменти на утримання позивача у визначеному нею розмірі 1000 грн. нею не надано, тому в цієї частині позовні вимоги і підлягають частковому задоволенню.

Відповідно до ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

В зв’язку з частковою обґрунтованістю позовних вимог позивача підлягає стягненню з відповідача на користь держави судовий збір у розмірі 704, 80 грн.

Відповідно до ст. 430 ЦПК України, суд допускає негайне виконання рішень у справах про: 1) стягнення аліментів – у межах суми платежу за один місяць.

Таким чином, суд вважає за необхідне допустити негайне виконання рішення суду в частині стягнення з відповідача на користь позивача аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно до ст. 184 ч. 2 СК України, розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі підлягає індексації відповідно до закону.

Керуючись ст. ст. 84-85, 109-110, 180-184, 191 СК України, ст. ст. 12, 13, 83, 258, 263, 264, 265, 268, 354, 430 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини та на утримання дружини (матері) до досягнення дитиною трьох років – задовольнити частково.

Шлюб між ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 і ОСОБА_3 /до шлюбу Заєць/ ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрований 30 грудня 2014 року у відділі державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Білгород – Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, про що зроблено актовий запис № 681 – розірвати.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітньої дитини доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у твердій грошовій сумі у розмірі 2000 грн., щомісячно, починаючи з 06.04.2018 року та до повноліття ОСОБА_4, 07 червня 2015 року року народження, тобто до 07 червня 2033 року.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь ОСОБА_1 аліменти на її утримання у твердій грошовій сумі у розмірі 500 грн., щомісячно, починаючи з 06.04.2018 року та до досягнення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 трьох років, тобто до 07 червня 2018 року.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 на користь держави судовий збір у розмірі 704, 80 грн.

Допустити негайне виконання рішення в частині стягнення з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 суми платежу за один місяць, відповідно до вимог ст. 430 ч. 1 п. 1 ЦПК України.

В іншій частині позовних вимог ОСОБА_1 - відмовити.

Визначений судом розмір аліментів у твердій грошовій сумі, відповідно до ст. 184 ч. 2 СК України, підлягає індексації відповідно до закону.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення, (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту рішення.

У відповідності до п.п. 15.5 п.1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Одеської області через Білгород-Дністровський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги.

Позивач: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4, паспорт серії КМ 940304, ІПН: НОМЕР_1, яка зареєстрована та проживає за адресою: 67700, АДРЕСА_1.

Відповідач: ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, ІПН: НОМЕР_2, паспорт серії ВМ 683581, який проживає за адресою: 67700, вул. Кишинівська, буд. № 311, в м. Білгород-Дністровський Одеської області.

Суддя: